ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р. м.Київ Справа№ 920/645/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Коробенка Г.П.

за участю секретаря судового засідання: Короля Д.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.11.2019 року у справі №920/645/19 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придністровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019, повний текст якого складено 06.09.2019

у справі №920/645/19 (суддя Соп`яненко О.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придністровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»

про стягнення 78 746,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придністровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (далі-відповідач) 78 746,00 грн штрафу за невірно зазначену адресу одержувача вантажу, який був відправлений згідно накладної №43348093.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/645/19 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придністровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 39 373,00 грн штрафу, 1 921,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи зазначене судове рішення суд першої інстанції вказав на те, що що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги. При цьому, зменшив розмір штрафних санкцій (штрафу), які підлягали стягненню з відповідача на користь позивача на 50%.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/645/19 в частині зменшення штрафу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, а саме норм ст.233 Госпоадрського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України.

Також, позивач стверджує, що у даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, яким чітко визначено розмір штрафу, а отже підстав для його зменшення немає.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №920/645/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придністровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/645/19 та розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придністровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/645/19 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач також звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/645/19 в частині стягнення штрафу у розмірі 23 623,80 грн та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути штраф у розмірі однократної провізної плати у сумі 15 749,20 грн. Також, в апеляційній скарзі скаржник просить розгляд скарги провести за участю його представника.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на неповне дослідження матеріалів справ, не надання належної правової оцінки обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Крім того, відповідач посилається на те, що у даному випадку для позивача відсутні будь-які негативні наслідки, пов`язані із зазначенням невірної адреси отримувача вантажу у залізничній накладній №43348093, оскільки ним було невірно зазначено в накладній лише назву міста вантажоодержувача, а також завчасно вжито заходів щодо усунення вказаних недоліків у накладній.

Також, відповідач звертає увагу на відсутність негативних наслідків від його дій, неспіврозмірність нарахованого штрафу заподіяним правопорушенням в частині невірного оформлення перевізних документів, а також взяти до уваги те, що 24.10.2011 Господарським судом Сумської області порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ «Сумихімпром», а з 30.10.2012 введено процедуру санації, що свідчить про вкрай тяжкий фінансовий стан відповідача (дефіцит обігових коштів складає 1 515 млн. грн, сума кредиторської заборгованості - 2 048 млн. грн, непокритий збиток - 1 357 млн. грн).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №920/645/19 передано на розгляд раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/645/19 залишено без руху та повідомлено Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» про те, що останнє має право усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

22.10.2019 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» надійшло клопотання про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/645/19; об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придністровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/645/19; розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придністровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/645/19 ухвалено здійснювати спочатку зі стадії відкриття апеляційного провадження; розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придністровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/645/19 призначено на 20.11.2019 о 10:40 год.; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційні скарги протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

04.11.2019 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від відповідача надійшов до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити її без задоволення.

18.11.2019 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від відповідача надійшло до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції при розгляді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відмовлено Публічному акціонерному товариству «Сумихімпром» у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №920/645/19.

20.11.2019 у судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Позивч наданим йому процесуальним правом не скористався та у дане судове засідання не з`явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомлення його про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг.

Пунктами 1 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до п.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене вище та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначеного вище учасника справи.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2018 зі станції Баси Південної залізниці Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» здійснило відправлення вагону №76034057 згідно накладної №43348093 на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ПрАТ «Дніпровський коксохімічний завод» (далі - ПРАТ «ДКХЗ») (а.с.11 т.1).

У накладній №43348093 в графі 4 «Найменування одержувача» відповідачем зазначено - «ПРАТ «ДКХЗ», в графі 4 «Адреса одержувача» відповідачем зазначено « 851901 г. Мариуполь, ул. Лепорского, 1».

По прибутті 04.01.2019 відправки №43348093 на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці було виявлено, що адреса одержувача, зазначена відповідачем у накладній, не відповідає адресі ПрАТ «Дніпровський коксохімічний завод», про що складено акт загальної форми №1011 від 04.01.2019 (а.с.12 т.1).

Відповідач 02.01.2019 в листі №37/001 просив РФ «Південна залізниця» ст. Баси здійснити відправлення телеграми на станцію Правда Придніпровської залізниці про зазначення вірної адреси ПРАТ «ДКХЗ» - одержувача вантажу: м. Кам`янське, вул. Колеусівська, 1, повідомивши також позивача про згоду одержувача на внесення відповідних змін (а.с.15 т.1).

02.01.2019 на адресу станції призначення Правда надіслано телеграму №01 із зазначенням вірної адреси одержувача вантажу, після чого до накладної №43348093 внесено відповідні виправлення у графі 4, а саме: замість раніше зазначеної адреси: г. Мариуполь, ул. Лепорского, 1, зазначено вірну - м. Кам`янське, вул. Колеусівська, 1 (а.с.13 т.1).

Згідно залізничної накладної №43348093 провізна плата від станції Баси Південної залізниці до станції Правда Придніпровської залізниці складає 15 749,20 грн.

