КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2019 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Лівінського С.В. (суддя-доповідач),

Березовенко Р.В.,

Суханової Є.М.,

секретар судового засідання: Малашевський О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Білоцерківського міськрайнного суду Київської області, у складі судді Ярмола О.Я. від 17 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю і поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов. Просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду 19 березня 2019 року зустрічний позов задоволено повністю, а в задоволенні первісного позову - відмовлено.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайнного суду Київської області від 17 квітня 2019 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 25 405 грн.

ОСОБА_1 з додатковим судовим рішенням не погодилася та подала апеляційну скаргу. Просила скасувати додаткове рішення суду, заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат залишити без розгляду. Вважає, що судове рішення ухвалено з порушенням цивільно-процесуального законодавства.

Свій відзив на апеляційну скаргу подав ОСОБА_2 . Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом доведено перед судом належними і допустимими доказами обсяг витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що ним сплачена згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, а також витрат на оплату експертизи, доводи апелянта щодо безпідставності додаткового рішення суду являються необґрунтованими.

Правильно, всупереч твердженням апелянта, під час вибору і застосування норм права до спірних правовідносин районний суд враховував і висновки щодо застосування наведених норм права, викладені в постанові від 6 березня 2019 року Верховного суду № 922/1163/18.

Оскільки згідно з Законом, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на апелянта, а нею цей обов`язок не виконано і клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлено взагалі, доводи апеляційної скарги в цій частині теж являються надуманими.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду теж не спростовують і не свідчать про порушення судом цивільно-процесуального законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Під час прийняття постанови колегія суддів, крім того, враховує вимоги Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ч. 6 ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 268, 375, 367, 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайнного суду Київської області від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судді: С.В. Лівінський,

Р.В. Березовенко,

Є.М. Суханова