Справа № 22-1614 Головуючий у 1-ій інстанції - Кушнір C.I.

Доповідач - Карпенко С.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді Карпенко С.О.

суддів Прокопчук Н.О., Слободянюк С.В.,

при секретарі Ярошенку С.В.

з участю ОСОБА_1,

ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5,

представника Київської міської ради - Рог О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві

апеляційну скаргу ОСОБА_1,

апеляційну скаргу ОСОБА_2

та апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року

в справі за позовом ОСОБА_4

до Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, Солом'янської районної у м. Києві

Ради, Київської міської державної адміністрації, Київської міської Ради,

Головного Управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради

(Київської міської Державної адміністрації), ОСОБА_2,

ОСОБА_1

про визнання права власності на самочинне будівництво, визнання права власності на земельну

ділянку, виготовлення державного акту

та зустрічним позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_4, Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації,

Солом'янської районної у м. Києві Ради, Київської міської державної адміністрації,

Київської міської Ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2

про визнання права власності на самочинне будівництво, визнання прав на земельну ділянку,

виготовлення державного акту,

встановила:

ОСОБА_4 звернувся у суд з позовом, у якому після неодноразового уточнення позовних вимог, просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 813, 8 кв.м, яка розташована АДРЕСА_1, встановивши межі земельної ділянки за варіантом І схеми у додатку 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.04.08 року, а за ОСОБА_2 - визнати право власності на 405, 9 кв.м цієї земельної ділянки з встановленням меж за тим же варіантом і визнати за ними право спільної часткової власності на 63, 3 кв.м вказаної земельної ділянки з встановленням відповідних меж.

Просив зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виготовити окремо на нього та на ОСОБА_2 - Державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки та виготовити на нього і ОСОБА_2 Державний акт на право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 63, 3 кв.м, з яких ОСОБА_4 - 42, 2 кв.м (2/3 від 63, 3 кв.м), ОСОБА_2 -21, 1 кв.м. (1/3 від 63, 3 кв.м).

Також просив визнати за ним право власності на самочинне будівництво, яке згідно із технічним паспортом від 01.07.05 року складається із приміщень добудови а5 та А2, сараю під літерою И і виділити в натурі належну йому 1/3 частину будинку АДРЕСА_1, яка складається з приміщень добудови а5 та А2.

ОСОБА_1 у зустрічному позові, вимоги якого неодноразово уточняв, просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1284 кв.м, яка розташована АДРЕСА_1, встановити її межі за варіантом І схеми у додатку 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.04.08 року та зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виготовити відповідний Державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Крім того, просив визнати за ним право власності на самочинне будівництво, а саме на приміщення а2 та а3 вказаного будинку.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27.11.08 року позови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задоволені частково.

Виділено ОСОБА_4 у користування земельну ділянку, розташовану АДРЕСА_1, загальною площею 813, 8 кв.м, межі якої згідно додатку 1 варіанту 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7132/7400/7401 від 25.04.08 року позначені жовтим кольором.

Виділено ОСОБА_2 у користування земельну ділянку, розташовану АДРЕСА_1, загальною площею 405, 9 кв.м, межі якої згідно додатку 1 варіанту 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7132/7400/7401 від 25.04.08 року позначені синім кольором.

Виділено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у спільне користування земельну ділянку, розташовану за тією ж адресою, загальною площею 63, 3 кв.м, межі якої згідно додатку 1 варіанту 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7132/7400/7401 від 25.04.08 року позначені червоним кольором.

Виділено ОСОБА_1 у користування земельну ділянку, розташовану АДРЕСА_1 загальною площею 1 284 кв.м, межі якої згідно додатку 1 варіанту 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7132/7400/7401 від 25.04.08 року позначені білим кольором.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинне будівництво, яке згідно із технічним паспортом від 01.07.05 року складається з добудова А2 площею 86, 3 кв.м, добудови а5 площею 6, 5 кв.м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво, яке згідно із технічним паспортом від 23.01.2004 року складається з добудова а2, площею 20 кв.м, добудови а3 площею 10, 2 кв.м.

Виділена в натурі належна ОСОБА_4 1/3 частина будинку АДРЕСА_1 у вигляді окремої квартири, яка згідно із технічним паспортом від 01.07.05 року складається з приміщень добудови А2 і добудови а5.

Виділена в натурі належна ОСОБА_1 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 у вигляді окремої квартири, яка згідно із технічним паспортом від 23.01.04 року складається з приміщень 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5.

