|
У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
26 травня 2006 року м.Київ
Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2006 року,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Державної компанії “Укрекокомресурси” про визнання недійсним і скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, усунення перешкод у виконанні трудових обов'язків, стягнення заробітної плати, витрат на відрядження та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працював начальником Кримського республіканського управління по утилізації відходів і вторинної сировини “Кримекокомресурси”, наказом № 44-к від 25 лютого 2005 року його незаконно звільнили з роботи з 15 березня 2005 року на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України, крім того, не сплатили витрат на відрядження з 13 по 17 березня 2005 року; такими неправомірними діями йому заподіяна моральна шкода.
Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 20 грудня 2005 року позов задоволено частково.
Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2006 року зазначене рішення скасоване й поновлене нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи та вимогам трудового законодавства.
Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив як із пропуску ОСОБА_1. строку на звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі, оскільки він отримав копію наказу про звільнення 25 квітня 2005 року, а до суду звернувся 20 липня 2005 року, так і з того, що звільнення позивача було проведене без порушення норм трудового законодавства, у відрядження з 13 по 17 березня 2005 року він виїхав за власною ініціативою при відсутності розпорядження відповідача та належного оформлення.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.
Доводи скарги та зміст оскаржуваного рішення також не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної компанії “Укрекокомресурси” про визнання недійсним і скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, усунення перешкод у виконанні трудових обов'язків, стягнення заробітної плати, витрат на відрядження та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2006 року.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Верховного Суду України Ю.Л.Сенін