Справа № 199/8800/23

                                                                       (2/199/517/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

20.03.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Циганок К.С., за участі представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист прав споживача шляхом стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про захист прав споживача шляхом стягнення матеріальної та моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначив, що позивач, є власником квартири АДРЕСА_1 , та зареєстрований за цією адресою. Один з відповідачів по даній справі - ОСОБА_4 , є власницею квартири АДРЕСА_2 в цьому ж будинку, яка розміщена поверхом нижче, під його квартирою.

У своїй квартирі позивач не проживав у період з липня 2014 р. по серпень 2021 р. У серпні 2021р., повернувшись до своєї квартири, він дізнався, що в 2016 р. його квартиру АДРЕСА_3 було від`єднано від системи газопостачання шляхом механічного відключення у іншій квартирі. Про відключення у його квартирі газопостачання він ніяким чином не попереджався, не повідомлявся, тобто відповідач АТ «ОГС «Дніпрогаз» цілком беззаконно відключив його квартиру від отримання послуг, чим грубо порушив ті правила та той порядок відключення, який існує і обов`язковий для надавача послуг.

Для офіційного та впорядкованого під`єднання свого житла до системи газопостачання, 22 вересня 2021р. між ним та АТ «ОГС «Дніпрогаз» було укладено договір 32А491-6584-21 на виконання робіт по відновленню газопостачання у його квартирі.

28.09.2021р. позивачу зателефонував представник АТ «ОГС «Дніпрогаз» і повідомив, що роботи по відновленню постачання до квартири позивача проводитися не будуть через те, що власник квартири АДРЕСА_2 їх будинку ОСОБА_3 , в квартирі якого у 2016р. були проведені роботи по відключенню його квартири від газопостачання, відмовляється надати доступ до своєї квартири для проведення робіт по відновленню газопостачання.

Після цього, через непоступливість відповідачів, позивач звертався до АТ «ОГС «Дніпрогаз», до НКРЕКП, до Дніпропетровського регіонального контактного центру стосовно необхідності підключення квартири до газопостачання. Однак всі звернення ні до чого не призводили, оскільки всі посадові особи відповідача - АТ «ОГС «Дніпрогаз» - пояснювали, що для проходу в квартиру АДРЕСА_2 необхідна згода власників квартири, тобто, відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але ОСОБА_3 постійно відмовляв посадовим особам АТ «ОГС «Дніпрогаз» щодо надання дозволу ввійти спеціалістам до його квартири, в якій було відключено квартиру позивача від системи газопостачання.

Рішенням суду Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2022р. суд зобов`язав відповідача ОСОБА_3 надати доступ до його квартири, де знаходиться газове обладнання.

15.02.2023р. було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення відповідачем ОСОБА_3 . Однак відповідач не бажав і надалі виконувати судове рішення, тому 21.08.2023р. він звернувся з заявою до відділення поліції № 1 Дніпровського РУП щодо відкриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 за ознаками ч.1 ст. 382 КК України.

Підставами для стягнення матеріальних збитків, позивач зазначає, що внаслідок незаконних дій одного відповідача та відсутності моральних засад у фізичної особи - іншого відповідача, їхніми діями та злочинною бездіяльністю позивачу спричинена матеріальна шкода. Зокрема, ним була сплачені наступні грошові суми: 477,59 грн. на рахунок АТ «ОГС «Дніпрогаз» за розподіл (доставку) природного газу за період з січня 2020р. по жовтень 2021р.; 426,73 грн. - сума, сплачена за розподіл (доставку) газу за період з жовтня 2021р. по травень 2023р.; 1087,02 грн. - сплачені ним поштові послуги при неодноразових письмових звертаннях до різних установ щодо газопостачання; 992,40 грн. - сума сплачених судових зборів при зверненні до судових інстанцій з приводу відстоювання своїх прав споживача. Загалом позивач вимушено поніс матеріальні витрати на загальну суму 2983,74 грн.

Також позивач посилається на те, що йому була причинена моральна школа, оскільки внаслідок недолугості працівників АТ «ОГС «Дніппрогазу», а також відкритого хамства та відсутності моральних устоїв у подружжя Шапіро, він тривалий час не лише болісно сприймає відсутність в оселі газопостачання, а й страждає від цього суто фізично, через ті причини, що були описані вище. Він, а також і його сім`я, не менше нього переймаються цим неподобством, яке проявляють відповідачі протягом тривалого часу, і це неймовірно болісно відображається на їх щоденному настрої та самопочутті.

У зв`язку з чим позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів матеріальні збитки в розмірі 2983,74 грн., а також моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн., а також судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2023 року відкрито провадження по даній справі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до судового засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Надали суду письмові відзиви на позов.

Представник ОСОБА_3 у відзиві на позов зазначив, що ОСОБА_3 не є власником вищевказаної квартири і не має право користування цією квартирою. Квартира є власністю ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 15.01.2016 р., посвідченого Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, нотаріус Драпата О.М. У квартирі зареєстрована і проживає дочка ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований і проживає за іншою адресою: АДРЕСА_4 . Відповідач ОСОБА_3 до 2016 року проживав за адресою: АДРЕСА_5 і його телефонний номер знають деякі мешканці цього будинку. Також він є членом гаражного кооперативу «Янтарь», де відповідач часто буває. Кооператив розташований поряд з будинком АДРЕСА_6 . Представники АТ «Дніпрогаз» декілька разів прибували до квартири АДРЕСА_2 , коли донька відповідача була відсутня. Тому мешканці будинку АДРЕСА_6 повідомляли про це за телефоном ОСОБА_3 , в той час коли він був у гаражному кооперативі він зустрівся с представниками АТ «Дніпрогаз» біля під`їзду дому 42 і повідомив про неможливість надання доступу у квартиру у зв`язку з тим, що він не власник квартири. Також зазначив про недоведеність та необґрунтованість вимог щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_4 у відзиву зазначила, що відповідач ОСОБА_4 не отримувала інформації від будь-яких осіб щодо наявності спору про надання доступу до її квартири АДРЕСА_7 для приєднання квартири АДРЕСА_3 до системи газопостачання. Також, відповідач ОСОБА_4 не отримувала вимог від будь-яких осіб про необхідність надання доступу до її квартири АДРЕСА_2 для підключення квартири АДРЕСА_1 до системи газопостачання. Отже, відповідач ОСОБА_4 не перешкоджала у надані доступу до своєї квартири для підключення квартири АДРЕСА_3 до системи газопостачання. Крім того, відповідач не отримувала від будь-яких осіб інформації про відключення квартири АДРЕСА_1 від системи газопостачання у 2016 р. Таким чином, відповідач ОСОБА_4 не спричинила позивачу матеріальні збитки, моральну шкоду, отже позовна заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Представник Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз»  до суду не з`явився, у відзиві на позов зазначив, щопозивач, в період з липня 2014 року по серпень 2021 року, в розумінні положень Кодексу ГРМ, не є та не був побутовим споживачем послуг з розподілу природного газу, відповідно і жодних порушень його прав, як споживача послуг з розподілу газопостачання за зазначеною вище адресою, в частині повідомлення про припинення розподілу газу та взагалі дій з такого припинення в 2016 році, не відповідає дійсності. Більш того, позивач лише 01.09.2021 року підписав заяву-приєднання до у договору розподілу природного газу. Протягом 2022 року представники АТ «Дніпрогаз» не припиняли позивачу газопостачання в зв`язку з наявною заборгованістю. 22.09.2021 року між позивачем та АТ «Дніпрогаз» було укладено Договір на виконання робіт № 32А491-6584-21 з відновлення газопостачання. У зв`язку з відсутністю доступу до квартири АДРЕСА_7 , представники АТ «Дніпрогаз» не мали можливості виконати роботи з відновлення розподілу природного газу до квартири позивача, з причин, що не залежали від них, про що складалися неодноразово відповідні акти. Вина АТ «Дніпрогаз» не підтверджена відповідними доказами.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст .1167 ЦК україни моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що згідно положень гл.1 роз. І Кодексу ГРМ, побутовий споживач - споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Позивач, в період з липня 2014 року по серпень 2021 року в розумінні положень Кодексу ГРМ, не є та не був побутовим споживачем послуг з розподілу природного газу.

Оскільки, згідно положення п.1 гл.7 роз. VI Кодексу ГРМ, якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках визначених у підпунктах 1 - 5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу).

Позивач лише 01.09.2021 року підписав заяву-приєднання до у договору розподілу природного газу. З плановими об`ємами споживання газу у розрізі календарних місяців «0».

Згідно листа відповіді, а саме №25300/16.5.2/9-23 від 26.09.2023 року видно, що Регулятор надав роз`яснення позивачу щодо загальних положень Кодексу ГРМ в частині припинення розподілу природного газу (гл. 7 роз.VI Кодексу ГРМ) без жодного посилання на правомірність чи не правомірність дій АТ «Дніпрогаз» щодо припинення розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_8 . Регулятор надав роз`яснення положень законодавства в сфері ринку розподілу природного газу, та закцентував увагу позивача на тому, що згідно положень постанови КМУ від 05.03.2022 року, №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Таким чином, припинення газопостачання побутовим споживачам з 24.02.2022 за наявності заборгованості за послуги розподілу/постачання природного газу у період дії воєнного стану Україні суперечить вимогам чинного законодавства України. Протягом 2022 року представники АТ «Дніпрогаз» не припиняли позивачу газопостачання в зв`язку з наявною заборгованістю.

Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподіл підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу, регулюються положеннями Кодексу газорозподільних систем.

Так, згідно положень п.6 гл.7 роз. VI Кодексу ГРМ передбачено, що відновлення газопостачання здійснюється Оператором ГРМ за письмовим зверненням споживача (його Постачальника) про відновлення газопостачання, після усунення порушень (за їх наявності) відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання.

22.09.2021 року між позивачем та АТ «Дніпрогаз» було укладено Договір на виконання робіт № 32А491-6584-21 з відновлення газопостачання.

Відповідно до п.1 роз. V Договору, визначено, що замовник зобов`язаний до початку виконання робіт забезпечити можливість вільного і безперешкодного доступу до місця виконання робіт працівниками Підрядника.

Згідно п.3 роз. VII Договору, замовник зобов`язаний визначити місце виконання робіт та забезпечити вільний доступ до нього Підрядника.

Як свідчать фактичні обставини справи, у зв`язку з відсутністю доступу до квартири АДРЕСА_7 , представники АТ «Дніпрогаз» не мали можливості виконати роботи з відновлення розподілу природного газу до квартири позивача, з причин що не залежали від них, про що складалися неодноразово відповідні акти.

Відповідно, невідновлення розподілу природного газу, за адресою: АДРЕСА_8 , спричинено не з представників АТ «Дніпрогаз».        

Тобто, позивач, як замовник послуг з приєднання, в порушення умов договору не забезпечив до початку виконання робіт можливість вільного і безперешкодного доступу представникам АТ «Дніпрогаз» до місця виконання робіт з відновлення розподілу природного газу.        

Крім того, на виконання рішення суду у справі № 199/1933/22 державним виконавцем АНД ВДВС у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малюк Інною Володимирівною складено акт від 12.10.2023 року про виконання рішення суду. Також 12.10.2023 року представниками Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» складено акт про відновлення газопостачання за адресою позивача та за його підписом.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що вина АТ «Дніпрогаз» у невиконанні умов договору не підтверджена відповідними доказами.

Що стосується вимог позивача до ОСОБА_3 , судом встановлено, що ОСОБА_3 не є власником вищевказаної квартири. Квартира є власністю ОСОБА_4 на підставі договору дарування, серія та номер: реєстр №3-9, від 15.01.2016 р., посвідченого Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою нотаріусом Драпатою О.М. У квартирі зареєстрована і проживає дочка ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . Дана обставина підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.11.2023 р., згідно якої власником квартири АДРЕСА_7 є ОСОБА_4 .

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 20.11.2023 р., адреса місця проживання ОСОБА_6 : АДРЕСА_5 . Адреса місця проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_4

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 23.11.2023 р., адреса місця проживання ОСОБА_4 : АДРЕСА_9

Актами про недопуск, складеними представниками АТ «Дніпрогаз», в т.ч. від 10.01.2022 р., встановлено, що відповідач ОСОБА_3 на момент прибуття представників АТ «Дніпрогаз» у квартирі АДРЕСА_2 не перебував.

З акту державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС у місті Дніпрі ПМУМЮ (м. Одеса) від 12.10.2023 р., в рамках виконавчого провадження № 71052763, на виконання рішення суду у справі № 199/1933/22 від 12.01.2023 р. про зобов`язання ОСОБА_3 надати доступ АТ «Дніпрогаз» до квартири АДРЕСА_7 , вбачається, що доступ до квартири надала ОСОБА_5 .

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є : втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода ).

Згідно ст. 319 Цивільного Кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власність зобов`язує.

З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача до ОСОБА_3 , який не є власником квартири АДРЕСА_7 , там не проживає, є безпідставними, оскільки саме власник вказаної квартири мав усувати позивачу перешкоди у користуванні послугами з газопостачання.

Що стосується вимог позивача до власника квартири, ОСОБА_4 , то суд відмовляє у позові в цій частині, оскільки доказів протиправних дій саме ОСОБА_4 позивачем суду не надано. Доказів звернення позивача до останньої з вимогою про необхідність надання доступу до її квартири АДРЕСА_2 для підключення квартири АДРЕСА_1 до системи газопостачання, суду не надано.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода не може бути виміряна квитанціями чи матеріальними витратами на її послаблення.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За положеннями статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. Інші доводи сторони позивача на висновки суду не впливають та підстав для задоволення позову повністю або частково не дають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд вважає за необхідне витрати позивача у вигляді судового збору віднести за його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265,274-279 ЦПК України, ст.ст. 1166,1167 ЦК України, суд-                                

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист прав споживача шляхом стягнення матеріальної та моральної шкоди,-відмовити.

Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за його рахунок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В. Руденко