З огляду на що та на підставі ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 78 746,00 грн за невірно зазначену в накладній адресу вантажоодержувача.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із приписами статті 306 Господарського кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом статей 2, 3 Статуту залізниць України цим Статутом визначаються обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Згідно зі статтею 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (стаття 24 Статуту залізниць України).

Статтею 37 Статуту залізниць України, п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів та п. 5 Наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів", представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

У відповідності до п.п.1.1, 1.2, 1.3 Правил оформлення перевізних документів (далі - Правил) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевідного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до розділу 4 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, у тому числі графу «Одержувач», в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адресу та його код. Правильність внесених у накладну відомостей представник відправника підтверджує своїм підписом.

Таким чином, саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

З матеріалів справи вбачається, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказаної залізничної накладної зазначено прізвище представника відправника - Цвентарна Л.В .

Згідно із ст.105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Як вбачається з накладної №43348093, яка є договором перевезення, вона містить у собі на першій сторінці застереження (умову) такого змісту: «Вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній, відповідно до статей 24, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457».

У відповідності до ст.129 Статуту залізниць України та ч.1 ст.26 Закону "Про залізничний транспорт" обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного, перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Таким чином, акт загальної форми є підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним адреси одержувача.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з неправильним зазначенням відправником адреси одержувача вантажу було складено акт загальної форми (а.с.12 т.1).

Отже, акт загальної форми за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, складений та підписаний повноважними особами.

Крім того, сам факт невірного зазначення адреси вантажовідправника у накладній визнається відповідачем.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із п.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (п.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України.

Згідно із п.6.1 роз`яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002, стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Пунктом 6.2 роз`яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 вказано, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.06.2018 у справі №906/434/17.

Згідно із ст.118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до накладної №43348093, провізна плата за вагон від станції Баси Південної залізниці до станції Правда Придніпровської залізниці становить 15 749,20 грн, відповідно сума штрафу складає 78 746,00 грн.

З огляду на викладене та враховуючи неправильне зазначення відповідачем адреси вантаджоодержувача при відправленні вантажу за накладною №43348093, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 78 746,00 грн. штрафу на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції дійшов висновку зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на 50%.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Як вбчається з матеріалів справи, відповідачем у суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу, яке відкладене у відзиві на позовну заяву. Обгрутовуючи вказане клопотання відповідач посилався на відсутність негативних наслідків від його дій, неспіврозмірність нарахованого штрафу заподіяним правопорушенням в частині невірного оформлення перевізних документів, а також на те, що 24.10.2011 Господарським судом Сумської області порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ «Сумихімпром», а з 30.10.2012 введено процедуру санації, що свідчить про вкрай тяжкий фінансовий стан відповідача (дефіцит обігових коштів складає 1 515 млн. грн, сума кредиторської заборгованості - 2 048 млн. грн, непокритий збиток - 1 357 млн. грн).

В свою чергу, позивач стверджує, що у даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, яким чітко визначено розмір штрафу, а отже підстав для його зменшення немає.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 233 Господарського Кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно положень ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, норми Статуту залізниць України не містять заборони щодо зменшення судом розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з відправника.

Крім того, цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Отже, враховуючи зазначене, а також з урахуванням приписів ГПК України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав, дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вирішуючи питання про зменшення нарахованого відповідачу розміру штрафу, судом першої інстанції правомірно враховано наступні обставини: 24.10.2011 Господарським судом Сумської області порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром"; з 30.10.2012 введено процедуру санації, що свідчить про вкрай тяжкий фінансовий стан відповідача (дефіцит обігових коштів складає 1 515 млн. грн, сума кредиторської заборгованості - 2 048 млн. грн, непокритий збиток - 1 357 млн. грн); позивачем не подано суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок внесення відповідачем невірної адреси вантажоодержувача; зазначене порушення усунуто відповідачем в найкоротші терміни шляхом уточнення відповідної адреси та своєчасного повідомлення про це і позивача, і станції призначення, і вантажоодержувача.

З огляду на що, на переконання колегії суддів суд першої існтнції правомірно реалізувавши надане йому право та зменшив розмір штрафних санкцій (штрафу), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на 50% - до 39 373,00 грн.

Посилання позивача на неможливість у даних правовідносинах зменшення штрафу, колегією суддів відхиляються, оскільки не узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.06.2018 у справі №906/754/17 у якій Верховний Суд погодився із зменшенням на підставі ст. 233 Господарського кодексу України штрафу, нарахованого відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.

Також, колегією суддів відхиляються доводи відповідача щодо зменшення розміру штрафу до розміру однократної провізної плати, тобто до 15 749,20 грн, оскільки не обґрунтовано конкретними підставами та обставинами, з посиланням на правові норми, щодо зменшення штрафу саме до даного розміру.

Доводи скаржників з приводу порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Інші доводи, наведені скаржниками в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржників.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придністровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/645/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/645/19 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» та Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придністровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

4. Матеріали справи №920/645/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 25.11.2019.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Г.П. Коробенко