ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р. Справа№ 910/10502/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Корсака В.А.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Демчук В.О.

від відповідача: Гордієць С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП"на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2019у справі № 910/10502/19 (суддя Демидов О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХНІКА КРАН БОР" (вул. Волинська, буд. 10, м. Київ, 03151)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП" (вул. П. Курінного, буд. 2-А, м. Київ, 03148)

про стягнення 322 862,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

В серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХНІКА КРАН БОР" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП" (відповідач) про стягнення 322 862,83 грн., з яких: 270 220,00 грн. основного боргу, 48 530,73 грн. пені, 4 112,10 грн. відсотки за користування грошовим коштами та 4 842,94 грн. судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди баштового крану типу LIEBHERR 120 НС на об`єкті «Житлове та культурно-побутове будівництво по вул. Метрологічній у Голосіївському районі міста Києва» № 07051801 в частині сплати орендної плати. Матеріально-правовою підставо позову зазначені статті 525, 526, 546, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 762, 763, 764, 785 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та статі 173,193,230,343 286 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі №910/10502/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХНІКА КРАН БОР" суму основного боргу в розмірі 270 220 (двісті сімдесят тисяч двісті двадцять) грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 4 112 (чотири тисячі сто дванадцять) грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 3 978 (три тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 13 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано встановленим фактом невиконання відповідачем умов договору оренди баштового крану типу LIEBHERR 120 НС на об`єкті «Житлове та культурно-побутове будівництво по вул. Метрологічній у Голосіївському районі міста Києва» № 07051801 в частині сплати орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість у вказаному розмірі, доказів погашення якої суду не було надано. Рішення суду обґрунтовано посиланням на ст.ст. 11, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 762 ЦК України та ст.ст.193, 283 ГК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись частково з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі №910/10502/19 в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що послуги прийняті відповідачем, оскільки останнім не були підписані та не повернуті на адресу позивача акти наданих послуг, які складені позивачем з посиланням на договір, що не є предметом позовної заяви. Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про часткову сплату відповідачем орендних платежів в розмірі 70 000 грн. та існування непогашеної заборгованості в розмірі 270 220, 00 грн., оскільки вказані кошти були перераховані помилково. В період з січня по лютий 2019 року відповідач не користувався послугами орендованого крану. На думку скаржника, договірні відносини сторін припинилися в 2018 році і до відповідача не можуть застосовуватися господарські санкції за порушення зобов`язань.

Узагальнений доводи та заперечення інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на апеляційну скаргу).

У поданому відзиві позивач заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що договір оренди був продовжений, про що жодна із сторін не заперечували та в подальшому здійснювали всі дії, спрямовані на виконання всіх зобов`язань по договору, крім того відповідач не вчиняв жодних дій щодо повернення майна з оренди. Відповідно до змінних рапортів за січень-лютий 2019 року позивачем було виконано взяті на себе зобов`язання та в період з 14.01.2019 по 28.02.2019 проведено всі необхідні роботи, які були прийняті та затверджені відповідачем. Апелянт дійшов помилкового висновку про те, що змінні рапорти підписані зі сторони відповідача не підтверджують факт прийняття послуг з оренди баштового крану, оскільки ці документи є належними доказами надання послуг з оренди та їх прийняття відповідачем. Також помилковим вважає позивач посилання апелянта на оплату по неіснуючому договору, оскільки вказані у виставлених рахунках суми відповідають даним роботи крана в змінних рапортах за січень-лютий 2019 року, які підписані сторонами, чітко визначений предмет оплати, номер договору, а дата договору вказана в рахунку є всього лише формальною помилкою, допущеною позивачем. У зв`язку з наведеним, позивач просить суд відмовити відповідачу в задоволенні його апеляційної скарги, а рішення у даній справі залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019 справу №910/10502/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Ходаківської І.П., суддів: Владимиренко С.В. та Корсака В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП" на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/10502/19, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 04.12.2019.

На адресу суду 03.12.2019 надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП" про зупинення провадження у справі в порядку п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, яке мотивоване неможливістю розгляду даної справи до розгляду справи № 910/15258/19 господарського суду м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП" до Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХНІКА КРАН БОР" про стягнення помилково перерахованих коштів в розмірі 70 000, 00 грн. На думку заявника, задоволення позову у вказаній справі свідчитиме про відсутність його заборгованості перед позивачем у даній справі за договором оренди баштового крану.

Колегія суддів відхиляє вказане клопотання відповідача з наступних підстав.

Зупинення провадження у справі - це перерва у розгляді справи на невизначений строк. У разі зупинення провадження у справі припиняється здійснення процесуальних дій у такій справі.

Статтею 227 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, підставою для зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов`язаної справи іншим судом.

При цьому для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, ще мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи певної черговості розгляду вимог тощо. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 918/926/17.

Суд звертає увагу відповідача на те, що згідно п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому пов`язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для такого господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В клопотанні відповідачем не обґрунтовано, яким чином розгляд справи № 910/15258/19 унеможливлює розгляд даної справи, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав спору. Водночас, сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі (№ 910/15258/19).

Дослідження питання наявності чи відсутності заборгованості за укладеним позивачем та відповідачем договором входить в предмет доказування даної справи, а тому відсутні правові підстави для застосування судом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанцій, визначення відповідно до них правовідносин.

24.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДТЕХНІКА КРАН БОР» (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ-ГРУП» (орендарем) укладено договір № 07051801 оренди баштового крану типу LIEBHERR 120 НС на об`єкті «Житлове та культурно-побутове будівництво по вул. Метрологічній у Голосіївському районі міста Києва»,

За умовами Договору:

- орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування наступне майно: баштовий кран типу LIEBHERR 120 НС, зав. номер № 41227178, висота крана під гаком з відмітки установки 37,5 м, довжина стріли 20-50м, вантажопідйомність 8 т. (п.1.1 договору);

- орендодавець, із залученням своїх машиністів баштового крану, виконує роботи на об`єкті «Житлове та культурно-побутове будівництво по вул. Метрологічній у Голосіївському районі міста Києва» (п. 1.2 договору);

- кран монтується, демонтується, обслуговується і ремонтується за рахунок орендодавця. З метою виконання цього підпункту орендодавець має право залучати спеціалізовані організації, залишаючись відповідальним перед орендарем за результати їх роботи (п. 1.3 договору).

- об`єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання об`єкту разом з актом монтажу та дозвільною документацією на роботу краном (за умовами п. 1.4 договору);

- сторони погодили, що термін оренди становить приблизно 6 місяців та може бути змінений відповідно до умов цього договору. Термін оренди починається з моменту прийняття об`єкту, що орендується, відповідно до п. 1.4 цього договору (п. 1.5 договору);

- орендодавець зобов`язується протягом 15 календарних днів після закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання виконати демонтаж та вивезення крану з об`єкта за рахунок орендаря (п. 2.1.3 договору);

- орендар проводить оплату виконаних орендодавцем робіт в порядку та на умовах, передбачених додатком № 1 до даного договору (п. 2.2.8 договору);

- в 3-х денний термін після підписання даного договору орендар проводить попередню оплату вартості: транспортування крану на об`єкт, монтажу баштового крану, демонтажу баштового крану, вивезення крану з об`єкту та вартість першого місяця роботи баштового крану відповідно до додатку № 1 даного договору. Вартість демонтажних робіт, автокранів для демонтажу та вивезення крану з об`єкту - твердою, та не може бути зміненою перед початком демонтажних робіт (п. 3.1 договору);

- орендну плату орендар проводить щомісячно на підставі актів надання послуг, які оформлюються орендодавцем у відповідності до оформлених уповноваженими представниками сторін, протягом звітного місяця, рапортів про роботу крану на об`єкті за розцінками, узгодженими сторонами в додатку №1 до цього договору, але не менше об`єму годин, встановленого п. 3.7 даного договору (п. 3.2 договору).

- не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, орендар оформлює належним чином та повертає орендодавцеві щомісячні акти надання послуг, які орендодавець складає на підставі змінних рапортів та подає орендареві до 5-го числа, наступного за звітним місяцем на розгляд та підписання. Орендар підписує, скріплює своєю печаткою та повертає один примірник акта орендодавцеві або мотивує відмову від підписання акта. У разі відсутності інформації про відмову підписання орендарем, після 10 числа акт вважається підписаним (п. 3.3 договору);

- орендар щомісячно, в термін до 10 числа поточного місяця, проводить попередню оплату оренди, у відповідності до рахунка-фактури надання послуг за звітний місяць роботи крану, складеного згідно з додатком № 1 до даного договору. Всі розрахунки здійснюються орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, з урахуванням підписаних актів наданих послуг та раніше перерахованих платежів (п. 3.4 договору).

- до початку демонтажу та вивезення крану орендар проводить повний розрахунок по об`єкту за роботу. Порядок та строки виконання робіт з демонтажу крану та вивезення його з об`єкта, а також інші істотні умови будуть узгоджені сторонами додатково (п. 3.5 договору,);

- строк дії цього договору - з дня підписання договору сторонами та скріплення печатками сторін до 31.12.2018, або письмової вимоги орендаря про дострокове розірвання 9припинення) договору, яка направляється щонайменше за 30 календарних днів до дати припинення договору. У строк, зазначений в такій вимозі, при умові повного розрахунку орендаря з орендодавцем по даному договору, орендодавець зобов`язаний звільнити будівельний майданчик від крану. Початок демонтажу крану на об`єкті узгоджується з орендодавцем в тій же письмовій вимозі. Жодні штрафні санкції та пущена вигода не застосовуються до орендаря (п. 5.1 договору);

- строк дії цього договору може бути продовжений або скорочений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та умовами цього договору (п. 5.2 договору).

