Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Хоменко Н.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника позивача - адвоката Давидова Д.О.,
за участю представника відповідача - адвоката Мамотенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2010 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову позивач вказала на те, що у грудні 2007 року вона уклала з Агентством нерухомості «Еліт Сервіс» угоду про завдаток на купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 . Під час зустрічі з працівником агенції - третьою особою ОСОБА_3 , остання повідомила їй про те, що вона є представником відповідача ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, і має право розпоряджатися цією квартирою. Квартира їй сподобалась, і вона передала третій особі ОСОБА_3 суму 12600 доларів СІЛА як повну суму за придбану квартиру, проте, договір купівлі-продажу зазначеної квартири було укласти неможливо, через те, що квартира була не приватизована. Проте, на підтвердження укладання угоди, третя особа ОСОБА_3 , передала позивачу ключі від квартири та надала дозвіл на її ремонт, а також видала на ім`я позивача нотаріально посвідчену довіреність на право приватизації квартири від її імені, та в подальшому - оформити договір купівлі-продажу зазначеної квартири. Також, посилалась на сплату заборгованості по комунальним послугам та укладання на її ім`я договорів з комунальними установами. Проте, відповідач заперечує проти зазначеного, у зв`язку з чим, позивач вимушена звернутися до суду із вказаною позовною заявою.
В судовому засіданні позивач, її представник, кожний окремо, підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мамотенко О.І., в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_4 , 26.12.1994 року є власниками квартири АДРЕСА_1 , де і зареєстровані в установленому законом порядку. 30.11.2007 року ОСОБА_2 оформила нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_3 на право приватизації зазначеної квартири. У зв`язку з невиконанням зазначеного, відповідач оформила нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_1 і також на право приватизації зазначеної квартири. Позивач, маючи ключі від належної ОСОБА_2 квартири, вселилася у вказану квартиру, де і мешкає до теперішнього часу. Відповідач будь-яких угод на купівлю-продаж квартири з позивачем не укладала, як і не укладала будь-якого договору на винаймання житла, тому, представник відповідача, посилаючись на порушення прав останньої на недоторканість житла, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про день і час слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Вислухавши позивача, її представника, ознайомившись із запереченнями представника відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з наступним.
У судовому засіданні встановлено, що спірною є квартира АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_4 , 26.12.1994 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.01.2009 року (арк.с.54).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_4 є власниками Уг частки, кожний (арк.с.51,53).
Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Встановлено, що позивач разом зі своєю матір`ю, без згоди власників квартири АДРЕСА_1 вселилися до зазначеної квартири.
Відповідно до ч.І ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 ст.810 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно з вимогами ч.З ст.825 ЦК України договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сімї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.
Аналогічне положення закріплено в ч.З ст.168 ЖК УРСР, за яким, договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сімї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.
В судовому засіданні безспірно встановлено, що договір найму житла, відповідно до вимог закону, між сторонами, укладений не був; інші посилання позивача' на законність та обгрунтованість проживання у спірній квартирі, суд не приймає до уваги, оскільки вони не грунтуються на законі.
Крім того, позивач до членів сім`ї власника квартири - ОСОБА_2 , відповідача у справі - не належала і не належить, а тому права на користування квартирою відповідача не набула та не має.
Отже, позивач, відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст.57-59 ЦПК України, зазначені нею обставини того, що між нею та відповідачем був укладений договір найму житла, таких доказів позивачем надано не було.
Таким чином, зібрані у справі докази та наявна їх оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.319 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н.В. Токар