Виділена в натурі належна ОСОБА_2 1/6 частина будинку АДРЕСА_1 у вигляді окремої квартири, яка згідно із технічним паспортом від 23.01.04 року складається з приміщень: 1-1, 1-2, 1-3, 1-4.

В іншій частині позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду змінити і визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 813, 8 кв.м, встановивши межі земельної ділянки за варіантом І схеми у додатку 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.04.08 року, а за ОСОБА_2 - визнати право власності на 405, 9 кв.м цієї земельної ділянки з

встановленням меж за тим же варіантом і визнати за ними право спільної часткової власності на 63, 3 кв.м вказаної земельної ділянки з встановленням відповідних меж.

Просив зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виготовити окремо на нього та на ОСОБА_2 - Державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки та виготовити на нього і ОСОБА_2 Державний акт на право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 63, 3 кв.м, з яких ОСОБА_4 - 42, 2 кв.м (2/3 від 63, 3 кв.м), ОСОБА_2 -21, 1 кв.м. (1/3 від 63, 3 кв.м).

Посилається на те, що Київрада відмовляє йому у приватизації земельної ділянки, так як ОСОБА_2 приватизувати земельну ділянку не бажає, тому такий спір підлягає вирішенню в судовому порядку, що враховано не було. Крім того, судом порушені норми процесуального права, так як ним були заявлені вимоги про визнання права власності на земельну ділянку, а не про виділення її у користування.

ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у визнанні за ним права власності на частину земельної ділянки скасувати і в цій частині постановити нове рішення, яким позов задовольнити і зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виготовити відповідний Державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Судом, на його думку, не враховано, що при переході права власності на будівлю переходить і право власності або право користування земельною ділянкою. Він добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою протягом 15 років, тому обґрунтовано просив визнати за ним право власності на цю земельну ділянку.

ОСОБА_2, не погоджуючись з постановленим рішенням, також подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_6 та ОСОБА_1 права власності на самочинне будівництво скасувати і в цій частині постановити нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити, так як добудови в експлуатацію не приймалися і узаконювати самочинно збудоване майно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мали шляхом звернення до відповідного органу.

Вважає, що неправильно вирішений і спір в частині виділення їй у користування 1/6 частини земельної ділянки, а ОСОБА_6 - 1/3 її частини, так як не враховано первинне право спільної часткової власності на 1/2 частину будинку, що виникло у неї та колишнього чоловіка.

Порушення процесуального права, на думку ОСОБА_2, полягає у необгрунтованій відмові у обєднанні в одне провадження з дійсною цивільною справою позову, поданою нею про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 та його представник підтримали апеляційну скаргу, подану ОСОБА_4 з підстав, викладених у скарзі, і просили скаргу задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнали, апеляційну скаргу, подану ОСОБА_2 - не визнали і просили відхилити.

ОСОБА_1 подану ним апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Апеляціну скаргу ОСОБА_4 визнав, апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнав і просив відхилити.

ОСОБА_2 та її представник подану ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у ній, і просили скаргу задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не визнали.

Представник Київському міської ради апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не визнала, апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримала.

Інші особи, які беруть участь у розгляді справи, у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином; клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Тому суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутності.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою президії Київської міськради від 25.10.35 року відведено у розпорядження гр.Федоренко земдільницю за проектом АПУ під житлове будівництво АДРЕСА_1 (а.с. 106).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.09.54 року за землекористувачами зареєстрована земельна ділянка АДРЕСА_1 розміром 1 820 кв.м.

Рішенням народного суду Жовтневого району м.Києва від 18.03.76 року у користування ОСОБА_2 виділено жилу кімнату площею 11, 3 кв.м, кухню площею 8, 1 кв.м, веранду площею 5, 1 кв.м, кладовку площею 1, 6 кв.м; у користування ОСОБА_7 (батька ОСОБА_4) - виділені житлові кімнати площею 16, 2 кв.м, 19, 4 кв.м, кухню площею 7, 3 кв.м, прибудову а-4, сарай «В» у домоволодінні АДРЕСА_1.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Києва від 26.04.99 року у справі №2-14/99 за ОСОБА_4 визнано право власності у порядку спадкування на 1/3 частину будівлі АДРЕСА_1, яка складається з жилих кімнат площею 16, 2 кв.м, 19, 4 кв.м, кухні площею 7, 3 кв.м.

Цим же рішенням за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/6 частину будівлі АДРЕСА_1, яка складається з жилої кімнати площею 11, 3 кв.м, кухні площею 8, 1 кв.м, веранди площею 5, 1 кв.м, кладовки площею 1, 6 кв.м (а.с.9-10).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.05.04 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 житловою площею 61, 4 кв.м (а.с. 104).

