ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 753/17344/19

провадження № 61-8479св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Фаловської І. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Рахильчуком Олександром Вікторовичем, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з матір`ю та відібрання дітей, стягнення аліментів та додаткових витрат на дітей.

Позов обґрунтований тим, що 21 грудня 2012 року між сторонами було укладено шлюб. У шлюбі сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне життя з відповідачем не склалось, у зв`язку з чим 16 листопада 2018 року подружжя прийняло рішення про почергове проживання дітей у кожного з батьків по 4 дні.

25 травня 2019 року ОСОБА_2 поїхав у відрядження та залишив дітей своїй мамі ОСОБА_5 . Позивачка приїхала, щоб згідно з графіком та домовленістю забрати дітей, але свекруха дітей їй не віддала, а чоловік повідомив, що дітей він відмовляється віддавати.

03 червня 2019 року вона приїхала в садочок у смт Глеваха та забрала дітей. Діти були дуже раді її бачити, сумували за нею.

10 червня 2019 року під час перебування дітей на пляжі у Бортничах разом із хрещеною мамою ОСОБА_2 насильно відібрав дітей. Зараз діти перебувають за адресою його проживання: АДРЕСА_1 .

Їй не дають бачитися з дітьми, постійно чинять перешкоди. Жодної інформації щодо дітей не надається.

Просила суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 , та відібрати їх від батька, ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та зобов`язати ОСОБА_2 щомісяця, в останній день місяця сплачувати на користь ОСОБА_1 50% витрат на медичне лікування та ліки на неповнолітніх дітей та 50% витрат на навчання та розвиток дітей.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року, що залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року, позов задоволено частково.

Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_1 .

Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну, починаючи з 07 вересня 2022 року і до повноліття дітей.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Стягнено із ОСОБА_2 на користь держави України судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Суди врахували, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Суди виходили з того, щовідповідач не надав доказів, які б вказували на неналежне виконання позивачкою або її ухилення від виконання її батьківських обов`язків, негативний вплив на виховання дітей або обставини, які б давали підстави стверджувати, що проживання дітей з матір`ю суперечить їх інтересам, проте проживання дітей з батьком буде краще відповідати інтересам дітей з тих чи інших підстав.

Всі заперечення відповідача ґрунтуються виключно на ствердженні, що ОСОБА_1 має психічну хворобу, значному акцентуванні уваги саме на цьому, а не на інтересах дітей. Таке ставлення відповідача відображено у висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за результатами судової психологічної експертизи від 06 квітня 2022 року № СЕ-19-20/34078-ПС, відповідно до якого «за результатами проведеного психодіагностичного дослідження ОСОБА_2 було виявлено ознаки дій, спрямованих на відчуження дітей від матері, що проявляється в: постійному акцентуванні уваги на психічне захворювання ОСОБА_1 , (що не підтверджується за результатами проведеного аналізу наданих на дослідження матеріалів та не було виявлено ознак психічних патологій або захворювань під час психодіагностичного дослідження); бажання фіксування ставлення дітей до матері через психологів, яких у дітей було більше 10 (згідно слів ОСОБА_2 ); відсутності розуміння та ініціативи щодо необхідності та важливості спілкування дітей і матері, що відповідає їх інтересам («На питання чи бажає він, щоб діти бачились із матір`ю відповідає, що він не буде змушувати дітей бачитися із матір`ю»). За результатами бесіди із ОСОБА_2 було виявлено, що обставинами і причинами виникнення сімейної ситуації ОСОБА_2 вважає психічне захворювання ОСОБА_1 та її образи на нього».

Суди врахували ту обставину, що діти значний час проживають з батьком, проте визнали її недостатньою для відмови в позові, оскільки відповідач чинив перешкоди матері у зустрічах з дітьми. Причини відмови ОСОБА_2 у зустрічах з дітьми носили формальний характер, були підставою не надавати дітей матері.

Суди взяли до уваги те, що постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову скасовано та ухвалено нове рішення. Зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити явку дітей до Васильківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Васильківської районної державної адміністрації Київської області кожного понеділка з 15 год 00 хв. до 17 год. 00 хв. для проведення спільних зустрічей (побачень) із ОСОБА_1 без присутності ОСОБА_2 за участю фахівця Васильківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді без присутності будь-яких інших осіб, починаючи з дати ухвалення постанови і до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Водночас відповідач не відповідав на телефонні дзвінки позивачки, не надавав можливості бачитися їй з дочками та брати участь у їх вихованні, не надавав можливості матері через мобільний відео зв`язок їх бачити.

Суди дійшли висновку, що незважаючи на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тривалий час проживають у сім`ї батька, де для них створені належні умови проживання і розвитку, і між дітьми та матір`ю дійсно втрачений сталий емоційний зв`язок, однак це стало наслідком перешкоджання батьком у побаченні і прийнятті участі матері у вихованні дочок.

Поведінка ОСОБА_2 вказує, що він шукає будь-який привід відмовити матері у спілкуванні з дочками, зокрема на питання експерта: «Чи бажає він, щоб діти бачились із матір`ю» відповідає, що він не буде змушувати дітей бачитися із матір`ю», що стало підставою для висновку суду першої інстанції, що відповідач і надалі не забезпечить можливості матері брати участь у вихованні дітей.

Така поведінка батька не сприяла забезпеченню найкращих інтересів дітей, гармонійному розвитку та зв`язку з матір`ю, оскільки відповідач не надає можливості зустрічатися та спілкуватися матері з дочками, що суперечить сімейним цінностям, які полягають у повазі один одного та якнайкращому вихованні дитини, ураховуючи інтереси дитини.

Найбільш актуалізованою особистісною потребою ОСОБА_1 є потреба та відновлення стосунків із дітьми, провідними мотивами і цілями є забезпечення найкращих інтересів дітей, щоб у них були як мама, так і батько.

Посилання ОСОБА_2 на довідку Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Медлюкс+» від 02 жовтня 2018 року видану ОСОБА_1 з визначеним діагнозом «гострий шизофреноподібний розлад» суди до уваги не взяли, оскільки вона спростовується доказами у справі.

Суди не погодились з висновком Васильківської районної державної адміністрації від 25 листопада 2020 року, який вирішено за недоцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із матір`ю ОСОБА_1 , оскільки він не достатньо мотивований, обґрунтований документами, які є недійсними, а також не забезпечує дотримання найкращих інтересів дітей.

Комісія під час розгляду питання про визначення місця проживання дітей не взяла до уваги ставлення обох батьків до виконання батьківських обов`язків, не надала висновків щодо особистої прихильності дітей до кожного з батьків, особистих якостей батьків, відносин, які існують між кожним з батьків і дітьми, чи є взаємопорозуміння між кожним з батьків і дитиною. Крім того, висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

Суди зазначили, що визначення проживання дітей з позивачкою не може розцінюватися як їх розлучення з батьком, який має такі ж права як і мати, тому відповідач також може займатися вихованням та розвитком дітей.

Незважаючи те, що діти тривалий час проживають з батьком та між ними існує тісний емоційний зв`язок, суди вважали, що найкращим інтересам малолітніх дітей - дівчаток, з огляду на їх вік є саме потреба в материнській турботі та догляді, повноцінному вихованні та розвитку, оскільки ОСОБА_2 працює пілотом ПАТ «МАУ» та з урахуванням своїх професійних обов`язків часто буває відсутній удома, що підтверджується довідкою ПАТ «МАУ» та довідкою з Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України, тому не має можливості достатньо часу приділяти вихованню дітей, натомість ОСОБА_1 працевлаштована, але має гнучкий графік роботи та може планувати свій робочий час та достатньо часу приділяти дітям.

Відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від матері.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_2 через адвоката Рахильчука О. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року, просив їх скасувати в задоволеній частині позову, в цій частині справу передати на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, провадження 61-37492св18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, провадження № 61-4263св20, від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц, провадження № 61-37587ск18, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, провадження № 61-2286св21, від 08 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18, провадження № 61-23366св19, від 30 травня 2018 року у справі № 343/1500/15-ц, провадження № 61-23861св18, від 06 вересня 2018 року у справі № 644/9094/16-ц, провадження № 61-9745св18, від 04 квітня 2018 року у справі № 756/2109/16-ц, провадження № 61-5487св18, від 21 березня 2018 року у справі № 308/422/17-ц, провадження № 61-974св18, від 28 лютого 2018 року у справі № 465/1455/16-ц, провадження № 61-1164св17, від 27 червня 2018 року у справі № 662/1006/16-ц, провадження № 61-19289св18, від 30 травня 2018 року у справі № 343/1500/15-ц, провадження № 61-23861св18, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, провадження № 61-44680св18, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20, від 23 грудня 2019 року у справі № 552/4608/18, провадження № 61-6271св19, від 07 серпня 2019 року у справі № 635/382/17-ц, провадження № 61-9559св19, від 13 квітня 2020 року у справі № 531/300/18-ц, провадження № 61-20051св19, від 19 червня 2019 року у справі № 396/1020/16-ц, провадження № 61-23241св18, від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18, провадження № 61-18612св19, від 17 квітня 2019 року у справі № 608/190/18, провадження № 61-1612св19, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, провадження № 61-592св19, від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, провадження № 61-14041св19, від 01 вересня 2021 року у справі № 527/1107/20, провадження № 61-9467св21, від 05 вересня 2019 року у справі № 158/427/18, провадження № 61-41723св18, від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16-ц, провадження № 61-12422св18, від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19, провадження № 61-14486св21, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, провадження № 61-9074св20, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, провадження № 61-18882св19, від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц, провадження № 61-29942св18, від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, провадження № 61-9115св22, від 06 грудня 2021 року у справі № 493/1516/20-ц, провадження № 61-15393св21, від 20 березня 2019 року у справі № 495/271/18, провадження № 61-47894св18, від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, провадження № 61-530св23, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Суди не взяли до уваги висновок Васильківської районної державної адміністрації від 25 листопада 2020 року, поверхнево оцінили висновки психологічних досліджень.

Оскільки відповідач з дітьми виїхав за кордон у зв`язку з воєнною агресією російської федерації, ця справа є справою з іноземним елементом, тому суди повинні були вирішити питання, чи підсудна справа судам України.

Суди не взяли до уваги існування справи № 362/3136/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та розірвання шлюбу, яка не була об`єднана в одне провадження зі справою, що розглядається, а сторонам не було роз`яснено доцільність такого об`єднання.

Суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв нові докази, подані позивачкою.

Відповідач не отримав відзив на апеляційну скаргу та додаткових доказів, у матеріалах справи немає доказів його направлення.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 мотивований тим, що згідно з відомостями з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_2 є боржником, що перешкоджає у побаченнях з дитиною, зокрема у виконавчих провадженнях № 67236675, 67236347.

Суди правильно врахували, що відповідач постійно чинив їй перешкоди у побаченнях з дітьми та участі в їхньому житті, що підтверджено документами Васильківської районної державної адміністрації, Служб у справах дітей та сім`ї, протоколах ювенальної поліції, прокуратури, актах, листах та роз`ясненнях Київської обласної державної адміністрації, Міністерства охорони здоров`я України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженого Президента України з прав людини та з прав дитини тощо.

Водночас відчуження дитини від одного з батьків стає визнаною формою домашнього насильства.

Відповідач ввів в оману представників Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації про стан здоров`я позивачки, що стало підставою складення неправдивих висновків та довідок. Крім того, вказаний орган не досліджував стосунки матері з дітьми, умови, створені позивачкою для проживання та виховання дітей.

Відповідач не виконував жодних вказівок органів та посадових осіб щодо надання позивачці можливості бачитись з дітьми, зокрема і постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити явку дітей на зустрічах з матір`ю щопонеділка.

Висновок експертів Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України» за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 08 листопада 2019 року № 441/11/2019 не можна брати до уваги, оскільки експерт ОСОБА_11 , яка його складала, на час складення мала недійсне та анульоване свідоцтво про підтвердження кваліфікації експерта, а дослідження проводилось лише зі слів та у присутності ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 незаконно отримав довідку ТОВ «Медлюкс+» від 02 жовтня 2018 року з визначеним діагнозом ОСОБА_1 «гострий шизофреноподібний розлад», яка спростована іншими доказами у справі про встановлення неправдивого діагнозу.

Щодо підсудності справ, то оскільки сторони мають зареєстроване місце проживання в Україні, то справа підсудна національним судам, вимушене перебування сторін за кордоном у зв`язку із вторгненням російської федерації не змінює цього. Крім того, у справі немає доказів постійного проживання відповідача і дітей не в Україні.

Подані позивачкою в суді апеляційної інстанції докази стосуються можливих змін життєвих обставин з часу ухвалення рішення в суді першої інстанції, зокрема відповіді Міністерства юстиції України від 08 березня, 21 квітня, 25 квітня, 12 травня 2023 року, довідки про доходи та майно позивачки станом на травень 2023 року, повідомлення словацької поліції, що 27 вересня 2022 року (через 20 днів після ухвалення рішення в суді першої інстанції) позивачку повідомлено про спробу незаконного, без її згоди, вивезення ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (батьки ОСОБА_2 ) дітей з швейцарського аеропорту до Бангкоку.

12 грудня 2022 року ОСОБА_1 також отримала довідку Державної прикордонної служби України № 91/3-11909-17498 про перетин 05 березня 2022 року її дітьми державного кордону України.

27 січня 2023 року електронним листом у судовій справі Х РНс 291/22 Dot. DSRiN-I/8421.11.2022 польський Окружний суд у м. Щецині за заявою ОСОБА_1 , за участю ОСОБА_2 та Окружної прокуратури м. Щецин про повернення особи, яка перебуває під батьківською владою або опікою за кордоном, позивачку повідомлено, що суд встановив, що в середині серпня 2022 року ОСОБА_2 виїхав з місця своєї тимчасової реєстрації в Польщі.

У судовому засіданні 22 травня 2023 року в суді апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував проти долучення цих документів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 рокуу задоволенні заяв ОСОБА_2 , поданих адвокатом Рахильчуком О. В., про зупинення дії рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року відмовлено.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Напрієнко М. В., про відвід суддів Верховного Суду: Олійник А. С., Фаловської І. М., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. визнано необґрунтованою, у задоволення відводу відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року у задоволенні клопотань ОСОБА_2 , поданих адвокатом Рахильчуком О. В., про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи, про долучення доказів та допит у справі відмовлено. Додаткові пояснення ОСОБА_2 ,подані адвокатом Рахильчуком О. В., від 12 березня 2024 року залишено без розгляду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктами 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 21 грудня 2012 року перебували у шлюбі.

У шлюбі народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До жовтня 2018 року вся родина проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, після виникнення конфліктних ситуацій між подружжям ОСОБА_2 фактично проживав за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , а позивачка проживала в будинку в с. Безуглівка, а потім в будинку її батьків за адресою: АДРЕСА_3 .

16 листопада 2018 року подружжя прийняло рішення про почергове проживання дітей у кожного з батьків по 4 дні.

У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що 25 травня 2019 року ОСОБА_2 поїхав у відрядження та залишив дітей у своєї матері ОСОБА_5 . Позивачка приїхала, щоб згідно з графіком забрати дітей, але дітей їй не віддали.

03 червня 2019 року ОСОБА_1 поїхала до дитячого садочка в смт. Глеваха, який відвідували діти, коли були у батька, та забрала їх з садочка.

10 червня 2019 року під час перебування дітей разом із хрещеною мамою на пляжі у Бортничах ОСОБА_2 насильно відібрав дітей та з цього часу не надає можливості позивачці бачитися та спілкуватися з ними.

15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Васильківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за статтею 126-1 КК України.

18 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Служби у справах дітей із заявою про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю.

Згідно з додатком від 22 липня 2019 року до вказаної заяви ОСОБА_1 просила визначити рівний час перебування дітей у батьків, почергове проживання по тижню у кожного з батьків.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 08 липня 2019 року ОСОБА_2 з 10 червня 2019 року до дати написання заяви не дає жодної можливості ОСОБА_1 бачитися з дітьми.

Згідно із заявою від 28 травня 2019 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 146 КК України, 25 травня 2019 року після прибуття ОСОБА_1 щоб забрати дітей, ОСОБА_2 , мати чоловіка, почала сварку та всіляко перешкоджала дітям залишити квартиру. Під час сварки ОСОБА_2 у присутності дітей почала наносити удари руками і ногами виштовхувала ОСОБА_1 з квартири.

У провадженні слідчого відділу перебуває кримінальне провадження № 12019110140001457, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2020 року, за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України щодо нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та його батьками.

Згідно з листом Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві Національної поліції України на адресу ОСОБА_1 , довідкою від 14 червня 2019 року під час відпрацювання заяви працівники поліції здійснили телефонний дзвінок до ОСОБА_2 , який повідомив, що приїхав та забрав своїх дітей, оскільки ОСОБА_1 перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми, а також додав, що діти дійсно знаходяться з ним, їх життю та здоров`ю загроз немає. ОСОБА_2 зазначив, що до Дарницького УП для надання пояснень прибувати категорично відмовляється, оскільки не вважає за необхідне.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року: «кожен день телефонувала, писала ОСОБА_5 з проханням дати їй побачити дітей, але він завжди відмовляє, мотивуючи тим, що діти нібито «не хочуть» ні бачити, ні розмовляти зі мною». Я багато разів приїжджала у Глеваху , і сама, і в супроводі знайомих просила побачити та поспілкуватися з дітьми, але завжди отримувала відмову в тому, щоб забрати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до свого місця проживання та навіть у доступі на територію будинку матері ОСОБА_5 , ОСОБА_18 ».

Згідно з розпорядженням від 08 серпня 2019 року № 176 «Про встановлення участі батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 » визначено рівну участь батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , встановлено рівнозначний графік перебування дітей за місцем проживання кожного з батьків, за попередньою усною домовленістю з урахуванням режиму дня та часу відвідування дошкільних навчальних закладів.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї від 21 серпня 2019 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок складається з трьох кімнат, вітальні, кухні - студії, двох санвузлів. На подвір`ї дитячий майданчик. Дитяча кімната облаштована меблями: два ліжка, іграшки, є одяг відповідно до сезонів та віку. Основними ознаками складних життєвих обставин та чинниками, що їх спричиняють, є конфліктна ситуація із чоловіком, яка призвела до викрадення дітей від матері. Діти відсутні протягом двох місяців. У особи ознак психологічної травми немає. Емоційний стан стабільний, урівноважений.

Згідно з довідкою від 21 червня 2019 року з 23 березня 2019 року до 06 червня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відвідували школу танців «Оpen Art Studio» за адресою: АДРЕСА_4 . На заняття дітей приводила мама ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки від 05 червня 2019 року діти з 03 січня 2019 року до сьогодні відвідували приватний дитячий садок. У непримусовій розмові ОСОБА_3 неодноразово відгукувалася з відчуттям гордості про свою маму як про кращу подругу. Зі слів ОСОБА_3 , більшу частину свого часу вона проводить з мамою та молодшою сестрою.

