ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа№ 910/7734/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Корсака В.А.

за участю помічника судді Волошиної Т.В., яка за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання,

за участю представників сторін:

від позивача Усович В.Ф.

від відповідача не з`явився

від третьої особи-1 не з`явився

від третьої особи-2 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Усовича Василя Федоровича

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 (повне рішення складено 08.10.2019) (суддя Мандриченко О.В.)

у справі № 910/7734/19 Господарського суду міста Києва

за позовом Фізичної особи-підприємця Усовича Василя Федоровича

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої Ірини Володимирівни,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" (третя особа-1);

2) Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (третя особа-2)

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Фізична особа-підприємець Усович Василь Федорович (далі - ФОП Усович В.Ф., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої Ірини Володимирівни (далі - ПАТ "КБ "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої І.В., відповідач) у п`ятиденний строк подати реєстратору Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі філії міста Києва та Київської області "Національні інформаційні системи" заяву про припинення обтяження та скасування записів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, номер запису 10988972 від 25.03.2011, в частині припинення приватного обтяження на транспортний засіб: марка YUTONG, автобус - D пасажирський, модель ZK 6831 Yutong, рік випуску 2008, об`єм двигуна 5883 куб.см., колір - сірий, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , що перебуває у власності ФОП Усовича В.Ф., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане 07.04.2011 ВРЕВ ДАІ м. Кузнєцовськ УДАІ УМВС України в Рівненській області.

В обґрунтування заявлених вимог ФОП Усович В.Ф. послався на створення ПАТ "КБ "Надра" перешкод у реалізації позивачем своїх прав власника вказаного транспортного засобу, оскільки відповідач відмовляється подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження.

Так, здійснивши передачу предмета лізингу у власність лізингоодержувачу, Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" (далі - ЗАТ "Єврофінанс") не припинило приватне обтяження на предмет застави - транспортний засіб Yutong, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що виступав предметом застави у правовідносинах між ЗАТ "Єврофінанс" та ПАТ "КБ "Надра". У зв`язку з тим, що ПАТ "КБ "Надра" є обтяжувачем цього майна, саме він вправі ініціювати зняття обтяження, запис про яке міститься в Державному реєстрі обтяжень. Наявність цього обтяження порушує майнові права позивача, адже чинить перешкоди у користуванні транспортним засобом. На письмове звернення позивача від 17.07.2018 про зняття обтяження відповідач відповів відмовою. Також позивачу було відмовлено у знятті обтяження і на усне звернення на особистому прийомі в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вказані обставини стали підставою для звернення ФОП Усовича В.Ф. до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/7734/19 (суддя Мандриченко О.В.) у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спір, з яким позивач звернувся до суду, напряму стосується майнових активів ЗАТ "Єврофінанс" як особи, щодо якої наявне не припинене провадження у справі № 19/5009/2383/11 про банкрутство ЗАТ "Єврофінанс", і наслідки вирішення цього спору впливатимуть на стан задоволення вимог кредиторів боржника, обсяг його ліквідаційної маси. У зв`язку з цим та з огляду на приписи ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" задоволення позовних вимог у спосіб, обраний позивачем, не видається за можливе.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги у справі № 910/7734/19 носять немайновий характер та напряму до ЗАТ "Єврофінанс" не заявлені. Проте наслідки вирішення цього спору поза межами справи № 19/5009/2383/11 про банкрутство ЗАТ "Єврофінанс" матимуть безпосередній вплив на стан ліквідаційної маси вказаної особи.

Також місцевий господарський суд зауважив, що враховуючи стадію, на якій знаходиться провадження у справі № 19/5009/2383/11, до позовних вимог ФОП Усовича В.Ф. не підлягають застосуванню норми про зупинення і закриття провадження у справі в порядку приписів ч.ч. 2, 3, 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП Усович В.Ф. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/7734/19 скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення є таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, ФОП Усович В.Ф. вказує, що висновки місцевого господарського суду є необґрунтованими, оскільки з часу відкриття процедури про ліквідацію заставодавця - ЗАТ "Єврофінанс" (2015 рік) правочин щодо набуття у власність Усовичем В.Ф. транспортного засобу не було скасовано, а правочин набуття у власність зазначеного рухомого майна кредитором - банкрутом ЗАТ "Єврофінанс" не оспорюється.

Крім того, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не підтверджено ту обставину, що транспортний засіб, право власності на який набув ФОП Усович В,Ф., включено до ліквідаційного балансу ЗАТ "Єврофінанс".

Натомість, відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , власником транспортного засобу є ФОП Усович В .Ф. , отже останній є власником вищевказаного транспортного засобу, яким не може у повному обсязі розпоряджатись з підстав наявного обтяження.

Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд дійшов до неправильного висновку про те, що спір підлягає вирішенню з урахуванням спеціальних норм Закону № 2343-ХІІ, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України - оскільки боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника з кредиторами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 справу № 910/7734/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Усовича В.Ф. на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/7734/19, розгляд скарги призначено на 03.12.2019 о 10 год. 15 хв.

Позиції учасників справи.

02.12.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (надісланий на адресу суду 28.11.2019), в якому останній просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Явка представників учасників. Позиції учасників справи.

У судове засідання 03.12.2019 з`явився позивач.

Позивач у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 911/7734/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, третя особа-1 та третя особа-2 своїх представників у судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши думку позивача, враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

17.11.2009 ЗАТ "Єврофінанс" (Лізингодавець) та ФОП Усович В.Ф. (Лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № LA09000110 (далі - Договір фінансового лізингу), за яким Лізингодавець зобов`язався набути у власність предмет лізингу - транспортний засіб марки YUTONG, автобус, модель ZK 6831 HE 5, 9 Євро2 5МТ, з об`ємом двигуна 5 883 куб.см, колір - сірий, та передати його у володіння та користування Лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У додатку № 4 до Договору фінансового лізингу сторони погодили графік сплати щомісячних лізингових платежів (12 платежів, які включають відшкодування вартості предмета лізингу (всього 203 999,96 грн.), банківські відсотки та комісію (всього 88 265,56 грн.) та місячні платежі (всього 292 265,52 грн.).

27.11.2009 Лізингодавець та Лізингоодержувач підписали акт приймання-передачі предмета лізингу за Договором фінансового лізингу.

02.12.2009 позивач отримав в органі Державної автомобільної інспекції тимчасовий реєстраційний талон на спірний транспортний засіб.

25.02.2010 ЗАТ "Єврофінанс" склало на ім`я позивача повідомлення № 10/02-168 від 25.02.2010 про зміну номера Договору фінансового лізингу (з № LA09000110 на № 09000110) та реквізитів ЗАТ Єврофінанс".

Упродовж 2009 року та до листопада (включно) 2010 року позивач перераховував на користь ЗАТ "Єврофінанс" обумовлені Договором фінансового лізингу лізингові платежі.

25.03.2011 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано запис про приватне обтяження транспортних засобів, у тому числі транспортного засобу YUTONG ZK 6831, сірий, 2008, номер об`єкта НОМЕР_1.

07.04.2011 позивач отримав свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб Yutong, реєстраційний номер НОМЕР_2 з особливою відміткою про чинність Договору фінансового лізингу.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив, що здійснивши передачу предмета лізингу у власність Лізингоодержувачу, ЗАТ "Єврофінанс" не припинило приватне обтяження на предмет застави - транспортний засіб Yutong, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що виступав предметом застави у правовідносинах між ЗАТ "Єврофінанс" та ПАТ "КБ "Надра". У зв`язку з тим, що Банк є обтяжувачем цього майна, саме він вправі ініціювати зняття обтяження, запис про яке міститься в Державному реєстрі обтяжень. Наявність цього обтяження порушує майнові права позивача, адже чинить перешкоди у користуванні транспортним засобом. На письмове звернення позивача від 17.07.2018 про зняття обтяження відповідач відповів відмовою. Також позивачу було відмовлено у знятті обтяження і на усне звернення на особистому прийомі в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вказані обставини стали підставою звернення ФОП Усовича В.Ф. до суду з цим позовом.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на нікчемність Договору фінансового лізингу через відсутність погодження на його укладення від імені Банку, а також на приписи законодавство про банкрутство, згідно з якими усі спори, що стосуються майна боржника, розглядаються у межах справи про банкрутство.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, предмет лізингу, для захисту майнових прав на який позивач звернувся до суду з цим позовом, виступає предметом застави за договором № 122-1/3/V/22/2006 від 10.06.2008, укладеним між ЗАТ "Єврофінанс" та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком "Надра" (далі - Договір застави). Укладення Договору застави було обумовлене наявністю між вказаними сторонами кредитних правовідносин. Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що 26.01.2007 Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" як Позикодавець та ЗАТ "Єврофінанс" як Позичальник уклали кредитний договір № 122/МКЛ-V/2006. Саме для забезпечення виконання Позичальником грошових зобов`язань за цим кредитним договором і було укладено Договір застави транспортних засобів, у тому числі і спірного транспортного засобу.

Договір застави передбачав право Заставодавця (ЗАТ "Єврофінанс") передати предмет лізингу в оперативний чи фінансовий лізинг за письмовою згодою Банку.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2010 року ЗАТ "Єврофінанс" ініціювало провадження у справах про власне банкрутство (ухвала Господарського суду Запорізької області від 29.11.2010 у справі № 19/236/10 та від 21.12.2010 у справі № 26/413/10) і зняття обтяжень з належного йому майна (ухвала Господарського суду Запорізької області від 04.01.2011 у справі № 26/413/10, яка була скасована постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2011). Провадження в обох справах припинені.

05.05.2011 ухвалою Господарського суду Запорізької області було порушено провадження у справі № 19/5009/2383/11 про банкрутство ЗАТ "Єврофінанс" за заявою ПАТ "КБ "Надра".

14.04.2014 постановою Господарського суду Запорізької області у справі № 19/5009/2383/11 ЗАТ "Єврофінанс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Наразі у справі триває ліквідаційна процедура.

На момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі - 01.10.2019, був чинний Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність 21.10.2019.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд вірно вказав, що чинне законодавство (тобто законодавство, чинне на момент прийняття оскаржуваного рішення суду) передбачає, що спеціальними нормами законодавства у правовідносинах щодо осіб, які перебувають у процедурі банкрутства, є положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який був чинний до 21.10.2019, тобто на момент прийняття оскаржуваного рішення у даній справі).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Правовий аналіз викладених положень Закону дає підстави для висновку, що особливість вирішення таких спорів полягає у тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію 21.10.2019, містить аналогічну норму, відповідно до якої господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 10.06.2008 між ЗАТ "Єврофінанс" та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком "Надра" було укладено договір застави № 122-1/3-V/2006, відповідно до умов якого транспортний засіб YUTONG, 2008 року випуску, колір - сірий, номер кузова НОМЕР_1 , було передано у заставу Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" (правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра"), що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 59959154 від 29.05.2019.

Отже, ПАТ "КБ "Надра" є заставним кредитором ЗАТ "Єврофінанс" щодо майна, яке є предметом Договору фінансового лізингу.

Предметом судового розгляду у цій справі є спір щодо усунення перешкод у реалізації позивачем своїх прав власника зазначеного транспортного засобу, оскільки ПАТ "КБ "Надра" відмовляється подати реєстратору заяву про припинення обтяження. Тобто спір у зазначеній справі стосується права власності Боржника (ЗАТ "Єврофінанс"), щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство і матиме наслідок, у разі задоволення позову, вибуття майна із власності Боржника поза межами процедур у справі про банкрутство, що зумовлює, враховуючи особливий правовий режим, в якому перебуває ЗАТ "Єврофінанс", розгляд позову у справі № 910/7734/19 в межах справи № 19/5009/2383/11 про банкрутство ЗАТ "Єврофінанс". Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного суду від 30.01.2019 у справі № 912/2185/16(912/3192/17).

Господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатись у межах справи № 19/5009/2383/11 про банкрутство ЗАТ "Єврофінанс", з огляду на імперативні приписи ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який був чинний до 21.10.2019, тобто на момент прийняття оскаржуваного рішення у даній справі). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.04.2017 у справі № 908/1826/15-г.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд вірно вказав, що спір, з яким позивач звернувся до суду, напряму стосується майнових активів ЗАТ "Єврофінанс" як особи, щодо якої наявне не припинене провадження у справі про банкрутство, і наслідки вирішення цього спору впливатимуть на стан задоволення вимог кредиторів Боржника, обсяг його ліквідаційної маси. У зв`язку з цим та з огляду на приписи ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який був чинний до 21.10.2019, тобто на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення у даній справі), задоволення позовних вимог у спосіб, обраний позивачем, не видається за можливе.

При цьому, місцевий господарський суд доречно зауважив, що хоча позовні вимоги у справі № 910/7734/19 носять немайновий характер та напряму до ЗАТ "Єврофінанс" не заявлені, проте наслідки вирішення цього спору поза межами справи про банкрутство матимуть безпосередній вплив на стан ліквідаційної маси вказаної особи.

Також колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується із зауваженнями місцевого господарського суду, що враховуючи стадію, на якій знаходиться провадження у справі № 19/5009/2383/11, до позовних вимог ФОП Усовича В.Ф. не підлягають застосуванню норми про зупинення і закриття провадження у справі в порядку приписів ч.ч. 2, 3, 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який був чинний до 21.10.2019, тобто на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення у даній справі).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не співвідноситься з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який був чинний до 21.10.2019, тобто на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення у даній справі).

Разом з тим, при вирішенні спору місцевий господарський суд правомірно врахував недоцільність надавати правову оцінку правомірності Договору фінансового лізингу та запереченням відповідача з цього приводу.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що місцевий господарський суд дійшов до неправильного висновку про те, що спір підлягає вирішенню з урахуванням спеціальних норм Закону № 2343-ХІІ, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, оскільки Боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин Боржника з кредиторами, спростовуються змістом оскаржуваного рішення, оскільки вказаного висновку місцевим господарським судом в своєму рішенні не вказувалось.

З огляду на викладене, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ФОП Усовича В.Ф. відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/7734/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Усовича Василя Федоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/7734/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/7734/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7734/19 повернути до місцевого господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 09.12.2019.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

В.А. Корсак