ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.07.06 р.                                                                               Справа № 17/126                               

Господарський суд Донецької області у складі судді В.М.Татенко, розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Донбасу», м. Донецьк

третя особа : Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-західна залізниця», м. Київ

про: стягнення 5’159,72 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Басюк Т.Л.

від відповідача: Звездіна І.Б.

та третьої особи : Никиропець І.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Донбасу» про стягнення  з останнього 5’159,72 грн. штрафу у зв’язку із постачанням товару неналежної якості.

Ухвалою від 28.04.2006р. господарським судом до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача було залучено Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-західна залізниця».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на постачання відповідачем неякісної продукції, що є порушенням останнім умов договору № ЦХП-23-00605-01 від 13.10.2005р. з додатками та – виходячи із вимог п. 8.5. договору є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 20% вартості поставленої неякісної продукції.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на пропущення позивачем передбаченого ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу («ГК») України строку позовної давності.

Позивач проти застосування встановленого ч. 8 ст. 269 ГК України скороченого шестимісячного строку позовної давності заперечує, посилаючись на норму п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу («ЦК») України, норма якого встановлює строк позовної давності для вимог про стягнення штрафів в один рік.

Розгляд справи був закінчений 26.06.2006р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.07.2006р. для підготовки рішення

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом між сторонами був укладений договір постачання (а.с. 62-74) № ЦХП-23-00605-01 від 13.09.2005р. (далі – «Договір»), за яким відповідач зобов’язався поставити продукцію.

На виконання умов договору відповідач за залізничними накладними №№ 51811380 та 51811361 у вагонах, відповідно, №№ 67813442 та 65732935 відвантажив на станцію «Конотоп» вугілля марки ДГР (0-200). Безпосереднім одержувачем цього вугілля була Третя особа на підставі укладеного між нею та позивачем договору № ЦХП-40305 від 08.09.05р. (а.с. 36-39). Під час прийняття Третьою особою продукції за якістю було виявлено, що поставлене вугілля є не якісне. Про що телеграмами №№ 02 135 від 07.10. 2005р. та 306 від 06.10.2005р. (а.с. 146, 147) Третя особа повідомила позивача.

          За актами №№ 2, 3 (а.с. 122, 135) неякісне вугілля було повернуто позивачем відповідачу.

Згідно ч.7 ст. 269 ГК України разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Пунктом 8.5 Договору сторони встановили, що у разі постачання неякісної продукції відповідач має сплатити на користь позивача штраф у розмірі 20% вартості поставленої неякісної продукції.

Відповідно до ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Пунктами 4, 5 статті 3 названого Кодексу встановлено, що сферу господарських відносин становлять господарсько–виробничі, організаційно–господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько–виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

З наведеного вбачається, що Господарський кодекс України є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері господарювання, до яких в даному випадку належать і спірні правовідносини щодо постачання товарів належної якості

          

Цивільний кодекс України – є основним актом цивільного законодавства, що регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

Статтею 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, що набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

За ч. 8 ст. 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред’явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

За цим спором перебіг строку позовної давності розпочався з 10.10.2005р. (дня, наступного за днем складання третьою особою останнього акту «про фактичну якість та комплектність отриманої продукції» (а.с.79) та – телеграфного повідомлення позивача третьою особою про постачання неякісного товару) та – закінчився 10.04.2006р. Звертаючись до суду з даним позовом 20.04.2006р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а.с. 41), Позивач цей строк пропустив. Виходячи з ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За таких обставин, на підставі п. 4 ст. 267 ЦК України, згідно якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено сторонами у спорі, є підставою для відмови у позові та, враховуючи відсутність поважних причин пропущення цього строку – у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на вище викладене, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 46, 49, 82 – 85 ГПК України господарський суд,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити

     

          

Суддя                                                                         Татенко В.М.