Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #83417368

Справа № 303/3093/19

2/303/1317/19

ряд. ст. зв. 58


Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и


04 грудня 2019 року м.Мукачево


Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Довжанина В.М., за участю секретаря судових засідань Варга Н.В., з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, третя особа: служба в справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради про відновлення права на житлове приміщення та повернення майна, -


в с т а н о в и в :


ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Мукачівської міської ради про відновлення права на житлове приміщення та повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що неправомірними діями відповідача було грубо порушено його права щодо користування житлом. Він є дитиною-сиротою та інвалідом дитинства. У 2009 році його під опіку взяла ОСОБА_4 , мешканка АДРЕСА_1 . За вказаною адресою він зареєстрований. У липні 2016 року він втік від опікуна і з`ясував, що народився він у м.Мукачево та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до договору найму його бабки ОСОБА_5 . Його мати - ОСОБА_6 з 1990 року була прописана у цьому помешканні, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Разом з тим, рішенням Мукачвіського міськрайонного суду від 17.10.2002 ОСОБА_6 та інших жителів, які проживали в квартирі було визнано такими, що втратили право користування квартирою по АДРЕСА_2 , однак про нього як малолітню дитину не згадано взагалі. Мукачівський міськвиконком не виконав свої обов`язки та не зберіг право дитини на житло. Оскільки власного житла у нього не має, то відповідач в силу виконання Програми зобов`язаний надати йому право на житло по АДРЕСА_2 , або у відповідності до ст. 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у зв`язку з чим просить відновити його конституційні права на житло та зобов`язати відповідача прийняти рішення про повернення йому втраченого житла.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого в задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на первинному обліку в Службі у справах дітей Мукачівської районної державної адміністрації, до компетенції якої належить супровід та забезпечення прав позивача як дитини-сироти. Також вказує на те, що вимоги позовної заяви зводяться до того, що під час розгляду справи №2-2744/02 були порушенні майнові права позивача як малолітньої дитини. Разом з тим, рішення по даній справі набуло законної сили, ніким не оскаржено та є обов`язковим для виконання. Крім того, реєстрація актового запису про народження позивача здійснена 22.10.2004 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Мукачівському району реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції, реєстрація здійснена на підставі медичного свідоцтва про народження №461 та довідки з місця проживання дитини №1700 від 26.07.2004 року, виданої виконкомом Кольчинської селищної ради Мукачівського району, тобто на момент реєстрації актового запису про народження ОСОБА_3 не проживав та не був зареєстрований на території міста Мукачева.

Ухвалою суду від 25 червня 2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи службу у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав із підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в задоволенні позову просила відмовити з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що працює у Чинадіївському дошкільному закладі (дитячому будинку) інтернатного типу. З 2004 по 2009 рік у даному закладі на державному утриманні (навчанні та вихованні) перебував позивач ОСОБА_3 , як дитина позбавлена батьківського піклування. Працівникам інтернату було відомо, що мати його померла у 2002 році, а також те, що перед смертю вона була прописана та проживала у квартирі у за адресою АДРЕСА_2 у зв`язку з чим дирекція інтернату зверталися у 2006 року до прокуратури та міськвиконкому про захист майнових та житлових прав дитини, однак відповіді не послідувало. У 2009 році дитина вибула із інтернату і мала вже законного представника.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, суд повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних правовідносин з метою встановлення порушення права позивача та застосування у зв`язку з цим правових механізмів захисту та відновлення порушеного права у контексті із вимогами за предметом позову (при наявності порушень прав).

Згідно з даними паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився в місті Мукачево та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З копій довідки №01-22/332 та посвідчення, виданого ІСЗН Мукачівської РДА серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рахується на обліку управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації як інвалід ІІІ групи з дитинства.

Мати позивача - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ).

Відповідно до даних витягу з обліково-статистичної картки дитини, позбавленої батьківського піклування №0053420 ОСОБА_3 перебував на обліку у службі у справах дітей Мукачівської райадміністрації.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00017496067 від 29 грудня 2016 року, реєстраційний номер актового запису: 00126680514 вбачається, що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Мукачівському району реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області 22 жовтня 2004 року складено актовий запис №24 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Документ, що підтверджує факт народження дитини: Медичне свідоцтво про народження№461 від 18 листопада 2003, видане Мукачівською клінічною лікарнею; довідка з місця проживання дитини №1700 від 26 липня 2004 року, видана виконкомом Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області.

Обґрунтовуючи свої вимоги за предметом позову, ОСОБА_3 , посилається на рішення Мукачівського міського суду Закарпатської області від 17 жовтня 2002 року, як таке, що порушило його права як малолітньої дитини на житло.

Так, рішенням Мукачівського міського суду Закарпатської області від 17 жовтня 2002 року по справі №2-2744/02 визнано, в тому числі ОСОБА_6 , втратившою право користування жилим приміщенням по АДРЕСА_2 . В рішенні суду встановлено, що актами від 12.07.2002 та 28.02.2002 в даній квартирі ніхто не проживає. Рішення суду набрало законної сили 19.11.2002.

Відповідно до частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, згідно з частиною першою ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У відповідності з приписами частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Рішенням Мукачівського міського суду Закарпатської області від 17 жовтня 2002 року по справі №2-2744/02 встановлено факт не проживання матері позивача - ОСОБА_6 , в АДРЕСА_2 . Дане рішення набуло законної сили.

Разом з тим, з свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 серії НОМЕР_2 вбачається, що місцем державної реєстрації є виконавчий комітет Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, а відповідно до частини 3 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

З наведеного випливає, що останнім місцем проживання померлої ОСОБА_6 був населений пункт, віднесений до підпорядкування Кольчинської селищної ради.

Згідно з частини 1, 2 статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Так відповідно до положень ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо житлового забезпечення на рівні, не нижчому за встановлені у Житловому кодексі Української РСР.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, доводи позивача про порушення саме відповідачем по справі - виконкомом Мукачівської міської ради його конституційного права на житло є доказово не підтвердженими, а обставини, встановлені рішенням Мукачівського міського суду Закарпатської області від 17 жовтня 2002 року по справі №2-2744/02 позивачем не спростовані, рішення суду не оскаржено (переглянуто).

Вищевказані документи свідчать про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : - перебував на обліку Служби в справах дітей Мукачівської райадміністрації, а не на обліку Служби в справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради; - на даний час місце його реєстрації - Великі Лучки Мукачівського району; - рішення суду від 17 жовтня 2002 року, яким, на думку позивача, порушено його житлові права, набуло законної сили, не оскаржено та не переглянуто в порядку, передбачено процесуальним законодавством та є обов`язковим для всіх органів та підлягає виконанню на всій території України.

Вирішуючи дану справу суд зазначає, що за змістом ст.ст. 2 та 44 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач мав право на користування житлом за адресою: АДРЕСА_2 та таке право позивача порушується виконавчим комітетом Мукачівської міської ради.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права, інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачами його прав.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 19, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 354 суд,-


у х в а л и в:


У задоволенні позову ОСОБА_3 до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, третя особа: служба в справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради про відновлення права на житлове приміщення та повернення майна - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2019 року.




Головуючий В.М. Довжанин





  • Номер: 22-ц/4806/865/20
  • Опис: про відновлення права на житлове приміщення та повернення майна
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 303/3093/19
  • Суд: Закарпатський апеляційний суд
  • Суддя: Довжанин В.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.01.2020
  • Дата етапу: 13.01.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація