ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 р.Справа № 532/1863/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. ,  Зеленського В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дігтяр Анжели Сергіївни на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мороз Т.М., м. Кобеляки, повний текст складено 10.10.19 року по справі № 532/1863/19

за позовом       ОСОБА_1  

до      Поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дігтяр Анжели Сергіївни     

третя особа:       Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дігтяр Анжели Сергіївни (далі - поліцейський Дігтяр А.С., відповідач), третя особа: Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Полтавській області), в якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ДП 18 № 585506 від 24.07.2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09.10.2019 позов ОСОБА_1 - задоволено.

Скасовано постанову поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дігтяр Анжели Сергіївни серії ДП 18 № 585506 від 24 липня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, та провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Поліцейський роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дігтяр Анжела Сергіївна, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що факт порушення позивачем ПДР України, а саме керування транспортним засобом, який по ширині перевищував 2,6 м, без відповідних погоджувальних документів, ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними та допустимими доказами.

Так, відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2019 року по справі №524/4247/17, відповідно до яких, наданий відповідачем до суду відеозапис, в якому зафіксований момент правопорушення, є належним та допустимим доказом згідно статті 73 - 74 КАС України, та зазначає, що на його нагрудну відеокамеру зафіксовано, що під час патрулювання 24.07.2019 на 40 км а/д М-22 Полтава- ОСОБА_2 було виявлено великогабаритний транспортний засіб CLAAS TUCANO 470, номерний знак НОМЕР_1 «Комбайн», під керуванням позивача, габаритні параметри якого перевищували нормативні.

Позивачу було повідомлено спеціальне звання, посаду та прізвище поліцейського, а також про причину зупинки. Під час з`ясування фактичних обставин справи та перевірки документів водія встановлено, що ширина ТЗ CLAAS TUCANO 470, номерний знак НОМЕР_2 , складає 3,7 м (файл 20190724205023000038 час 10:41:46 - 10:41:56), дозвіл на участь у дорожньому русі транспортного засобу, габаритні параметри якого перевищують нормативні, позивач при собі не мав та інспектору патрульної поліції не надав, що є порушенням п. 22.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 132-1 КУпАП.

Також позивачу повідомлено про адміністративну відповідальність за вчинене правопорушення, повідомлено про розгляд справи та роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (файл 20190724205023000038 час 10:42:51), порядок та строки оскарження постанови, порядок та строки сплати адміністративного штрафу, про що водій проставив свій підпис в п. 8 оскаржуваної постанови.

Таким чином, інспектором поліції було прийнято до уваги факт виявлення адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, усні пояснення позивача, відсутність у позивача необхідних документів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ст. 132-1 КУпАП.

На думку відповідача, судом першої інстанції не враховано, що в адміністративному позові позивач підтверджував, що в місці, час та дату, вказані в оскаржуваній постанові, він здійснював рух на вказаному вище транспортному засобі, ширина якого перевищувала 2,6 м.

Крім того, судом не враховано, що позивачем у позовній заяві не заперечується, що на вимогу працівника поліції ним не було надано для перевірки дозвільного документу на участь в дорожньому русі ТЗ, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого уповноваженими органами Національної поліції.

Оскільки факт вчинення правопорушення встановлений за наявними у позивача документами, інспектор патрульної поліції діяв в межах та на підставі чинного законодавства. Незгода позивача з вчиненим правопорушенням не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09.10.2019 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09.10.2019 р.  без змін.

Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою.

Відповідач та третя особа повідомлялися на електронну адресу.

В апеляційній скарзі апелянт просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що постановою Поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дігтяр А.С. від 24 липня 2019 року серії ДП 18 № 585506 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погодившись з постановою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем ПДР, а саме керування транспортним засобом, який по ширині перевищував 2,6 м, без відповідних погоджувальних документів ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 6 Закону України “Про Національну поліцію” поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про Національну поліцію” під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України “Про дорожній рух” учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України “Про дорожній рух” визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 № 585506 від 24.07.2019 р., поліцейським роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Дігтяр А.С. встановлено, що ОСОБА_1 24.07.2019 о 10 год. 20 хв. на 40 км А/Д Полтава- ОСОБА_2 керував транспортним засобом CLAAS TUCANO 470, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який по ширині перевищував 2,6 м, без відповідних погоджувальних документів, чим порушив п.22.5 ПДР України. У зв`язку з цим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до ст. 132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 22.5 ПДР України, затверджених Постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання   правил дорожнього руху.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, а саме: порушення позивачем п. 22.5 ПДР України.

Так, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, викладені в Правилах проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30).

Відповідно до п.2 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (п.4 Правил № 30).

Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно з п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до п.п. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.п. 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно з п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Згідно з пп. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю, повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.4-2 ПДР, у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам, рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Пунктом 25 Порядку № 879 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Згідно з п. 6. Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.

З системного аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється виключно у встановленому законом порядку Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції, за результатами якого водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця.

Доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач, належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

В свою чергу, жоден із викладених вище документів матеріали справи не містять, а отже відсутні підстави вважати, що спірний габаритно-ваговий контроль було здійснено, у тому числі здійснено із дотриманням відповідної процедури.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 17.01.2019 року по справі № 539/655/17.

Наданий відповідачем відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який, на думку останнього, підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що ширину ТЗ CLAAS TUCANO 470, номерний знак НОМЕР_2 , зафіксовано з пояснень самого позивача, а не встановлено вищезазначеними компетентними органами.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів здійснення і самим поліцейським патрульної поліції заміру габаритів транспортного засобу позивача.

Отже, посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2019 року по справі №524/4247/17, відповідно до яких, наданий відповідачем до суду відеозапис, в якому зафіксований момент правопорушення, є належним та допустимим доказом згідно статті 73 - 74 КАС України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, в даному випадку, наданий відповідачем відеозапис не підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Крім того, в постанові відповідачем вказано, що позивач керував транспортним засобом без відповідних погоджувальних документів, однак не конкретизує погоджувальні документи, ким вони повинні бути видані та яким нормативно-правовим актом це передбачено.

Доводи апеляційної скарги про те, що в адміністративному позові позивач підтверджував, що в місці, час та дату, вказані в оскаржуваній постанові, він здійснював рух на вказаному вище транспортному засобі, ширина якого перевищувала 2,6 м., та на вимогу працівника поліції ним не було надано для перевірки дозвільного документу на участь в дорожньому русі ТЗ, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого уповноваженими органами Національної поліції, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 15.05.2019 по справі № 537/2088/17.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в обґрунтування законності винесеної ним постанови та застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ст. 132-1 КУпАП, не долучено до матеріалів справи належних доказів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вказує на те, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова серії ДП18 № 585506 від 24.07.2019 р. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 – закриттю.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дігтяр Анжели Сергіївни  залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09.10.2019 року по справі № 532/1863/19  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц  В.В. Зеленський