Протоколом узгодження вартості оренди та послуг, пов`язаних з введенням в експлуатацію та демонтажем баштового крану, що є додатком 3 1 до договору, визначено, що вартість оренди крану без роботи машиніста за 1 год. складає 500 грн з ПДВ при режимі роботи 312 год/26 робочих днів на місяць, та 670 грн з ПДВ при режимі роботи з урахуванням понаднормованих годин.

Листом від 28.12.2018 вих. № 468 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з новорічними святами на ділянці № 2 об`єкту «Житлове та культурно-побутове будівництво по вул.. Метрологічній у голосіївському районі міста Києва» з 30.12.2018 по 14.01.2019 будуть призупинені всі роботи та просив скорегувати графік роботи крану.

Відповідно до змінних рапортів за січень-лютий 2019 року, позивачем було виконано взяті на себе зобов`язання та в період з 14.01.2019 по 28.02.2019 років проведено всі необхідні роботи, які були прийняті та затверджені відповідачем.

Листом від 15.02.2019 вих. № 41 відповідач повідомив позивача про намір демонтувати кран з 16.02.2019 на об`єкті будівництва.

Позивачем було повідомлено відповідача про можливість демонтування крану в найкоротші терміни протягом 1-2.03.2019 за умови повного розрахунку до 20.02.2019.

Незважаючи на вказані обставини, в період з січня по лютий 2019 року відповідач прийняв виконані роботи крану, підписавши змінні графіки.

На виконання п. 3.4 договору позивачем були підписані акти виконаних робіт за січень-лютий 2019 та виставлені рахунки на оплату за звітний місяць роботи крану, зокрема, № 5 від 03.01.2019 на суму 140 220 грн разом з ПДВ, № 18 від 01.02.2019 на суму 156 000 грн разом з ПДВ, № 32 від 28.02.2019 на суму 44 000,35 грн разом з ПДВ, а всього на суму 340 220,35 грн.

Вказані акти виконаних робіт не були повернуті позивачу, а тому відповідно до п. 3.3 договору у разі відсутності інформації про відмову підписання орендарем актів наданих послуг, після 10 числа акт вважається підписаним, а відтак надані послуги прийняті.

Згідно виписки по рахунку від 12.02.2019 відповідач частково оплатив орендну плату за січень 2019 року згідно рахунку № 5 від 03.01.2019 на суму 50 000 грн, та 25.02.2019 - на суму 20 000 грн.

21.06.2019 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 014-0618 від 18.06.2019 на суму 270220,00 грн.

29.07.2019 відповідач направив позивачу відповідь на претензію № 014-0618 від 18.06.2019, у якій вказану вище претензію не визнав та зазначив, що сума орендної плати ним сплачена повністю, а заборгованість за договором відсутня.

В обґрунтування свого позову позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди баштового крану типу LIEBHERR 120 НС на об`єкті «Житлове та культурно-побутове будівництво по вул. Метрологічній у Голосіївському районі міста Києва» № 07051801 в частині сплати орендної плати в розмірі 270 220,00 грн. У зв`язку з простроченням сплати орендної плати позивач нарахував 48530,73 грн. пені та 4 112,10 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 ЦК України та § 5 глави 30 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 28.12.2018 вих. №468 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з новорічними святами на ділянці № 2 об`єкту «Житлове та культурно-побутове будівництво по вул.. Метрологічній у голосіївському районі міста Києва» з 30.12.2018 по 14.01.2019 будуть призупинені всі роботи та просив скорегувати графік роботи крану.

Також з матеріалів справи вбачається, що у період за січень-лютий 2019 року відповідач прийняв виконані роботи крану, підписавши змінні графіки.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з п. 3.3 договору не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, орендар оформлює належним чином та повертає орендодавцеві щомісячні акти надання послуг, які орендодавець складає на підставі змінних рапортів та подає орендареві до 5-го числа, наступного за звітним місяцем на розгляд та підписання. Орендар підписує, скріплює своєю печаткою та повертає один примірник акта орендодавцеві або мотивує відмову від підписання акта. У разі відсутності інформації про відмову підписання орендарем, після 10 числа акт вважається підписаним.

На виконання п. 3.4 договору позивачем були підписані акти виконаних робіт за січень-лютий 2019 та виставлені рахунки на оплату за звітний місяць роботи крану, зокрема, № 5 від 03.01.2019 на суму 140 220 грн разом з ПДВ, № 18 від 01.02.2019 на суму 156 000 грн разом з ПДВ, № 32 від 28.02.2019 на суму 44 000,35 грн разом з ПДВ, а всього на суму 340 220,35 грн.

Вказані акти виконаних робіт не були повернуті позивачу, а тому відповідно до п. 3.3 договору у разі відсутності інформації про відмову підписання орендарем актів наданих послуг, після 10 числа акт вважається підписаним, а відтак надані послуги прийняті.

Згідно виписки по рахунку від 12.02.2019 відповідач частково оплатив орендну плату за січень 2019 року згідно рахунку № 5 від 03.01.2019 на суму 50 000 грн, та 25.02.2019 - на суму 20 000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги складає 270 220,00 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідачем в свою чергу, не надано суду доказів на підтвердження оплати орендних платежів у повному обсязі, у тому числі після відкриття провадження у справі.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, приймаючи до уваги часткову сплату відповідачем орендних платежів у розмірі 70 000,00 грн., у останнього існує непогашена перед позивачем заборгованість за договором у розмірі 270220,00 грн., що є належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 270220,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача три проценти річних за користування грошовими коштами у розмірі 4112,10 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком позивача, який перевірено судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 4 112,10 грн. Отже, задоволення позову судом першої інстанції в цій частині є обґрунтованим.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 48 530,73 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Враховуючи, що сторони у договорі № 07051801 оренди баштового крану типу LIEBHERR 120 НС на об`єкті «Житлове та культурно-побутове будівництво по вул. Метрологічній у Голосіївському районі міста Києва» від 24.05.2018 не передбачили відповідальності у вигляді пені у разі прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг, позов в частині стягнення пені у розмірі 48530,73 грн. задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх достатньо обґрунтованими.

Відповідач під час перегляду цієї справи у суді апеляційної інстанції встановлені місцевим господарським судом обставини не спростував і відповідних доказів суду не надав.

Доводи апелянта про припинення договірних відносин з позивачем у 2018 році колегією суддів відхиляються, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, листом від 28.12.2018 вих. № 468 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з новорічними святами на ділянці № 2 об`єкту «Житлове та культурно-побутове будівництво по вул. Метрологічній у голосіївському районі міста Києва» з 30.12.2018 по 14.01.2019 будуть призупинені всі роботи та просив скорегувати графік роботи крану. Відповідно до змінних рапортів за січень-лютий 2019 року, позивачем було виконано взяті на себе зобов`язання та в період з 14.01.2019 по 28.02.2019 проведено всі необхідні роботи, які були прийняті та затверджені відповідачем. Вказані обставини свідчать про те, що відповідач мав намір продовжувати користуватися орендованим майном, а позивач зі своєї сторони не заперечував цей факт, тому враховуючи вимоги ст.762 ЦК України і положення п.5.2. договору строк його дії був продовжений.

Колегія вважає помилковими доводи апелянта про те, що змінні рапорти, підписані зі сторони відповідача не підтверджують факт прийняття послуг з оренди баштового крану, оскільки ці докази є належними та підтверджують надання послуг та прийняття їх відповідачем.

Також на виконання п. 3.4 договору позивачем були підписані акти виконаних робіт за січень-лютий 2019 та виставлені рахунки на оплату за звітний місяць роботи крану, зокрема, № 5 від 03.01.2019 на суму 140 220 грн разом з ПДВ, №18 від 01.02.2019 на суму 156 000 грн разом з ПДВ, № 32 від 28.02.2019 на суму 44 000,35 грн разом з ПДВ, а всього на суму 340 220,35 грн.

Вказані акти виконаних робіт не були повернуті позивачу, а тому відповідно до п. 3.3 договору у разі відсутності інформації про відмову підписання орендарем актів наданих послуг, після 10 числа акт вважається підписаним, а відтак надані послуги прийняті відповідачем.

Посилання апелянта на те, що оплата здійснена по неіснуючому договору колегія не може визнати обґрунтованим, оскільки вказані у виставлених рахунках суми відповідають даним роботи крана в змінних рапортах за січень-лютий 2019 рок, які підписані представниками обох сторін, чітко визначений предмет оплати, номер договору, а дата договору вказана в рахунку є всього лише формальною помилкою, допущеною позивачем, яку він визнає.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом не відображено у мотивувальній частині оскаржуваного рішення всіх доводів відповідача та підстав їх відхилення є неспроможним, оскільки аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог зазначеної статті.

Керуючись ст.ст. 2, 202, 269, 270, 275, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ГРУП" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі №910/10502/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10502/19 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 09.12.2019.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

В.А. Корсак