УХВАЛА

05 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/114/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.

за участю секретаря судового засідання Чупрій А.П.,

представників учасників справи:

позивача - Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ, позивач) - Семенчука М.А. (представник, посвідчення від 20.01.2016 №254),

відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" (далі - ТОВ "Компанія КИТ")- Каменського Д.Г. (адвокат, посв. від 26.02.2016 № 5601/10), Бойка Є.В. (адвокат, посв. від 16.10.2018 №21/1678),

відповідача-2: Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) - Сердіченка С.А. (представник, посвідчення від 06.03.2017 № 870)

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ДСА України про відвід судді Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 910/114/19 за касаційними скаргами ДСА України та ТОВ "Компанія КИТ", подану представником ДСА України С. Сердіченком,

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 (головуючий - суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.)

у справі за позовом НАБУ

до ДСА України, ТОВ "Компанія КИТ"

про визнання недійсним договору від 02.06.2016 № 37-16 про закупівлю,

ВСТАНОВИВ:

У день судового засідання 05.12.2019 ДСА України подало заяву про відвід судді Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 910/114/19.

Зазначену заяву із посиланнями на положення пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обґрунтовано наявністю сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді, оскільки Малашенкова Т.М., як член Вищої ради правосуддя, була обрана секретарем Постійної комісії Вищої ради правосуддя з питань Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС). На виконання Рішення Постійної комісії Вищої ради правосуддя з питань ЄСІТС від 02.07.2018 № 1 ДСА України делегувало до складу робочих груп за кожним напрямком діяльності комісії працівників ДСА України. Дані обставини підтверджують, що ДСА України у тісній співпраці з Постійною комісією Вищої ради правосуддя з питань ЄСІТС, секретарем якої була член Вищої ради правосуддя Малашенкова Т.М. , спільно вживали заходів щодо створення ЄСІТС.

Доказом такої співпраці, як зазначено у заяві, є численні листи ДСА України адресовані члену Вищої ради правосуддя Малашенковій Т.М . , як секретарю Комісії, з метою оперативного вирішення організаційних питань щодо створення, функціонування та впровадження ЄСІТС.

Крім того, ДСА України зазначає, що розпорядженням Голови Вищої ради правосуддя від 06.03.2019 № 10/0/2-19 утворено робочу групу з питань опрацювання проекту Положення про ЄСІТС, а головою цієї робочої групи обрано члена Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М .

З огляду на викладене та враховуючи попередню службову діяльність судді Малашенкової Т.М., як члена Вищої ради правосуддя, яка безпосередньо здійснювала особистий контроль за виконанням ДСА України пункту 4 протоколу № 1 Постійної комісії Вищої ради правосуддя з питань ЄСІТС щодо актуального стану створення та функціонування ЄСІТС, заявник вважає, що вказані обставини можуть прямо вплинути на об`єктивність судді при прийнятті рішення у даній справі.

Розглянувши зазначену заяву, проаналізувавши норми чинного процесуального законодавства, суд дійшов висновку про залишення її без розгляду з огляду на таке.

Згідно зі статтею 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до статті 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини другої статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вказані у заяві про відвід обставини щодо виконання суддею Малашенковою Т.М. своїх посадових обов`язків, перебуваючи на посаді члена Вищої ради правосуддя, зокрема будучи секретарем Постійної комісії Вищої ради правосуддя з питань ЄСІТС, а також головою робочої групи з питань опрацювання проекту Положення про ЄСІТС (у період травень 2018 року - квітень 2019 року), на думку представника ДСА України свідчать про наявність сумнівів у неупередженості та об`єктивності головуючого судді Малашенкової Т.М. Будь-яких інших обґрунтувань зазначена заява не містить.

Верховний Суд звертає увагу, що процесуальний порядок заявлення відводу судді врегульовано нормами статтею 38 ГПК України.

Згідно із абзацом 1 частини третьої статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (абзац 2 частини третьої статті 38 ГПК України).

Тлумачення змісту 38 ГПК України свідчить, що звернення до суду із заявою про відвід судді пов`язано як із вмотивованістю наведених в ній обставин, так із строком заявлення відповідного відводу, який навіть за умови винятковості випадку становить не пізніше двох днів з дня, коли особа дізналася про підставу відводу.

Заявлення відводу поза межами імперативно визначеного абзацом 2 частиною третьою статті 38 ГПК України строку має наслідком залишення такої заяви про відвід без розгляду з огляду на положення частини 2 статті 118 ГПК України.