ОСОБА_1 надала медичні документи щодо її участі в оздоровчо-лікувальних заходах щодо дітей, зокрема: карту історії розвитку дитини № ДЗ-13-580, амбулаторного огляду педіатра від 07 грудня 2018 року, грамоту від 08 грудня 2018 року, протокол від 23 жовтня 2013 року, результати дослідження № 110027324, довідку від 02 липня 2019 року, талон отримання результатів № 110027324, карту історії розвитку дитини № ДЗ-15-581, медичну карту від 09 лютого 2016 року, декларацію від 08 січня 2019 року про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу для ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Згідно з дипломом «Основи менеджента для лидеров», сертифікатом від 19 квітня 2007 року № ВЕ07054, сертифікатом від 22 квітня 2008 року № ACU11839, сертифікатом «Управление проектами 23-24 ноября 2010 г.», сертифікатом від 19 квітня 2007 року № ПУ07053, «Certificate oftraining» від вересня 2012 року, дипломом «Дизайнер інтер`єру-професіонал» від 04 липня 2019 року, свідоцтвом «Ландшафтний дизайн інтенсив» від 09 липня 2019 року, ОСОБА_1 проходила курси підвищення кваліфікації.

Відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ, серія ААА № 0675574, станом на 31 травня 2019 року ОСОБА_1 на території України до кримінальної відповідальності не притягувалась, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Згідно із сертифікатом від 31 травня 2019 року про проходження ОСОБА_1 профілактичного наркологічного огляду підстави для призначення опікунства не виявлені.

Відповідно до довідки Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 29 травня 2019 року № 416064 ОСОБА_1 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 , виданої ТОВ «Медлюкс+» 30 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 з 22 до 30 жовтня 2018 року перебувала в центрі відновної медицини. Заключний діагноз - гострий шизофреноподібний психотичний розлад F23.2.

Відповідно до висновку від 08 серпня 2019 року, наданого за результатами проведеної Клініко-експертної оцінки якості наданої медичної допомоги ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Медлюкс+», встановлений ОСОБА_1 діагноз не має клінічного обґрунтування відповідно до встановлених критеріїв чинного в Україні МКХ 10 перегляду. Опис симптомів захворювання, опис динамічного спостереження за пацієнткою під час стаціонарного лікування та проведенні під час лікування обстеження не дозволяють впевнено припустити наявність встановленого ОСОБА_1 діагнозу «гострий шизофреноподібний розлад».

Відповідно до протоколу від 22 серпня 2019 року № 1 засідання медичної ради МЦ ТОВ «Медлюкс+» вирішено виключити з медичної карти стаціонарного хворого № 5 МЦ ТОВ «Медлюкс+» від 02 жовтня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 діагноз «гострий шизофреноподібний розлад», оскільки цей діагноз не має клінічного обґрунтування та підтвердження відповідно до встановлених критеріїв чинного в Україні МКХ 10 перегляду та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05 лютого 2007 року № 59 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Психіатрія».

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24 серпня 2019 року № 12019110140001181 23 серпня 2019 року до чергової частини Васильківського відділення поліції надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 незаконно поширює конфіденційну інформацію щодо неї, а саме розміщує її в мережі Інтернет.

Відповідно до медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 31 травня 2019 року, серія 2ААМ № 224956, у ОСОБА_1 ознак психічних захворювань не виявлено.

Згідно з консультативним висновком від 30 травня 2019 року № 137, виданим лікарем-психіатром Київського міського психоневрологічного диспансеру № 3, ОСОБА_1 пройшла медичний огляд лікарем-психіатром. Психічних розладів на момент огляду не виявлено.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 12 вересня 2019 року № 116, проведеного фахівцем у галузі судово-психіатричної експертизи Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_22 . ОСОБА_1 на будь-який психічний розлад, який позбавляв, обмежував її здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, не страждає. В період з 22 жовтня 2019 року до 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 перенесла тимчасовий психічний розлад у формі реактивного психозу (F23.9 за МКХ-10).

Відповідно до довідки Державної фіскальної служби загальна сума доходу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за перше півріччя 2019 року становить 120 436,00 грн. Згідно з податковими деклараціями платника за звітний податковий період 2019 рік від 11 лютого 2020року загальний обсяг доходу становить 303 659,00 грн, за звітний податковий період з І кварталу 2020 року до ІІІ кварталу 2020 року - 173 387,00 грн.

У матеріалах справи є фотознімки ОСОБА_1 з дітьми.

На час вирішення справи в суді першої інстанції малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом із батьком, ОСОБА_2 , що не заперечується сторонами.

На час перегляду справи в суді апеляційної інстанції діти вивезені у Польщу, матір вчиняє дії щодо їх повернення.

ОСОБА_2 працює в Публічному акціонерному товаристві «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - ПАТ «МАУ») на посаді командира повітряного судна льотного комплексу.

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 29 жовтня 2020 року надано інформацію щодо графіку роботи ОСОБА_2 за період з 01 січня 2019 року до 01 листопада 2020 року, а саме табель з обліком льотного, робочого часту та часу відпочинку льотного складу, з Державної прикордонної служби України інформацію про перетин ОСОБА_2 державного контролю.

У матеріалах справи є фотознімки ОСОБА_2 з дітьми.

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї від 05 вересня 2019 року ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Місце роботи - пілот ПАТ «МАУ». Разом із ОСОБА_2 проживають ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_5 (бабуся), ОСОБА_12 (дідусь). Основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини є те, що діти уникають розмов про маму у зв`язку з відсутністю конструктивної взаємодії між батьками. Зі слів батька діти проходять терапію у психолога. Стан батька не перешкоджає задоволенню потреб дітей, батьківський потенціал належний.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї від 11 липня 2019 року ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ОСОБА_2 проживають: ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_5 (бабуся), ОСОБА_12 (дідусь). Основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини, є проблеми та обставини, що певною мірою порушують нормальну життєдіяльність дітей. Під час складання оцінки потреб сім`ї діти маму не згадували, уникали розмови про маму.

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї від 22 жовтня 2019 року ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Разом із ОСОБА_2 проживають: ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_5 (бабуся), ОСОБА_12 (дідусь). Основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини, є процес розірвання шлюбу, неузгоджена опіка над дітьми між батьками.

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 25 березня 2019 року № 75 «Про надання згоди на проведення психіатричного огляду малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без згоди матері ОСОБА_1 » надано згоду на проведення психіатричного огляду малолітньої ОСОБА_3 .

