Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 р. Справа№200/12436/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2019 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови в нарахуванні та виплаті щомісячних страхових виплат з 01 травня 2014 року по 30 червня 2019 року та зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячні страхові виплати з 01 травня 2014 року по 30 червня 2019 року із урахуванням компенсації, нарахованої відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01 липня 2019 року перебуває на обліку у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримує страхові виплати, але за період з 01 травня 2014 року по 30 червня 2019 року такі виплати їй не нараховувались у зв`язку з проживанням у місті Хрістівка, яке знаходиться на території непідконтрольній українській владі, та ненабуттям статусу внутрішньо переміщеної особи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11 листопада 2019 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в позові з тих підстав, що позивач не зверталась з заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщеній особі, а тому у неї відсутні підстави для нарахування та виплати заборгованості за страховими виплатами. Їх виплата можлива лише після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво і їй встановлена стійка втрата професійної працездатності на 25 відсотків безстроково.

На час розгляду справи позивач є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якого було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Кіровське Донецької області), а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території (м. Бахмут Донецької області), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

У спірному періоді - з 01 травня 2014 року по 30 червня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на обліку у Хрестівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, а з 01 липня 2019 року, як внутрішньо переміщена особа, перебуває на обліку у Бахмутському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Виплати за період з 01 травня 2014 року по 30 червня 2019 року не нараховувалися та виплачувалися, що підтверджується відомостями наданими відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих».

Виплати не нараховані та не сплачені у зв`язку з ненабуттям позивачем в цей період статусу внутрішньо переміщеної особи.

Постановою від 15 серпня 2019 року № 0502/21145/21145/12 відповідачем продовжено виплати з 01 липня 2019 року.

У листі від 04 жовтня 2019 року № 01-04/15-1685 відповідач зазначив, що страхові виплати за минулий період не нараховувалися, підстави для їх виплати відсутні, оскільки позивач не набула статусу внутрішньо переміщеної особи у спірному періоді.

Вищенаведені обставини сторонами не оспорюються.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; відповідно до частини п`ятої цієї же статті страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

За приписами частини п`ятої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком […].

Враховуючи приписи наведених норм закону, суд дійшов висновку, що страхові виплати повинні виплачуватися щомісячно і проводитися позивачеві безстроково, оскільки позивач має зареєстрований страховий випадок та їй встановлено втрату професійної працездатності безстроково.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

У період з травня 2014 року по червень 2019 року позивач проживав за своїм місцем реєстрації на території, яка не контролюється органами державної влади, тобто не мав статусу внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим він виявив бажання продовжувати отримувати страхові виплати на території України, на що має законне право.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 1105-XIV без особливостей, що передбачені для внутрішньо переміщених осіб, а позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови в нарахуванні та виплаті щомісячних страхових виплат з 01 травня 2014 року по 30 червня 2019 року - задоволенню.

Вирішуючи спір, судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 243/3505/16-ц, в якій зазначено, що постановами Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 531, від 05 листопада 2014 року № 637 та від 07 листопада 2014 року № 595, а також постановою правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення антитерористичної операції до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Ці підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

До жодного із законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.

Відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (позивач належав до осіб, які не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади, тобто не мають статусу внутрішньо переміщених осіб), не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат. Виплата заборгованості зі страхових виплат покладена на те відділення, де потерпілий зареєстрований як тимчасово переміщений при написанні заяви про виплату заборгованості. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаній постанові Верховного Суду, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Частиною четвертою та сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV передбачено, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Враховуючи, що страхові виплати не одержані позивачем своєчасно у зв`язку з тим, що його місцем проживання була територія, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд дійшов висновку про відсутність вини позивача в їх неотриманні, а тому позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячні страхові виплати з 01 травня 2014 року по 30 червня 2019 року із урахуванням компенсації, нарахованої відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ т а Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року відстрочено сплату позивачем судового збору до прийняття рішення в цій справі.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 768,40 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області користь державного бюджету України.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295, 297 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01 травня 2014 року по 30 червня 2019 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати з 01 травня 2014 року по 30 червня 2019 року із урахуванням компенсації, нарахованої відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 листопада 2019 року.

Суддя Ю.М. Льговська