ОСОБА_4 здійснив самочинні добудови, які складаються з добудови А2 та добудови а5, а ОСОБА_1 здійснив самочинні добудови, які складаються з добудови а2 та добудови а3.

Суд першої інстанції, задовольняючи первісний та зустрічний позови в частині визнання права власності на самочинне будівництво та в частині виділу в натурі відповідних часток, виходив з того, що добудовані приміщення відповідають вимогам будівельно-технічних норм, необхідних для прийняття їх в експлуатацію, не порушують права інших осіб і виділ в натурі часток є правом співвласників.

Проте з такими висновками погодитись не можна, враховуючи наступне.

Частина третя ст.376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд відповідно до частини п'ятої тієї ж статті може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З довідки Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № 03-16/15378 від 05.06.06 року вбачається, що земельна ділянка АДРЕСА_1 за даними ПК «Кадастр» зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_8 Документи на право власності чи користування цією земельною ділянкою в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не зареєстровані. Не надали таких документів під час розгляду справи і позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом.

Визнаючи за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані добудови, суд не врахував, що за змістом ч.5 ст.376 ЦК таке право може бути визнане судом за власником (користувачем) земельної ділянки, якщо будівля відповідає архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, встановленим для житлових будинків, і якщо це не порушує права третіх осіб.

Суд першої інстанції обмежився лише висновком судової будівельно-технічної експертизи № 7132/7400/7401 від 25.04.08 року щодо відповідності самовільно споруджених добудов вимогам будівельно-технічних норм, необхідних для прийняття їх в експлуатацію, і не встановлював факту відповідності самочинних будівель зазначеним нормам і правилам за висновками відповідних органів, до компетенції яких нормативними актами віднесено здійснення такого контролю та подання висновків.

Відповідно до вимог ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Зі змісту вищезгаданої норми закону слідує, що виділити в натурі частку співвласника із спільної часткової власності можливо тільки у разі виділення кожному співвласнику відокремленої частини будинку.

Вирішуючи вимоги в частині виділення в натурі ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно 1/3, 1/2 та 1/6 частин будинку АДРЕСА_1, суд першої інстанції не перевірив можливість проведення такого виділу, зважаючи на ту обставину, що в матеріалах справи є акт судової будівельно-технічної експертизи від 24.12.98 року, відповідно до якого визначити варіанти поділу домоволодіння є неможливим внаслідок існуючого планування будинку, недостатності корисної площі, значного фізичного зносу конструктивних елементів жилого будинку та неможливості проведення реконструкції з обладнанням двох ізольованих квартир (а.с. 11-14).

Стаття 60 ЦПК України покладає на сторону обов'язок з доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_1 відповідних доказів на підтвердження цих позовних вимог не надали, а ОСОБА_2 вимог про виділення в натурі її частки не заявляла.

Крім того, визначаючи перелік приміщень, що складають частку кожного із співвласників, суд не перевірив відповідність приміщень, які перебувають у фактичному користуванні сторін, розміру їх часток у власності.

Тому колегія вважає, що вимоги первісного позову та вимоги зустрічного позову про виділення в натурі належної кожному зі співвласників частини будинку вирішені судом з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства і рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з постановлениям нового про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Стаття 11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 остаточно були заявлені вимоги про визнання права власності на частину земельної ділянки (а.с.289-292, а.с.308). Проте суд у рішенні встановив порядок користування земельною ділянкою, що АДРЕСА_1, про що вимоги заявлені не були. Тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення суду в частині відмови у зобов'язанні Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виготовити Державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки законне, обґрунтоване і доводами апеляційних скарг висновки суду у цій частині не спростовані.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2008 року в частині визнання за ОСОБА_4 і визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинне будівництво та в частині виділу в натурі ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 відповідно 1/3, 1/2 та 1/6 частин будинку АДРЕСА_1 скасувати і в цій частині постановити нове рішення, яким у задоволенні позовів у цій частині відмовити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2008 року в частині виділення ОСОБА_4 у користування земельної ділянки площею 813, 8 кв.м, ОСОБА_1 - земельної ділянки площею 1 284 кв.м, ОСОБА_2 - земельної ділянки площею 405, 9 кв.м та в частині виділення у спільне користування ОСОБА_4 і ОСОБА_2 земельної ділянки площею 63, 3 кв.м скасувати і в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2008 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України шляхом подання безпосередньо до цього суду касаційної скарги.