Подана ДСА України до суду заява про відвід головуючого судді Малашенкової Т.М. не містить жодного обґрунтування щодо моменту обізнаності заявника про обставини визначені ним в якості підстави для відводу головуючого судді у справі.

Верховний суд відзначає також такі обставини справи.

НАБУ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Компанія КИТ", ДСА України про визнання недійсним договору від 02.06.2016 № 37-16 про закупівлю апаратури для записування та відтворення звуку й зображення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 позов залишено без розгляду. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2019, а справу №910/114/19 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

ТОВ "Компанія КИТ" 20.09.2019 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі № 910/114/19, залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2019.

Крім того, ДСА України 26.09.2019 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі № 910/114/19, залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 27.06.2019.

Ухвалами Верховного Суду від 03.10.2019 вказані касаційні скарги були залишені без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі №910/114/19 за касаційними скаргами ДСА України та ТОВ "Компанія КИТ" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду 06.11.2019 частково задоволено заяву ТОВ "Компанія КИТ" та призначено розгляд касаційних скарг ТОВ "Компанія КИТ" та ДСА України у справі № 910/114/19 у засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на 11.11.2019 року о 13:30.

Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019 розгляд справи відкладено на 05.12.2019 на 09:40.

У день судового засідання 05.12.2019 ДСА України подало до Верховного Суду заяву про відвід судді Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 910/114/19.

Як установлено, всі ухвали Суду отриманні ДСА України завчасно, зокрема ухвалу про залишення касаційної скарги без руху від 03.10.2019 отримано 16.10.2019, а ухвалу про відкриття касаційного провадження від 17.10.2019 ДСА України - 23.10.2019.

Отже, детальний аналіз наявних матеріалів справи у контексті спірних правовідносин свідчить, що наведені скаржником обставини в якості підстави для відводу головуючого судді Малашенкової Т.М. були відомі йому значно раніше його звернення із відповідною заявою до суду.

З огляду на вказане, заяву ДСА України про відвід головуючого судді Малашенкової Т.М. від участі у розгляді справи № 910/114/19 подано до суду з порушенням строку, визначеного статтею 38 ГПК України, що є підставою для залишення такої заяви без розгляду у відповідності до частини другої статті 118 ГПК України.

Разом з тим, в контексті звернення ДСА України із заявою про відвід головуючого у справі, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17)

За приписами пункту 1 частини другої цієї ж статті Кодексу залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, тобто зловживає ним.

Заявлення ДСА України відводу головуючому судді Малашенковій Т.М. в день проведення судового засідання мотивовано інформацією, яка була завчасно відома заявнику, враховуючи наведені вище обставини, та за своїм змістом не є такою, яка викликає сумнів у неупередженості та об`єктивності судді та є або може бути підставою для відводу судді, та вочевидь, є нічим іншим як спробою затягнути розгляд судової справи, внаслідок чого будуть порушені завдання та основні засади господарського судочинства.

Дії заявника із подання завідомо безпідставного відводу судді сприятимуть затягуванню розгляду справи. Тобто заявляючи відвід судді заявник свідомо сприяє подальшому збільшенню такого строку.

У своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігали неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення Суду у справі Мусієнко проти України, № 26976/06, від 20.01.2011).

За приписами частин третьої та четвертої статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Наведеними правовими нормами передбачено право суду на будь-якій стадії судового процесу визнати дії скаржника як зловживання процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Хоча державні органи влади не можуть бути відповідальними за поведінку відповідача, дії однієї із сторін, що спрямовані на відтермінування, не звільняють органи влади від їх обов`язку забезпечувати розгляд провадження упродовж розумного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мінчєва проти Болгарії" № 21558/03, від 02.09.2010).

У справі "Сілін проти України" Європейський суд з прав людини з огляду на затримки, що мали місце під час провадження у суді першої інстанції, та обставини справи в цілому, вважав, що тривалість цієї справи була надмірною та порушувала вимогу "розумного строку", а отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Разом з тим Європейський суд з прав людини наголосив також на тому, що відповідно до українського законодавства суди мали повноваження застосувати до сторін, які сприяють безпідставному затягуванню провадження, адміністративні та кримінальні санкції.

Таким чином, дії ДСА України ставлять під сумнів бажання відповідача-2 розглядати подану ним у даній справі касаційну скаргу впродовж розумного строку, оскільки останні фактично спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу, відтак є зловживанням учасником справи своїми процесуальним правами, що є підставою для залишення даної заяви без розгляду відповідно до частини третьої статті 43 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 39, 234, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника Державної судової адміністрації України Сердіченка С.А. про відвід судді Малашенкової Т.М. у справі №910/114/19 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос