ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26.06.06 р.                                                                             Справа № 37/213а

Вступна та резолютивна частини постанови підписані головуючою суддею Яманко В. Г. та проголошені в судовому засіданні 26 червня 2006 року об 15 годин 30 хвилин у присутності представників позивача, відповідача, третьої особи та експерта у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210 ).

             Постанова складена у повному обсязі та підписана 27 червня 2006 року  об  10  годин  30  хвилин.

за позовом Дочірнього підприємства “Техноскрап” Відкритого акціонерного  товариства “Скрап”, м. Донецьк

до відповідача  Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на боці відповідача - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у  м. Донецьку

про визнання повністю нечинним податкового повідомлення № 0000112430/3 від 6 червня 2005 року про застосування штрафу за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить 320906 грн. 80 коп.

Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Шкурідіній  І. О.

Представники:

від позивача:          Апонащенко С. С  – за дов. від 27 лютого 2006 року,

                             Брежнєв А. С. – за дов. від 27 лютого 2006 року,

від відповідача:      Маковецька Н.В. – за дов. № 35482/10/10-013 від 23 червня 2006 року,

від третьої особи:   Шубських О.В. – за дов. № 17437/10/24-013 від 26 червня 2006 року,         

                                Рижкова Л.В. – за дов. № 17436/10/24-013 від 26 червня 2006 року,                                

за участю судового експерта – бухгалтера Кузнецової Г. А. – свідоцтво № 273 від 2 квітня 2004 року.

Суть справи:

Позивач - Дочірнє підприємство “Техноскрап” Відкритого акціонерного  товариства “Скрап”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області 10 червня 2005 року з позовною заявою № 402/01-П2 від 9 червня 2005 року (т. 1 арк. справи 3-5) з позовними вимогами,  зміненими в процесі слухання справи (т. 1 арк. справи 110, т. 4 арк. справи 62), до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання повністю нечинним податкового повідомлення № 0000112430/3 від 6 червня 2005 року про застосування штрафу за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить  320906 грн. 80 коп., розгляд якої 14 червня 2005 року був розпочатий за правилами Господарського процесуального кодексу України (т. 1 арк. справи 1).

        7 липня 2005 року у судовому засіданні відповідачем було заявлене клопотання (т. 2 арк. справи 22) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, яке ухвалою суду від 7 липня 2005 року (т. 2 арк. справи 30-32) було задоволене.

        Ухвалою господарського суду Донецької області від 3 серпня 2005 року  (т. 3 арк. справи 173) провадження у справі № 37/213а було зупинено в зв’язку з призначенням за ініціативою суду судової економічної експертизи (т. 3 арк. справи 170-172). 7 лютого 2006 року до господарського суду Донецької області надійшов висновок судового експерта – бухгалтера Кузнецової Г. А. про проведення судово-бухгалтерської експертизи № 6/23 від 7 лютого 2006 року (т. 4 арк. справи 11-40), у якому були зазначені висновки щодо поставлених судом питань. Позивач погодився з висновками експерта (т. 4 арк. справи 47), відповідач та третя особа проти результатів експертизи заперечували (т. 4 арк. справи 148, 156-157), оскільки вважають, що висновки експерта суперечать рішенню та постановам господарського суду Донецької області та Донецького апеляційного господарського суду по справам № 37/48а та  № 28/145а.

        Ухвалою від 8 лютого 2006 року (т. 4 арк. справи 43) господарський суд Донецької області поновив провадження по справі № 37/213а та призначив судове засідання на 15 лютого 2006 року. 15 лютого 2006 року у зв’язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, опублікованого в Урядовому кур’єрі № 207 від 1 листопада 2005 року, господарський суд Донецької області ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі № 37/213а та призначив попереднє судове засідання на 2 березня 2006 року (т. 4 арк. справи 53-56). Крім того,  14 лютого 2006 року господарським судом Донецької області був направлений запит до Управління державного казначейства у Донецькій області щодо надання реквізитів Державного бюджету України для стягнення з Державного бюджету України, згідно статей 92, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, витрат, пов’язаних з проведенням експертизи за ініціативою суду та сплаченого позивачем державного мита (т. 4 арк. справи 60). 27 лютого 2006 року до суду надійшла відповідь Управління державного казначейства у Донецькій області (т. 4 арк. справи 61), в якій було зазначено, що в управлінні не відкрито рахунків Державного бюджету України на відшкодування витрат на правову допомогу, витрат, пов'язаних з проведенням судових експертиз за ініціативою суду згідно статей 90, 92, 94 Кодексу адміністративного судочинства України.  

2 березня 2006 року сторонами у попередньому судовому засіданні було надане клопотання (т. 4 арк. справи 158) щодо зупинення розгляду справи № 37/213а на строк до отримання судом документів про порядок проведення, оформлення спірної перевірки та первинних бухгалтерських та податкових документів, перевірених відповідачем, виходячи з яких було проведено нарахування оспорюваного позивачем штрафу та необхідністю витребування зазначених доказів по справі, оригінали яких знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 02-34071 в прокуратурі Ворошиловського району м. Донецька. Судом  2 березня 2006 року був досліджений оригінал протоколу виїмки документів позивача від 21 березня 2005 року, який підтвердив вимоги сторін, зазначені у клопотанні про зупинення провадження по справі. Ухвалою суду від 2 березня 2006 року (т. 4 арк. справи 162-167) було задоволено клопотання сторін та  зупинено провадження по справі № 37/213а на строк до отримання судом зазначених сторонами доказів. Також, у попередньому судовому засіданні 2 березня 2006 року позивачем був наданий оригінал платіжного доручення № 173 від 27 лютого 2006 року про сплату судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. та клопотання про повернення зайво сплаченого платіжним дорученням № 558 від 3 червня 2005 року державного мита у розмірі 170 грн., яке ухвалою суду від 2 березня 2006 року було задоволено, про що видана відповідна довідка (т. 4 арк. справи 168).

3 березня 2006 року господарським судом Донецької області був направлений запит (т. 4 арк. справи 170-172) до прокуратури Ворошиловського району м. Донецька про надання суду копій документів,  оригінали яких були вилучені у сторін та долучені до кримінальної справи № 02-34071. 20 березня 2006 року до суду надійшла відповідь прокуратури (т. 5 арк. справи 10), що у зв'язку з великою кількістю витребуваних судом документів по технічним причинам зняти з них копії не представляється можливим. 21 березня 2006 судом був надісланий запит (т. 5 арк. справи 12-14) до сторін щодо надання технічної допомоги прокуратурі та представлення суду копій витребуваних документів, у зв'язку з відсутністю яких за клопотанням сторін розгляд справи був зупинений.

3 березня 2006 року господарським судом Донецької області був направлений запит (т. 4 арк. справи 169) до Донецької філії Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України стосовно надання інформації щодо підстав внесення записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22 травня 2002 року за № 21-12109 та 5 березня 2003 року за № 1812-1709 про реєстрацію податкової застави відносно боржника - Дочірнього підприємства “Техноскрап” з зазначенням підстав внесення двох записів та доданням належним чином засвідчених документів, наданих податковими органами для внесення цих записів. 16 березня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшла відповідь Донецької філії Державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України № 361 від 11 березня 2006 року (т. 5 арк. справи 5-8), згідно якої, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені дві реєстраційні записи щодо податкової застави на усе рухоме майно та майнові права ДП "Техноскрап": № 21-12109 та № 1812-1709 на підставі заяв СДПІ у м. Донецьку від 21 травня 2002 року та ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 5 березня 2003 року, копії яких були надані до матеріалів справи.

29 березня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшло пояснення (т. 5 арк. справи 18-53) третьої особи – СДПІ у м. Донецьку щодо податкових вимог з доданням зворотних карток облікового рахунку.

21 червня 2006 року через канцелярію суду позивачем було надане клопотання про долучення до матеріалів справи № 37/213а копій документів з кримінальної справи № 02-35088 прокуратури Ворошиловського району м. Донецька та поновлення провадження у справі № 37/213а 9т. 5 арк. справи 54-63). Судом було задоволено клопотання позивача, поновлено провадження по справі № 37/213а  та призначено попереднє судове засідання на  26 червня 2006 року (т. 7 арк. справи 150-151).

26 червня 2006 року сторони зазначили, що під час підготовчого провадження вирішені всі необхідні питання для розгляду справи № 37/213а та надали письмову згоду на підставі частини 3 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України на проведення судового розгляду у той же день 26 червня 2006 року (т. 7 арк. справи 157).

26 червня 2006 року в присутності представників позивача, відповідача, третьої особи та за участю   судового   експерта – бухгалтера    Кузнецової   Г. А.  відбувся  судовий  розгляд  справи № 37/213а, під час якого позивач підтримав позовні вимоги, відповідач та третя особа проти заявлених вимог заперечували, експерт надав відповідні пояснення, клопотань щодо надання часу для примирення сторони не надали, примирення не досягли, спір не врегулювали.

Позивач – Дочірнє підприємство “Техноскрап” Відкритого акціонерного  товариства “Скрап”, м. Донецьк, зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської Ради 22 червня 2000 року як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. справи 104). Відповідно до свідоцтва № 07290325 серії НБ № 105445 від 23 січня 2003 року позивач є платником податку на додану вартість (т. 1 арк. справи 103). Дочірнє підприємство “Техноскрап” Відкритого акціонерного  товариства “Скрап”, м. Донецьк включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 20364201, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Донецькій області № 7-22-167 від 21 вересня 2004 року (т. 1 арк. справи 105). Згідно до статуту (т. 1 арк. справи 111-121) Дочірнє підприємство “Техноскрап” Відкритого акціонерного  товариства “Скрап”, м. Донецьк знаходиться за адресою: 83102, м. Донецьк, вул. Стадіонна, 32а. Відповідно до довідки форми № 4-ОПП № 2269/10/19-01 від 21 січня 2003 року (т. 1 арк. справи 153) позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька з 9 січня 2003 року за № 3139.

 В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення прийнято, на думку позивача, без врахування вимог діючого законодавства, оскільки за весь час існування у підприємства ніколи не було податкового боргу. Податкові вимоги № 1/63 від 28 листопада 2001 року та № 2/1 від 14 січня 2002 року, згідно яких податковий орган визначив податковий борг, були сформовані з використанням даних тільки одного облікового рахунку, у якому відображений стан розрахунків по податку на прибуток. Обліковий рахунок позивача по податку на додану вартість, який містить дані декларацій по податку на додану вартість про термін та суми відшкодування, а також відомості про рішення підприємства направити їх на сплату зобов’язань по податку на прибуток, працівниками податкового органу не були використані. В результаті чого, податковий борг був сформований штучно, що підтверджується неврахованими відповідачем даними декларацій по податку на додану вартість, в яких позивач зазначив рішення про направлення 100 відсотків сум відшкодування податку на додану вартість на погашення інших платежів. У поясненнях № 470/01-П5 від 7 липня 2005 року (т. 2 арк. справи 1-2) позивач додатково навів дані про фактичні розрахунки з бюджетом з посиланням на рішення судів, які доводять, на його думку, відсутність податкового боргу та відповідно відсутність у податкового органу права на формування першої № 1/63 та другої № 2/1 податкових вимог та застосування податкової застави.

Позивачем були надані до матеріалів справи в підтвердження позовних вимог нижче приведені докази, досліджені судом в оригіналах та долучені до справи в засвідчених судом копіях: акту документальної перевірки № 433-23-112-20364201 від 13 грудня 2004 року (т. 1 арк. справи 6-33), копії податкових повідомлень № 0000112430/0 – /1, /2, /3 від 15 грудня 2004 року, від 12 січня 2005 року,  від 21 березня  2005 року від 6 червня 2005 року – т. 1 арк. справи 34-37, оригінал оспорюваного податкового повідомлення № 0000112430/3 від 6 червня 2005 року (т. 4 арк. справи 130), оригінал першої податкової вимоги № 1/63 від 28 листопада 2001 року – т. 4 арк. справи 151, оригінал другої податкової вимоги № 2/1 від 14 січня 2002 року – т. 4 арк. справи 152, податкові декларації з податку на додану вартість за серпень, жовтень, грудень 2001 року, за січень-березень, травень-липень, вересень-грудень 2002 року – т. 1 арк. справи 38-75,  довідки про суми бюджетної заборгованості – т. 1 арк. справи 76-77, висновок про суми відшкодування податку на додану вартість – т. 1 арк. справи 82, супровідний лист № 6304/10/08-40-2 від 24 квітня 2002 року та копія реєстру, які свідчать про те, що СДПІ у м. Донецьку було виконане рішення господарського суду Донецької області в частині зарахування сум експортного відшкодування податку на додану вартість в рахунок погашення зобов’язання з податку на прибуток – т. 1 арк. справи 83-84, витяг з журналу реєстрації перевірок контролюючими органами – т. 1 арк. справи 149-151, акти звірок розрахунків з бюджетом, наявності заборгованості по податку на прибуток на кожну дату реалізації та на дату складання першої та другої податкових вимог – т. 2 арк. справи 20-21,40-41, 51-60, 127-173, 178-179, т. 3 арк. справи 3-44, 51-52, 132, т. 4 арк. справи 117, витяги з журналу проводок – т. 2 арк. справи 61-83, листи про проведення взаєморозрахунків позивача з іншими підприємствами – т. 2 арк. справи 84-126, т. 4 арк. справи 127, платіжні доручення - т. 2 арк. справи 180-181, т. 3 арк. справи 115, 117, 129, 130, 136,  банківські виписки по рахунку позивача – т. 3 арк. справи 47-49, заперечення та пояснення до розрахунку сум податкової вимоги № 2/1 від 14 січня 2002 року – т. 3 арк. справи 111-114, розрахунки–повідомлення розподілу консолідованого податку між юридичною особою та філіями за травень 2000 року, за січень, лютий, квітень, травень,  липень серпень, жовтень 2001 року – т. 3 арк. справи 116, 118, т. 4 арк. справи 109-114, листи про зарахування відшкодування податку на додану вартість в рахунок платежів по податку на прибуток – т. 3 арк. справи 119, 121-122, 128, 131, повідомлення про результати розрахунку авансового внеску податку на прибуток за листопад 2001 року – т. 3 арк. справи 120, декларації про прибуток підприємства за 1 квартал, 1 півріччя,  9 місяців 2001 року, за 2001 рік в цілому, за 1 квартал, 1 півріччя, 9 місяців 2002 року, за 2002 рік в цілому, за 1 квартал, 1 півріччя, 3 квартали, 11 місяців 2003 року, за 2003 рік  в цілому - т. 3 арк. справи 133-135, т. 4 арк. справи 66-86, 88-89, 97-108, повідомлення про результати розрахунку авансового внеску податку на прибуток за січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад,  2002 року – т. 4 арк. справи 87, 90-96, повідомлення про перевірку № 480 – т. 4 арк. справи 115, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 14 жовтня 2005 року – т. 4 арк. справи 116, протокол виїмки від 4 березня 2005 року – т. 4 арк. справи 128,  оригінал податкового повідомлення-рішення № 0000112430/3 від 6 червня 2005 року – т. 4 арк. справи 130, копії податкових повідомлень-рішень № 0006371540/0 від 6 травня 2004 року , № 0007452340/0 від 17 листопада 2003 року, № 0004771740/0 від 17 листопада 2003 року, № 0006381540/0 від 6 травня 2004 року, № 0006391540/0 від 6 травня 2004 року, № 0006401540/0 від 6 травня 2004 року, № 0006411540/0 від 6 травня 2004 року, № 0006421540/0 від 6 травня 2004 року, № 0006431540/0 від 6 травня 2004 року, № 105620041549494 від 26 грудня 2003 року, № 105620041549495 від 26 грудня 2003 року – т. 4 арк. справи 131-141, судові рішення по справам № 34/43а - т. 3 арк. справи 123-126, № 26/455а - т. 2 арк. справи 16-19, т. 3 арк. справи 138-139, № 34/388а - т. 2 арк. справи 4-11, № 31/96а - т. 2 арк. справи 12-15, т. 5 арк. справи 182-184,  № 37/48в - т. 1 арк. справи 80-86, № 37/13 - т. 2 арк. справи 42-50, № 28/145а - т. 1 арк. справи 91-102,  № 41/244 – т. 5 арк. справи 174-181, договори та розрахунки, зазначені в акті перевірки податкового органу, за результатами яких було проведено нарахування оспорюваного штрафу - т. 5  арк. справи 112-173, т. 6 арк. справи 1-151, т. 7 арк. справи 1-149, документи про адміністративне оскарження – т. 5 арк. справи 90-107, постанова про порушення кримінальної справи від 27 січня 2005 року та листування позивача з прокуратурою з цього приводу – т. 5 арк. справи 70-85, постанова про припинення кримінальної справи від 12 квітня 2005 року – т. 5 арк. справи 86-89.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року. Відповідно до довідки Донецького обласного управління статистики № 7-25-97 від 9 січня 2003 року (т. 1 арк. справи 123) відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 21958635.

Відповідач у відзиві на позов (т. 1 арк. справи 122) проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки ДП "Техноскрап" було встановлено порушення  в частині відчуження активів, які перебувають в податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу, у зв'язку з чим на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" був визначений штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами, у розмірі 320906 грн. 80 коп. Також, відповідачем до матеріалів справи були надані письмові пояснення (т. 2 арк. справи 25), в яких було зазначено, що рішеннями господарського суду Донецької області та Донецького апеляційного господарського суду по справам № 37/48а та  № 28/145а було доведено існування у позивача податкового боргу, правомірність формування СДПІ у м. Донецьку першої та другої податкових вимог та відповідно наявність підстав у відповідача для реєстрації податкової застави.

Відповідачем були надані до матеріалів справи в підтвердження заперечень наступні докази, досліджені судом в оригіналах та долучені до справи в засвідчених копіях: програма перевірки – т. 1 арк. справи 125, корінець податкового повідомлення – рішення форми „З” № 0000112430/0 від 15 грудня 2004 року – т. 1 арк. справи 126, акт від 18 листопада 2004 року про результати перевірки з питання дотримання вимог вільного розпорядження активами, що знаходяться у податковій заставі ДП "Техноскрап" – т. 1 арк. справи 127-134, посвідчення на перевірку від 11 листопада 2004 року – т. 1 арк. справи 135-136, лист № 17253/7/13-31-1 від 13 червня 2005 року про передачу усіх документів, які були в наявності у СДПІ м. Донецьку стосовно податкового обліку позивача до відповідача – т. 2 арк. справи 23, акт прийому – передачі документів від відповідача третій особі від 15 січня 2003 року – т. 2 арк. справи 24, виписка з плану–графіку проведення документальних перевірок юридичних осіб за листопад 2004 року – т. 2 арк. справи 26, лист № 15386/23-513-4 від 23 грудня 2003 року про відшкодування позивачу ПДВ – т. 3 арк. справи 59, листів про проведення заліку сум, які підлягають відшкодуванню з бюджету – т. 3 арк. справи 60-64, акт звірки строків та сум відшкодування по деклараціям з податку  на додану вартість за період 2001-2002 р. – т. 3 арк. справи 65, копії зворотного боку облікової картки платника – т. 3 арк. справи 69-89, оригінали поштових повідомлень № 464 від 4 грудня 2001 року – т. 4 арк. справи 149, № 690 від 16 січня 2002 року – т. 4 арк. справи 150, корінця  першої податкової вимоги № 1/63 від 28 листопада 2001 року – т. 4 арк. справи 151, корінця  другої податкової вимоги № 2/1 від 14 січня 2002 року – т. 4 арк. справи 152, копії розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого від 11 березня 2005 року – т. 4 арк. справи 154, судові рішення по справам № 41/244 – т. 3 арк. справи 53-55 та № 37/13 – т. 3 арк. справи 56-58, наказ Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 181 від 11 листопада 2004 року Топалов А. Ю. - т. 7 арк. справи 153-156.  

Третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у  м. Донецьку, у відзиві на позов № 22451110/10/13-35-2 від 28 липня 2005 року (т. 3 арк. справи 90) проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що факт наявності у Дочірнього підприємства “Техноскрап” Відкритого акціонерного  товариства “Скрап”, м. Донецьк переплати з податку на додану вартість і вказання у податкових деклараціях свого рішення щодо спрямування 100 відсотків сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість для сплати податку на прибуток, вказує тільки на те, що підприємство бажало зробити такий залік, але враховуючи приписи Закону України „Про систему оподаткування”, фактичної сплати податку на прибуток, з будь – яких причин не відбулося. У зв’язку з тим, що Дочірнє підприємство “Техноскрап” Відкритого акціонерного  товариства “Скрап”, м. Донецьк не сплатило податкові зобов’язання з податку на прибуток, у терміни визначені законодавством, утворився податковий борг і як наслідок, активи позивача були взяті у податкову заставу відповідно до вимог Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. У зв’язку з вищевикладеним, третя особа вважає, що Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька правомірно застосувала штрафні санкції до позивача, що також було підтверджено поясненнями від 29 березня 2006 року (т. 5 арк. справи 18-19).

Під час розгляду справи третьою особою були надані до матеріалів справи документи, досліджені судом в оригіналах та долучені до справи в засвідчених судом копіях: акти звірок розрахунків з бюджетом - т. 3 арк. справи 91-97, т. 5 арк. справи 47-48, витяги про погашення податкового боргу по податку на прибуток, який відображений у другій податковій вимозі – т. 3 арк. справи 98-99, інформація про суми податкового боргу – т. 3 арк. справи 100, розрахунок суми другої податкової вимоги – т. 3 арк. справи 101-104, зворотний бік карток облікового рахунку позивача по ПДВ та податку на прибуток – т. 3 арк. справи 141-164, т. 5 арк. справи 20-46 , лист № 140 від 28 березня 2001 року – т. 3 арк. справи 165-166, розрахунок пені по податку на прибуток – т. 3 арк. справи 167-168, лист № 5644/10/10 від 2 березня 2006 року – т. 4 арк. справи 155, лист позивача № 517/01-П1 від 26 липня 2005 року т. 5 арк. справи 49, висновок про суми відшкодування ПДВ та виписка банку - т. 5 арк. справи 50, 51, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24 квітня 2002 року по справі № 37/48В  - т. 5  арк. справи 52-53.          

Представники сторін та третя особа клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявили, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до  Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами та третьою особою докази, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини  від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка у відповідності до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що  кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку  незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 19 Конституції України  визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України міститься перелік обставин, які перевіряють суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно  того,  чи  вчинені вони у відповідності до вимог діючого законодавства.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм законодавства у даній справі підлягають дослідженню наступні обставини і відповідні ним правовідносини:

1) підстави, вид, порядок проведення перевірки відповідачем, наявність повноважень у посадових осіб відповідача для проведення перевірки;

2) наявність податкового боргу у позивача та правомірність застосування штрафу за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить 320906 грн. 80 коп.

Щодо перелічених питань суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”  № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями станом на 1 листопада 2004 року, було передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та в порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів платників податків незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів. Пунктом 2 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23 липня 1998 року встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

Під час судового розгляду було встановлено, що посадовими особами ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, у тому числі Топаловим А. Ю. та Проценко С. М., згідно з планом–графіком проведення документальних перевірок юридичних осіб за листопад 2004 року на підставі посвідчень від 4 листопада 2004 року № 10317-10322  була проведена з 9 листопада 2004 року по 13 грудня 2004 року планова документальна перевірка фінансово – господарської діяльності Дочірнього підприємства „Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап”, м. Донецьк з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 жовтня 2003 року по 30 червня 2004 року відповідно до затвердженого плану перевірки. Перевірку було проведено з відома директора позивача Шевелева О. І. та головного бухгалтера Мельничук О. Г., при цьому про початок планової перевірки позивачу було надіслано повідомлення № 480 від 20 жовтня 2004 року, яке було отримане підприємством 26 жовтня 2004 року. В журналі реєстрації перевірок посадовими особами відповідача перед початком перевірки 9 листопада 2004 року були вчинені записи під номерами 14-19. Результати планової документальної перевірки були викладені в акті № 433-23-112-20364201 від 13 грудня 2004 року, який був підписаний директором позивача Шевелевим О. І. та головним бухгалтером Мельничук О. Г. з запереченнями.  В висновках акту планової документальної перевірки № 433-23-112-20364201 від 13 грудня 2004 року, серед  інших встановлених порушень, було зазначено про порушення ДП "Техноскрап" вимог абзаців „а”, „б” підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме проведення без банківського заліку дебіторської заборгованості, вексельних розрахунків без отримання згоди податкового органу на загальну суму 320906 грн. 80 коп. При цьому описання порушення було наведено в розділі "Перевірка з питання дотримання вимог підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями (т. 1 арк. справи 14-18), яке збігається зі змістом окремо складеного на підставі  посвідчень від 11 листопада 2004 року № 10521-10522, виданих відповідачем головним державним податковим інспекторам відділу стягнення податкового боргу Топалову А. Ю. та Проценко С. М., акту перевірки від 18 листопада 2004 року (т. 1 арк. справи 127-134). Акт перевірки від 18 листопада 2004 року був складений Топаловим А. Ю. та Проценко С. М. за результатами перевірки ДП "Техноскрап" за період з 28 листопада 2001 року по 31 жовтня 2004 року (тобто за період більший ніж по плановій перевірці) з питань дотримання вимог вільного розпорядження активами, які знаходяться у податковій заставі згідно програми перевірки (т. 1 арк. справи 125). У ході перевірки питань узгодження операцій з активами, які знаходяться у податковій заставі, були встановлені факти порушення ДП "Техноскрап" вимог підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в частині здійснення безгрошових видів розрахунків за відчужені активи підприємства (проведення взаємозаліків, вексельних розрахунків)  без отримання згоди податкового органу на загальну суму 320906 грн. 80 коп.  При цьому, посадові особи ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька в підтвердження встановлених порушень за 2001-2004 роки навели в акті перевірки перелік листів, згідно яких позивачем проводилися взаємозаліки та послалися на відомості по бухгалтерським рахункам 631/361, 341 без зазначення конкретних господарських операцій, які перевірялися та за якими був проведений залік однорідних вимог, та без посилання на документи первинного обліку, передусім договори, які підтверджують вчинення цих господарських операцій та проведення заліків, на проведення яких був потрібний обов'язковий дозвіл податкового органу.   З цього приводу суд зазначає, що відповідачем не були дотримані вимоги пункту 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925\11205, яким передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства повинні бути викладені податковими органами в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Зазначений акт перевірки був підписаний директором Дочірнього підприємства „Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап”, м. Донецьк Шевелевим О. І. та головним бухгалтером Мельничук О. Г. з запереченнями.

Підпунктом 8.6.5 пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. В період з 28 листопада 2001 року до прийняття Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  N 550-IV від 20 лютого 2003 року, який набрав чинності з дня опублікування – 26 березня 2003 року,  не було передбачено право податкових керуючих здійснювати перевірки. Це право було надано зазначеним законом з 26 березня 2003 року, згідно якого підпункт 8.6.5  був доповнений абзацом четвертим наступного змісту: “Податковий керуючий має право здійснювати перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, провадити опис (виділення) активів для їх продажу у випадках, передбачених цим Законом, одержувати від боржника повну інформацію про операції із заставленими активами, а в разі їх відчуження без згоди податкового органу (за умови коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з нормами цього Закону) отримувати пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб.” Також, слід зазначити, що підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17  Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до внесення в нього змін зазначеним вище Законом України N 550-IV від 20 лютого 2003 року, було зазначено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі ста відсотків суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави, після 26 березня 2003 року було визначено, що платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.   

З огляду на зазначені норми, суд з питання щодо наявності повноважень у посадових осіб відповідача Топалова А. Ю. та Проценко С. М. на проведення 18 листопада 2004 року перевірки дотримання позивачем порядку реалізації майна, що рахувалося в податковій заставі, за період з  28 листопада 2001 року по 31 жовтня 2004 року зазначає, що наказом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 181 від 11 листопада 2004 року Топалов А. Ю. (т. 7 арк. справи  153-156) був призначений податковим керуючим по ДП “Техноскрап”, Проценко С. М. був призначений податковим керуючим по іншим підприємствам, тобто в нього були відсутні повноваження на проведення цієї перевірки. Щодо терміну проведення перевірки з листопада 2001 року податковим керуючим призначеним у листопаді 2004 року, то всупереч вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, доказів щодо наявності підстав встановлення цього терміну відповідачем не надано, крім того, відповідачем не враховані вище наведені положення щодо того, що за визначений відповідачем період перевірки розмір та база для застосування штрафу за встановлене порушення була суттєво змінена.

На підставі акту перевірки № 433-23-11 (акт перевірки з таким номером відповідачем до матеріалів справи не надано, наявний в матеріалах справи акт перевірки від 13 грудня 2004 року за № 433-23-112-20364201) від 13 грудня 2004 року відповідачем було прийняте на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення-рішення № 0000112430/0 від 15 грудня 2004 року (т. 4 арк. справи 130) про застосування штрафу за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить 320906 грн. 80 коп., яке було оскаржене Дочірнім підприємством "Техноскрап" в адміністративному порядку до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, ДПА у Донецькій області, ДПА України, якими скарги ДП "Техноскрап" були залишені без задоволення (т. 5 арк. справи 90-107), а висновки податкового органу щодо встановлених порушень були залишені без змін, відповідно до чого  ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення  № 0000112430/1 від 12 січня 2005 року,  № 0000112430/2 від 21 березня 2005 року, № 0000112430/3 від 6 червня 2005 року на ту ж суму штрафу 320906 грн. 80 коп. З огляду на викладене позивачем оскаржується останнє податкове повідомлення прийняте по формі "Ш", передбаченій пунктом 3.2 розділу 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого  наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247), зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758, зі змінами та доповненнями станом на день складання оспорюваного податкового повідомлення.

Основною причиною спору щодо відповідності вимогам законодавства прийнятого відповідачем податкового повідомлення є наявність або відсутність у позивача податкового боргу по податку на прибуток в період з 28 листопада 2001 року по 31 жовтня 2004 року, як такого, що доводить факт правомірності формування податкових вимог та рахування податковим органом активів позивача у податковій заставі з застосуванням відповідних обмежень, а також питання щодо можливості використання бюджетної заборгованості з податку на додану вартість як джерела погашення податку на прибуток.

Щодо наявності в період з 28 листопада 2001 року по 31 жовтня 2004 року у позивача податкового боргу суд враховує як доказ у справі висновок судового експерта-бухгалтера (т. 4 арк. справи 11-40), за яким: були встановлені розбіжності даних дослідження з даними зворотного боку облікової картки позивача по податку на прибуток по датам виникнення податкового зобов’язання, які встановлені в результаті того, що нарахування в обліковій картці позивача не відповідає граничним строкам сплати податку, встановленим підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також у зв’язку з тим, що на дати складання першої та другої податкових вимог відповідно 28 листопада 2001 року та 14 січня 2002 року та на дати встановленого податковим органом відчуження позивачем активів згідно акту перевірки, на підставі якого було прийняте спірне податкове повідомлення, рахувалися суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за наступні податкові періоди: серпень 2001 року, жовтень 2001 року, грудень 2001 року, січень-березень 2002 року, травень-липень 2002 року, вересень-грудень 2002 року з зазначеним позивачем у деклараціях направленням відшкодування податку на додану вартість в рахунок сплати податку на прибуток, при цьому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість перевищували суми заборгованості по податку  на прибуток по строкам сплати платежу (додаток № 2 до висновків експертизи, таблиця № 2 – т. 4 арк. справи 16).  Щодо зазначеній в першій податковій вимозі, крім заборгованості по податку на прибуток, пені за відрахування від суми податку на прибуток для фінансування житлового будівництва для військовослужбовців у сумі 1 грн. 83 коп., а також податкового зобов’язання по комунальному податку в розмірі 433 грн. 43 коп. експерт-бухгалтер зазначив, що відповідно декларації позивача по податку на прибуток за 9 місяців 2001 року було заявлено до сплати податку на прибуток в сумі 81,8 тис. грн., в тому числі 1,5 % сума відрахувань для фінансування житлового будівництва для військовослужбовців – 1220 грн. В платіжному дорученні № 1715 від 7 листопада 2001 року  (т. 2 арк. справи 182) позивача значиться перерахування  відрахувань  для фінансування житлового будівництва для військовослужбовців в сумі 1300 грн., але оскільки проведене нарахування відповідачем в обліковій картці не відповідає граничним строкам сплати податку, встановленим підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (в обліковому рахунку виконано авансових платежів 19 вересня 2001 року, 19 листопада 2001 року, по строку 31 жовтня 2001 року нарахований квартал платіж), то нарахування пені в сумі 1 грн. 83 коп. не відповідає вимогам підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 вищезазначеного Закону. Щодо комунального податку у сумі 433 грн. 43 коп., то зазначення цього боргу у перший податковій вимозі не відповідає наданому для дослідження акту звірки розрахунків з бюджетом станом на 28 листопада 2001 року (т. 2 арк. справи 178-179), де рахується сума 53 грн. 43 коп., в той час як станом на 1 січня 2001 року не значиться зарахованою переплата по комунальному податку за платіжним дорученням № 1437 від 4 липня 2000 року на суму 300 грн. та платіжним дорученням № 1184 від 2 червня 2000 року (т. 2 арк. справи 180-181), які значаться відображеними в обліковій картці відповідно 1 грудня 2001 року та 4 лютого 2002 року.

Враховуючи вищевикладене, в результаті проведеного дослідження судовим експертом – бухгалтером було встановлено, що документально не підтверджується наявність податкового боргу на дати складання першої податкової вимоги № 1\63 від 28 листопада 2001 року на загальну суму 64374 грн. 79 коп., другої податкової вимоги № 2\1 від 14 січня 2002 року на загальну суму 235684 грн. 04 коп., та на дати встановленого відчуження активів відповідно акту перевірки № 433-23-112-2364201 від 13 грудня 2004 року, у зв'язку з чим експерт дійшов до висновку, що активи Дочірнього підприємства „Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап”, м. Донецьк  не знаходилися в податковій заставі на дати складання першої податкової вимоги № 1/63 від 28 листопада 2001 року та другої податкової вимоги № 2/1 від 14 січня 2002 року, та на дати встановленого відчуження активів відповідно до акту перевірки № 433-23-112-2364201 від 13 грудня 2004 року.

З врахуванням висновку судового експерта-бухгалтера суд зазначає, що встановлені розбіжності між дослідженнями експерта та даними відповідача виникли з причини  недотримання податковим органом порядку відшкодування податку на додану вартість встановленого Законом України "Про податок на додану вартість" та невиконання своїх безпосередніх функцій щодо забезпечення обліку, контролю та складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, визначених в Законі України "Про державну податкову службу в Україні" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 12  травня 1994 року № 37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції за № 113/323, у редакції наказу ДПА від 3 вересня 2001 р. N 342, яка діяла під час проведення позивачем спірних господарських операцій. Відповідно до пунктів 3.1, 3.8 розділу 3 зазначеної Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватись такими платниками. У картках особових рахунків відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків, у тому числі терміни подання розрахунків та терміни сплати; інформація про податкові зобов'язання, нараховані за результатами документальних перевірок; стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, штрафних санкцій, суми податкового боргу та надміру сплачені) та інше. Згідно з підпунктом 10.1 пункту 10 зазначеної Інструкції в особових рахунках платника податків щомісяця підводяться підсумки та виводиться сальдо розрахунків платника з бюджетом (суми податкового боргу та надміру сплачені). На підставі облікових даних карток особових рахунків платника податків в автоматичному режимі формуються податкові вимоги (пункт 13.1 розділу 13 Інструкції), тобто письмові вимоги податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу, включаючи пеню. За даними карток особових рахунків формується довідка про наявність у платника податків перед бюджетом суми податкового боргу в разі необхідності надання такої довідки за заявою платника (пункт 13.2 розділу 13 Інструкції).

Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету та визначають обов’язок податкового органу відображати реальний стан розрахунків по платежам до бюджету. Свій інтерес позивач визначав на протязі кількох років з 2001 по 2004 року при підписанні актів звірок по податку на прибуток з запереченнями щодо рахування заборгованості зпосиланням на дані декларацій з податку на додану вартість (т. 1 арк. справи 38-75, т. 2 арк. справи 20-21,40-41, 51-60, 127-173, 178-179, т. 3 арк. справи 3-44, 51-52, 119, 121-122, 128, 131-132, т. 4 арк. справи 117), але податковим органом ці заперечення не розглядалися та відповідні коригування не проводилися, з приводу чого на протязі цих років ДП “Техноскрап” подавалися до суду позови, за результатами розгляду яких було встановлено наступне.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі № 26/455а від 14 березня 2005 року (т. 2 арк. справи 16-19)  було скасовано рішення господарського суду Донецької області по справі № 26/455а від 25 січня 2005 року та рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 86 від 22 червня 2004 року про стягнення коштів та продаж інших активів у погашення податкового боргу ДП „Техноскрап” було визнане недійсним. При цьому, при прийнятті зазначеної постанови Донецьким апеляційним господарським судом було встановлено, що  згідно підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності – шляхом продажу інших активів такого платника податків лише у разі, коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату. Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги. Таким чином, обов’язковою умовою залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу є наявність на момент прийняття такого рішення не відкликаної другої податкової вимоги та прийняття податковим органом всіх заходів з погашення податкового боргу.  Відповідно до постанови апеляційного суду, 28 листопада 2001 року СДПІ у м. Донецьку була прийнята та надіслана ДП „Техноскрап” перша податкова вимога № 1/63, відповідно до якої сума його податкового боргу склала 64374 грн. 79 коп. з них: податок на прибуток – 50924 грн. 50 коп., штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток – 1674 грн. 50 коп., пеня – 11340 грн. 53 коп.; пеня, нарахована на суму відрахувань від суми податку на прибуток для фінансування житлового будівництва військовослужбовців – 1 грн. 83 коп.; комунальний податок – 433 грн. 43 коп. Рішенням від 7 березня 2002 року по справі № 37/48в господарський суд Донецької області позов ДП „Техноскрап” задовольнив, визнавши недійсною податкову вимогу від 28 листопада 2001 року № 1/63  та зобов’язавши  СДПІ у м. Донецьку здійснити зарахування сум експортного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за червень, липень та вересень 2001 року в рахунок погашення податкового зобов’язання з податку на прибуток. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24 квітня 2002 року по справі № 37/48в рішення господарського суду Донецької області від 7 березня 2002 року в частині визнання недійсною першої податкової вимоги від 28 листопада 2001 року № 1/63 було скасоване, в іншій частині позову провадження по справі було припинено у зв’язку з відсутністю спору та фактичним виконанням сторонами рішення суду.  Податковим органом було направлено позивачу другу податкову вимогу № 2/1 від 14 січня 2002 року на загальну суму 235684 грн., у тому числі 168109 грн. 13 коп. – податку на прибуток, штрафних санкцій з податку на прибуток – 21917 грн. 83 коп., пені з податку на прибуток – 44548 грн. 87 коп., відрахувань від суми податку на прибуток для фінансування житлового будівництва військовослужбовців – 524 грн. 95 коп., пені – 583 грн. 26 коп. Визначена в другій податковій вимозі сума податкового боргу містила донарахування з податку на прибуток 79300 грн. та фінансові санкції з цього податку 20551 грн. 60 коп. за рішенням податкового органу від 6 травня 2001 року № 30-08-41-2-20364201/9562/10, яке рішенням у справі № 2/202а від 6 серпня 2001 року (т. 1 арк. справи 87-88) господарським судом Донецької області було визнане недійсним. Після направлення другої податкової вимоги на виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 37/48в відповідно до висновку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 29 березня 2002 року № 47 було здійснено погашення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 63939 грн.   Рішенням господарського суду Донецької області від 22 вересня 2003 року у справі № 28/145а було встановлено, що згідно другої податкової вимоги № 2/1 від 14 січня 2002 року податковий борг ДП „Техноскрап” складав 45134 грн. 06 коп., у тому числі податку на прибуток у сумі 3717 грн. 39 коп., пені з податку на прибуток в сумі 11340 грн., а також пені у сумі 30076 грн. 67 коп., у цій частині господарський суд не визнав другу податкову вимогу відкликаною. Рішення суду набрало законної сили, тому друга податкова вимога на суму 45134 грн. 06 коп. вважалася не відкликаною.  В той же час за матеріалами справи № 26/455а Донецьким апеляційним господарським судом було встановлено, що згідно декларацій з податку на додану вартість за період січень, квітень 2001 року, червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2001 року, січень 2002 року – березень 2002 року, травень 2002 року – грудень 2002 року Дочірнім підприємством „Техноскрап” була задекларована бюджетна заборгованість згідно розрахунків експортного відшкодування у загальній сумі 513484 грн. В зазначених деклараціях з податку на додану вартість Дочірнє підприємство „Техноскрап” задекларувало своє рішення про направлення цих коштів у рахунок інших податків, а саме вказав розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток. Таке рішення є правом платника податку, яке закріплено пунктами 8.1, 8.7 статті 8 Закону України „Про податок на додану вартість”, який є спеціальним законом щодо встановлення механізму сплати та відшкодування податку на додану вартість. Згідно з підпунктами 8.1, 8.7 статті 8 вищезазначеного Закону платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку. За добровільним рішенням платника податку сума експортного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших податків, зборів (обов’язкових платежів), які зараховуються до Державного бюджету України. Про таке рішення платник податку зазначає у декларації. Зі змісту даної норми випливає, що дане рішення платника податків не є заліком зустрічних вимог, механізм проведення якого врегульовано абзацом 2 підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки потребує подання заяви платника податку та прийняття узгодженого рішення податкового органу та органу Державного Казначейства України, а є рішенням платника податків відносно своїх активів, яке він самостійно приймає відповідно до абзацу 1 підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 вищеназваного закону. Це право платника податку не поставлене у залежність від згоди податкового органу чи органу держказначейства. Як було встановлено Донецьким апеляційним господарським судом з даних особового рахунку платника податку на момент прийняття рішення від 22 червня 2004 року № 86 у нього обліковувалася заборгованість бюджету з податку на додану вартість у сумі 380220 грн., що вдвічі перевищувало наявні зобов’язання  перед бюджетом з податку на прибуток що складали на цю ж дату 181668 грн. Таким чином, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду при прийнятті постанови від 14 березня 2005 року по справі № 26/455а  дійшла до висновку, що податковий орган не вжив всіх можливих заходів з погашення податкового боргу з податку на прибуток за рахунок активів платника податку, тому у нього не було підстав для застосування додаткових заходів з продажу майнових активів та прийняття відповідного рішення.     

З огляду на наведене,  обставини встановлені Донецьким апеляційним господарським судом по справі № 26/455 а мають безпосереднє відношення до предмету спору справи № 37/213а, так як розгляду підлягали ці ж податкові періоди, в яких  Дочірнє підприємство „Техноскрап” в деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2001 року, жовтень 2001 року, грудень 2001 року, січень-березень 2002 року, травень-липень 2002 року, вересень-грудень 2002 року зазначило рішення про направлення відшкодування податку на додану вартість на погашення інших платежів, а саме: розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток – експортне відшкодування на загальну суму 284919 грн., розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток – на загальну суму 310138 грн. Проте відповідачем зарахування своєчасно не проводилося та по податку на додану вартість рахувалася переплата, а по податку на прибуток рахувався борг, на який нараховувалися штрафні санкції, що були оскаржені Дочірнім підприємством „Техноскрап”.

Так, рішенням господарського суду Донецької області по справі № 34/388а від 7 лютого 2005 року (т. 2 арк. справи 4-8) позовні вимоги ДП „Техноскрап” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 00063371540/0 від 6 травня 2004 року були задоволені частково, а саме  в частині визнання недійсним податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 00063371540/0 від 6 травня 2004 року про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 31180 грн. 66 коп. – задоволені; в частині відносно Відділення Державного казначейства у м. Донецьку відмовлено. При цьому, в рішенні суд по справі № 34/388а, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі № 34/388а від 14 березня 2005 року (т. 2 арк. справи 9-11)  було залишене без змін було зазначено, що  в  картці особового рахунку ДП „Техноскрап” станом на 22 квітня 2002 року по розрахунку № 3055 обліковувалася заборгованість у розмірі 86500 грн. та наростаючим підсумком з початку року 181851,91 грн. ДП „Техноскрап” у рядку 43 декларації про прибуток за 1 квартал 2002 року відобразило суму податку, що підлягає нарахуванню за особовим рахунком платника у розмірі 86,5 тис. грн. При цьому ДП „Техноскрап” подавало до податкового органу декларації з податку на додану вартість: за серпень 2001 року де задекларувало від’ємне значення податку на прибуток, яке підлягало відшкодуванню протягом трьох звітних періодів у розмірі 123509 грн. у рахунок інших  платежів (розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток) у розмірі 100% ; за вересень 2001 року задекларувало від’ємне значення податку на додану вартість, яке підлягало відшкодуванню 69879 грн. у тому числі протягом місяця 55413 грн. експортне відшкодування 100% якого направляється у рахунок погашення інших платежів (розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток) та протягом трьох звітних періодів у розмірі 14466 грн. у рахунок інших  платежів (розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток) у розмірі 100%; за жовтень 2001 року задекларував від’ємне значення податку на додану вартість, яке підлягало відшкодуванню 37177 грн. у тому числі протягом місяця 31168 грн. експортне відшкодування 100% якого направляється у рахунок погашення інших платежів (розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток)  та протягом трьох звітних періодів у розмірі 6009 грн. у рахунок інших  платежів (розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток) у розмірі 100%; за грудень 2001 року задекларувало від’ємне значення податку на додану вартість, яке підлягало відшкодуванню 40223 грн. у тому числі протягом місяця 34894 грн. експортне відшкодування 100% якого направляється у рахунок погашення інших платежів (розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток)  та протягом трьох звітних періодів у розмірі 5329 грн. у рахунок інших  платежів (розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток) у розмірі 100%; за січень 2002 року задекларувало від’ємне значення податку на додану вартість, яке підлягає відшкодуванню 50087 грн. у тому числі протягом місяця 28692грн. експортне відшкодування 100% якого направляється у рахунок погашення інших платежів (розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток) та протягом трьох звітних періодів у розмірі 21395 грн. у рахунок інших  платежів (розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток) у розмірі 100%; за лютий 2002 року задекларувало від’ємне значення податку на додану вартість, яке як експортне підлягає відшкодуванню у розмірі 13668 грн. протягом місяця у рахунок інших  платежів (розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток) у розмірі 100%; за березень 2002 року задекларувало від’ємне значення податку на додану вартість, яке підлягає відшкодуванню 4065 грн. протягом трьох звітних періодів у розмірі 21395 грн. у рахунок інших  платежів (розділ бюджетної класифікації 11020800 – податок на прибуток) у розмірі 100%. Сума експортного відшкодування з податку на додану вартість, яка була заявлена ДП „Техноскрап” у рахунок погашення податку на прибуток в деклараціях за зазначені періоди  складала загальну суму 163835 грн.,  що значно перевищило суму податку на прибуток у розмірі 86,5 тис. грн., яка була заявлена позивачем у декларації про прибуток за 1 квартал 2002 року. Наявність експортного відшкодування з податку на додану вартість були підтверджені наявними у матеріалах справи деклараціями з податку на додану вартість. Той факт, що позивачу не був відшкодований податок на додану вартість у тому числи з серпня 2001 року по березень 2002 року підтверджений у рішенні Господарського суду Донецької області  від 4 березня 2003 року по справі № 34/13 від 4 березня 2003 року, яким  був стягнутий з Державного бюджету на користь ДП „Техноскрап” податок на додану вартість у розмірі 404393 грн. за період з серпня 2001року по жовтень 2002 року. Постановою апеляційного суду Донецької області від 19 травня 2003 року рішення суду по справі № 34/13 було залишене в силі. Перерахування коштів у розмірі 191559 грн. було здійснено на виконання наказу Господарського суду Донецької області від 22 травня 2003 року № 37/13. Тобто, тільки у грудні 2003 року за висновком Державної податкової інспекції відбулося часткове відшкодування податку на додану вартість, що також підтвердило Відділення Державного казначейства у Донецькій області у наданій суду „Інформації щодо відшкодування податку на додану вартість ДП „Техноскрап”. Залишок податку на додану вартість за серпень – жовтень, грудень 2001 року, січень – червень 2002 року за наказом суду № 37/13 від 22 травня 2003 року було відшкодовано ДП „Техноскрап” 15 грудня 2004 року. Під час розгляду судом справи № 34/388а була підтверджена наявність заборгованості по бюджетному відшкодуванню, що підлягала поверненню платнику податку – ДП "Техноскрап" з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом України "Про податок на додану вартість", яка була спрямована ДП „Техноскрап” у деклараціях з податку на додану вартість у рахунок погашення податку на прибуток. Тобто, на момент  виникнення податкових зобов’язань з податку на прибуток за 1 квартал 2002 року податковий орган повинен був здійснити зарахування суми експортного відшкодування в рахунок платежів з цього податку. Неправомірні дії податкового органу сприяли обліку заборгованості позивача з податку на прибуток за 1 квартал 2002 року протягом 2002, 2003 років. Суд встановив, що неправомірно по факту надання висновку про зарахування суми експортного відшкодування у розмірі 59261,32 грн. в рахунок платежів з податку на прибуток по розрахунку № 3055 від 22 квітня 2002 року податковий орган нарахував відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 584 днів - 50% штрафної санкції у розмірі 29630,66 грн. Також, судом було встановлено, що податковий орган неправомірно по факту зменшення ДП “Техноскрап”  податкового зобов’язання з податку на прибуток у Декларації за 1 квартал 2003 року № 34753 від 6 травня 2003 року на суму 3100 грн. (10,1 тис. грн. – 7 тис. грн.) відмітка 20 травня 2003 року в особовому рахунку за 2003 рік,  застосував відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону від суми 3100 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 365 днів  - 50% штрафної санкції у розмірі 1550,00 грн.

Слід також зазначити, що рішенням господарського суду Донецької області по справі № 31/96а від 3 червня 2005 року (т. 2 арк. справи 12-15) були задоволені у повному обсязі позовні вимоги ДП „Техноскрап” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 6 травня 2004 року № 0006381540/0, № 0006391540/0, № 0006401540/0, № 0006411540/0, № 0006421540/0, № 0006431540/0, якими до позивача були застосовані штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати податку на прибуток. При прийнятті зазначеного рішення господарським судом Донецької області були встановлені наступні обставини: ДП „Техноскрап” надало до податкового органу повідомлення про розрахунки авансових платежів з податку на прибуток: № 3858 від 17.05.2002 року – за квітень 2002р у сумі 43200 грн., № 6878 від 15.08.2002 року за липень 2002 року в сумі 3000 грн., № 7512 від 13.09.2002 року за серпень 2002 року у сумі 46500 грн., № 9801 від 15.11.2002 року в сумі 23600 грн. за жовтень 2002 року, № 10632 від 16.12.2002 року на суму 26200 грн. за листопад 2002 року, декларацію № 184352 від 04.02.2003 року за 2002 рік на суму 63300 грн. Позивач мав від’ємне значення податку на додану вартість: по декларації за серпень 2001 року – бюджетне відшкодування у сумі 123509 грн., яке підлягало відшкодуванню протягом трьох наступних  звітних періодів  в рахунок  інших платежів  (розділ бюджетної класифікації – податок на прибуток 11020800); за вересень 2002 року  - в сумі 97603 грн. із яких  46436 грн. – експортне   відшкодування, яке підлягало  відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дати подання декларації – 100% в рахунок погашення інших платежів – податок на прибуток (код 11020800) та 51167 грн. бюджетного відшкодування яке підлягало відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань протягом 3-х наступних звітних періодів із зарахуванням в рахунок податку на прибуток (код бюджетної класифікації 11020800), жовтень 2002 року – в сумі 36926 грн. (експортне відшкодування податку на додану вартість) яке  підлягало відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дня подачі декларації в рахунок зарахування податку на прибуток (код бюджетної класифікації 11020800) за листопад 2002 року – в сумі 35673 грн. (бюджетне), яке підлягало відшкодуванню у рахунок  податку на прибуток 100% (код 11020800) протягом 3 –х наступних звітних періодів; за грудень 2002 року – в сумі 76087 грн. із яких 38043грн (експортне відшкодування) підлягало відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дня подачі декларації в рахунок податку на прибуток та 38044 грн. протягом 3-х наступних звітних періодів в рахунок податку на прибуток; березень 2003 року – в сумі 1892,50 грн. та червень 2003 року в сумі 34007 грн. – також в рахунок податку на прибуток. Позивачем відповідне рішення щодо направлення експортного відшкодування  податку на додану вартість в рахунок сплати податку на прибуток було відображено в деклараціях з податку на додану вартість  і до закінчення строку сплати податку на прибуток за спірні періоди у позивача було задекларовано право на відшкодування податку на додану вартість із бюджету (суми експортного відшкодування) шляхом зарахування в рахунок податку на прибуток. Разом з тим суд зазначив, що відшкодування  податку на додану вартість за рахунок податку на прибуток  здійснено 25 грудня 2003 року за висновками Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 232 та № 233 з порушенням строків, передбачених законодавством і несвоєчасне виконання відповідачем рішень платника податку про сплату податкових зобов’язань з податку на прибуток за рахунок  відшкодування податку на додану вартість та фактичне проведення органами Державного казначейства на підставі висновку податкового органу такого заліку поза межами встановленого строку не може свідчити про порушення позивачем його конституційного обов’язку щодо сплати податку. Податковим органом було здійснено самостійно без узгодження з ДП „Техноскрап” як платником податків та з порушенням вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України  залік стягненого рішенням господарського суду Донецької області від 4 березня 2003 року в справі 37/13 з Державного бюджету України відшкодування податку на додану вартість за період  серпень 2001 року, липень 2002 року, вересень – листопад 2002 року (із яких вересень – листопад 2002 року стосується безпосередньо періоду, що було предметом розгляду в даній справі) в рахунок податку на прибуток у загальній сумі 191559 грн. і на зазначені  суми погашення податку на прибуток (по розрахункам авансових платежів з податку на прибуток) нараховані штрафні санкції за порушення граничних строків його сплати, визначені в податкових повідомленнях – рішеннях від 6 травня 2004 року № 0006381540/0, № 0006391540/0, № 0006401540/0, № 0006411540/0, № 0006421540/0, № 0006431540/0.  Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18 липня 2005 року (т. 5 арк. справи 182-184) рішення суду першої інстанції по справі № 31/96 а від 3 червня 2005 року було залишено без змін.

Таким чином, судами неодноразово вказувалося на те, що сума боргу по податку на прибуток, яка увійшла до складу спірних першої та другої податкових вимог та рахувалася за даними облікової картки на дати реалізації позивачем активів у період з 28 листопада 2001 року по 31 жовтня 2004 року, була утворена податковим органом штучно за рахунок не вчинення визначених законами дій, спрямованих на здійснення заліку бюджетного відшкодування в рахунок податку на прибуток, та не дотримання встановлених строків зарахування. Крім того, частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, суд зауважує, що 12 квітня 2005 року старшим слідчим прокуратури Ворошиловського району м. Донецька Назаровим В. М. за результатами дослідження документів щодо проведення спірної перевірки податковим органом та нарахування штрафу за реалізацію активів без попередньої згоди, який оспорюється позивачем у даній справі, постановою (т. 5 арк. справи 86-89) була припинена на підставі пункту 2 статті 6 Кримінального процесуального кодексу України кримінальна справа відносно посадових осіб ДП “Техноскрап”, оскільки, як зазначив у постанові слідчий, податкова інспекція ігноруя рішення суду податкові вимоги не відкликала та на їх підставі передала майно ДП “Техноскрап” в податкову заставу в забезпечення інтересів бюджету, заборгованість якого перед підприємством складала 4991233 грн. За результатами перевірки договорів та документів, які свідчили про їх виконання, прокуратура дійшла висновку, що діяльність ДП  “Техноскрап” щодо вільного володіння майном та здійснення господарської діяльності, у тому числі при проведенні заліків однорідних вимог, відповідала вимогам господарського та цивільного законодавства та не порушала вимог податкового законодавства, оскільки заборгованість бюджету перед ДП “Техноскрап” за цей період складала суму 491233 грн., яка вдвічі перевищувала суму податкового боргу, який рахувався податковим органом, у розмірі 213620 грн. 74 коп.

Крім того, суд приймає до уваги, що в результаті проведеного судовим експертом-бухгалтером дослідження було встановлено, що по контрагентам, зазначеним у акті перевірки № 433-23-112-20364201 від 13 грудня 2004 року було здійснено ДП "Техноскрап" відчуження активів за період з 23 листопада 2001 року по 19 серпня 2004 року на загальну суму 372158 грн. 97 коп. З загальної суми здійснених господарських операцій по дослідженим контрагентам з Дочірнім підприємством „Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап”, м. Донецьк здійснені розрахунки шляхом перерахування грошових коштів в сумі 51252 грн. 17 коп., припинення зобов’язання шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 317906 грн. 80 коп., шляхом передачі векселя – 3000 грн.  Тобто, податковим органом не досліджувалися договори та документи, які свідчили про розрахунки за ними, що призвело до неправильного висновку щодо проведення позивачем операцій, що потребували обов'язкової згоди податкового органу.  Враховуючи, що вищезазначеними рішеннями суду та висновком судового експерта-бухгалтера  була доведена  відсутність у позивача податкового боргу по податку на прибуток та відповідно податкової застави, що дозволяло ДП "Техноскрап" здійснювати вільне розпорядження майном, а також те, що  укладені позивачем угоди щодо припинення грошових зобов'язань шляхом проведення заліків однорідних грошових вимог та акти щодо передачі векселів не визнані відповідачем у встановленому порядку недійсними з причин не відповідності вимогам чинного законодавства, суд зазначає, що відповідач не дотримався вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах  про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, тому позовні вимоги позивача щодо визнання повністю нечинним податкового повідомлення № 0000112430/3 від 6 червня 2005 року про застосування штрафу за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить 320906 грн. 80 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з повним задоволенням судом заявлених позовних вимог, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. згідно платіжного доручення № 173 від 27 лютого 2006 року на підставі підпунктів 1, 2 пункту 3 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 94 цього кодексу  підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Щодо витрат на експертизу суд зазначає, що відповідно до статей 90 - 95 та пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590  були затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави та встановлено, що коли призначення експертизи у адміністративній справі здійснюється з ініціативи суду, такі витрати компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією у їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат, згідно з додатком, яким передбачено, що витрати пов'язані з проведенням судової експертизи не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту. З огляду на наведені норми витрати на проведення за ініціативою суду судової бухгалтерської експертизи, яка є частиною судової економічної експертизи,  у розмірі 8250 грн. визначеного згідно рахунку-фактури (т. 4 арк. справи 9), додатку до рахунку про розрахунок вартості експертизи (т. 4 арк. справи 9а) та акту прийомки-передачі № 6/23 від 7 лютого 2006 року (т. 4 арк. справи 10) висновку судово-бухгалтерської експертизи по адміністративній справі  № 37/213а (т. 4 арк. справи 11-40) підлягають відшкодуванню судовому бухгалтеру – експерту Кузнецовій Г. А. приватного підприємства "Галаексперт"  на рахунок 26008301533007 в філії Центрально-Міського відділення Промінвестбанку м. Макіївки, МФО 334516, код ЄДРПОУ 33186364.   При цьому, суд враховує, що вартість експертизи була нарахована згідно Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 710 від 1 липня 1996 року зі змінами та доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 26 липня 2001 року, виходячи з нормативної вартості однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Міністерства юстиції України з врахуванням ступеню складності експертизи (т. 4 арк. справи 9а).

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” № 590 від 27 квітня 2006 року, статтями 2, 6-14, 23, статтями 79, 81, 82, 87, частиною 4 статті 92, частиною 1 статті 94, частиною 3 статті 121, статтями 122, 123, 124, 127, 130, 131, 138, 139, 151, 152, 153,  158-163, 167, 185, 186, 254, підпунктами 1, 2 пункту 3, пунктами 6, 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Дочірнього підприємства “Техноскрап” Відкритого акціонерного  товариства “Скрап”, м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання повністю нечинним податкового повідомлення № 0000112430/3 від 6 червня 2005 року про застосування штрафу за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить 320906 грн. 80 коп., задовольнити у повному обсязі.

Визнати повністю нечинним податкове повідомлення  № 0000112430/3 від 6 червня 2005 року про застосування штрафу за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить 320906 грн. 80 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства “Техноскрап” Відкритого акціонерного  товариства “Скрап”, м. Донецьк витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. сплаченого платіжним дорученням № 173 від 27 лютого 2006 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь судового бухгалтера – експерта Кузнецової Г. А. приватного підприємства "Галаексперт"  на рахунок 26008301533007 в філії Центрально-Міського відділення Промінвестбанку м. Макіївки, МФО 334516, код ЄДРПОУ 33186364 витрати на проведення за ініціативою суду судової бухгалтерської експертизи у розмірі 8250 грн. згідно рахунку-фактури, додатку до рахунку про розрахунок вартості експертизи та акту прийомки-передачі № 6/23 від 7 лютого 2006 року висновку судово-бухгалтерської експертизи по справі  № 37/213а.   

Вступна та резолютивна частини постанови підписана головуючою суддею Яманко В. Г. та проголошена в судовому засіданні  26 червня 2006 року  у присутності представників позивача, відповідача, третьої особи та експерта у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210 ).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку зі складністю справи суд відкладає з дня закінчення судового розгляду справи 26 червня 2006 року на строк п’ять днів складання постанови у повному обсязі.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          

Суддя                                                                                              Яманко В.Г.           

вик. Тумасова О.А.,

т. 3056106

Постанова складена у повному обсязі та підписана 27 червня 2006 року  об  10  годин  30  хвилин.

Надруковано  5  примірників:

 1. Позивачу – 1.

                    2. Відповідачу – 1.

                    3. Третій особі -  1.

                    4. Експерту – 1.

                    5. До справи – 1.   

________________________________________________________________________________Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.