справа № 362/5219/19 головуючий у суді І інстанції Кравченко Л.М.

провадження № 22-ц/824/14150/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В.,

суддів:Лівінського С.В., Суханової Є.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до кооперативу автомобільних гаражів «Мрія» м. Васильків, ОСОБА_4 про скасування рішення правління кооперативу, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до кооперативу автомобільних гаражів «Мрія» м. Васильків, ОСОБА_4 про скасування рішення правління кооперативу.

Свої вимоги мотивувала тим, що її чоловік ОСОБА_5 був членом кооперативу «Мрія» м. Васильків, за спільні сумісні кошти вони сплачували вступні, членські та цільові внески, які вона вважає спільною сумісною власність подружжя. Рішенням Васильківської міської ради від 21.03.1989 р. та 20.02.1990 р. чоловіку бува виділена земельна ділянка під гараж № НОМЕР_1 в кооперативі та ними спільно побудовано гараж з підвалом АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер і позивач є єдиним спадкоємцем його майна. Вона продовжувала користуватися гаражем і сплачувати внески. Однак тимчасово і періодично гаражем, також, користувався чоловік її онуки ОСОБА_4 , який також за її дорученням передавав кошти для сплати внесків. В серпні 2017 року позивач дізналась, що рішенням Правління кооперативу автомобільних гаражів «Мрія» м. Васильків від 15.10.2014 року ОСОБА_4 прийнятий в члени кооперативу замість померлого ОСОБА_5 - за згодою дочки та онуки померлого. Оскільки, вказане рішення прийнято без її згоди, вважає його незаконним, так як вона, як дружина померлого, має право власності на Ѕ частку паю і гаража та переважне право на вступ в члени кооперативу. 12.09.2017 р. вона звернулась до Голови правління кооперативу з заявою про вступ до його членів, незаконність прийняття оспорюваного рішення і виключення ОСОБА_4 з його членів. Проте, отримала відповідь, що питання прийняття її в члени може бути розглянуте лише після скасування оспорюваного рішення судом. Тому, позивач просила суд скасувати рішення правління кооперативу автомобільних гаражів «Мрія» за №11 від 15.10.2014 року про прийняття в члени кооперативу автомобільних гаражів «Мрія» ОСОБА_4 . , як незаконно прийняте, стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до кооперативу автомобільних гаражів «Мрія» м. Васильків, ОСОБА_4 про скасування рішення правління кооперативу відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального іпроцесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути на її користь судові витрати по справі.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив, що гаражі входять до складу майна кооперативу та є його власністю, оскільки Статутом це не передбачено. Предметом спору є не право власності на гараж № НОМЕР_1 , а рішення КАГ «Мрія» про прийняття до членів кооперативу ОСОБА_4 , яке не було затверджене загальними зборами членів КАГ «Мрія». Вважає, що позиція суду щодо визначення шестимісячного строку прийняття спадщини не може бути застосована, оскільки звужує, обмежує права позивача щодо переходу права на вступ до кооперативу до спадкоємців.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

16.10.2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_4 , поданий представником - ОСОБА_7 у яком зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що позивачка не реалізувала свого права на вступ в члени кооперативу у визначений законом строк. Причини вказані ОСОБА_1 не є підставами для скасування рішення кооперативу про вступ в члени кооперативу «Мрія» ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, та те, що, дана категорія справ не підпадає під процесуальну заборону передбачену ч.4 ст. 274 ЦПК України, апеляційну скаргу слід розглядати в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам права оскаржуване рішення не відповідає.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_5 був членом кооперативу автомобільних гаражів «Мрія».

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого і спадкоємцем його майна, яка отримала свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5 у виді Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 (а.с.7,8).

Кооператив автомобільних гаражів «Мрія» створений відповідно до рішення Васильківської міської ради народних депутатів № 97 від 21.03.1989 р. Рішенням Васильківської міської ради народних депутатів №113 від 20.02.1990 року гаражному кооперативу «Мрія» виділено земельну ділянку площею 2,5 га з земельного фонду АДРЕСА_3 (а.с.36).

