Р І Ш Е Н Н Я

                                   І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

19 березня 2010року                             Веселівський районний суд

                                      Запорізької області

У складі : головуючого  судді Калабухової О.А

При секретарі                             Коваль Т.В.

З участю представників сторін

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в смт.Веселе

Цивільну справу за позовом

                             ОСОБА_1    до

           Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3»

                        про визнання договору іпотеки недійсним

                                           В С Т А Н О В И В:

                  17 липня 2007 року в с.м.т. Веселому між ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3», ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № б/н, який забезпечує вимоги відповідача, як іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 16.07.2007 року № 014/17-32/9320-83, укладеного між відповідачем та ОСОБА_5.

Відповідно до умов договору іпотеки, відповідач має право у разі  невиконання ОСОБА_5 зобов’язань за договором від 16.07.2007 року № 014/17-32/9320-83, одержати задоволення за рахунок передбаченого у п. 1.2. договору іпотеки майна. Предмет іпотеки – чотирикімнатна квартира № 30, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Веселівський район, с.м.т. Веселе, вул. Будівельна, буд. 1., що на сьогодні належить на праві приватної власності позивачу.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання іпотечного договору недійсним. В позовній заяві вказує ,що іпотечний договір я вважає недійсним з наступних підстав.

По-перше, відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦК України правочин – правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб’єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків. У правочині зовнішнє волевиявлення особи має бути вільним, відповідати його внутрішній волі і спрямоване на досягнення відповідного юридичного наслідку.

16.07.2007 року ОСОБА_5, яка приходиться ій матір’ю, уклавши кредитний договір № 014/17-32/9320-83, звернулася до неї з проханням стати поручителем за даним договором. При цьому пояснила, що уклавши додатковий договір, при неналежному виконанні кредитного договору, вона нестиме солідарну відповідальність разом із нею. Пояснення, щодо можливого звернення стягнення на Ѕ частину квартири № 30, що знаходиться за адресою: 72202, с.м.т. Веселе, вул. Будівельна, буд. 1, їй не надавалися.

Тобто, на момент надання згоди та укладення оскаржуваного договору, вона не могла передбачити реальних наслідків, оскільки з наданих пояснень сторонами та нотаріусом вбачалася інша правова природа правочину. В результаті це вплинуло на її волевиявлення, яке не відповідає її внутрішній волі і тому якщо їй було б відомо про можливість звернення стягнення на нерухоме майно, оскаржуваний договір не було б укладено.    

Відповідно до ч. І ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

На момент укладення оскаржуваного договору позивачка вважала, що укладає договір поруки, а не договір іпотеки, тобто помилялася, щодо правових наслідків договору і  це є обставиною, що має істотне значення , а тому є передбачені ст. 229 ЦК підстави для визнання правочину недійсним.

Крім того, відповідно до п. 4 Декларації прав дитини (проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року) передбачено, що дитині належить право на відповідне житло, а ст. 3 Конвенції про права дитини (ратифікована постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року) зобов’язує в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, першочергову увагу приділяти забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 64 Житлового кодексу України зазначає, що члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

Згідно зі статтями 54, 55 Сімейного кодексу України усі найважливіші питання життя сім’ї мають вирішуватися подружжям спільно на засадах рівності. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересів дитини.

На момент укладення оскаржуваного договору і до цього часу в житловому приміщенні, що є предметом іпотеки зареєстрована і проживає неповнолітня особа – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який приходиться позивачці рідним сином. Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження серії 1 – ЖС № 017234 від 20.12.2005 року. Факт проживання її разом з дитиною у квартирі № 30, що знаходиться за адресою: 72202, с.м.т. Веселе, вул. Будівельна, буд. 1, підтверджується довідкою від 12.06.2009 року № 2700, а також показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_3  

Відповідно до ч. ІІІ ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

В момент підписання тексту оскаржуваного договору встановлення факту проживання у квартирі неповнолітньої особи не проводилося, будь-якими офіційними документами не перевірялося. Роз’яснення щодо необхідності отримання дозволу органів опіки і піклування на укладення договору іпотеки позивачу не надавалися і тому правочин було вчинено без належного дозволу.

 Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу України правочин, вчинений без дозволу органу опіки і піклування, є нікчемним.

З наведеного вбачається, що при укладенні договору іпотеки від 17.07.2007 року № б/н було грубо порушено права неповнолітньої особи на житло, а також положення Декларації прав дитини (проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року), ст. 3 Конвенції про права дитини (ратифікована постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року), ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», що на підставі ст. 224 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

По-друге, окрім названих порушень при укладенні оскаржуваного договору також порушена вимоги щодо форми правочину – нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ч. ІІ ст. 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Аналогічна підстава набуття чинності зазначена у п. 7.1. Договору іпотеки.

Розглядаючи надану ОСОБА_1 О  відповідачем копію договору іпотеки від 17.07.2007 року № б/н видно, що на примірнику відсутній реєстраційний номер нотаріальної дії, підпис та відтиск печатки нотаріуса.

Згідно зі ст. 52 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-XII про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Відповідно до п. 25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ від 03.03.2004 року № 20/5 при посвідченні правочинів вчиняються посвідчувальні написи за формами, затвердженими Міністерством юстиції України.

Враховуючи положення Наказу Міністерства юстиції України № 1/5 від 10.01.2005 року (що діяв на момент вчинення нотаріальної дії), яким затверджено форми посвідчувальних написів, необхідними реквізитами, що говоритимуть про вчинення напису є підпис та печатка нотаріуса.

Згідно із ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Тобто за відсутності ряду реквізитів – підпису та печатки, нотаріальна дія є не вчиненою, а даний договір слід вважати не посвідчений нотаріально, відповідно він не набув чинності та не створює будь-яких прав чи обов’язків і відповідно юридичних наслідків для сторін.

 Окрім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним.

Напис нотаріуса про накладення заборони на відчуження предмету іпотеки також не підписаний та не скріплений печаткою нотаріуса, що говорить про його не вчинення і відповідно недійсність договору іпотеки.

Відсутність будь-яки заборон або обтяження, щодо предмету іпотеки вказаному у договорі від 17.07.2007 року № б/н також підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30 жовтня 2008 року, згідно з яким позивачем отримано у спадщину Ѕ частини квартири № 30, що знаходиться за адресою: 72202, Запорізька область, Веселівський район, с.м.т. Веселе, вул. Будівельна, буд. 1.

Враховуючи положення ст. 4 Закону України «Про іпотеку» та відсутність даних про обтяження, щодо предмету іпотеки у реєстрі робить оскаржуваний договір недійсним.

Підсумовуючи наведені обставини чітко видно, що договір іпотеки від 17.07.2007 року № б/н було укладено внаслідок помилки і в супереч діючому законодавству України чим порушені її права та права неповнолітньої особи, що в свою чергу надає більш ніж достатньо підстав для визнання правочину недійсним.

29 жовтня 2007 року в с.м.т. Веселому, Веселівського району Запорізької області померла ОСОБА_5, про що видано свідоцтво про смерть серії 1-ЖС № 099621 від 18.01.2008 року та зроблено запис № 27 в книзі реєстрації смертей.

Тому, оскільки після укладення оскаржуваного договору його копія їй не надавалася, про факт укладення договору іпотеки, а не договору поруки позивачці стало відомо лише після звернення ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_1  про звернення стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно, а саме 29.07.2009 року.

Зазначені позивачко. обставини підтверджуються доданими до заяви документами та показами свідків.

На підставі викладеного , позивач просить визнати договір іпотеки від 17.07.2007р без номера , укладений між ВАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_3», ОСОБА_5 та ОСОБА_1 недійсним

Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач на позові наполягає

Представник позивача  підтримує позовні вимоги , викладені в позовній заяві , мотивуючи свої  твердження нармами діючого законодавства

         Представник відповідача  в письмовому запереченні проти позову та у своїх поясненнях в судовому засіданні , проти позову заперечує. Представник відповідача вказує , що позивач мав намір укласти  оскаржений договір. Про те , що позивачеві було відомо про договір свідчить той факт , що позивач особисто була присутньою при укладенні правочину , отримала оригінал примірнику після його підписання

        Представник відповідача вказує , що позивач стверджує , ніби вона сприймала договір іпотеки за договір поруки, підписання якого вона не заперечує

        Про  те,  що  Позивачеві  було  відомо  про  договір , свідчить  той  факт , що Позивач особисто була присутньою при укладенні правочину, отримала оригінальний примірник договору після його підписання.    

