ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/573/19Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 304090000 Подорога Л. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Черкаси

Колегія суддів Черкаського апеляційного суду у складі суддів:

Гончар Н.І., Бондаренка С.І., Новікова О.М.

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

особа, що подала апеляційну скаргу - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2019 року ухваленого у складі судді Подороги Л.В. у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

В грудні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 01 липня 2008 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 10300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував внаслідок чого станом на 12 листопада 2018 року утворилася заборгованість в сумі - 42003,11 грн., яка складається з наступного: 2616,19 грн. - заборгованість за кредитом; 25079,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12069,12 грн. - заборгованість за пенею; 250 грн. - (штраф фіксована частина); 1988,24 грн. - штраф (процентна складова).

Банк просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 42003,11 грн.

Заочним рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2996,99 грн. Вирішено питання судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не погоджуючись з рішенням суду представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права просив заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2019 року скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилався на те, що відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Доказів неналежного виконання зобов`язання по сплаті кредиту відповідачем надано не було, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом.

Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 01 липня 2008 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 10300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач був ознайомлений з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», про що свідчить його особистий підпис у відповідній довідці про умови кредитування.

За даними умовами, базова процентна ставка становить 3% на місяць.

При порушенні строків платежів, відповідач зобов`язався сплатити штраф в розмірі 250 грн. +5% від суми позову та пеню в розмірі базової процентної ставки по договору +1% заборгованості, але не менше 10 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 12 листопада 2018 року утворилася заборгованість в сумі - 42003,11 грн., яка складається з наступного: 2616,19 грн. - заборгованість за кредитом; 25079,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12069,12 грн. - заборгованість за пенею; 250 грн. - (штраф фіксована частина); 1988,24 грн. - штраф (процентна складова).

Частково задовольняючи позовні вимоги банку, суд виходив з того, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною 1 статті 206 цього Кодексу.

Таким чином, доказуванню підлягає в даній справі відповідні умови (пункти), які сторони визначили та погодили в письмовій формі.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із заяви на отримання кредиту від 01 липня 2008 року вбачається, що базова процентна ставка по кредиту становить 3% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості (а.с. 10 оборот).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Із заяви на отримання кредиту від 01 липня 2008 року вбачається, що базова процентна ставка по кредиту становить 3% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого АТ КБ «ПриватБанк», станом на 12 листопада 2018 року, сума нарахованих відсотків складає 25079,56 грн. Наданий розрахунок відповідачем не спростований та не оскаржується.

Крім того апеляційний суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 01 липня 2008 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, проценти не сплачені, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

У зв`язку з цим апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, оскільки спростовується доказами поданими позивачем, а саме заявою ОСОБА_1 , та розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що позичальник частково погашав кредит і його заборгованість по відсоткам за користування кредитом, становить 25079,56 грн. яка підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується клопотання представника АТ КБ «ПриватБанк» про проведення судового засідання з участю представника з метою детального пояснення конкретних обставин то в даному випадку слід зазначити, що відповідно до статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2019 року змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відсотки за користування кредитом в сумі 25079,56 гривень.

В іншій частині рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 2643 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Н.І. Гончар

С.І. Бондаренко

О.М. Новіков :