15.05.2014 р. ОСОБА_4 звернувся до КАГ «Мрія» з заявою про вступ до членів кооперативу, дочка померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 написали заяви про переоформлення на ОСОБА_4 гаражу № 176 (а.с.11,12).

Рішенням правління кооперативу автомобільних гаражів «Мрія» від 15.10.2014 р. (п.5) ОСОБА_4 прийнято в члени кооперативу без сплати вступного внеску, переоформлено гараж № НОМЕР_1 на частку майна на члена КАГ «Мрія» ОСОБА_4 (а.с.107); ОСОБА_5 (гараж № НОМЕР_1 ) виключено з членів кооперативу (а.с.113-114).

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд вважав, що позивачем не надано доказів повного внесення паю, що виключає належність вказаного гаражу до об`єкту спільної сумісної власності подружжя. Судом не прийнято доводи позивача про належність їй вказаного гаражу як майна у спільній сумісній власності подружжя, а правовий статус вказаного гаражу не є предметом розгляду даної справи. Позивачка не зверталась до кооперативу з заявами про вступ до його членів кооперативу у визначений законом строк. Судом не встановлено факту порушення прав ОСОБА_1 винесенням оскаржуваного рішення, оскільки на момент прийняття в члени кооперативу відповідача було відсутнє волевиявлення позивачки щодо членства в КАГ «Мрія».

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.2 Статуту кооператив «Мрія» діє згідно ЗУ «Про кооперацію», Конституції України, інших-нормативно-правових актів з питань кооперації (а.с.37).

Відповідно до Закону СРСР від 26.05.1988 р. «Про кооперацію в СРСР», який діяв на час створення кооперативу, зокрема ч. 1 ст. 51 вказаного Закону, громадяни можуть на добровільних засадах створювати житлово-будівельні, житлові, гаражно-будівельні, дачно-будівельні кооперативи, товариства індивідуальних забудовників, інші споживчі кооперативи для задоволення своїх житлово-побутових потреб.

Основним напрямом діяльності цих кооперативів і товариств є участь коштами в спорудженні і наступній експлуатації об`єктів кооперативної власності (жилих будинків, гаражів тощо), а в передбачених статутами випадках і об`єктів особистої власності членів кооперативу (товариства), а, також, надання членам кооперативу (товариства) послуг, які відповідають цілям його створення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону СРСР «Про кооперацію СРСР» споживчі кооперативи задовольняють потреби своїх членів та інших громадян у торговельному і побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативів у житлі, дачах і садових ділянках, гаражах і стоянках для автомобілів, у соціально-культурних та інших послугах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону СРСР «Про кооперацію СРСР» власністю кооперативу є засоби виробництва та інше майно, які належать йому і необхідні для здійснення статутних завдань. Кооперативові можуть належати будинки, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, продуктивна і робоча худоба, вироблена продукція, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей його діяльності.

Майно кооперативу формується за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів, виробленої ним продукції, доходів, одержуваних від її реалізації та іншої діяльності, надходжень від продажу акцій, інших цінних паперів кооперативу і кредитів банку.

Згідно положень розділу 12 Статуту «Порядок формування використання та розпорядження майном кооперативу» кошти кооперативу формуються з: цільових внесків,членських внесків, вступних внесків та платежів, встановлених загальними зборами членів кооперативу, інших джерел незаборонених законодавством України (а.с.41).

Вказане спростовує позицію апелянта, яка вважає, що Статутом не передбачено, внесення пайових внесків, за рахунок яких формується майно кооперативу, а гаражі входять до складу майна кооперативу та є його власністю. Оскільки зазначене визначено положенням закону, на підставі якого діє кооператив «Мрія» та Статутом.

Згідно ч. 2, 3 ст. 8 Закону СРСР «Про кооперацію СРСР» право розпорядження майном належить тільки самому кооперативу. Не допускається використання майна кооперативу на цілі, не пов`язані з його статутною діяльністю.

Кооператив має право: продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям, установам і громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати в позичку і в безплатне тимчасове користування будинки, споруди,устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності.

У відповідності до ч.1 ст. 13 Закону СРСР «Про кооперацію СРСР» члени кооперативу мають право користуватися майном кооперативу.

Тобто, суд першої інстанції вірно встановив, що побудовані на території кооперативу автомобільні гаражі входять до складу майна кооперативу та є його власністю, оскільки доказів, що підтверджують право власності на гараж суду не надано. Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що правовий статус вказаного гаражу не є предметом розгляду даної справи, з чим погодились сторони.

Отже, оскільки, зазначені вище висновки суду першої інстанції не були покладені судом першої інстанції в основу судового рішення, а тому доводи апеляційної скарги щодо них до уваги не приймаються.

Що ж стосується висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку на звернення до відповідача з заявою про прийняття її в члени кооперативу та законності, у зв`язку з цим рішення Правління про прийняття в члени кооперативу відповідача ОСОБА_4 , то колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про кооперацію», який діяв на час прийняття оскаржуваного рішення, членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про кооперацію», вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.

У разі смерті члена кооперативу (фізичної особи), членство в кооперативі припиняється (Ст. 13 ЗУ «Про кооперацію»).

Пунктом 6.2 Статуту передбачено, що право користування гаражем члена кооперативу у разі його смерті переходить його спадкоємцям при наявності у них відповідних документів та складання заяви про вступ до кооперативу без оплати вступного внеску.

З матеріалів справи вбачається, що гараж за № НОМЕР_1 , був наданий в користування члену кооперативу ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, згідно наданого позивачем свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті чоловіка, ОСОБА_5 , яка складається з Ѕ частки квартири АДРЕСА_3 (а.с. 8). Відомостей про прийняття спадщини донькою померлого ОСОБА_8 та його онукою ОСОБА_9 суду не надано.

Отже, колегією суддів безспірно встановлено, що єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 , до якої, відповідно до пункту 6.2 Статуту переходить право користування гаражем члена кооперативу у разі його смерті.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що рішення Правління про прийняття в члени кооперативу відповідача ОСОБА_4 замість померлого ОСОБА_5 без вступного внеску, що передбачено пунктом 6.2. Статуту, було прийнято за погодженням з донькою померлого ОСОБА_8 та його онукою ОСОБА_9 , які в розумінні ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України не є спадкоємцями, а тому не мали права на таке погодження та розпорядження спірним гаражем.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Правління було прийняте з порушенням порядку, передбаченого пунктом 6.2 Статуту, оскільки відповідач ОСОБА_4 не є спадкоємцем померлого і прийняття його в члени кооперативу, відповідно до пункту 6.2. є незаконним, безпідставним та таким, що порушує права позивача, як законного спадкоємця.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку на звернення до кооперативу з заявою про прийняття її в члени кооперативу, оскільки такий строк законодавством не визначений. Крім того, суд першої інстанції помилково вважав, що цей строк може визначатися як шестимісячний, відповідно до положень ст.1270 ЦК України, оскільки таким правом позивач скористалася, вчасно звернулася з заявою про прийняття спадщини і, відповідно, отримала свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 ст. 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах закону, а висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, оскільки, доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження в ході перегляду справи, апеляційна скарга підлягає до задоволення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, як позов апеляційним судом задоволено, судові витрати по справі в розмірі 1 600 грн. (а.с.1,155) мають бути стягнуті в рівних частках з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати рішення Правління кооперативу автомобільних гаражів «Мрія» за №11 від 15.10.2014 року про прийняття в члени кооперативу автомобільних гаражів «Мрія» ОСОБА_4, як незаконне.

Стягнути з кооперативу автомобільних гаражів «Мрія» м. Васильків на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 800 (вісімсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 800 (вісімсот) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: Є.М. Суханова

С.В. Лівінський