       Позивач стверджує , що сприймала договір іпотеки за договір поруки, підписання якого вона не оскаржує.    

       Разом із тим, згідно положень п. 96 Інструкція від 03.03.2004 № 20/5 « Про затвердження Інструкції про порядок вчинення  нотаріальних  дій нотаріусами України» , договори про заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом за умови подання документів, які підтверджують  право власності на майно, що заставляється, та, у передбачених законодавством випадках, державної реєстрації прав на це майно.      

         Відповідно до ст. 28 закону України від 01.07.2004 № 1952-IV  « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень », відомості  про зміст  документів, що підтверджують ( посвідчують )  правочини щодо нерухомого майна, узагальнені відомості про речові права окремої особи на нерухоме майно, а також витяги з Державного реєстру прав, що містять відомості про встановлення, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, надаються органами державної реєстрації  лише власнику ( власникам ) нерухомого майна, його спадкоємцям ( правонаступникам – для юридичних осіб ) або особам, на користь яких вчинено обмеження, чи іншим суб*єктам речового права.        

          Отже, для укладення Договору іпотеки Позивач мала отримати ОСОБА_9 з реєстру прав власності на нерухоме майно, що змовляється безпосередньо перед угодою,  надати нотаріусу його оригінал з оригіналом Технічного паспорту на квартиру. Окрім того, Позивачем були надані  Банку копії Технічного паспорту на квартиру, ОСОБА_9 з реєстру прав власності на нерухоме майно, Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.            

            Всі ці дії Позивача свідчать про те, що Позивач усвідомлювала спрямованість власних дій і особисто займалась підготовкою пакету документів необхідних для укладання Договору іпотеки.  

        Представнк відповідача  вважає,  що твердження Позивача щодо помилки у правильному сприйнятті правової природи правочину є необґрунтованим та не підтверджені жодними доказами, окрім того :  

-      Згідно ст. 34 ЦК України, фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років має повну цивільну дієздатність, а отже, згідно ст. 30 ЦК України, така особа має здатність власними діями набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, створювати своїми діями для себе цивільні обов*язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.              

  -        Згідно п. 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004  р. №  20/5, нотаріуси забов*язані сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз*яснювати права й обов*язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що вчиняються для того, щоб юридична необізнаність  не могла їм зашкодити, відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України.                

    -            Згідно  ч.ч. 1, 4 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої  цивільні  права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановленні правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.    

                    Таким  чином, Позивач на власний розсуд розпорядилась належним їй правом, правочин було укладено у відповідності до вимог діючого законодавства, додатковою гарантією законності і правомірності укладеного правочину стало його  нотаріальне  посвідчення.        

                     Щодо отримання дозволу на укладення спірного договору  іпотеки відповідач вважає за потрібне додатково пояснити:  

        -            Надана Позивачем довідка не підтверджує прав неповнолітнього на житло на момент укладення іпотечного договору, а складення станом на 2009 рік.

        -          Під час укладення іпотечного договору  нотаріусу була надана довідка  №4344 від 12.07.2007 р. про склад сім*ї  за адресою майна, що передано в іпотеку, згідно якої в АДРЕСА_1 була зареєстрована та проживала ОСОБА_5, була зареєстрована але  тимчасово не мешкала ОСОБА_1, малолітні/неповнолітні діти зареєстровані не були ( копія довідки додається ).    

       -                    Згідно свідоцтва про право власності на рухоме майно №  2656  від 13.07.2005 р. Веселівським   бюро по приватизації  житлового фонду власниками зазначеного майна на момент укладення іпотечного договору були: ОСОБА_5 та ОСОБА_10 ( копія свідоцтва додається).      

