ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

28 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 280/2554/19

          Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

          головуючого - судді  Лукманової О.М. (доповідач),

          суддів:  Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,     

          за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (суддя Новікова І.В., м. Запоріжжя, повний текст складено 10.09.2019 року) в адміністративній справі № 280/2554/19 за позовом   ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

28.05.2019 року ОСОБА_1  (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0013025-5607-0832, № 0013026-5607-0832, № 0013027-5607-0832 від 22.04.2019року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Запорізькій області, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що база оподаткування об`єктів житлової та не житлової нерухомості, обчислюється контролюючим органом на підставі данних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем зареєстровано у власності три об`єкти нерухомості, а саме, квартиру загальною площею 49 кв.м, житловий будинок загальною площею 128,7 кв.м, житловий будинок загальною площею 583,7 кв.м. Апелянт вказує, що платниками податку на нерухоме майно є власники об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, і хибним є твердження суду першої інстанції, що податок слід сплачувати виходячи з розмірів житлової нерухомості. Апелянт вказував, що обчислення суми податку з об`єкта здійснюється за наявності її у власності, згідно баз данних. Згідно рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 26.06.2017 року № 3/7, яким вставлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості на території АДРЕСА_1 . Мелітополя на 2018 рік, позивачу було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Апелянт зазначав, що позивачем не надано до суду належні докази проте, що об`єкт нерухомості площею 583,7 кв.м законсервований та до нього має застосовуватись пільга.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах оскарження та її доводів підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справа розглянута згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, за відсутності осіб, які беруть участь у її розгляді. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що об`єкт нерухомості - житловий будинок загальною площею 128,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , позивачем було знесено під час реконструкції та збудовано житловий будинок з будованими нежитловими приміщеннями, загальною площею 583,7 кв.м, розташований за тією ж адресою, отже позивач є власником об`єктів житлової нерухомості загальною площею 168,6 кв.м, в саме квартира - 49 кв.м та частина будинку 119,6 кв.м. Суд першої ічнтанції вважав, що оскільки загальна площа об`єктів житлової нерухомості належних позивачу на праві власності не перевищує розмір пільги, яка передбачена пп.266.4.1  п.266.4  ст.266 ПК України, у зв`язку з чим у позивача відсутній обов`язок сплати грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Суд першої інстанції також вважав, що   контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, не було враховано пільгу, передбачену рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 26.06.2017 №3/7, яка передбачає звільнення від сплати податку на об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб: господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, склади, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, тощо, очисні споруди; об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у стадії реконструкції або законсервовані та не використовуються за призначенням. Суд першої інстанції вважав встановленим, що нежитлові приміщення загальною площею 464,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , не функціонують та не використовуються будь-яким чином, що підтверджується звітом про обстеження від 17.07.2018 №28/1.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, сформованого 14.06.2019 року, у власності ОСОБА_1 перебуває: житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 973466223107, адреса нерухомості: АДРЕСА_2 , загальна площа 583,7 кв.м, житлова площа 75 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 974 кв.м; квартира, реєстраційний номер майна 7307862, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 49,0 кв.м, житлова площа 26,7 кв.м; житловий будинок, реєстраційний номер майна 466500, адреса нерухомості: АДРЕСА_2 , загальна площа 128,7 кв.м, житлова площа 68,6 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 910 кв.м. Дані обставини підтверджуються Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

22.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, за результатами опрацювання бази даних ДФС, було сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 податкові повідомлення – рішення, якими визначено суму грошового зобов`язання за 2018 рік з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки: №0013027-5607-0832, на суму зобов`язання 41593,76 грн.; №0013025-5607-0832  на суму зобов`язання 1393,00 грн.; №0013026-5607-0832 на суму зобов`язання 3658,76 грн.

Згідно пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.3.1, пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно ст. 2, ч. 1 ст. 5, ч. 5 ст. 12 Закону України  «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.  У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Згідно пп. 266.4.1, пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Пільги з податку, передбачені  підпунктами 266.4.1  та  266.4.2  цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Отже, платниками податку на нерухомість є власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості відповідно до рішень органів місцевого самоврядування з урахуванням норм Податкового кодексу України.

Про наявність у фізичної особи об`єктів власності, контролюючий орган дізнається з  Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Головне управляння ДФС у Запорізькій області має у розпорядженні інформацію про права власності ОСОБА_1 на три об`єкти нерухомості.

Як вбачається з рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 26.06.2017 року  №3/7 з 01.01.2018 по 31.12.2018 року включно на території м.Мелітополя, встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних    та юридичних осіб - у розмірі 1,0 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування. Цим рішенням встановлено пільгу на об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають на стадії реконструкції або законсервовані та не використовуються за призначенням.

Згідно абз. «в», «г» пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до  підпункту «в»  підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп. 266.7.3, пп. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в  порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що ним було знесено будинок площею 128,7 кв.м, та перебудовано у будинок площею 583,7 кв.м, який ним не експлуатується, оскільки знаходиться у стадії реконструкції, що на його думку підтверджується звітом про обстеження будинку від 17.07.2018 року.

З наданого позивачем до матеріалів справи звіту про обстеження № 28/1 від 17.07.2018 року житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, вказано, що загальна площа приміщень є 464,1 кв.м, на момент обстеження 16.07.2018 року, група приміщень є нежитловою та відповідно до призначень загалом не використовується.

Суд апеляційної інстанції критично відноситься до тверджень позивача про застосування до нього пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з підстав його реконструкції, консервування та невикористання, оскільки в матеріалах справи є декларація про готовність об`єкта до експлуатації житлового будинку з вбудованим нежитловим приміщенням магазину та гаражу, загальною площею 583,7 кв.м за адресою АДРЕСА_2 . Дана декларація зареєстрована уповноваженим органом 08.07.2016 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважав доведеним факт зменшення загальної площі нерухомого майна позивача рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2018 року у справі 0840/2970/18, оскільки згідно пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичної особи, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності, а не на підставі тестів судових рішень.  

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач обрахував податок згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Податок на нерухомість розраховано виходячи з правил встановлених – пунктами 266.4 – 266.7 статті 266 ПК України.

Варто враховувати позицію вказану у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 817/2019/17 та від 08.05.2018 року у справі № 819/1605/17.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому тільки у тому разі коли його позовні вимоги задоволено. Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

Не передбачено повернення судового збору суб`єкту владних повноважень у тому числі й при задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області – задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року в справі № 280/2554/19– скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Здійснити новий розподіл судових витрат. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, повернення судових витрат не здійснюється.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий - суддя                                                                      О.М. Лукманова

                               суддя                                                                      Л.А. Божко

                               суддя                                                                      Ю. В. Дурасова