Відповідно до висновків психолога Васильківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_23 щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проведеного за місцем проживання ОСОБА_2 з метою перевірки заяви ОСОБА_2 від 18 жовтня 2019 року щодо вчинення психологічного насилля матір`ю ОСОБА_1 щодо дітей, вчиненого 16 жовтня 2019 року, рекомендовано врегулювати стабільний режим активності та відпочинку, уникати не лише ситуацій, які можуть викликати негативні переживання, а і ситуацій з великим позитивним емоційним навантаженням, утриматись від спілкування з матір`ю до повної стабілізації психоемоційного стану. Проводити психокорекційну роботу з психологом, продовжувати спостереження неврологом відповідно до рекомендацій лікаря.

Згідно з висновком експертів Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України» за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 08 листопада 2019 року № 441/11/2019, проведеної за заявою ОСОБА_2 , індивідуально-психологічні особливості матері, ОСОБА_1 , потенційно можуть мати негативний вплив на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя ОСОБА_3 та ОСОБА_4. На цей час поведінка матері має негативний вплив на психологічне здоров`я дітей. Особливості виховної поведінки ОСОБА_1 не були досліджені через неявку матері дітей на обстеження. Індивідуально - психологічні особливості батька, ОСОБА_2 , особливості його виховної поведінки позитивно впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дітей. Умови проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком є більш сприятливими для їх комфортного та здорового психологічного розвитку. Умови виховання дітей є позитивними для психологічного здоров`я, відповідають необхідним психологічним умовам для дітей їх віку. Умови виховання дітей матір`ю містять потенціал впливу на психічне здоров`я дітей, можуть негативно вплинути на їх психологічний розвиток. На цей час поведінка матері має негативний вплив на психологічне здоров`я дітей.

Відповідно до довідки від 05 листопада 2019 року, виданої директором «Сучасної музичної академії MELODI» ОСОБА_24 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відвідують заняття з вокалу та фортепіано. Заняття відбуваються двічі на тиждень. Діти постійно приходять на заняття у супроводі батька ОСОБА_2 , іноді дітей супроводжує бабуся ОСОБА_5 . Батько уважно ставиться до навчання дітей, підтримує їх, заохочує.

Згідно з довідкою, виданою директором Києво - Святошинського районного центру творчої молодості «Оберіг» Київської області ОСОБА_25 , з вересня 2019 року діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щотижня (двічі на тиждень) відвідують народну студію бального танцю « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Києво - Святошинського районного центру творчої молодості «Оберіг» Київської області. На заняття дітей постійно супроводжує та забирає їх батько ОСОБА_2 , іноді бабуся ОСОБА_5 . Батько практично після кожного заняття спілкується з викладачем, цікавиться успіхами своїх дочок.

Свідок ОСОБА_26 є подругою ОСОБА_1 , пояснила в суді першої інстанції, що знайома з сім`єю ОСОБА_1 протягом 8 років. ОСОБА_1 - хороша мати, діти спокійні та щасливі. Жодного разу не бачила, щоб ОСОБА_1 погано виконувала батьківські обов`язки. Пояснила, що вони дружили, поки в сім`ї не виник конфлікт. Була свідком того, як ОСОБА_5 перестав давати дітей ОСОБА_1 . Повідомила, що часто бувала в будинку ОСОБА_1 . Обидва батьки займалися дітьми, але так як ОСОБА_5 працює пілотом, більшу частину часу з дітьми проводила ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_30 є подругою ОСОБА_1 та хрещеною мамою ОСОБА_4. Повідомила, що познайомилася з ОСОБА_5 в 2010 році, пізніше з ОСОБА_1 . Спочатку у них були гарні сімейні відносини, народилася ОСОБА_3 , потім ОСОБА_4 . ОСОБА_5 - пілот, тому дітьми займалася ОСОБА_1 , все було добре. ОСОБА_5 добре ставився до дітей, проводив з ними час, але у 2018 році між подружжям почалися конфлікти. На дні народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вони побачили, що він веде себе не зовсім адекватно, агресивно. Він почав негативно до неї ставитися. Сторони намагалися порозумітися, ОСОБА_1 ходила до психолога, деякий час було все добре, але восени свідок дізналася, що вони розлучаються. Після їх розлучення діти були почергово у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 приблизно до літа 2019 року, потім раптово ОСОБА_5 припинив давати дітей ОСОБА_1 . Вони багато разів приїжджали до батьків ОСОБА_5 в смт Глеваху, привозили подарунки дітям, але жодного разу ні ОСОБА_5 , ні його батьки дітей не віддали.

Свідок ОСОБА_33 (мати ОСОБА_1 ) повідомила, що з 10 червня 2019 року діти повністю ізольовані від матері. ОСОБА_1 - самостійна, відповідальна, досвідчена людина, максимум уваги приділяла дітям, виховувала дітей, водила на розвиваючи заняття, балетну студію. ОСОБА_5 у вільний від роботи час також займався дітьми, після поїздок дарував їм подарунки, звичайно любить своїх дітей, але налаштовує їх проти мами, не надає жодної інформації щодо них.

Свідок ОСОБА_34 (батько ОСОБА_1 ) пояснив, що ОСОБА_1 - цілеспрямована особа, хоче, щоб діти були розвиненими. Батько - досить комунікабельна особа, але підпадає під вплив інших осіб. У сім`ї було все добре, спочатку дітьми займалася ОСОБА_1 , а ОСОБА_5 працював пілотом. Все було непогано, але свекруха почала втручатися в сімейне життя і на цьому ґрунті виникали сварки, які виникали все частіше. ОСОБА_5 почав бути агресивним. Одного разу діти захворіли, а ОСОБА_5 знаходився у барі і не допомагав донці з лікуванням дівчат. На фоні цих подій ОСОБА_1 потрапила до лікарні, спочатку ОСОБА_5 допомагав, але потім став говорити про розлучення, що він забере дітей. Знайшли компроміс - почергове перебування дітей у кожного з батьків, але одного дня ОСОБА_5 дітей не віддав та не дає до сьогодні. Наявність ухвали про забезпечення позову не вирішила конфліктної ситуації.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, провадження № 61-530св23, на яку посилається заявник.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки щодо дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18, провадження № 61-23366св19, на яку посилається заявник).

Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, провадження 61-37492св18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, провадження № 61-4263св20, від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц, провадження № 61-37587ск18, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі «Andersena v. Latvia», заява № 79441/17, Європейський суд з прав людини відзначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини.

Згідно з матеріалами справи суд першої інстанції встановив, що сторони працевлаштовані, мають дохід, забезпечені житлом, та кожен з них створив комфортні умови для проживання та гармонійного розвитку дітей. Жодних негативних фактів неналежного ставлення до дитини зі сторони обох батьків не встановлено.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольнивши позов, виходили з того, що ОСОБА_1 не чинила перешкод батькові у зустрічах з дітьми, що не заперечував відповідач. Водночас ОСОБА_2 самовільно без узгодження із ОСОБА_1 або рішення суду змінив місце їх проживання та чинив перешкоди матері у зустрічах з дітьми. Причини відмови ОСОБА_2 у зустрічах матері з дітьми носили формальний характер, були підставою не надавати дітей матері.

Крім того, суди взяли до уваги те, що постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити явку дітей до Васильківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Васильківської районної державної адміністрації Київської області кожного понеділка для проведення спільних зустрічей (побачень) із ОСОБА_1 без присутності ОСОБА_2 за участю фахівця Васильківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді без присутності будь-яких інших осіб. Водночас з листопада 2019 року і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції батько не виконував рішення суду, мати вчиняла всі заходи, щоб бачитись з дітьми.

Суди також взяли до уваги факт неодноразового звернення позивачки до органів поліції, прокуратури, місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, служби у справах дітей, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженого Президента України з прав людини та з прав дитини із заявами про неповернення батьком дітей матері та створення батьком перешкод матері у зустрічах з дітьми, що вказує про конфлікті відносини між батьками, та чинення відповідачем перешкод у спілкуванні позивачки з дітьми.

Суди врахували, що батько, хоча й належним чином займався вихованням та утриманням дітей, однак, перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні з дочками, позбавив дітей як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушив їхнє право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дітей. Створювані батьком протягом тривалого часу перешкоди для матері у вихованні та спілкуванні із дочками руйнують їх зв`язки із сім`єю, до якої належать як батько так і мати, отже, така поведінка відповідача суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Посилання у касаційній скарзі на довідку ТОВ «Медлюкс+» від 02 жовтня 2018 року з визначеним ОСОБА_1 діагнозом «гострий шизофреноподібний розлад» є безпідставним, оскільки інформація в ній спростовується висновком Клініко-експертної оцінки якості наданої медичної допомоги ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Медлюкс+» від 08 серпня 2019 року, протоколом засідання медичної ради ТОВ «Медлюкс+» від 22 серпня 2019 року № 1 про виключення з медичної карти ОСОБА_1 діагнозу «гострий шизофреноподібний розлад» як клінічно необґрунтованого та непідтвердженого, медичною довідкою про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 31 травня 2019 року, серія 2ААМ № 224956, консультативним висновком лікаря-психіатра Київського міського психоневрологічного диспансеру № 3 від 30 травня 2019 року № 137, висновком експертного дослідження фахівця у галузі судово-психіатричної експертизи Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України» від 12 вересня 2019 року № 116.

У справі «Ген та інші проти України» (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 червня 2021 року, заяви № 41596/19, 42767/19, пункт 66) ЄСПЛ зазначив, що право дитини висловлювати власні погляди (небажання бачитись дитини з одним із батьків) не потрібно тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю.

Верховний Суд зазначає, що належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини відповідно з її віком і зрілістю. Право бути почутою є правом дитини, а не обов`язком. Водночас думка дитини не завжди може відповідати її найкращим інтересам.

Верховний Суд зауважує, що суд може оцінювати думку малолітньої дитини з урахуванням її віку не лише безпосередньо в судовому засіданні, але і через професійне посередництво, зокрема шляхом її опитування у присутності експерта психолога, який має відповідну кваліфікацію та може проводити бесіди з дитиною і правильно передати та інтерпретувати її слова, з фіксацією його результатів для суду у вигляді висновків експерта.

Відповідно до висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за результатами судової психологічної експертизи від 06 квітня 2022 року № СЕ-19-20/34078-ПС особливості ставлення дитини ОСОБА_3 до батька ОСОБА_2 характеризуються позитивним вербальним ставленням та емоційним відторгненням на емоційному рівнях, дитина оцінює його позитивні якості, відмічає його турботу про неї, при цьому наявна безпечна прив`язаність до батька. Особливості ставлення ОСОБА_3 до матері ОСОБА_1 характеризуються амбівалентним ставленням - нейтральне або відсутнє оцінювання матері на вербальному рівні, та емоційно позитивне ставлення, при цьому наявна порушена прив`язаність, що спричинена діями батька у відчуженні дитини до матері.

Особливості ставлення ОСОБА_4 до батька ОСОБА_2 характеризуються вербальним ставленням та емоційним відторгненням, дитина оцінює його позитивні якості, наявна безпечна прив`язаність до батька. Особливості ставлення дитини до матері ОСОБА_1 характеризуються амбівалентним ставленням - оцінює її позитивні якості, виявляє небажання її бачити через страх, що батька заберуть у в`язницю та наявність емоційного відторгнення, при цьому порушена прив`язаність, що спричинена діями батька у відчуженні дитини від матері.

Під час дослідження було виявлено ознаки відчуження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від матері, що проявляється у діях та поведінці батька ОСОБА_2 . Умови виховання батька ОСОБА_2 щодо відчуження дітей від матері негативно впливають на дітей, що може призвести до неможливості повернення контакту із матір`ю, якщо відчуження буде продовжуватися. На момент дослідження матері ОСОБА_1 не виявлено ознак, які б могли негативно вплинути на дітей.

З урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей дітей встановлено залежність їхньої оцінки сімейної ситуації від дій та поведінки батька ОСОБА_2 .

За результатами дослідження було виявлено, що для забезпечення інтересів та благополуччя дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є важливим, зокрема: припинення дій батька ОСОБА_2 щодо відчуження дітей від матері ОСОБА_1 ; повернення до постійного контакту дітей з матір`ю із попередньою психологічною підготовкою матері та дітей, за сприянням батька та за участю психолога; припинення постійних проведень психологічних досліджень із дітьми у різних психологів, без крайньої необхідності. Рекомендується звернення до сімейного психолога із фокусуванням на відновлення контакту дітей із матір`ю внаслідок відчуження батьком.

Наведене та посилання заявника, що діти самі не хочуть бачитись з матір`ю, і він не буде їх змушувати, підтверджують, що між сторонами є особистісний конфлікт, що, зокрема відображується у впливі батька на формування думки та світогляду дітей щодо матері в силу їх віку та психологічної залежності від перебування виключно з батьком, що також підтверджено вказаним висновком експерта від 06 квітня 2022 року № СЕ-19-20/34078-ПС.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині врахування поведінки матері та батька, оцінки ставлення дітей до кожного з них, обставин сприяння батьком відчуженню дітей від матері.

Водночас зазначає, що з моменту отримання висновку експерта від 06 квітня 2022 року до дати ухвалення рішення судом апеляційної інстанції - 22 травня 2023 року минуло більше року.

Крім того, з дня оцінки та встановлення наведених обставин у висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за результатами судової психологічної експертизи від 06 квітня 2022 року № СЕ-19-20/34078-ПС до дня ухвалення рішення судом апеляційної інстанції у травні 2023 року минуло майже два роки, що є тривалим терміном, протягом якого можуть бути суттєво змінені обставини проживання та виховання малолітніх дітей, набуті інші сталі соціальні зв`язки та сформоване стабільне середовище виховання та проживання малолітніх дітей.

Зокрема, згідно з висновком судової психологічної експертизи від 06 квітня 2022 року № СЕ-19-20/34078-ПС ухвала суду про проведення судово-психологічної експертизи надійшла психологу 10 листопада 2020 року, опитування під час проведення експертизи матері відбувалось 05 квітня 2021 року (т. 7, а. с. 58), батька - 14 травня 2021 року (т. 7, а. с. 62), дітей 24 червня 2021 року (т. 7, а. с. 67), як і встановлення інших обставин участі батьків у вихованні дітей з урахуванням найкращих інтересів.

Пославшись на те, що після фактичного припинення шлюбу діти звикли проживати з батьками почергово, томузміна місце проживання не є для них травмуючим фактором, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що обставини почергового проживання дітей з кожним із батьків відбувались до червня 2019 року в умовах сталих і незмінних соціальних зв`язків дітей з обома батьками без зміни постійного середовища, водночас без оцінки стабільності середовища малолітніх дітей на час розгляду справи, такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними.

Верховний Суд виходить з того, що при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, найкращі інтереси останніх мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися. Держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує повагу, серед іншого, до сімейного життя. Тому суди, ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, мають враховувати легітимну мету захисту прав і свобод саме дитини.

Суди повинні з урахуванням обставин справи та бажання дитини, оцінити її найкращі інтереси, зокрема забезпечення стабільного, надійного середовища перебування, навчання та розвитку дитини.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що з 05 березня 2022 року діти постійно проживають з ним у Польщі, що є також підставою для зміни юрисдикції національних судів, проте Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що доказів постійного проживання дітей з батьком у Польщі суду не надано.

Водночас Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції не встановив де саме і з ким постійно перебувають діти після 05 березня 2022 року, оскільки згідно з матеріалами справи на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлено спроби перетину кордонів поза межами України дітей з батьками відповідача та перебування дітей в різних країнах.

Міжнародно-правові акти та практика ЄСПЛ визначають, що після року перебування в новому середовищі дитина може прижитись у ньому, може бути сформоване стале, постійне та благополучне середовище її розвитку та виховання.

Згідно з інформацією про перетин дітьми державного кордону України від 12 грудня 2022 року, листами з Окружного суду у Щецині від 27 січня 2023 року, від 06 квітня 2023 року, листом Міністерства юстиції Республіки Польща, перепискою зі словацькою поліцією, відповідями Міністерства юстиції України від 21 та 25 квітня, 08 березня, 12 травня 2023 року, що досліджувались в суді апеляційної інстанції, встановлено, що місце перебування дітей систематично змінюється.

Згідно з частинами першою - третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доводи касаційної скарги щодо прийняття судом апеляційної інстанції від позивачки вказаних доказів як нових є необґрунтованими, оскільки вони подані на обґрунтування її заперечень на апеляційну скаргу заявника, зокрема і в частині спростування нових обставин, вказаних відповідачем, про його постійне проживання з дітьми в Польщі.

Водночас суд апеляційної інстанції, дослідивши вказані докази, мав встановити чи така зміна місця проживання дітей є систематичною, тому не створила для них стабільного середовища, або ж пов`язана з нетриваючими переміщеннями (відпочинок, тимчасова необхідність тощо), і дітям забезпечено стабільне середовище в місці їхнього перебування і в такому разі суд, встановлюючи місце проживання з іншим з батьків, повинен оцінити ризики зміни цього середовища з урахування найкращих інтересів дітей.

Щодо доводів заявника, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги висновок Васильківської районної державної адміністрації від 25 листопада 2020 року, Верховний Суд зазначає таке.

Суди дослідили та оцінили вказаний висновок, проте не погодились з ним, оскільки висновок недостатньо мотивований, обґрунтований документами, які є недійсними. Під час його складення не взято до уваги ставлення обох батьків до виконання батьківських обов`язків, не оцінена особиста прихильності дітей до кожного з батьків, особисті якості батьків, відносин, які існують між кожним з батьків і дітьми, чи є взаємопорозуміння між кожним з батьків і дитиною.

З урахуванням того, що висновок органу опіки і піклування має рекомендаційний характер, не є обов`язковим для суду та оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі, вказані доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Верховний Суд частково погоджується з доводами касаційної скарги в частині відсутності під час апеляційного перегляду оцінки сталого постійного проживання дітей у середовищі, враховуючи тривалість проживання дітей з батьком з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, не встановив можливої зміни обставин, на які посилався відповідач, зокрема через тривалість часу, проведеного дітьми з батьком.

У постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 552/4608/18, провадження № 61-6271св19, від 07 серпня 2019 року у справі № 635/382/17-ц, провадження № 61-9559св19, від 13 квітня 2020 року у справі № 531/300/18-ц, провадження № 61-20051св19, від 19 червня 2019 року у справі № 396/1020/16-ц, провадження № 61-23241св18, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, провадження № 61-9074св20, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, провадження № 61-592св19, від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19, провадження № 61-14486св21, від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, провадження № 61-9115св22 (на які посилається заявник) суди, ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків наголошували на необхідності оцінки стійких, усталених зв`язків дітей з оточенням, звичним середовищем, що відповідає найкращим інтересам малолітньої дитини, а у справі № 753/572/20 таке середовище оцінювалось за місцем тимчасового, але сталого перебування дитини в Румунії, яка виїхала з матір`ю після вторгнення російської федерації.

Верховний Суд зауважує, що проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19, провадження № 61-11625сво22).

