КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року № 320/4111/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 1 року 11 місяців 26 днів, за період з 01.09.1975 по 05.08.2010;

- зобов`язати Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати до страхового стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 1 рік 11 місяців 26 днів, за період з 01.09.1975 по 05.08.2010;

- зобов`язати Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області визначити ОСОБА_1 середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії за 1988 рік, як особі, що проживає на території радіоактивного забруднення, тобто за 12 місяців відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-IV;

- зобов`язати Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із урахуванням положень ч. 2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 15-ть років, починаючи з 05.08.2010 та виплачувати пенсію за віком із урахуванням проведеного перерахунку;

- зобов`язати Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію з урахуванням проведених виплат з моменту призначення - 05.08.2010 по теперішній час.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем помилково не враховано до загального страхового стажу позивача 1 рік 11 місяців та 26 днів, безпідставно відмовлено у визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсії за 1998 рік, а також у здійсненні перерахунку пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вважає вказані дії відповідача такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

8 жовтня 2019 року представник відповідача через службу діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні. Стверджував, що в період трудової діяльності позивача були перерви, вказана обставина підтверджується трудовою книжкою. Так, як вбачається із розрахунку стажу та записів у трудовій книжці з 01.09.1975 по 28.02.1979 позивач навчалася у Маслівському технікумі. Після навчання прийнята на роботу 02.04.1979. Таким чином, в період з 01.03.1979 по 01.04.1979 позивач не працювала. До страхового стажу ОСОБА_1 управлінням враховані всі періоди роботи, що підтверджені документально. Крім періоду її роботи у колгоспі ім. Куйбишева, з 14.07.1979 по 27.10.1979. Цей період не зарахований через відсутність інформації про членство у колгоспі та виконання встановленого мінімуму трудової участі. Також, як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу сума нарахованої заробітної плати в квітні 2004 року та в квітні, травні, червні, липні, серпні 2005 року була меншою ніж мінімальна заробітна плата в той період. Отже, сума сплачених страхових внесків була меншою ніж мінімальний страховий внесок. Позивачу було зроблено попередній розрахунок її пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи, який показав, що проведення обчислення розміру пенсії відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону є недоцільним, адже такий розрахунок призводить до зменшення розміру пенсії.

15 жовтня 2019 року позивач через службу діловодства суду подала відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позивні вимоги в повному обсязі. Зазначила, що наведені у відзиві доводи відповідача щодо недостатнього страхового стажу, неможливості призначення пенсії, як працюючій особі на території радіоактивного забруднення та нарахування 1% за кожен понаднормовий рік стажу є необґрунтованими. Крім того, відзив на позовну заяву відповідачем подано з пропуском визначеного судом строку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року замінено відповідача Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду у Київській області.

06 грудня 2019 року через службу діловодства суду позивачем подано додаткові докази з поясненнями.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Миронівським РВ ГУМВС України в Київській області 3 грудня 1997 року (а.с.11).

21 листопада 1994 року ОСОБА_1 Київською ОДА видано посвідчення (категорії 4) серії НОМЕР_2 громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Позивач перебуває на обліку в Кагарлицькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію за віком з 05.08.2010, відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 23.08.2018 № 327/С-02 ОСОБА_1 роз`яснено щодо визначення розміру її пенсії.

6 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про включення до страхового стажу 1 рік 11 місяців 26 днів, які не були враховані при призначенні пенсії з 05.08.2010, відповідно до записів у трудовій книжці. А також позивач в поданій заяві просила здійснити перерахунок розміру пенсії з моменту її призначення у зв`язку з неправильним нарахуванням як страхового стажу, так і понаднормованого стажу, безпідставно неврахованого при призначенні пенсії, визначити середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії за 1988 рік, як проживаючій на території радіоактивного забруднення та погасити заборгованість за період з 01.10.2017 по 01.12.2018 (а.с.17).

Листом від 03.05.2019 № 738/С-05 Головне управління Пенсійного фону України у Київській області повідомило ОСОБА_1 , що при обчисленні її пенсії згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частина пенсії за період страхового стажу до 01.04.2004 буде обмежена максимальним розміром пенсії, встановленим статтею 19 Закону № 1788 та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1783 складатиме 168,00 грн. (150,00 грн. х 1,12). Розмір частини пенсії за страховий стаж, набутий після 01.11.2004, обчислюватиметься за нормами статей 25, 27, 28, 40, 41 Закону. Попередній розрахунок показав, що проводити обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону недоцільно (тобто такий розрахунок призводить до зменшення розміру пенсійної виплати) (а.с.15-16).

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

Відповідно до статті 1 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи також зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року.

У пунктах 1, 2 та 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

В підтвердження обгрунтовань доводів позовної заяви ОСОБА_1 подано через службу діловодства суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Так, згідно наданих копії трудової книжки позивача (заведеної 28 лютого 1978 року) та розрахунку стажу, ОСОБА_1 з 01.09.1975 по 28.02.1979 навчалася в Маслівському технікумі. Після закінчення навчання, 02.04.1979 р прийнята на роботу. Тобто, у період з 01.03.1979 по 01.04.1979 (1 місяць та 1 день) позивач не була працевлаштована. Тому, даний період правомірно не був врахований відповідачем до страхового стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача період її роботи в колгоспі ім. Куйбишева, з 14.07.1979 по 27.10.1979, у зв`язку з відсутністю інформації про членство у колгоспі та виконання встановленого мінімуму трудової участі.

Так, позивачем до матеріалів справи, в якості доказу роботи в колгоспі ім. Куйбишева, долучено трудову книжку колгоспника заведену 8 вересня 1983 року та архівну довідку Яхнівської сільської ради Миронівського району, згідно якої колгосп ім. Куйбишева в 1993 році реорганізовано в АТ "Маяк".

Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

З наданої позивачем трудової книжки колгоспника слідує, що вона з 02.04.1979 зарахована до птахоколгоспу "Заповіт Леніна" м. Канів, де працювала до 06.07.1979; з 14.07.1979 по 27.10.1979 працювала в колгоспі ім. Куйбишева с. Яхни; з 11.12.1979 по 13.03.1982 працювала в Миронівській міжколгоспній інкубаторно-птахівничій станції.

Аналізуючи вищезазначені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що протягом спірного періоду до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період з 14.07.1979 по 27.10.1979.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 лише 18 відпрацьованих днів в серпні 2004 року, 27 днів в квітні 2005 року, 28 днів в травні 2005 року, 27 днів в червні 2005 року, 26 днів в липні 2005 року, 26 днів в серпні 2005 року, у зв`язку з тим, що сума сплачених в цей період страхових внесків була меншою за визначений законом розмір мінімального страхового внеску.

Згідно вимог закону, розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Якщо ж нарахована заробітна плата за виконану місячну норму праці є нижчою за розмір мінімальної заробітної плати, тоді роботодавець має провести доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яку слід виплачувати щомісяця одночасно з виплатою заробітної плати.

Виплата заробітної плати нижче встановленого державою мінімального рівня без сплати єдиного внеску є грубим порушенням конституційних норм, гальмуванням соціального розвитку суспільства та позбавляє особу права на належне забезпечення в майбутньому.

В матеріалах справи відсутні відомості з яких можна встановити підстави за яких позивач отримувала у вищевказаний період заробітну плату в розмірі меншому ніж визначений законом мінімум. Доказів того, що дане нарахування відбулось з вини позивача, а не роботодавця матеріали справи не містять, протилежного відповідачем не доведено.

Враховуючи зазначені обставини та наявні в матеріалах справи докази, до страхового стажу ОСОБА_1 підлягає зарахуванню 1 рік 11 місяців та 26 днів.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача визначити ОСОБА_1 середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії за 1988 рік, як особі, що проживає на території радіоактивного забруднення, тобто за 12 місяців відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-IV, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоактивного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_5, ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 13).

Отже, до позивача застосовуються гарантії визначені даним Законом.

Так, згідно статті 57 частин 1-4 Закону України № 796-ХІІ, обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі. Порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 1210).

Зазначеною постановою зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідачем не заперечується факт того, що ОСОБА_1 має право на визначення середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за 1988 рік, як особі, що проживає або постійно працює на території радіоактивного забруднення, тобто за 12 місяців відповідно до вимог ч. 1 т. 27 Закону № 1058-IV. Водночас, відповідач стверджує, що згідно ст. 40 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Разом з тим, з аналізу вищевказаних норм, судом резюмується, що право вибору способу обчислення пенсії Законом та Порядком надано саме пенсіонеру, і обмеження цього права з боку пенсійного фонду є неприпустимим.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має право на пільги визначенні Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який спрямований на захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

З викладеного вбачається, що позивач має право на обчислення пенсії за обраним нею способом, відмова у здійсненні перерахунку не відповідає чинному законодавству.

Таким чином, відмова відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з врахуванням заробітної плати за 1 рік (1988), тобто за 12 місяців, відповідно до вимог . 1 ст. 27 Закону № 1058 - IV є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком із урахуванням положень ч. 2 ст. 56 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 15-ть років, починаючи з 05.08.2010 та виплачувати пенсію за віком із урахуванням проведеного перерахунку.

Згідно з п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 ( далі - Закон № 1058-IV) визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Тобто, вищевказаною нормою права особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-IV або спеціальним Законом №796-ХІІ

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" було виключено ч.1 ст.42 Закон № 1058-IV, а ч.2 цієї ж статті викладено в такій редакції: " 2. Для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини".

Отже, з 11.10.2017 підвищується розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством до дня її призначення в порядку, передбаченому ч.2 ст. 42 Закону № 1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV в редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 згідно з Законом України від 03.10.2017, № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Тобто, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункова величина і порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Порядок перерахунку пенсій Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлений, водночас, ознакам, передбаченим вказаною нормою, відповідає абзац 2 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 % визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абзацом 1 частини другої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Окрім того, в редакції ч.2 ст.27 Закону №1058 зазначено "за бажанням застрахованої особи", тобто своє бажання щодо визначення розміру пенсії застрахована особа може виявити шляхом написання заяви у довільній формі.

Таким чином, заява від 06.02.2019 і є бажанням позивача щодо перерахунку пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положень п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, позивач із відповідною заявою звернулася після змін у частині 2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно яких перерахунок проводиться у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак, це не спростовує висновки суду зроблені вище, а саме, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок перерахунку має пільговий характер, який визначений в частині другій ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З аналізу вище наведених норм діючого законодавства, вбачається, що пенсіонер якому стаж обраховувався з урахування норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" може подати заяву про перерахунок пенсії на вище зазначених умовах у будь-який момент та відповідно з моменту звернення відповідач повинен перераховувати пенсію.

Зміни у частині 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не звузили прав пенсіонерів, які раніше не подавали таку заяву, а лише підтвердили вже існуючу умову для перерахунку, а саме бажання пенсіонера про проведення такого перерахунку, про що вже було зазначено у частині другій статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Будь-яких обмежень щодо подання такої заяви, або позбавлення права пенсіонера на подачу такої заяви, як що вона не була подана до зазначених змін у ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у вище наведених нормах не встановлено. Тому, відмова відповідача є протиправною та такою, що прийнята з формальних підстав, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 20.09.2016р. у справі №21-1255а16 та Верховним Судом у постановах від 06.02.2018р. справа №560/675/17, від 05.09.2018р. справа №708/818/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не обґрунтовано та протиправно відмовлено позивачу в перерахунку пенсії за віком, з урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Посилання відповідача на те, що проведення відповідного перерахунку призведе до зменшення розміру пенсійних виплат позивача в даному випадку не є правовою підставою для відмови у проведенні перерахунку.

Згідно статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Частиною 4 статті 45 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35, частини 2 статті 38, частини 3 статті 42 і частини 5 статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З матеріалів справи, слідує, що з заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1 звернулася 6 лютого 2019 року (а.с.17). Тому, перерахунок пенсії слід проводити з 1 лютого 2019 року, оскільки звернення щодо підвищення пенсії відбулось до 15 числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Практика щодо застосування вищезазначених норм права викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року справа №346/5614/16-а.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено в проведенні перерахунку пенсії позивачу з її збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень пункту 2 ст.56 Закону 796-ХІІ.

За таких обставин позовна вимога про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію з урахуванням проведених виплат підлягає задоволенні в частині виплати з 01.02.2019.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог у цій частині, та не були спростовані відповідачем.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн. згідно з платіжним дорученням № ПНІ 3284 від 24.07.2019.

Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо частквого задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 768,40 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 1 року 11 місяців 26 днів, з 01.09.1975 по 05.08.2010.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) зарахувати до страхового стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 1 рік 11 місяців 26 днів, за період з 01.09.1975 по 05.08.2010.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) визначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії за 1988 рік, як особі, що проживає на території радіоактивного забруднення, тобто за 12 місяців відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) провести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок пенсії за віком із урахуванням положень ч. 2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 15-ть років, починаючи з 01.02.2019 та виплачувати пенсію за віком із урахуванням проведеного перерахунку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перераховану пенсію з урахуванням проведених виплат з - 01.02.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головнго управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 06.12.2019

Суддя Я.В. Горобцова