Справа 22ц-20559\2009 Головуючий у першій
Категорія 26\1\ інстанції Грищенко Н.М.
Доповідач Карнаух В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Барильської А.П. суддів - Соколан Н.О., Карнаух В.В. при секретарі - Захаровій О.О.
за участю: представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області -Овсянікова Іллі Володимировича
позивача ОСОБА_3 а його представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року ОСОБА_3 3вернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків та просив суд стягнути з відповідача на його користь 80 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 лютого 2009 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Відділення Фонду на користь позивача 12 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та на користь держави 1, 50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити позивачу у позові, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. А саме: судом необгрунтовано відмовлено в задоволенні клопотань Відділення Фонду про витребування у позивача медичних документів та документів про доходи позивача на час розгляду справи; не враховано, що на 2006-2007 роки зупинено відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, а з 1 січня 2008 року ці виплати припинені згідно п.2 ч.44 Розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік». Крім того, судом при ухваленні рішення не взято до уваги, що відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується винною особою, а оскільки актом Н-1 винним визнано підприємство, то Відділення Фонду безпідставно притягнуто до участі у справі в якості відповідача; позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є тільки підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди - частини втраченого заробітку, і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Стягуючи на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 12 000 грн., суд не навів мотивів, з яких виходив при визначенні вказаної суми та не застосував тримісячний термін позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 3 1998 року працював гірничим майстром, помічником начальника дільниці шахти ім.. Леніна ВАТ «КЗРК». 02 грудня 2002 року при виконанні трудових обов, язків він був травмований, у зв, язку з чим 9 липня 2003 року висновком МСЕК позивачу встановлено 30% втрати професійної працездатності і третя група інвалідності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст. ст.. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що передбачають відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв’язку з отриманою травмою встановлений в судовому засіданні. Позивач постійно перебуває у пригніченому настрої, у нього виявлено зміни характеру та стан депресії та відчуття неповноцінності, оскільки вимагає сторонньої допомоги ; переживає моральні страждання через болі та подальше погіршення здоров, я.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справ, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при визначенні розміру спричиненої позивачу моральної шкоди врахував, що вперше йому встановлено 30% втрати працездатності, суд врахував фізичні і моральні страждання позивача їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі та наслідки, що наступили.
Доводи відповідача про те. що судом не враховано, положення ст. 77 Закону України « Про державшій бюджет на 2006 рік», згідно якого з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди) підпункту «е» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов, язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли до набрання чинності цим Законом, який не має зворотної сили і розповсюджується на ті правовідносини, які виникли після 01.01.2006 року, а позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК у 2003 році.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд неправильно керувався ст.. 34 Закону України Про загальнообов, язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності»; а також про те, що відмовивши відповідачу в задоволенні клопотання про призначення МСЕК. для встановлення факту спричинення моральної шкоди, суд порушив принцип змагальності сторін, є безпідставними і висновків суду не спростовують.
У зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачено, тому доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з такими вимогами, не грунтуються на законі.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що суд ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства і не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, . 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.