R             Справа № 2-735

                                                       2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2009 року                       Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Павлінчука С.С.  

          при секретарі Міцней А.П.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

В зв’язку із складністю та тривалістю в часі для винесення мотивованого рішення суд вважає за можливе оголосити в судовому засіданні його вступну та резолютивну частину.

На підставі ст.ст. 328, 392, 1268 ЦК України, суд, керуючись ст.ст. 208, 213, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:

Ў                                                     Справа № 2-735

                                                       2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2009 року                       Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Павлінчука С.С.  

          при секретарі Міцней А.П.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину від 30.08.2008 року та визнання за ним права власності на наступне нерухоме майно: на ј частку домоволодіння по вул.Головній №19 в с.Бояни Новоселицького району, на Ѕ частину домоволодіння по вул.Головній №64 в с.Бояни Новоселицького району, на 1/14 частину домоволодіння по вул.Шепетівка №15 в с.Бояни Новоселицького району, посилаючись на те, що відповідачі спадщину після смерті їх матері на відміну від нього не прийняли та відповідно безпідставно без його відома оформили спадкове майно його дочки ОСОБА_5. В ході судового розгляду позивач змінив частково позовні вимоги та просив суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину від 13.08.2008 року видані на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_4Ф, та визнати за ним право власності на Ѕ частину домоволодіння по вул.Головній №62 в с.Бояни Новоселицького району замість Головної №64 та додатково визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки розміром 0,0575 ОСОБА_6 в с.Бояни Новоселицького району.

В судовому засіданні представник позивача відмовився від позовних вимог щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину від 13.08.2008 року виданих на ім’я ОСОБА_4 та від вимоги щодо визнання за ним права власності на 1/14 частину домоволодіння по вул. Шепетівка №15 в с.Бояни Новоселицького району.

Відповідачі та їх представник позов не визнали та пояснили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно проживали із своєю матір’ю ОСОБА_5 до моменту її смерті в будинку по вул.Головній,№62 в с.Бояни Новоселицького району, а тому рахуються такими, що її прийняли. Позивач із їх мамою постійно не проживав, оскільки жив у власному будинку по вул. Головній №19 в с.Бояни Новоселицького району та мама до своєї смерті разом із ОСОБА_4 здійснювала за ним догляд.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою через дорогу із господарством по вул. Головній, №62 в с. Бояни Новоселицького району, де до своєї смерті проживала ОСОБА_5, та їй особисто відомо, що вона там жила із своїми дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Після смерті її матері вона майже кожен день ходила до свого батька, який жив в окремому господарстві в с.Бояни, однак майже ніколи там не ночувала, постійно свята проводила із дітьми. Коли померла ОСОБА_5, то ОСОБА_3 був десь біля 6-7 місяців на заробітках за кордоном, але на похорони матері приїхав.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дала аналогічні покази.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона була  сусідкою та близькою подругою ОСОБА_5, та їй особисто відомо, що покійна жила по вул.Головній, №62 в с.Бояни Новоселицького району, оскільки вона  кожного ранку виходила із хати та відкривала торгівельний кіоск, який розташований там на подвір’ї, вона часто бувала в них вдома та бачила речі покійної та її дітей в кімнатах. Дане господарство вона придбала за позичені кошти та ОСОБА_5 говорила їй, що син ОСОБА_9 поїхав на заробітки за кордон, щоб заробити гроші для повернення позики. До смерті ОСОБА_10 він був за кордоном десь біля 6-7 місяців  і вона особисто йому повідомила по телефону про смерть матері та він одразу приїхав. Із ОСОБА_5 в будинку жила також дочка ОСОБА_11 та син ОСОБА_12. Майже всі свята покійна проводила із дітьми у вказаному будинку. Вона здійснювала догляд за її батьком ОСОБА_13, однак там ночувала дуже рідко, та свята із ним проводила не часто. Інколи із дідом ночувала внучка ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона була із ОСОБА_5 двоюрідною сестрою. Вона живе в с.Припруття Новоселицького району та особисто їй точно не відомо, де і з ким жила покійна ОСОБА_5 до своєї смерті, оскільки вони зустрічалися не часто, однак від її матері відомо, що вона після смерті своєї матері доглядала за своїм батьком ОСОБА_1 Їй відомо, що ОСОБА_6 жила разом із мамою бо на день її смерті ще ходила в школу.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона була двоюрідною сестрою покійної, та їй відомо, що ОСОБА_5 після смерті своєї матері жила в будинку свого батька та доглядала за ним, оскільки він погано ходить. В тому будинку також жила її дочка ОСОБА_11. ОСОБА_9 жив в будинку свого батька а потім в будинку, який купила ОСОБА_5 в центрі с.Бояни Новоселицького району.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача, та їй відомо, що він погано ходить, а тому після смерті його дружини за ним доглядали ОСОБА_5 та її дочка ОСОБА_11. Вона часто їх бачила в його господарстві а тому думає, що вони там і проживали. Із позивачем та покійною вона не часто спілкувалася та в будинок майже не заходила. Де проводила ОСОБА_5 свята вона не помічала.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 останні кілька років перед смертю проживала у придбаному нею господарстві в с.Бояни Новоселицького району по вул. Головній №62 разом із дочкою ОСОБА_11 та сином ОСОБА_9, що підтвердили в судовому засіданні свідки її сусіди ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а тому відповідачі як спадкоємці першої черги за законом відповідно до ч.ч.3,4 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що своєчасно прийняли спадщину, оскільки обоє постійно проживали із покійною на час відкриття спадщини, а ОСОБА_6 крім того була неповнолітньою. Як видно із матеріалів спадкової справи ніхто з них заяв про відмову від спадщини в шестимісячний строк у нотаріальну контору не подавав. Той факт, що ОСОБА_3 за 6-7 місяців до моменту смерті матері був за кордоном у зв’язку із заробітком коштів для оплати за придбане матір’ю господарство не свідчить про те, що він спадщину не прийняв, оскільки доказів того, що він виїхав туди на постійне місце проживання суду надано не було.  

Факт того, що ОСОБА_5 здійснювала догляд за її батьком ОСОБА_1 останні кілька років до своєї смерті судом встановлено, але доказів того, що вона постійно проживала із ним на момент смерті доведений не був. Покази свідка ОСОБА_16 були не переконливими, оскільки вона будучи сусідкою позивача із ним спілкувалася рідко та в самому його будинку бувала не часто, речі покійної, які б свідчили про факт її постійного проживання там не бачила, не бачила вона де і з ким проводила вона основні свята. Здійснення процедури поховання ОСОБА_5 із батьківського будинку не свідчить про факт постійного проживання там, а є проявом волі її родини. Поясненням свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_17, які є племінницями позивача суд дає належну оцінку, та вважає, що вони не підтвердили суду факту саме постійного проживання покійної зі своїм батьком а лише підтвердили факт здійснення нею постійного догляду за позивачем, що не можна ототожнювати.

Посилання позивача на доведення факту постійного проживання покійної із позивачем в силу ст.61 ЦПК України рішенням Новоселицького районного суду від 18.10.2004 року №2-875 судом не приймається, оскільки відповідачі не були стороною у вказаному процесі.

Оскільки факт прийняття спадщини позивачем у формі постійного проживання із його дочкою ОСОБА_5 судом не встановлено а підтверджено факт такого проживання з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_3, то відповідно підстав для визнання права власності за ОСОБА_1 на спадкове майно покійної та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за відповідачем ОСОБА_3 немає.  

На підставі ст.ст. 328, 392, 1268 ЦК України, суд, керуючись ст.ст. 208, 213, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: