ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 635/4763/23                                                Головуючий І інстанції – Березовська І.В.

Провадження № 33/818/43/24                                        Суддя доповідач – Гєрцик Р.В.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року м. Харків

       Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого        судді                                 Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання                        Соснової А.Є.                

за участю особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності                 ОСОБА_1                

захисника                                                Соколенка М.О.                                

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Соколенка М.О. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 05 вересня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -

УСТАНОВИВ

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 12.05.2023 року о 18 год. 14 хв. в м.Циркуни, Харківського району, Харківської області, по вул. Калинова, буд.42 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Хонда Акорд, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння за згодою водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6820 ARLJ- 0472». Результат огляду позитивний, вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 0,58  проміле, від подальшого огляду у медичному закладі останній відмовився. 

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 05 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП .

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, а також судом першої інстанції безпідставно було відхилено клопотання про виклик свідків та працівника поліції, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки, на переконання апелянта, такі свідки повинні були підтвердити свої пояснення під час судового розгляду.

Також вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 12.05.2023 року о 18 год. 14 хв. в м.Циркуни, Харківського району, Харківської області, по вул. Калинова, буд.42 ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Хонда Акорд, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, за згодою водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6820 ARLJ- 0472». Результат огляду позитивний, вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 0,58  проміле, від подальшого огляду у медичному закладі останній відмовився. 

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 327042 від 12.05.2023 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи та були безпосередньо досліджені судом, а саме:

- оглянутими відомостями відеозаписів із нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора патрульної поліції щодо події з зазначенням місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність.

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST 6820 ARLJ- 0472» від 12.05.2023 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду– 0,58 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що  ОСОБА_1 не висловлював незгоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, оскільки акт підписаний без відповідних зауважень та заперечень;

- поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які кожний окремо надали письмові пояснення від 12.05.2023 року, відповідно до яких 12.05.2023 року їх було запрошено працівниками поліції у якості свідків. У їх присутності ОСОБА_1 продув алкотестер Драгер, на якому показало 0,58 пром. алкоголю. Від проходження медичного огляду відмовився.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Перевіряючи доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем, то апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки як убачається з рапорту працівника поліції від 12.05.2023 року, 12.05.2023 року о 8.14 год при несенні служби на патрульному автомобілі було звернуто увагу, що водій Хонда Акорд, д.н.з. НОМЕР_1 , побачивши поряд поліцію різко змінив напрямок руху, зупинившись на узбіччі. За кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_1 .

Крім того, з відомостей відеозапису, наданого працівниками поліції вбачається, що на запитання працівника поліції до ОСОБА_1 чому він, коли побачив автомобіль поліції змінив напрямок руху, останній відповів, що він не місцевий та їхав з центру.

Також, на початку спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не повідомляв, що він не керував автомобілем та пояснював, що він випив стакан пива та їхав додому, потім зупинився, та в подальшому змінив свої пояснення вже після того, як щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та  розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути від відповідальності. А тому, заперечення апелянтом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, не є слушними.

Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції відеозапис поліцейського обґрунтовано прийнятий як належний та допустимий доказ.

Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.

Таким чином, відомості зафіксовані на відеозаписі, повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП . Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Доводи захисника про неповне з`ясування суддею першої інстанції обставин справи у зв`язку з тим, що судом не були викликані та не допитані свідки та працівник поліції, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, є безпідставними, оскільки апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказане клопотання захисника не містить обґрунтування необхідності допиту свідків в судовому засіданні і не вказано, які обставини вказані особи можуть повідомити, крім тих, що містяться в матеріалах справи.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що її дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Соколенка М.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 05 вересня 2023 року у справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя                                                         Р.В. Гєрцик