R       Справа №2-725

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 серпня 2009 року                    Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого: судді Павлінчука С.С.

при секретарі: Міцней А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Суд вважає за необхідне проголосити у судовому засіданні вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі ст.ст.233, 235, 236 КЗпП України, керуючись ст. 232 КЗпП України, ст.ст. 208, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі підсобного робітника в приватного підприємця ОСОБА_2 з 06.05.2009 року.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.05.2009 року по 25.08.2009 року в сумі 2261 гривні.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 гривень.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення мотивованого рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:

Ў Справа №2-725

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 серпня 2009 року                    Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого: судді Павлінчука С.С.

при секретарі: Міцней А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогами поновити його на роботі, виплатити заробітну плату за вимушений прогул та стягнути моральну шкоду, посилаючись на те, що приватний підприємець ОСОБА_2 здійснила його незаконне звільнення у зв’язку із тим, що він перебував на лікарняному в день звільнення.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги і просили задовольнити їх.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що позивач відповідно до укладеного трудового договору від 01.04.2008 року із нею працював підсобним робітником та 05 травня 2009 року підписав договір в графі 17, де міститься інформація про його розірвання, вказавши про звільнення за власним бажанням, а через кілька днів він прийшов та повідомив про те, що передумав звільнятися і хоче працювати. Заяву про звільнення за власним бажанням позивач не писав, наказу чи розпорядження про його звільнення вона не видавала, трудову книжку та розрахунок вона йому видала не в день звільнення а пізніше, точного часу не пам’ятає, оскільки журналу реєстрації отримання та видачі трудових книжок в неї немає. Після написання скарги позивачем в прокуратуру району вона оплатила йому листок непрацездатності за період із 19.04.2009 року по 08.05.2009 року. Позивач пропустив місячний термін звернення до суду, а тому в позові слід відмовити із цієї підстави.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного трудового договору із приватним підприємцем ОСОБА_2 від 01.04.2008 року працював на посаді підсобного робітника до 05 травня 2009 року. Його звільнення було здійснено відповідачкою із порушенням ст.ст.24, 38, 47 КЗпП України. Зокрема, не було отримано заяви працівника про його звільнення за власним бажанням, а підпис в графі 17 трудового договору не тягне за собою правових наслідків визначених ст.38 Кодексу, не було видано наказ про звільнення позивача із займаної посади із будь-якої підстави визначеної законодавством, позивачу не було вручено в день звільнення трудову книжку, оскільки він її отримав лише після написання скарги в прокуратуру району. Крім того, оскільки судом встановлено, що фактичне звільнення працівника мало місце з ініціативи власника, а відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення у період тимчасової непрацездатності працівника, тому  ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі.

У зв’язку із тим, що відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України позивач має бути поновлений на попередній роботі, він з моменту звільнення та до часу винесення рішення ніде не працював, тому із відповідача слід стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, зокрема з 06.05.2009 року по 25.08.2009 року, що становить 76 робочих днів. Середньоденний заробіток позивача за останні повні два місяці роботи перед звільненням становить 29,75 гривень (1220 гривень поділити на 41 робочий день), а тому розмір компенсації становить 2261 гривні (76 помножити на 29,75 гривень).

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в силу ст.237-1 КЗпП України підлягають частковому задоволенню виходячи із того, що судом встановлено порушення трудових прав позивача, які призвели до його моральних страждань, а тому виходячи із принципу розумності та справедливості суд визначає їх в розмірі 200 гривень.

Заперечення відповідача стосовно того, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв’язку із пропуском терміну звернення до суду судом відхиляється, оскільки відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України початок перебігу місячного терміну звернення до суду із позовом про поновлення на роботі слід рахувати із дня отримання працівником копії наказу про звільнення або вручення йому трудової книжки. В даному випадку наказ відповідачем взагалі не видавався, а трудова книжка була вручена працівнику протягом місяця з дня його звільнення, тобто до 05.06.2009 року. Оскільки позовна заява позивачем подана до суду 01.07.2009 року, то ним фактично не було пропущено вищевказаного строку звернення до суду.

На підставі ст.ст.233, 235, 236 КЗпП України, керуючись ст. 232 КЗпП України, ст.ст. 208, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі підсобного робітника в приватного підприємця ОСОБА_2 з 06.05.2009 року.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.05.2009 року по 25.08.2009 року в сумі 2261 гривні.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 гривень.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення мотивованого рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: