ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/511/19Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 305010900 Пироженко С.А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       21 листопада 2019 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:       

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.  

учасники справи:

позивач -  ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ;

третя особа без самостійних вимог – Моторне (транспортне) Страхове Бюро України;

особа, що подала апеляційну скаргу – ОСОБА_1 ;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, -  

в с т а н о в и в:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 24 липня 2017 року о 16 год. 15 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_1 , на 12 км. + 400 м а/д Золотоноша -Черкаси при виїзді з другорядної дороги с. Благодатне Іркліїв на головну дорогу а/д Золотоноша - Черкаси, не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ-21104, д.н.з НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 і рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

ОСОБА_2 вину у вищевказаному ДТП визнав повністю, про що зазначено в постанові Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2017 року.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди винуватець ДТП, водій автомобіля ВАЗ-2107, д.н.з НОМЕР_3 , ОСОБА_2 не мав поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до звіту № 837 про оцінку автомобіля ВАЗ-21104, д.н.з. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту КТЗ ВАЗ 21104 складає 63062 грн. в тому числі ПДВ 20 % за винятком вартості ремонтно-відновлювальних робіт. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ ВАЗ 21104 складає 41872 грн. 43 коп. за винятком вартості ремонтно-відновлювальних робіт.

Фактичні витрати, понесені позивачем на відновлювальний ремонт його автомобіля становлять 62012 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 101 від 28 грудня 2017 року.

Частково ремонт його автомобіля, а саме в розмірі 37989 грн. 85 коп. був відшкодований МТСБУ.

Позивач вказує, що на даний час невідшкодованими йому внаслідок ДТП залишаються понесені ним витрати на ремонт (відновлення) належного йому автомобіля в розмірі 24022 грн. 15 коп.

Крім того, внаслідок даного ДТП йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 10000 грн.

У добровільному порядку відповідач ухиляється від відшкодування матеріальної та моральної шкоди, тому ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі  24022 грн. 15 коп. та моральну шкоду в сумі 10000 грн., а також понесені ним судові витрати.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошті в сумі 3882,58 грн.  в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 4382,58 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що до стягнення підлягає матеріальна шкода в сумі 3 882 гривні 58 копійок, що складає різницю між виплаченим страховим  відшкодуванням та реальними збитками (41 872, 43 гривні – 37 989, 85 гривень). Відмовляючи в стягненні з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді різниці між фактичним  розміром шкоди  і страховою виплатою   суд виходив з того, що  позивачем не було надано належних доказів, що зазначена у Акті виконаних робіт № 101 від 28.12.2017 року сума відновлювальних робіт автомобіля – 62012 грн., була дійсно сплачена позивачем, що вказані у Акті роботи були дійсно проведені, і що внаслідок саме дорожньо-транспортної пригоди, як сталась 24.07.2017 року, була викликана необхідність у проведенні зазначених у Акті робіт.

Також суд зазначив, що у Акті виконаних робіт вказані деякі найменування робіт, які не пов`язані з пошкодженням автомобіля та не відповідають Дефектній відомості огляду транспортного засобу № 837, яка додана до Звіту про оцінку автомобіля від 29.08.2017 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 500 гривень, суд  першої інстанції вважав, що позивачеві в результаті ДТП  дійсно була нанесена моральна шкода  відповідачем, однак вважав заявлену суму в розмірі 10 000 гривень завищеною, необґрунтованою та недоведеною  належними та допустимими доказами..

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.08.2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги  в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в матеріалах справи міститься підписаний замовником та виконавцем Акт виконаних робіт № 101 від 28.12.2017 року, який підтверджує факт проведення ремонтних робіт на суму 62012 грн., а також копія товарного чеку від 28.12.2017 року на вказану суму, що підтверджує сплату вказаної суми позивачем за ремонт автомобіля.

Також апелянт вказує, що в матеріалах справи міститься належним чином посвідчена копія звіту № 837 про оцінку автомобіля ВАЗ-21104, реєстраційний номер НОМЕР_2 , де є зокрема, Дефектна відомість, а також інші докази, що підтверджують необхідність виконання робіт з ремонту автомобіля, зазначених у Акті виконаних робіт.

Представник відповідача Білоглазенка Олексія ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що судом законно та вірно визначено розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, виходячи із вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ ВАЗ 21104, визначеного у звіті № 837 від 29.08.2017 року.

Також зазначає, що відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому ТЗ, покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного ТЗ, а не на будь-яку іншу установу, організацію чи іншу фізичну особу-підприємця.

Звертає увагу, що в акті виконаних робіт вказані деякі найменування робіт, які не пов`язані з пошкодженнями автомобіля, та не відповідають Дефектній відомості огляду транспортного засобу № 837, яка додана до Звіту про оцінку автомобіля від 29.08.2017 року; вказані в акті найменування робіт, які не пов`язані з пошкодженнями, які зосереджені у передній частині кузова, де не було механічних пошкоджень. Також не погоджується з доводами апелянта про факт фактично понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля в сумі 62 012 гривень, оскільки ринкова вартість автомобіля складає 71 007 гривень і автомобіль має пошкодження лише в задній частині, і інших пошкоджень не має.

Крім того, на думку представника відповідача, судом першої інстанції вірно визначено розмір моральної шкоди, завданої позивачу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним  і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не  відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом встановлено, що 24 липня 2017 року о 16 год. 15 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_1 , на 12 км. + 400 м а/д Золотоноша-Черкаси при виїзді з другорядної дороги с. Благодатне - Іркліїв на головну дорогу а/д Золотоноша-Черкаси, не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ-21104, д.н.з НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 і рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2017 року ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення передбачене статтею 124 КУпАП, в якому визнав себе винним, однак був звільнений від адміністративної відповідальності за малозначністю. Суд обмежився усним зауваженням.

Відповідно до звіту № 837 від 29 серпня 2017 року, складеного ФОП ОСОБА_4 на підставі договору з Моторним (транспортним) страховим бюро України, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ОСОБА_1 внаслідок ДТП на 29.08.2017 року складає 41 872 грн. 43 коп., ринкова вартість транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 71 007 грн.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди винуватець ДТП, водій автомобіля ВАЗ-2107, д.н.з НОМЕР_1 не мав поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому після звернення позивача, як потерпілого в ДТП, МТСБУ здійснило виплату в розмірі матеріального збитку в сумі 37989 грн. 85 коп.

Вказані обставини не заперечуються учасниками провадження.

Згідно Акту виконаних робіт № 101 від 28.12.2017 року, складеного ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , вартість запчастин, які було замінено у автомобілі ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 34737 грн., вартість проведених робіт із заміни запчастин у вказаному автомобілі складає 19425 грн., вартість малярних робіт 7850 грн. (а.с. 27-28).

Всього ОСОБА_1 було сплачено за ремонт автомобіля згідно Акту виконаних робіт 62012 грн., що підтверджується товарним чеком від 28.12.2017 року (а.с. 90), який має відмітку про сплату вказаної суми («Оплачено»).

Так, запасні частини, які були замінені та відремонтовані в пошкодженому автомобілі позивача, зазначені у Акті виконаних робіт № 101 від 28.12.2017 року, співпадають із запчастинами, вказаними як у Дефектній відомості № 837 від 14, 15, 18 серпня 2017 року (а.с. 122), так і в Калькуляції до вартості відновлювального ремонту від 29.08.2017 року, доданої до Звіту № 837 від 29.08.2017 року (а.с. 114-117).

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що позивачем не було надано належних доказів  того, чи була така сума позивачем дійсно сплачена та чи дійсно  були проведені вказані ремонтні роботи за цим актом і що в наслідок саме цієї дорожньо-транспортної пригоди  була викликана необхідність  у проведенні  вказаних робіт. 

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано належних доказів того, що певні роботи, вказані у Акті виконаних робіт від 28.12.2017 року не пов`язані із пошкодженням автомобіля позивача в даній ДТП та не відповідають Дефектній відомості від 29.08.2017 року, оскільки дане твердження є неконкретизоване, узагальнене, а перелік робіт та перелік запчастин, заміна або ремонт яких був проведений та  вказаний в Акті виконаних робіт № 101 від 28.12.2017 року,  співпадає з переліком робіт та запчастин, необхідність в ремонті або заміні яких   були вказані у Дефектній відомості № 837 від 14, 15, 18 серпня 2017 року (а.с. 122), так  в Калькуляції до вартості відновлювального ремонту від 29.08.2017 року(а.с. 117).

Посилання представника відповідача на те, що пошкодження автомобіля позивача були зосереджені не у передній, а у задній частині автомобіля, спростовуються довідкою Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, згідно якої автомобіль ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження передньої центральної та передньої лівої частини автомобіля (а.с. 21), а також даними Дефектної відомості, відповідно до який автомобіль позивача був пошкоджений саме в передній частині.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винної особи  різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Вказаний правовий висновок підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.03.2018 року (справа № 296/587/17), від 22.01.2019 року (справа № 676/518/17), від 07.02.2019 року (справа № 645/3746/16), від 18.09.2019 року (справа № 364/959/16-ц).

Таким чином, матеріалами справи доведено, що внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідача ОСОБА_2 , позивачем було понесено фактично витрати на відновлення автомобіля в розмірі 62012 грн., які повинні бути відшкодовані позивачу.

Оскільки МТСБУ відшкодувало ОСОБА_1 37989,85 грн., винна у ДТП особа – ОСОБА_2 повинен відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром понесених витрат - 62012 грн. та відшкодованою сумою - 37989,85 грн., що складає 24022,15 грн.

Враховуючи, що  висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром понесених витрат та страховим відшкодуванням  є помилковим, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням  нового рішення про задоволення позовних вимог  про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 24 022 гривні 15 копійок.

Посилання представника відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому ТЗ, покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного ТЗ, а не на будь-яку іншу установу, організацію чи іншу фізичну особу-підприємця, є безпідставними, оскільки вказані положення Закону стосуються виплати страхового відшкодування страховиком, а не відшкодування завданих збитків винною у ДТП особою.

Колегія суддів також не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, виходячи із наступного.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майно або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня  1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до правової позиці, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 22.04.2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно впливає на моральний стан позивача та призводить до душевних страждань, а тому посилання на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди є безпідставними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунованого висновку, що діями відповідача позивачу була завдана моральна шкода, однак приходить до висновку, що розмір грошового відшкодування  моральної шкоди з урахуванням  характеру  правопорушення, глибини душевних  та фізичних страждань позивача, ступінь негативного впливу на моральний стан позивача в результаті пошкодження його майна має бути більшим ніж визначено судом першої інстанції. А тому в цій частині рішення суду також підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення  моральної шкоди в сумі 5 000 гривень, оскільки вказана сума відшкодування моральної шкоди на думку колегії відповідає вимогам розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що висновки викладені в рішенні суду першої інстанції  не відповідають обставинам справи, рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з  прийняттям у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди внаслідок ДТП в сумі 24022,15 грн. та моральної шкоди в сумі 5 000 гривень.

Відповідно до  статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи  справи  на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд  відповідно  змінює розподіл судових витрат.

Виходячи із положень вищевказаної статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати в сумі 1502 гривні 99 копійок. 

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою – скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 24 022 грн. 15 коп. та моральну шкоду в сумі 5 000 гривень, а всього стягнути 29022 грн. 15 коп.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1502 гривні 99 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах викладених в статті 389 ЦПК України. 

Судді                                                        Н.І.  Гончар 

                                                                                                            Ю.В. Сіренко

                                                                                                            Т.Л. Фетісова   :