Номер провадження: 11-сс/813/1884/19

Номер справи місцевого суду: 501/3846/19 1-кс/501/1053/19

Головуючий у першій інстанції Семенов О.А.

Доповідач Прібилов В. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2019 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя: Прібилов В.М.,

судді: Кадегроб А.І., Котелевський Р.І.,

за участю:

секретарки судового засідання – Стоянової Л.І,

прокурора – Палія Є.М.

захисниці – ОСОБА_1

підозрюваного – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисниці підозрюваного ОСОБА_2 – адвокатки Папіної С.В. на ухвалу слідчого судді Іллічівського міськрайонного суду Одеської області від 06.11.2019 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , підозрюваного у кримінальному провадженні №12019160160000886, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2019, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,-

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та короткий виклад обставин, встановлених слідчим суддею.

Ухвалою слідчого судді Іллічівського міськрайонного суду Одеської області від 06.11.2019 року, задоволено клопотання слідчого СВ Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області Кулибаби Н.С., погоджене прокурором Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області Палієм Є.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 00:00 годин 02 січня 2020 року, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, громадянина України, має середнє-спеціальну освіту, який працює водієм в «ДС Транс», одруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, у кримінальному провадженні №12019160160000886, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2019 року.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, на підставі наданих матеріалів, були оцінені в сукупності всі обставини, у тому числі: наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчинені якого він підозрюється, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного – наявність в нього родини та утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, його майновий стан, відсутність судимостей у підозрюваного.

Враховуючи наявність підстав та обставин, передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України, а також те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, вчиненого із погрозою застосування насильства, слідчий суддя вважав за необхідне обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням слідчого судді захисниця подала апеляційну скаргу, оскільки вважає постановлену слідчим суддею ухвалу незаконною та необґрунтованою. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.

Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки підозра ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення необґрунтована, не підтверджена належними та достатніми доказами та не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що ризики, відповідно до ст. 177 КПК України, наведені в клопотанні слідчого та доданих до нього документів не підтверджені стороною обвинувачення в суді. На думку захисника суд не мотивував в рішенні та не врахував, що обвинувачення не надало жодного доказу неможливості застосування до ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу.

Обставини, встановлені слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Органом досудового розслідування встановлено, що 03.11.2019 ОСОБА_3 , з корисливих мотивів вступив з невстановленими особами в попередню злочинну змову, направлену на передачу чужого майна, та обрав об`єктом свого злочинного посягання ОСОБА_4 . Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 та невстановлені особи 03.11.2019 під приводом допомоги в ремонті комп`ютерної техніки зателефонували ОСОБА_4 та попросили вийти на вулицю. ОСОБА_4 погодившись на пропозицію, вийшов на призначене місце та підійшов до автомобіля «Мерседес», де сів до нього. Прибувши до лісосмуги, ОСОБА_2 із невстановленими особами витягнули ОСОБА_4 з автомобіля та почали вимагати від останнього передачу коштів та право власності на автомобіль «Тойота Камрі», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленими особами почав погрожувати ОСОБА_4 застосуванням фізичного насильства. Далі, прибувши до тимчасового мешкання ОСОБА_5 та її співмешканця ОСОБА_6 , знаходячись у квартирі, погрожуючи ОСОБА_4 застосуванням фізичного насильства, змусили останнього написати боргову розписку на ім`я ОСОБА_5 щодо передачі неіснуючого боргу у вигляді коштів у сумі 20000 доларів США та боргову розписку на ім`я ОСОБА_5 про передачу в рахунок погашення неіснуючого боргу автомобіль «Тойота Камрі», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника та підозрюваного, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.

Згіднодо вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу  для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

І. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується долученими до клопотання слідчого доказами, а саме:

- витягом з ЄРДР у кримінальному проваджені № 12019160160000886 від 04.11.2019;

- протоколом прийняття заяви потерпілого ОСОБА_4 , про вчинене кримінальне правопорушення від 04.11.2019;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 від 04.11.2019, відповідно до якого ОСОБА_2 , знаходився серед осіб, які незаконно утримували його в квартирі ОСОБА_7 та примусили потерпілого передати право власності на належний йому автомобіль;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 04.11.2019, відповідно до якого ОСОБА_2 знаходячись в її квартирі вимагав, що б вона не відчиняла двері працівникам поліції;

- протокол проведення обшуку від 04.11.2019;

- протокол затримання ОСОБА_2 від 04.11.2019;

- протокол огляду предмета – диску з записами з камер відео спостереження з приміщення банку «Альфа-Банк» за 04.11.2019;

- медичною довідкою про завдані потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження;

Враховуючи наведені вище докази, які містяться в матеріалах судового провадження, що узгоджуються між собою та вказують на причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині.

При цьому, встановлені апеляційним судом обставини вказують на безпідставність доводів захисника в частині необгрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_2 тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

ІІ. Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків.

Оцінюючи доведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків, апеляційний суд враховує такі обставини.

Враховуючи, що ОСОБА_2 на даній стадії досудового розслідування підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, тому будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує ризик того, що останній може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.

Існування зазначеного ризику також підтверджується поведінкою підозрюваного безпосередньо після вчинення протиправних дій, яка свідчить про зникнення разом з іншими невстановленими особами з місця вчинення правопорушення та як підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_7 , поведінка підозрюваного після вчинення злочину була направлена на уникнення від органу досудового розслідування.

Апеляційний суд погоджується з тим, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_2 , матиме змогу знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, оскільки до теперішнього часу органом досудового розслідування не виявлено боргових розписок, які можливо знаходяться у підозрюваного або інших невстановлених осіб. При цьому апеляційний суд враховує дані, про відсутність у органу досудового розслідування показань підозрюваного, щодо обставин скоєного злочину, які свідчать щодо ненадання підозрюваним жодних показів щодо обставин вчиненого правопорушення, в тому числі і даних щодо осіб, з якими останній перебував на час скоєння правопорушення.

Також у кримінальному провадженні існує ризик того, що перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_2 матиме змогу незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, погрозами, підкупом або вмовляннями схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.

На підтвердження існуючого ризику вказує поведінка підозрюваного як під час вчинення правопорушення, так і на час встановлення його місцезнаходження.

З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_2 є громадянином України, одружений, за місцем реєстрації характеризується позитивно, зареєстрований на території Миколаївської області, однак тимчасово фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де орендує помешкання, що свідчить про наявність у нього стійких соціальних зв`язків.

Проте обставини та характер вчиненого підозрюваним інкримінованого йому злочину не дають достатніх підстав вважати, що зазначені соціальні фактори можуть мати стримуючу дію.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.

Жодних доводів на спростування встановлених апеляційним судом обставин стороною захисту не надано.

ІІІ. Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність неможливого застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді щодо неможливості визначення ОСОБА_2 розміру застави, виходячи з положень ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки інкримінований підозрюваним злочин у співучасті з іншими особами був вчинений з застосуванням насильства.

При цьому апеляційний суд враховує вчинення підозрюваним, разом з іншими особами зазначеного злочину тривалий час та фактичне позбавлення у цей період потерпілого свободи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає доводи захисника в цій частині необґрунтованими, оскільки на даній стадії досудового розслідування тримання під вартою підозрюваного є виправданим, у зв`язку з наявністю публічного інтересу, який переважає над повагою до особистої свободи.

Висновки апеляційного суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а наявність на даній стадії обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 тяжкого кримінального правопорушення, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням застави, який здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Стороною захисту не наведено інших доводів щодо існування обставин, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді – без змін.

Керуючись ст. ст. 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисниці підозрюваного ОСОБА_2 – адвокатки Папіної С.В. – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Іллічівського міськрайонного суду Одеської області від 06.11.2019 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, у кримінальному провадженні №12019160160000886, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2019 року, строком до 02 січня 2020 року – залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

В.М. Прібилов                 А.І. Кадегроб                         Р.І. Котелевський