Проте, з урахуванням введення воєнного стану в Україні, безпековою ситуацією, суди повинні оцінити не лише умови, які існували за місце постійного проживання дітей в Україні, але і умови їх середовища за місцем тимчасового, але тривалого перебування, яке може сформувати стале середовище у малолітніх дітей з огляду на те, що перспективи повернення їх до постійного місця проживання в Україні на сьогодні неможливо визначити чи прогнозувати.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що найкращим інтересам малолітніх дітей - дівчаток, з огляду на їх вік є саме потреба в материнській турботі та догляді, повноцінному вихованні та розвитку.

У постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 343/1500/15-ц, провадження № 61-23861св18, від 06 вересня 2018 року у справі № 644/9094/16-ц, провадження № 61-9745св18, від 04 квітня 2018 року у справі № 756/2109/16-ц, провадження № 61-5487св18, від 21 березня 2018 року у справі № 308/422/17-ц, провадження № 61-974св18, від 28 лютого 2018 року у справі № 465/1455/16-ц, провадження № 61-1164св17, від 27 червня 2018 року у справі № 662/1006/16-ц, провадження № 61-19289св18, від 30 травня 2018 року у справі № 343/1500/15-ц, провадження № 61-23861св18, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, провадження № 61-44680св18,у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18 (на які посилається заявник), сформульовано висновки, що законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Верховний Суд зауважує, що практика гендерної нерівності батьків не підтримується міжнародними правовими інституціями, зокрема і ЄСПЛ, та актуальною практикою Верховного Суду, тому таке посилання судів у справі, що переглядається, є безпідставним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження № 14-652цс18, викладено правовий висновок про те, що всебічність та повнота розгляду справи передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежності.

У висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення. Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме повага до права на захист та на справедливий суд). Коли проміжні рішення стосуються індивідуальних свобод (наприклад, дозвіл на арешт) або можуть вплинути на права осіб чи на їхнє майно (наприклад, тимчасова опіка над дитиною або превентивне накладення арешту на нерухоме майно чи на банківські рахунки), потрібен належний виклад мотивів подібного рішення. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. У викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін, тобто на кожен окремий пункт вимог та на аргументи захисту. Це важливий запобіжник, оскільки він дає можливість сторонам переконатися у тому, що їхні доводи були досліджені, а отже, суддя взяв їх до уваги (пункти 34, 38).

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі М. С. проти України, заява 2091/13, ЄСПЛ зазначив, що тривалість часу, проведеного дитиною з одним із родичів може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Підстави для визначення місця проживання дитини з одним із батьків повинні бути «відповідними і достатніми».

Відсутність аргументації в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції щодо оцінки сталого постійного проживання дітей в середовищі на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи тривалість проживання дітей з батьком, та недостатньо ретельний аналіз обставин під час апеляційного перегляду заважає Верховному Суду належно оцінити правильність застосування судом апеляційної інстанції з урахуванням вказаних обставин норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваної постанови.

Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції у цій справі має встановити місце фактичного проживання дітей, чи створені умови постійного безпечного сталого середовища за місцем їх фактичного проживання, легітимність мети захисту прав і свобод безпосередньо дітей з урахуванням обставин, що встановлені в суді першої інстанції та тих обставин, які суд має встановити.

Посилання у касаційній скарзі на те, що у матеріалах справи немає доказів направлення ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про долучення доказів, спростовується матеріалами справи (т. 8, а. с. 114-115; непронумерована квитанція про направлення листа до а. с. 189 - 189) про направлення відзиву позивачки та клопотання про долучення доказів з додатками на адресу, вказану відповідачем у апеляційній скарзі.

Крім того, такі посилання не є підставою для скасування судових рішень відповідно до статті 411 ЦПК України.

Верховний Суд зазначає, що посилання на те, що суди не взяли до уваги існування справи № 362/3136/19, є безпідставним, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 362/3136/19 визначено, що предмет та підстави позову у справі № 362/3136/19 є відмінними від справи № 753/17344/19, тому ці справи підлягають окремому розгляду.

Крім того, Верховний Суд враховує, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 за його позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації в частині вимог про визначення місця проживання дітей залишено без розгляду за заявою ОСОБА_2 .

У касаційній скарзі заявник зазначив що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 158/427/18, провадження № 61-41723св18, у справі за позовом до служби у справах дітей, комісії з питань захисту прав дитини про визнання незаконним рішення органу опіки та піклування та скасування висновку комісії з питань захисту прав дитини, скасування актів обстеження умов проживання та визнання незаконними дії (бездіяльності) служби у справах дітей, не є релевантними у справі, що переглядається.

У постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц, провадження № 61-29942св18, Верховний Суд не переглядав рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, яке в апеляційному порядку сторони не оскаржували та суд апеляційної інстанції не переглядав, а висновки в частині позовних вимог про надання дозволу на виготовлення всіх пов`язаних із перетином державного кордону України документів для виїзду за кордон неповнолітньої дитини та дозволу на тимчасовий виїзд за неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька не є застосовними у справі, що переглядається.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 495/271/18, провадження № 61-47894св18, не вирішувалось питання визначення місця проживання дитини, позов стосувався відібрання малолітніх дітей у матері і повернення батьку, з огляду на те, що судовим рішенням між тими ж сторонами визначено місце проживання дітей з батьком, після чого матір силоміць забрала дітей, вивезла їх, та вчиняє перешкоди батькові щодо його спілкування з дітьми. Ці висновки не є релевантними у справі, що переглядається.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 608/190/18, провадження № 61-1612св19, суди виходили з того, що позивачка не надала будь-яких доказів того, що подружжя проживає окремо, та є підстави для стягнення аліментів і встановлення місця проживання дитини з матір`ю. Крім того, Верховний Суд вказав, що у справі не надано висновку органу опіки і піклування, що є обов`язковим при визначення місця проживання неповнолітніх дітей з одним із батьків.

У справі, що переглядається, до суду надано висновок органу опіки і піклування щодо питання визначення місця проживання малолітніх дітей, однак суди, оцінивши його в контексті інших доказів у справі та того, що такий висновок є рекомендаційним для суду, обґрунтовано не погодились з ним. Тому висновки Верховного Суду у справі № 608/190/18 сформульовано за інших фактичних обставин справи та не є застосовним.

Оскільки Верховний Суд як суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку, то справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції з підстав, визначених у цій постанові.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд бере до уваги, що справа розглядається у суді з вересня 2019 року, проте з урахуванням завдань судочинства (стаття 2 ЦПК України), меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України) та викладених мотивів, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції, передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками касаційного розгляду справа передається на новий розгляд, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Рахильчуком Олександром Вікторовичем, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк