ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 743/2011/19 Суддя (судді) першої інстанції: Сташків В.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Черпіцької Л.Т.

суддів: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Чопського прикордонного загону (Військова частина 1493) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , в якому просив продовжити строк затримання відповідача на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, а саме до 08 травня 2020 року.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2019 року позов задоволено частково. Продовжено строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 05 травня 2020 року включно в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вживалися неодноразові дії з метою ідентифікації особи відповідача, але ідентифікація є неможливою, у зв`язку з чим, визнав доведеність такої умови, як неодержання інформації та документів з країни громадянської належності іноземця самостійною підставою для продовження строку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов залишено без розгляду.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій від імені позивача не підтверджено у встановленому законом порядку.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Чопського прикордонного загону (Військова частина 1493) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до вимог статті 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08 травня 2019 року спільною міжвідомчою групою у складі: прикордонного наряду «Група реагування» від ВПС «Великий Березний», представників НПУ у Закаратській області, ВБЗПТЛ та спецпідрозділу «КОРД», на відстані 1500 м. від ДК України, в районі 196 п/зн ділянки віпс «Новоселиця» ВПС «Великий Березний» на західній околиці с. Тур`я-Пасіка Перечинського району Закарпатської області, при спробі незаконного перетинання державного кордону України у Словацьку Республіку на ділянці ВПС «Великий Березний», у складі групи осіб був виявлений та затриманий громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2019 року було затримано громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати 6 місяців, починаючи з часу фактичного затримання. Судовим рішенням також було встановлено, що документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у ОСОБА_1 відсутні.

12 червня 2019 року громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 був поміщений до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, з місцем розташування: вул. Лісна, 5, с. Розсудів , Ріпкинський р - ну , Чернігівської області .

Акредитовані дипломатичні (консульські) установи Народної Республіки Бангладеш, які здійснюють ідентифікацію громадян Бангладеш та оформлення паспортних (будь-яких інших) документів на території України відсутні.

Почесне консульство Народної Республіки Бангладеш у м. Києві здійснює виключно представницьку функцію.

Так, листом Чопського прикордонного загону від 10.05.2019 року № 21/531 «Щодо ідентифікації громадянина Народної Республіки Бангладеш», останні звертались до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України щодо ідентифікації громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 та документування останнього свідоцтвом про повернення на Батьківщину.

25.09.2019 року Чопський прикордонний загін повторно звернувся до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України листом № 21/1134 «Про направлення матеріалів» щодо доручення Посольству України в Польщі передати Посольству Бангладеш в Польщі звернення Чопського прикордонного загону стосовно ідентифікації громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 та документування останнього свідоцтвом про повернення на Батьківщину.

Однак, відповіді на вказані листи позивачем не одержано.

На підставі викладеного, враховуючи, що шестимісячний термін утримання відповідача в пункті тимчасового тримання іноземців, які незаконно перебувають на території України закінчується 08 листопада 2019 року о 17:30 годині, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про продовження строку затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на шість місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України до 08 травня 2020 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 1 КАС України передбачає, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Статтею 55 КАС України передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

При цьому, за змістом частин першої та третьої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Отже, у разі участі юридичної особи у судовому процесі через представника, на підтвердження повноважень останнього має бути подано оригінал довіреності, виданий за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, або ж її копія, засвідчена у визначеному саме законом порядку.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України (єдиний нормативно-правовий акт, який встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах) чітко визначено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника, або представника, повноваження якого, підтвердженні довіреністю, яка видана за підписом керівника.

Оскільки апеляційна скарга обґрунтована тим, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій від імені позивача не підтверджено у встановленому законом порядку, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, з метою встановлення відповідних обставин, було витребувано у Чопського прикордонного загону (Військова частина 1493) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України докази наявності у в.о. командира Військової частини 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковника Дьоміна Михайла повноважень на підписання адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.13), керівником Державної організації Військова частина 1493 є Михайлюк Ю.О., а згідно з доданою до відзиву копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівник Державної організації (установи, закладу) Військова частина 1493 - Цапюк Р.В., а позовна заява підписана в.о. командира військової частини 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковником Дьоміним М.

Також в матеріалах справи міститься копія вхідної телеграми №104 електронної пошти Державної прикордонної служби України (а.с. 12), з якої вбачається, що наказом Голови Державної прикордонної служби України від 03.07.2019 року №687-ОС покладено тимчасове виконання обов`язків по Західному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України на полковника Дьоміна Михайла Анатолійовича (П-001835), першого заступника начальника загону-начальника штабу 94 прикордонного загону - за вакантною посадою начальника цього ж прикордонного загону та довіреність №21/844 від 17.07.2019 року (а.с. 14), якою Чопський прикордонний загін (військова частина 1493) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України в особі в.о. начальника Чопського прикордонного загону Дьоміна М.А. уповноважує Балог О.Ю. представляти інтереси Чопського прикордонного загону (військової частини 1493), а з доданої до відзиву копії витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 03 липня 2019 року по особовому складу №687-ОС вбачається, що на полковника Дьоміна Михайла Анатолійовича (П-001835), першого заступника начальника загону-начальника штабу 94 прикордонного загону - за вакантною посадою начальника цього ж прикордонного загону покладено тимчасове виконання обов`язків по Західному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази на підтвердження наявності у в.о. командира військової частини №1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковника Дьоміна М. повноважень на підписання позову.

Розглядаючи апеляційну скаргу по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI).

За приписами частини 1 статті 26 цього Закону іноземці або особи без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземці або особи без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частиною 5 статті 26 Закону №3773-VI).

Абзацом 1 частини 1 статті 30 Закону №3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 названої правової норми іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 КАС України.

Частина 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів.

Відповідно до частин 11-13 названої правової норми строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Таким чином, частиною 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України чітко передбачено підстави, за яких можливо продовжити строк затримання іноземців та осіб без громадянства, які є вичерпними та широкому тлумаченню не підлягають.

Відповідно до п.1 Розділу VІ «Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців» Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 22.01.2018 року № 38/77) передбачає, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України, орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Таким чином, суд зазначає, що листи Чопського прикордонного загону від 10.05.2019 року за № 21/531 та від 25.09.2019 року за № 21/1134, адресовані до компетентних органів відповідної країни походження іноземця через Департамент консульської служби МЗС, є належними запитами в розумінні Розділу VІ вказаної Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем вживалися неодноразові дії з метою ідентифікації особи відповідача, однак інформації з країни громадянської належності іноземця чи документів, необхідних для ідентифікації особи не було одержано. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 відсутні документи, що посвідчують особу та/або підтверджують законність його перебування на території України. Документів чи доводів про співпрацю громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 під час процедури його ідентифікації матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо продовження строку затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 до 05 травня 2020 року включно в Чернігівському ПТПІ, з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення, що еквівалентно 6 місяцям, з часу винесення рішення суду першої інстанції.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 04 грудня 2019 року.

Головуючий - суддя: Л.Т. Черпіцька

Судді: О.Є. Пилипенко

Я.Б. Глущенко