ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
06.07.06 р. Справа № 6/181
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ____Подколзіной Л.Д.
при секретарі Шабановой Н.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк
до відповідача 1. Орендного підприємства “Шахта імені О.Ф.Засядько” м.Донецьк
до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” м.Донецьк
третьої особи ________________________________________________________________
про стягнення 99 243грн. 30коп.
за участю
прокурора
представників сторін:
від позивача – Ігнатова Н.О. – представник по довіреності №Н-01/3453
від відповідача 1. - Найданова Л.С. – представник по довіреності № 12/05 від 23.01.2006р.,
Неізвестна О.Ю. – представник по довіреності № 2/06 від 04.01.2006р.
від відповідача 2. – Запаскіна Ю.В. – представник по довіреності№39 від 11.08.2004р.
від третьої особи
Відповідно ст.77 ГПК України у засіданні
суду з 12.06.2006р. по 06.07.2006р.
оголошувалася перерва для представлення
сторонами додаткових документів.
Позивач, Державне підприємство “Донецька залізниця” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Орендного підприємства “Шахта імені О.Ф.Засядько” м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” м.Донецьк про стягнення плати за користування приватними вагонами за час затримки їх на коліях залізниці у період з 23 травня по 29 липня 2005 р. у сумі 99 243грн. 30коп.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірні вагони простоювали на підходах до станції Донецьк – Північний ДП «Донецька залізниця», прибуваючі порожніми під навантаження, що не передбачено статтею 119 Статуту залізниць України. Крім того, посилається на відсутність вини першого відповідача у простоюванні вагонів.
Відповідач 2 проти позову заперечує, посилаючись також на той факт, що за порожні вагони під навантаження не передбачено стягнення плати за користування вагонами та на відсутність вини обох відповідачів у простоюванні цих вагонів, що згідно ст.614 Цивільного кодексу України звільняє відповідачів від відповідальності. Крім того другий відповідач вказує на те, що не може бути платником за користування власними (орендованими) вагонами тому, що він не попадає під вичерпний перелік осіб, які вносять плату за користування вагонами, що надається в першому абзаці статті 119 Статуту залізниць України та в пункті 2 Правил користування вагонами та контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 р. № 113. Також з посиланням на Правила перевезень вантажів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 09.12.02 р. № 873 та Правила реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України 28.09.04 р. № 856 стверджує, що вагони під навантаження повинні подаватися залізницею у межах затверджених планів перевезень. Також другий відповідач вказав на порушення пунктів 4 та 10 Правил користування вагонами та контейнерами № 113 при укладанні документів, які додані позивачем до справи (Відомостей плати за користування вагонами, актів про затримку вагонів тощо). Крім того, посилається на те, що другому відповідачу не зрозуміло з кого саме з відповідачів яку суму намагається стягнути позивач, бо в позовній заяві вимоги позивача не конкретизовані до кожного з відповідачів всупереч вимогам статті 54 Господарського процесуального кодексу України.
Суд в судовому засіданні 21.06.2006 р. запропонував позивачу уточнити розмір позовних вимог щодо кожного з відповідачів згідно приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Позивач уточнити розмір позовних вимог щодо кожного з відповідачів відмовився.
Позивач в підтвердження своїх позовних вимог надав суду для залучення до матеріалів справи гарантійні листи ТОВ «Лемтранс» про перевезення порожніх власних (орендованих) вагонів.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
встановив:
у період з 23 травня по 29 липня 2005 року на станцію Донецьк-Півничний ДП «Донецька залізниця» на адресу ОП «Шахта імені О.Ф.Засядько» прибували порожні вагони, зазначені у доданих до матеріалів справи відомостях плати за користування вагонами (контейнерами), що вказані в розрахунку ціни позову, складеному позивачем на суму 99 243, 30 грн. При цьому слід зазначити, що згідно змісту відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) дані вагони є такими, що орендовані ТОВ «Лемтранс». Позивач посилаючись на ст.119 Статуту залізниць нарахував плату за користування вагонами за час затримки на коліях станцій Єнакієве, Мандрикине, Яснувата, Донецьк у розмірі 50% від затвердженої ставки. Підписи вантажовласника на відомостях плати за користування вагонами (контейнерами) відсутні. Про відмову ОП «Шахта имені О.Ф.Засядько» підписати відомості вказано в актах загальної форми (копії додані до матеріалів справи).
Оцінивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами та контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 р. № 113, Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України 28.09.04 р. № 856, Правилами перевезень вантажів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 09.12.02 р. № 873.
Ст.119 Статуту залізниць передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.
В даному випадку мала місце затримка порожніх на піввагонів, які не відносились до спеціального рухомого складу, що прямували на завантаження. Доказів того, що перший або другий відповідач надали позивачу наказ затримати спірні вагони на підходах до станції Донецьк-Півничний позивач суду на надав.
Правилами планування перевезень вантажів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 09.12.02 р. № 873 встановлено порядок подачі порожніх вагонів для виконання плану перевезень і розрахунків за перевезення. Пунктом 2.1 Правил № 873 встановлено, що щомісячне планування перевезень вантажів у межах України здійснюється на підставі замовлень відправників, а п. 2.3 передбачено, що планування перевезень вантажів у власних чи орендованих вагонах здійснюється відправником за окремими замовленнями (ф.ГУ-12) незалежно від того, належать ці вагони відправникові, одержувачу чи оператору. Крім того, пунктом 6.1 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України 28.09.04 р. № 856, передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах, із затвердженими залізницею планами перевезень (ф.ГУ-12).
Позивач в поясненнях суду стверджував, що спірні вагони направлялись з перебільшенням затвердженого плану перевезень, покладаючи вину за це на ТОВ «Лемтранс», яке в своїх гарантійних листах замовляло кількість вагонів більшу, ніж зазначено в планах перевезень. Однак, ознайомившись з листами № 164 від 27.04.2005 р., № 194 від 25.05.2005 р., № 232 від 30.06.2005 р. суд дав їм оцінку як документам, якими другий відповідач лише гарантує оплату залізничного тарифу за перевезення залізницею власних (орендованих) вагонів, а не дає вказівку залізниці перевезти понад план вказані вагони.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог.
Позивач не довів суду, що саме з вини першого або другого відповідача відбулась затримка порожніх вагонів на станціях Єнакієве, Мандрикине, Ясинувата, Донецьк Донецької залізниці.
З огляду на викладене суд робить висновок, що позивачем не доведені підстави, згідно яким він застосовує до відповідачів положення ст.119 Статуту залізниць України, у зв’язку з чим у задоволені позову слід відмовити з віднесенням на позивача судових витрат у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ :
У задоволенні позову Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк до Орендного підприємства “Шахта імені О.Ф.Засядько” м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” м.Донецьк про стягнення 99 243грн. 30коп. відмовити.
У судовому засіданні 06.07.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.07.2006р.
Суддя Подколзіна Л.Д.