Справа № 401/2090/19

Провадження № 2/401/771/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючий суддя - Андріянова С.М.

за участю секретаря судового засідання - Федоренко О.В.

представника відповідача - Петрова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження за участю сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2019 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 13 листопада 2014 року у розмірі 49930 грн. 83 коп. та судових витрат у розмірі 1921 грн.

В обґрунтуванні позову посилається на те, що 13 листопада 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої позивач надав відповідачу кредит у розмірі 14040 грн. 97 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов`язання за угодою виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у визначеному розмірі. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Станом на 17 червня 2019 року виникла заборгованість в сумі 49930 грн. 83 коп., яка складається з 12952 грн. 46 коп. заборгованість за кредитом, 10368 грн. 55 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 25104 грн. 50 коп. заборгованість за пенею та комісією, 1505 грн. 32 коп. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Ухвалою від 18 липня 2019 року вирішено відкрити провадження у справі та розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження, за участю сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву, терміном 15 днів з дня вручення даної ухвали суду.

25 вересня 2019 року представник відповідача, у відповідності до ст.178 ЦПК України подала до суду відзив на позов, в якому не визнає вимоги банку та просить застосувати позовну давністю, відмовити в задоволенні позову повністю. Свою вимогу обґрунтовує тим, що остання операція з погашення заборгованості відповідачем здійснена 30 січня 2016 року в розмірі 800 грн. Відповідно до п.2.2. Генеральної угоди строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 32 дні після настання строку сплати чергової частини - 25 лютого 2016 року в розмірі 509 грн. 41 коп., тобто строк сплив 29 березня 2016 року. Оскільки, строк виконання основного зобов`язання за вказаним договором є 29 березня 2016 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду з даним позовом лише в червні 2019 року, тобто з порушенням строку позовної давності. Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки ( як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік, яка на час звернення з позовом до суду також минула.

05 листопада 2019 року представник позивача, в порядку ст.179 ЦПК України, подав до суду відповідь на відзив, в якому просить задовольнити вимоги банку, обґрунтовуючи тим, що відповідач підписанням Генеральної угоди приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Угода разом з Умовами та Тарифами є кредитним договором. Вказаний кредитний договір відповідач не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, яку банк просить стягнути повністю. Згідно умов договору строк виконання зобов`язань спливає 30 листопада 2017 року, а позивач звернувся до суду з позовом 02 липня 2019 року до спливу терміну позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду повідомлений належним чином, шляхом направлення електронного листа 01 жовтня 2019 року. Разом з позовом до суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За таких підстав, розгляд справи проводився у відсутності представника банку, лише за участі представника відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, просила застосувати позовну давністю, не заперучувала факту отримання коштів ОСОБА_1 , заперечувала факт отримання відповідачем картки з кінцевим терміном до липня 2021 року та надала пояснення, які є ідентичними з обгрунтуванням відзиву на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, враховуючи викладене у відзиві представника відповідача та відповіді на відзив представника позивача, дослідивши всі надані сторонами докази у справі, суд приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до Анкети-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 21 березня 2012 року складеної від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що останній виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку «Універсальна» з кредитним лімітом 7000 грн. (а.с.7)

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 13 листопада 2014 року, станом на 17 червня 2019 року у ОСОБА_1 перед банком виникла заборгованість в сумі 49930 грн. 83 коп., яка складається з 12952 грн. 46 коп. заборгованість за кредитом, 10368 грн. 55 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 25104 грн. 50 коп. заборгованість за пенею та комісією, 1505 грн. 32 коп. - штраф. (а.с.6)

13 листопада 2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт. Відповідно до якої, з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №SAMDN50000060192885 від 21.03.2012 року, ОСОБА_1 надано банком терміновий кредит в сумі 14040 грн. 99 коп., на строк 36 місяців, з 13 листопада 2014 року по 30 листопада 2017 року. Відповідно до п.2.1 ОСОБА_1 зобов`язався вносити щомісячно платіж в сумі 509 грн. 41 коп. (а.с.8)

Згідно наданих суду копій Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та Витягу із Умов і правил надання банківських послуг, підпису ОСОБА_1 , який би підтверджував ознайомлення з ними, не містить. (а.с.9-32)

Згідно виписки банку по карті НОМЕР_6 ОСОБА_1 вбачається, що 14 листопада 2014 року на карті знаходилися кошти в сумі 14040 грн. 99 коп. 24 грудня 2014 року поповнено карту на суму 600 грн., 29 січня 2015 року на суму 510 грн., 16 березня 2015 року на суму 510 грн. та 30 січня 2016 року на суму 800 грн. (а.с.73-74, 85-86)

Факт отримання ОСОБА_1 картки НОМЕР_6 підтверджується наданим суду фото. (а.с.87)

Згідно довідки Приватбанку від 09.10.2019 року №30.1.0.0/2-20190702/1125, ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 13 листопада 2014 року отримав картки № НОМЕР_6 , № НОМЕР_3 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 07.2021 року. (а.с.88)

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст.1055 того ж Кодексу передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 цього Кодексу).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами.

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Оскільки належних доказів існування між сторонами у справі кредитного договору не надано, тому кредитний договір б/н від 21 березня 2012 року є неукладеним, та не породжує для його сторін жодних правових наслідків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 серпня 2017 року у справі №6-490цс17.

Згідно п.2.2. Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт, згідно ст.ст.212, 611, 651 ЦК України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості вказаних в цій угоді, Умовах і правилах, більш ніж на 31 день, за зобов`язаннями, строк яких не настав, сторони домовилися, що строк повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушення заборгованості по кредиту, починаючи з 32-ого дня порушення, вважається простроченим. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1505 грн. 32 коп.

Встановлено, що остання операція з погашення заборгованості за Генеральною угодою ОСОБА_1 здійснена 30 січня 2016 року в розмірі 800 грн.

Відповідно до п.2.2. Генеральної угоди, строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 32 дні після настання строку сплати чергової частини, тобто 25 лютого 2016 року в розмірі 509 грн. 41 коп.

Тобто, з 29 березня 2016 року порушення заборгованості вважається простроченим.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно ч.1 ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки, строк виконання основного зобов`язання за вказаним договором є 29 березня 2016 року, то саме з цього часу у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав. Проте, банк звернувся до суду з даним позовом лише в червні 2019 року, з порушенням строку позовної давності, після спливу 3 років 3 місяців і 10 днів. Станом на 08 липня 2019 року строк позовної давності щодо стягнення основної вимоги і до додаткової вимоги сплинув.

В зв`язку з чим, позовні вимоги банку не підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ст.141 ЦПК України понесені витрати банком на оплату судового збору не підлягають поверненню та стягненню з відповідача і відносяться за його рахунок.

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде виготовлено в строк не більш як п`ять днів, з дня закінчення розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Світловодським РС УДМС України в Кіровоградській області 01 червня 2016 року, ідентифікаційний код НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 25 листопада 2019 року.

Головуючий суддя С.М. Андріянова