ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року

м. Харків

справа № 644/4143/19        

провадження № 22-ц/818/5465/19        

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого : Колтунової А.І.,

суддів: Бровченка І.О., Бурлаки І.В.

за участю секретаря - Семикрас О.В.

учасників справи –

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: секретар Шарівської селищної ради Мороз Світлана Павлівна про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2019 року, постановлену суддею Саркісян О.А., в залі суду в м. Харкові,-

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: секретар Шарівської селищної ради Мороз Світлана Павлівна про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: секретар Шарівської селищної ради Мороз С. П. про визнання заповіту недійсним - залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Вказує, що він завчасно повідомив суд про причини неявки, а саме, що в період з 13 вересня 2019 року перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедично – травматологічному відділенні філії «Центр охорони здоров`я» Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 АТ «Укрзалізниця» із переломом латеральної щиколотки лівої голені. Зазначає, що викладені обставини є поважними для неявки до суду, оскільки даний перелом повністю унеможливлював здатність бути присутнім у судовому засіданні.

Проте, суд зазначених обставин не врахував та безпідставно залишив його позовні вимоги без розгляду, чим порушив його права на доступ до правосуддя.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримував апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Відповідач та представник 3-ї особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 108,109).

В заяві секретар Шарівської селищної ради Мороз С. П. просила слухати справу за її відсутності (а. с. 112).

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що позивач повторно не з`явився в судове засідання, не надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність інтересу позивача у вчасному розгляді справи, про його небажання захищати свої права, та вважав необхідним позов залишити без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам цивільного процесуального закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Частиною першою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною третьою статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Із змісту пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України вбачається, що суд залишає заяву без розгляду за наявності таких умов у сукупності: позивача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи; він повторно не з`явився в судове засідання; від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Проте, частина 5 статті 223 ЦПК України передбачає підставою для залишення позовної заяви без розгляду повторну неявку позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки.

Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов, не дає права суду залишати позов без розгляду.

Отже, відповідно до вимог процесуального закону суд може залишити позовну заяву без розгляду лише при наявності одночасно таких умов: належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності та повторної неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи позивач двічі поспіль не з`явився в судові засідання.

Із матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2019 року та 17 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяви про неможливість з`явитися в судові засідання, призначені на 14 серпня 2019 року о 09-30 та на 24 вересня 2019 року о 09-30, просив суд перенести розгляд справи на інший час (а.с. 46, 65).

14 серпня 2019 року позивач не з`явився в судове засідання, але, як вбачається з його заяви про відкладення розгляду справи, він перебував поза місцем свого постійного проживання, тобто він не мав можливості взяти участь у розгляді справи (а.с.46, 63).

Що стосується судового засідання призначеного на 24 вересня 2019 року, то з виписки медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ортопедично – травматологічного відділення № 5170, вбачається, що ОСОБА_1 отримав перелом латеральної кісточки лівої гомілки, без зміщення, з іммобілізацією на 4 тижня, тобто він був позбавлений можливості з`явитися до суду першої інстанції та взяти участь у розгляді справи (а.с. 66).

Зазначена виписка була направлена ОСОБА_1 до суду.

В суд апеляційної інстанції позивач надав належним чином завірені листи непрацездатності, із яких вбачається, що він знаходився на лікуванні з 13 вересня по 20 жовтня 2019 року (а. с. 115-116).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що 17 вересня 2019 року ОСОБА_1 повідомив суд про неможливість його явки в судове засідання, призначене на 24 вересня 2019 року, надав належні та допустимі докази щодо неможливості явки в суд з поважних причин у зв`язку зі станом здоров`я.

Посилання суду першої інстанції в ухвалі на те, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні лише з 13 по 16 вересня 2019 року, у зв`язку з чим 24 вересня 2019 року мав можливість бути присутнім в судовому засіданні, спростовуються випискою з історії хвороби останнього, з якої вбачається, що з 16 вересня 2019 року розпочалося амбулаторне лікування хворого, іммобілізація 4 тижня, а також лікарняними листами (а.с. 66).

Отже, у суду першої інстанції не було підстав для застосування норм, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, та залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v.RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Проте, суд першої інстанції ці обставини необґрунтовано не взяв до уваги та безпідставно залишив позовну заяву без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, п.4 ч.1 ст. 379, ст.ст. 382, 383, ст. 384, ст. 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2019 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2019 року.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: І.О. Бровченко

                                                                        І.В. Бурлака