           Згідно п.5.1 іпотечного договору , іпотеко давці підтвердили , що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні особи, а також відсутні малолітні та неповнолітні діти , що мають право користування  предметом іпотеки.

              Враховуючи вказане , представн6ик відповідача вважає  вимоги позивача необґрунтованими  та не підтвердженими належними доказами та просить відмовити у задоволенні позову.

               Зацікавлена , особа по справі , приватний нотаріус ОСОБА_9 вважає вчинений ним правочин дійсним , таким , що вчинений з дотриманням вимог діючого законодавства та пояснює наступне.

            17 липня 2007р. за реєстровим № 1650 ним був посвідчений договір іпотеки , сторонами якого є «Іпотекодержатель»- ВАТ  «ОСОБА_2 ОСОБА_3» та «Іпотекодавці»     -ОСОБА_5 та ОСОБА_1. Предмет договору – чотирикімнатна квартира під № 30 , що знаходиться за адресою  смт.Весела Запорізької області , вул.. Будівельна ,1  , яка належить на праві спільної  часткової власності «Іпотекодавцям» в рівних частках кожному.

           Доводи позивача щодо відсутності намірів укладати договір іпотеки спростовуються наступними обставинами.

             Про те , що позивачеві було відомо про договір , свідчить той факт, що позивач перед підписанням правочину була ознайомлена з текстом договору , його особисто підписала та отримала оригінал примірника.

             Позивач  усвідомлювала спрямованість власних дій, що підтверджується тим , що вона особисто займалась підготовкою документів, необхідних для укладення договору іпотеки, тобто правовстановчі  документи на квартиру, витяг реєстру прав власності на нерухоме, майно  довідки  про те що в квартири, що є предметом договору іпотеки не зареєстровані малолітні і  неповнолітні діти і др. та особисто надала мені  безпосередньо перед посвідченням даного правочину.      

                Що стосується доводів Позивача щодо порушення права малолітньої дитини на житло, так Позивачем  особисто  була надана довідка, видана виконавчим комітетом Веселівської  селищної ради Запорізької області від 12 липня 2007 року за №4362  про відсутність зареєстрованих  малолітніх і неповнолітніх дітей в квартирі №30, що знаходиться за адресою: смт. Веселе Запорізької  області, вул. Будівельна,1. Факт збору  документів і  зацікавленість, підтверджує тим що довідка видана безпосередньо на  ім*я Позивача. Таким чином при наданні такої довідки, дозвіл органів опіки і піклування нотаріусам не витребувався. Тим самим цей факт збентежує, Позивач будучи зацікавленим в отриманні кредитних коштів с в установах банку рідною матір*ю самостійно займається збором документів, в тому числі отримує необхідні  довідки,  яка спрощує оформлення кредитного та іпотечного договорів,  а потім звертається до суду про визнання договору іпотеки недійсним на підставі порушення права малолітньої дитини на житло. Яким чином  та з якою метою була отримана така довідка йому  як нотаріусу не відомо  та він вважає що цей факт є предметом розгляду іншої справи.          

                  Посилання позивача на копію договору іпотеки є сумнівним доказом недійсності правочину.

               Договір Іпотеки,  посвідчений мною 17 липня 2007 року зареєстрований №1560, підписаний сторонами правочину,  нотаріусом та скріплений печаткою знаходиться на зберіганні в архіву,  мається відповідна запис з підписаними в реєстрі нотаріальних дій за 2007 рік за №1560.На підставі договору іпотеки , накладена заборона на відчуження договору іпотеки,що підтверджується записом в реєстрі заборон за №67 , витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об*єктів нерухомого майна та витягом про реєстрацію у Державному Реєстрі іпотек.  

          Вислухавши пояснення сторін , третьої особи –приватного нотаріуса ОСОБА_11, допитавши представника служби у справах дітей Веселіської райдержадміністрації,  пояснення свідків та вивчивши матеріали справи ,суд відмічає наступне.

    16.07.2007 року між ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3»  та ОСОБА_5 було укладено  кредитний договір  №014/17-32/9320-83.  

       17 липня 2007р. між ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки без номера , який забезпечує вимоги відповідача , як іпотекодержателя , що випливають з  вказаного кредитного договору . Документи для оформлення договору іпотеки надавались нотаріусу сторонами договору кредиту. Вказане підтверджено поясненнями позивача , відповідача та нотаріуса. Документи підписані сторонами , дійсність підписів не оскаржується.

    Суд не виключає можливості , що документи про відсутність у квартирі , яка стала предметом іпотеки малолітніх дітей, надані завідомо недостовірні, можливо , отримувачем кредиту без наміру  в майбутньому ухилитись від його сплати. Суд не має змоги на час розгляду справи достовірно встановити ці обставини , так як ОСОБА_5 померла. Ці обставини не були перевірені ні банком , який видав кредит , ні нотаріусом , хоч вони  мали таку можливість , оскільки в паспорті ОСОБА_1 мається відмітка про  наявність у неї малолітньої  дитини. Відповідно до п 4.; Декларації прав дитини, передбачено , що дитині належить право на відповідне житло, ст..3 Конвенції про права дитини (ратифікована постановою Верховної Ради УРСР  27.02.1991р)  зобов*язує в усіх діях щодо дітей, незалежно від того , здійснюються  вони державними чи приватними  установами, судами , першочергову увагу приділяти забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України «Про  охорону дитинства» , батьки або особи , які їх замінюють ,не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл , обмін , відчуження житла, зобов*язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов*язання. В судовому засіданні  представник органу опіки та піклування ( служби у справах дітей Веселівської райдержадміністрації) ОСОБА_12 запевнила , що звернень  з приводу дозволу на вчинення будь –яких  дій , що стосуються інтересів малолітнього ОСОБА_6 ,15.12.2005р.н. до служби не надходило, дозволу на укладення договору іпотеки спірної квартири  не надавалось. Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_7, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2  , в судовому засіданні запевнили , Що ОСОБА_1 з часу народження дитини (з 2005р) постійно проживала у вказаній квартирі разом з дитиною. ОСОБА_5 проживала там лише періодично.

    Договір іпотеки , як значиться на самому договорі , було виготовлено в 3 примірниках-нотаріусу у справу , банку та  іпотекодавцям. Оформленням кредиту та його отриманням займалась ОСОБА_5. Підтвердження того , що саме позивач ОСОБА_1 отримала примірник договору іпотеки особисто , відсутнє. Доведено лише те , що ОСОБА_1 договір підписала. Вивчала вона зміст договору , чи ні , встановити не можливо. Той факт , що після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_1 прийняла у спадок та оформила  нотаріально свою власність на Ѕ частину спірної квартири ( що раніше належала ОСОБА_5М.) викликає сумніви у накладенні заборони на відчуження Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , що була власністю ОСОБА_5 і стала предметом договору іпотеки.

      Враховуючи вказане , суд приходить до висновку , що названий договір іпотеки  було укладено з грубим порушенням прав дитини і такий договір належить визнати недійсним , незалежно від того , ким саме допущено такі порушення.

           Керуючись ст..55,124 Конституції України, 16, 203 ч.6 , 224, 229 ЦК України,ст..3 Конвенціїї про права дитини ,ст..54, 55 Сімейного кодексу України ,ст…17 Закону України «Про охорону дитинства», Законом України «Про іпотеку» , Законом України «Про нотаріат, ст..208 -218 ЦПК України, суд

                                                      В И Р І Ш И В :

              Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_8 ОСОБА_3» про  визнання договору іпотеки недійсним задовольнити

        Визнати договір іпотеки від 17.07.2007р.без номера , укладений між ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 недійсним

Судові витрати покласти на  відповідача. Стягнути з ВАБ «ОСОБА_2 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати – судовий збір 520)грн..19коп та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -120 гивень_, загалом 640грн.19коп.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом  подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з часу виготовлення мотивованого рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 наступних днів.

СУДДЯ