Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 464/5472/16-ц

провадження № 61-34093св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Четверта Львівська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 лютого 2017 року в складі судді Теслюка Д. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року в складі колегії суддів:Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права на спадкування та усунення від права на спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її вітчим ОСОБА_4 , після смерті якого залишилась спадщина, а саме квартира АДРЕСА_1 , що належить спадкодавцю на праві власності.

У березні 2016 року вона звернулась до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори для подання заяви про прийняття спадщини, однак виникла необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю.

Сімейні стосунки виникли між нею та ОСОБА_4 з 1998 року, коли її мати ОСОБА_5 почала спільно проживати із ОСОБА_4

20 липня 2002 року між її матір`ю та ОСОБА_4 укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Спадкодавець залишився самотнім, за яким вона здійснювала постійний догляд як за членом сім`ї. ОСОБА_4 був людиною похилого віку, інвалідом першої групи й потребував постійного догляду та сторонньої допомоги. З 2002 року вона була його опікуном.

До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулись також ОСОБА_3 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 (третя черга) та ОСОБА_2 , який є двоюрідним племінником ОСОБА_4 (п`ята черга). Проте ці особи не приймали участі у покращенні становища ОСОБА_4 , не цікавились його життям та здоров`ям, не надавали допомоги.

Вважала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 своєю бездіяльністю стосовно ОСОБА_4 порушили не лише норми моралі, а й приписи закону, що тягне за собою наслідки у виді застосування частини п`ятої статті 1224 ЦК України щодо їх усунення від права на спадкування за законом.

Враховуючи викладене, та з урахуванням уточнень, позивач просила суд: встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 з 2002 року до дня смерті ОСОБА_4 ; визнати за нею право на спадкування майна ОСОБА_4 в третій черзі; усунути ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від права на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з липня 2002 року до дня його смерті.

Надано ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_4 разом із спадкоємцями третьої черги.

У іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 тривалий час доглядала за ОСОБА_4 , як за членом сім`ї, допомагала йому у побуті, купувала ліки, оскільки через свій стан здоров`я він був неспроможним себе обслуговувати самостійно, тому

у позивача, відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України є право на спадкування після смерті ОСОБА_4 разом із спадкоємцем третьої черги.

Аргументи учасників справи

У серпні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала на обліку

в Сихівському відділі соціального захисту населення та одержувала компенсаційну виплату по догляду за інвалідом першої групи ОСОБА_4 та знята з обліку у зв`язку з його смертю. ОСОБА_4 не проживав із

ОСОБА_1 однією сім`єю.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржується в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю з липня 2002 року до дня його смерті, надання ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_4 разом із спадкоємцями третьої черги, тому в іншій частині справа в касаційному порядку не переглядається.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними

і обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування немає.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина.

10 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 . Крім позивача, із заявами до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 звернулись ОСОБА_2 , який є двоюрідним племінником ОСОБА_4 , та двоюрідна сестра ОСОБА_3

Листом державного нотаріуса Четвертої Львівської державної нотаріальної контори від 10 березня 2016 року № 763/02-14 повідомлено позивача про необхідність надання документів, які підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20 липня 2002 року уклали шлюб. ОСОБА_1

є дочкою ОСОБА_5 від попереднього шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_5 померла.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 після укладення шлюбу спільно проживали по АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_4 продовжив проживати за цією адресою із ОСОБА_1 та її сім`єю.

Згідно із медичного висновку ЛКК Комунальної 4-ї міської поліклініки м. Львова від 11 червня 2009 року ОСОБА_4 був інвалідом армії першої групи та за станом здоров`я потребував постійного стороннього догляду, не здатний до самообслуговування.

ОСОБА_1 перебувала на обліку у Сихівському відділі соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради з 27 листопада 2002 року по 06 березня 2016 року та одержувала компенсаційну виплату по догляду за інвалідом першої групи ОСОБА_4 . Знята з обліку з 07 березня 2016 року у зв`язку із його смертю.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку щодо встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ,при цьому виходив з того, що ОСОБА_1 тривалий час доглядала за ОСОБА_4 , оскільки через свій стан здоров`я він був неспроможним себе обслуговувати самостійно.

Проте повністю із висновками судів погодитись не можливо з огляду на наступне.

Статтею 1263 ЦК України визначено, що спадкоємцями третьої черги є рідні дядько та тітка спадкодавця, тобто рідні (повно рідні або неповно рідні) брати та сестри батьків спадкодавця. Племінники не належать до спадкоємців за законом третьої черги, а спадкують за правом представлення, рівно як і діти рідного дядька та тітка спадкодавця, тобто двоюрідні брати та сестри спадкодавця.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Тлумачення наведених та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг

і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

ОСОБА_1 як спадкоємець четвертої черги спадкування просила суд змінити черговість спадкування і визнати за нею право на спадкування за законом

в третій черзі, мотивуючи свої вимоги тим, що спадкодавець через свою інвалідність перебував у безпорадному стані та потребував матеріального забезпечення і стороннього догляду, які позивач йому надавала.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Це передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1259 ЦК України

і вказано, що «для набуття права на спадкування фізичною особою, яка

є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов:

а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування».

Для правильного застосування частини другої статті 1259 ЦК України суду необхідно установити чи спадкоємець протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який був

у безпорадному стані. Кожна із указаних обставин справи має бути належним чином підтверджено доказами, які подаються сторонами згідно вимог ЦПК України.

Разом з тим у цій справі суди дійшли взаємовиключних висновків в частині встановлення обставин перебування спадкодавця в безпорадному стані. Зокрема, при вирішенні позовних вимог про усунення відповідачів від права на спадкування суди дійшли висновку, що позивачем не доведено факт перебування спадкодавця в безпорадному стані.

Встановлення та з?ясування наведених обставин, дослідження доказів та надання правової оцінки доказам, які мають значення для правильного вирішення позовних вимог у цій справі, є повноваженнями судів першої

й апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не може встановлювати обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судові рішення повністю або у частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про надання ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_4 разом із спадкоємцями третьої черги скасувати і направити справу в цій частині до апеляційного суду на новий розгляд. В частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 однією сім`єю з липня 2002 року до дня його смерті судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року в частині залишення без змін рішення Сихівського районного суду м. Львова від

02 лютого 2017 року про надання ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_4 разом із спадкоємцями третьої черги скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю з липня 2002 року до дня його смерті залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук