29.11.2019

       справа№ 639/4266/13-к,

провадження1-кп/642/34/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року суддя Ленінського районного суду м.Харкова Проценко Л.Г., за участю секретаря Канаєвої К.М., прокурора Бєляєва О.І., потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілого Корнієнко А.І., підсудного ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 г ІНФОРМАЦІЯ_2 р. за ч.1 ст. 286 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні підсудним ОСОБА_2 заявлено відвід головуючому судді Проценко Л.Г., посилаючись на те, що 29.11.2019р. під час немотивованої перерви в судовому засіданні, він бачив, що прокурор, який приймає участь в даній справі, зайшов у кабінет до головуючого судді та при зачинених дверях спілкувався з ним щодо зазначеної справи. Тому головуючий суддя зобов`язаний заявити собі самовідвід.

Прокурор вважав відвід безпідставним, направленим на затягування процесу, а також здіснення з боку підсудного тиску на суд. Він дійсно заходив до кабінету судді під час обідньої перерви, щоб з`ясувати наступну дату слухання по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якому він також приймає участь, та яке розглядається суддею ОСОБА_6 .

Потерпілий та його представник підтримали думку прокурора. Зазначили, що відвід є надуманим.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, встановив наступне.

Відповідно до ст.54 КПК України в редакції 1960р., суддя або народний засідатель не може брати участь в розгляді кримінальної справи: 1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого; 2) якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особи, яка провадить дізнання, слідчого, обвинувача, захисника чи представника інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2-1) якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, про обрання, зміну або скасування запобіжних заходів, про продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або про припинення справи; 2-2) якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому статтею 61-1 цього Кодексу; 3) якщо він особисто або його родичі зацікавлені в результатах справи; 4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об`єктивності судді або народного засідателя. До складу суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть входити особи, які є родичами між собою.

Згідно до частини 1 ст.56 КПК України в редакції 1960р., за наявності обставин, передбачених статтями 54 і 55 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. На цих же підставах відвід судді може бути заявлений прокурором, підсудним, захисником, а також потерпілим і його представником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем або їх представниками.

Суд не вбачає підстав для самовідводу, оскільки у головуючого судді відсутня упередженість, особиста зацікавленість або необ`єктивність.

Так, 29.11.2019р. в судовому засіданні дійсно було оголошено перерву на обід на 30 хвилин згідно розпорядку робочого дня. Після чого до кабінету №11 зайшли троє прокурорів Харківської місцевої прокуратури №1, які подали клопотання, як до слідчого судді. Після узгодження часу та дати розгляду їх клопотань, одразу за ними до кабінету зайшов прокурор Бєляєв О.І. з приводу дати та часу розгляду іншого кримінального провадження – по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якому він також приймає участь, і в якому головуючим є суддя Проценко Л.Г. Потім двері кабінет відкрив ОСОБА_2 , подивився та вийшов.

Кабінет судді не є режимним об`єктом, вхід до нього не заборонений відвідувачам та учасникам справи, окрім часу перебування судді в нарадчій кімнаті.

Прокурор Бєляєв О.І. окрім даної кримінальної справи, також бере участь в декількох інших кримінальних провадженнях, які надійшли з Жовтневого районного суду м.Харкова і розглядаються суддею Проценко Л.Г. Тому сам факт його візиту до кабінету №11 не може свідчити про особисту зацікавленість головуючого судді в результатах розгляду даної кримінальної справи.

Окрім того, сам ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи в різні дати, неодноразово заходив до кабінету судді та повідомляв про своє прибуття, цікавився, чи буде справа слухатися, або задавав питання з приводу отримання процесуальних документів.

Разом із цим ОСОБА_2 наполягає, що в нього склалася думка що суддя та прокурор спілкуються з приводу розгляду кримінальної справи у не процесуальний спосіб і це вже його третя заява про відвід. Саме ці обставини викликають у нього сумніви у об`єктивності та неупередженості головуючого судді.

Як зазначив Європейський суд у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Основним завданням суду, як органу державної влади, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону№ 2453-VI).

Вимогами Закону № 2453-УІ передбачено, що судді зобовязані своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядали і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини четвертої статті 54 цього Закону).

Таким чином, хоча підстави для самовідводу й відсутні, суд вважає, що ОСОБА_2 надано відомості про те, що сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя в даному конкретному випадку не здатен винести неупередженого рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 54, 56 КПК України в редакції 1960р., суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про відвід головуючого судді – задовольнити.

Передати кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 березня 1984г.р. за ч.1 ст. 286 КК України – на авторозподіл.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Г. Проценко