ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 грудня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/1150/19

Головуючий у першій інстанції - Волошина Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1461/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.,

секретар: Поклад Д.В.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

Відповідач: ОСОБА_1

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на заочне рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ухвалене у м. Мена,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.03.2010 року у розмірі 37373,87 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 433,33 грн; заборгованості по відсотках за користування кредитом - 30688,73 грн; заборгованості за пенею та комісією -3995,91 грн.; штраф ( фіксована частина) -500 грн та штраф ( процентна складова) 1755,90 грн, а також витрати по сплаті судового збору. Свої вимоги мотивував тим, що між сторонами був укладений кредитний договір № б/н від 09.03.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 600,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконує належним чином, у добровільному порядку заборгованість не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача.

Заочним рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2019 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено часково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 09 березня 2010 року у розмірі 433,33 грн. та 22,28 грн у повернення судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції керуючись приписами статті 530 ЦК України та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також те, що в справі мається достатньо доказів для ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 433,33 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09.03.2010 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2019 року про стягнення заборгованості в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ « ПриватБанку» в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та помилкового застосування до спірних правовідносин висновків Великої палати Верховного суду викладених у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом лише в оскаржуваній частині, що відповідає приписам ст.367 ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що 09 березня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.36, 37), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 600,00 грн. гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку.

Форма договору складається із заяви позичальника, пам`ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надав кредитні кошти у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно повідомлення Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» від 20.11.2019 року ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 09.03.2010 року отримав картку № НОМЕР_1 , термін дії якої до листопада 2016 року року. Отримання кредитної картки ОСОБА_1 підтверджено скріншотами з комп`ютерної бази позивача.

Умовами договору передбачено щомісячне погашення кредиту, а також відсотків за його користування.

Як вбачається із розрахунку позивача (а.с. 5) станом на 31.05.2019 року та згідно виписки по рахунку за період з 05.07.2013 року по 31.05.2019 року станом на 31.052019 року погашення кредиту здійснювалось нерегулярно, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 37373,87 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 433,33 грн; заборгованості по відсотках за користування кредитом - 30688,73 грн; заборгованості за пенею та комісією -3995,91 грн.; штраф ( фіксована частина) -500 грн та штраф ( процентна складова) 1755,90 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяється на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 9 березня 2010 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи містять підтвердження, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, оскільки відповідачем підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки « Універсальна 55 днів пільгового періоду» . В той же час матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо не підписання анкети-заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки « Універсальна 55 днів пільгового періоду».

З виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімала з картки кошти та поповнювала картку в період з 24.06.2014 року по 16.05.2016 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по рахунку останній готівковий платіж (поповнення рахунку) ОСОБА_1 здійснив 16.05.2016 року на суму 600 грн шляхом внесення коштів через термінал .

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року №14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Враховуючи, що строк дії виданої позичальнику кредитної картки було встановлено до листопада 2016 року включно, то відповідно банк має право на стягнення з відповідача відсотків, нарахованих станом на дату закінчення строку дії картки (у межах строку дії договору) - по листопад 2016 року включно.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.п. 1.1.2.3, 1.1.2.4. та 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг, які є складовою частиною кредитного договору, банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно п.1.1.3.1.9. цього договору; позичальник зобов`язаний отримувати виписки про стан картрахунків і здійснених операціях; позичальник зобов`язаний у разі незгоди із змінами Правил та/або тарифів банку звернутися в банк для розірвання договору і погасити заборгованість.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, підвищення відсоткової ставки з 30 % до 34,80% відбулося з 01 вересня 2014 року, з 34,80% до 42% - з 01 квітня 2015 року.

Матеріали справи не містять доказів, відповідних наказів банку про підвищення відсоткової ставки та доказів повідомлення ОСОБА_1 про таке підвищення та прийняття ним нових умов договору.

З матеріалів справи відомо, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 9 березня 2010 року сторонами визначено процентну ставку у розмірі 2.5 %.

Отже, вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 30 % річних є обґрунтованими, оскільки вони передбачені умовами договору, який підписаний сторонами, що узгоджується з вимогами статті 1048 ЦК України.

Чернігівським апеляційним судом було витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості ОСОБА_1 з урахуванням відсоткової ставки, передбаченої умовами укладеного між сторонами кредитного договору, а саме 30% річних. Виходячи з приписів ч. 2 ст.80, ч.7 ст.81 ЦПК України з метою встановлення обставин справи та достатності доказів, суд апеляційної інстанції приймає поданий до апеляційного суду в якості належного доказу зазначений вище розрахунок заборгованості по кредитному договору укладеному між позивачем та відповідачем 3 березня 2010 року.

Так, згідно наданого 20 листопада 2019 року розрахунку, станом на 30 листопада 2016 року заборгованість відповідача за отриманим кредитом (тілом кредиту) становить 433,33 грн, які суд першої інстанції стягнув з відповідача та по відсотках -1108,34 грн.

Оскільки судом першої інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом невірно було зроблено висновок та надано неналежну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, то рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення відсотків в розмірі 1108,34 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, з урахування тіла кредиту, процентів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 09.03.2010 року становить 1541,67 грн, з яких: 433,33 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 1108,34 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з позовної заяви, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 37373,87 грн. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1541,67 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 4.12%. При зверненні до суду з позовом банком сплачено 1921 грн судового збору (а.с.1). У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 79.14 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (1921 грн х 4.12%).

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів, тобто фактично оспорювана сума становить 30688.73 грн. Судом апеляційної інстанції стягнуто проценти у розмірі 1108.34 грн, що становить 3.61% від оспорюваної суми. За подання апеляційної скарги позивачем сплачено 2881.50 грн (а.с.126). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 104.02 грн (2881.50 грн х 3.61%) судового збору за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2019 року змінити в частині стягнення суми заборгованості та в частині судового збору, збільшивши загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 09.03.2010 року на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з 433,33 грн до 1541,67 грн , з яких: 433,33 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 11 08,34 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також збільшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судового збору з 22,28 грн до 185,16 грн .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: