Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 192/875/17

провадження № 61-12580ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство «Сонячне»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., від 16 квітня 2019 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., від 28 травня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» (далі - СФГ «Сонячне») про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що29 вересня 2011 року між нею та СФГ «Сонячне» був укладений договір оренди землі № 481, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в оренду земельну ділянку площею 6,9015 га, яка належить їй на праві приватної власності згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ЯЕ №469835.

За умовами договору позивач передав відповідачу строком на 15 років в оренду для сільськогосподарського призначення належну їй на праві приватної власності земельну ділянку. Сторони домовилися про змішану форму оплати орендної плати.

Так, відповідно до положень пункту 9.1 договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі не меншому 3% нормативної грошової оцінки землі. Згідно із пунктом 9.2 договору оплата здійснюється в натуральній формі. Відповідно до пункту 11 укладеного договору, сторони узгодили, що орендна плата вноситься у грошовій формі до 01 липня наступного року після кожного року оренди, в натуральній формі - до 31 грудня поточного року.

СФГ «Сонячне» порушило умови договору щодо виплати орендної плати, у зв`язку з чим перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати за 2014-2016 роки, яка станом на 17 липня 2017 року становить 20 700,46 грн і складається з: 14 771,85 грн - заборгованість по сплаті орендної плати у грошовій формі, 5 928,61 грн - заборгованість по пені.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:

- стягнути з відповідача на її користь заборгованість по сплаті орендної плати з договором оренди землі № 481 від 29 вересня 2011 року, яка станом на 17 липня 2017 року становить 20 700,46 грн;

- розірвати договір оренди землі № 481 від 29 вересня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Сонячне», зареєстрований 23 березня 2012 року у відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області за № 122508054000223, про оренду земельної ділянки площею 6,9015 га, що знаходиться на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ЯЕ №469835.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Щербини Н. О., від 11 травня 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1

Стягнуто із СФГ «Сонячне» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за договором оренди землі № 481 від 29 вересня 2011 року у розмірі 14 771,85 грн, пеню у розмірі 5 928,61, а всього - 20 700,46 грн.

Розірвано договір оренди землі площею 6,9015 га (кадастровий номер 12:250:805:00:03:013:0023) № 481, укладений 29 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та СФГ «Сонячне». Вирішено питання про розподіл судових витрат

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлені судом обставини в силу положень Закону України «Про оренду землі» є підставами для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами. Спірний договір підлягає розірванню, оскільки систематична несплата орендної плати за землю є підставою для розірвання договору оренди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року скасовано рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1

Стягнуто із СФГ «Сонячне» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі № 481 від 29 вересня 2011 року у розмірі 170, 58 грн.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до СФГ «Сонячне» про розірвання договору оренди - відмовлено.

Стягнуто із СФГ «Сонячне» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640,00 грн.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2019 року стягнуто із СФГ «Сонячне» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 194,31 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини у справі.

Факти щодо отримання позивачкою орендної плати за 2014-2016 роки у натуральній та грошовій формах підтверджуються наданими відповідачем відомостями, що містять підписи позивачки, копіями касових ордерів, а також детальним розрахунком нарахування та виплати орендної плати.

Доказів на спростування факту проставлення саме позивачкою підписів у відомостях про отримання орендної плати за спірний період, невідповідності розрахунків грошової вартості фактично отриманої орендної плати ринковій вартості, отриманої ОСОБА_1 продукції позивачкою суду не надано, обґрунтованих клопотань про витребування відповідних доказів, або призначення відповідних експертиз не заявлено.

Додаткова постанова мотивована тим, що у резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року не було вирішено питання щодо позовної вимоги про стягнення пені, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність стягнення із СФГ «Сонячне» на користь ОСОБА_1 пені в сумі 194, 31 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У червні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Заявник також просить врахувати правову позицію викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), постановах Верховного суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц (провадження № 61-34296св18), від 06 грудня 2018 року у справі № 564/2174/17 (провадження № 61-16901св18), від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18 (провадження № 61-38488св18), у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

25 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до СФГ «Сонячне» про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2019 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

СФГ «Сонячне» у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 вересня 2011 року між сторонами був укладений договір оренди землі № 481, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в оренду СФГ «Сонячне» земельну ділянку площею 6,9015 га, що їй належить на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ №169835 та розташована на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, строком на 15 років (а.с 8-11,13).

23 березня 2012 року вказаний договір був зареєстрований відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області (а.с. 11).

Між сторонами було складено акт (без дати) приймання-передачі земельної ділянки в оренду, згідно з яким ОСОБА_1 передала СФГ «Сонячне» належну їй земельну ділянку в оренду (а.с. 12).

Укладений договір оренди землі № 481 був прийнятий сторонами до виконання і продовжує діяти.

Положеннями пункту 9 зазначеного договору оренди передбачено форму та розмір орендної плати, а саме передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: не менше 3% нормативної грошової оцінки землі; у натуральній формі: зерно фуражне - 1800 кг, хліб - 150 шт., борошно - 75 кг, макаронні вироби - 20 кг, крупа - 20 кг, олія - 25 кг, солома - 1000 кг, оранка городів - 0,35 га, м`ясо свинини - 6 кг, сало - 6 кг, гусенята - 10 голів, та ритуальні послуги - 2000 грн (пункти 9.1, 9.2).

Згідно із пунктом 11 укладеного договору було передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: а) у грошовій формі - до 01 липня наступного року після кожного року оренди; б) у натуральній - до 31 грудня поточного року.

Підпунктом г) пункту 29 договору оренди зазначено, що орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

На період укладання даного договору оренди спірні правовідносини з приводу оренди земельних ділянок регулювались Законом України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року зі змінами та доповненнями на день укладання договорів оренди, Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України, а також постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, якою затверджено типову форму договору оренди земельної ділянки.

Під час розгляду справи місцевим судом було встановлено, що оскільки на час укладання договорів оренди землі закон дозволяв існування трьох видів орендної плати (грошову, натуральну та відробіткову), а також дозволяв поєднання різних форм орендної плати, то сторонами в договорі оренди землі № 481 було поєднано дві з них, а саме: грошову та натуральну форми орендної плати, що не суперечило статті 22 чинного у 2011 році Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до пункту 9.1 договору оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі, яка згідно з наданими позивачем витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в 2014 році складала 131 360,00 грн, у 2015 році - 164 107,00 грн, у 2016 році - 196 928,00 грн (а.с. 15,16,29).

Розмір орендної плати у грошовій формі за 2014 рік складав 3 940,80 грн, за 2015 рік - 4 923,21 грн, за 2016 рік - 5 907, 84 грн, що у загальному розмірі складає 14 771, 85 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції встановлений факт несплати відповідачем позивачу орендної плати за 2015-2016 роки.

До суду апеляційної інстанції відповідачем по справі були надані докази, які не були предметом дослідження та оцінки судом першої інстанції - відомості, копії касових ордерів, розрахунки про отримання орендної плати позивачем у натуральній та грошовій формах за 2014-2016 роки.

Однак при цьому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що СФГ «Сонячне» має заборгованість по орендній платі за договором оренди землі № 481 від 29 вересня 2011 року у розмірі 170,58 грн, а також пеня за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 194,31 грн.

Сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18)).

Апеляційний суд не навів у рішенні жодних мотивів, з яких були встановлені нові обставини та взяті до уваги нові докази.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною третьою статті 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду справи вказаної норми ЦПК України не врахував, прийняв та оцінив нові докази, які не були предметом дослідження у місцевому суді, не з`ясувавши обставини їх неподання до суду першої інстанції.

Апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як положення статті 43 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов`язки.

Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції.

У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.

Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.

СФГ «Сонячне» було належним чином повідомлене про час і місце слухання справи у місцевому суді, однак жодного разу у судове засідання свого представника не направило, процесуальними правами, передбаченими статтями 43, 49 ЦПК України, у повній мірі не скористалося.

Суд касаційної інстанції враховує, що СФГ «Сонячне» достеменно було обізнане про наявність позову ОСОБА_1 , про що свідчить подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду про відкриття провадження у справі та зустрічного позову, який було залишено без руху, а у подальшому повернуто заявнику.

СФГ «Сонячне» не було позбавлене права на подання тих доказів, які були оцінені апеляційним судом, до місцевого суду.

Неприйнятними є дії сторони коли вона долучає до апеляційної скарги нові докази, які необґрунтовано не було подано до суду першої інстанції, щоб посилити свою позицію.

За наведених обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2019 року скасувати, а рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька

СуддіА. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська