ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
05.07.06 р. Справа № 20/166
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Стирол”,м.Горлівка
про стягнення 92747,28 грн.
За участю:
представників сторін:
від позивача Ширяєва О.О., Вялий В.Г., Плахтюк О.І.-дов.
від відповідача Никонович С.В.-дов.
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Донецької області звернулося Державне підприємство “Донецька залізниця”, м.Донецьк із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Концерн Стирол”, м.Горівка, про стягнення 92747,28 грн. – суми плати за час затримки вагонів на коліях залізниці..
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми позову, відомості плати за користування вагонами, акти загальної форми, рахунок-фактиру, витяги з книги повідомлень, а також на приписи Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору № 7/148 від 27.01.03р. про експлуатацію залізничної под”уїзної колії ВАТ “Концерн “Стирол” при станції Горлівка (далі-Договір).
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини у простою ванні порожніх вагонів, на пропущення позивачем 6-ти місячного строку позовної давності, а також на приписи вищевказаних Статуту, Правил та договору, ст.. 315 Господарського кодексу України, ст. 267 Цивільного кодексу України, Закону України “Про залізничний транспорт”.
В обргунтування своїх заперечень відповідач надав суду копії вищезазначеного договору, журналу руху поїздів.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.06.06р. до 05.07.06р.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:
27 січня 2003 р. сторонами укладено договір № 7/148, відповідно до якого сторони домовились про порядок експлуатації під”їзної копії, що належить відповідачеві (п.1 Договору).
Згідно із п. 4 Договору, подача вагонів на під”їзну колію та зарахування їх в користування власнику колії здійснюється за повідомленням, що надається не пізніше, ніж за 2 години до подачі повідомлення передається маневровим диспетчером ст.Горлівка майстрові зміни власника під”їзної колії із записом у книзі повідомлень.
Згідно із п.14 Договору, відповідач сплачує позивачеві, зокрема, плату за користування вагонами ( контейнерами) відповідно до Правил користування вагонами та контейнерами (далі – Правила).
Стверджуючи, що у травні 2005 р. власні порожні вагони відповідача, які йшли на його адресу, були затримані на станції Горлівка Донецької залізниці з причин неприйняття їх відповідачем, посилаючись на ст.119 Статуту залізниць України (далі-Статут), р.2,3 Правил перевезення вантажів, позивач просить стягнути з відповідача 92747,28 грн. – суму плати за час затримки вагонів на коліях залізниці.
Свої вимоги позивач обґрунтовує, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 061212-061277, актів загальної форми ГУ-23 з квітень, травень 2005р. із зазначенням затриманих вагонів та часу затримки, складених позивачем по ст..Горлівка.
Вищевказані акти та відомості відповідач підписав із зауваженням про те, що він мав вільні для прийняття вагонів колії та обмежень в прийнятті вагонів не надавав, у зв”язку з чим позову відповідач не визнав. При цьому, відповідач посилається на пропущення позивачем 6-ти місячного строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.
В обгрунування своїх заперечень відповідач надав суду копію журналу руху поїздів.
Відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 4-3 зазначеного кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об» єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справ в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно із ст. 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під”їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження. Перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під”їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що зазначена плата у розмірі 50% щодо вагонів, які не належать залізниці, може вноситися за час затримки цих вагонів наявності одночасно двох умов: по-перше, що зазначені вагони затримані в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження; по-друге, що зазначені вагони затримані саме з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під”їзної колії, порту, підприємства.
Затримані позивачем вагони були порожніми, тобто – не надходили до відповідача для вивантаження чи перевантаження.
Отже, у даному випадку, посилання позивача на ст.119 Статуту не є обґрунтованим.
Крім того, у якості доказів затримання вагонів на ст.Горлівка з причин, що залежать від відповідача, позивач надав суду, зокрема, копії актів загальної форми ГУ-23, складені у квітні, травні 2005р.
Зазначені акти відповідач підписав із зауваженням що можливість прийняття вагонів та відсутність обмежень з боку відповідача у прийнятті вагонів.
До того ж, вищевказані акти не містять даних про причини неприйняття вагонів відповідачем.
Відповідач надав суду документи, а саме – Журнал руху поїздів, які свідчать про те, що у травні 2005р. порожні вагони, зазначені у актах загальної форми, подавалися позивачем після інших вагонів, що надійшли пізніше на станцію Горлівка у цей період.
За даних обставин, суд не приймає до уваги зазначені акти як докази затримання вагонів з причин, що залежать від відповідача.
З огляду на вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати - віднести на позивача.
Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 119 Статуту залізниць України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства “Концерн Стирол”, м.Горлівка – відмовити.
Вступну та резолютивну частину рішення оголошено 05.07.06р.
Повний текст рішення підписано 10.07.06р.
Суддя Донець О.Є.
Надруковано 3 примірника6 1-позивачу. 1-відповідачу. 1- до справи