Постанова

Іменем України

05 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 0907/18628/2012

провадження № 61-23564св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач (заявник) - ОСОБА_1 ,

відповідачі (заінтересовані особи): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталія Василівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області вскладі суддів: Васильковського В. М., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д., від 24 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., в якому просив визнати недійсними договори купівлі-продажу від 07 вересня 2009 року, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо домоволодіння АДРЕСА_1 та щодо земельної ділянки, на якому воно знаходиться за вказаною адресою.

Позов обґрунтовано тим, що позивач перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, за період якого остання без його згоди відчужила належне їм на праві спільної сумісної власності спірне майно.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2014 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , вищезазначені рішення судів скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

У листопаді 2014 року позивач збільшив свої позовні вимоги та просив визнати спірне майно спільною сумісною власністю подружжя, виділити йому у власність Ѕ частину спірного майна, витребувати дане майно з чужого володіння та усунути перешкоди в його користуванні.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 квітня 2015 року наведений позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсними договори купівлі-продажу від 07 вересня 2009 року, домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Визнано спірне домоволодіння та земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В задоволенні решти позовних вимог позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року рішення Івано-Франківського міського суду від 09 квітня 2015 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року.

Заява обґрунтована наявністю істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі на час розгляду справи апеляційним судом. Зазначено, що 23 грудня 2016 року з листа нотаріуса Кучак Н. В. до слідчого йому стало відомо, що нею були зіпсовані бланки серії ВЕО № № 562516 , 562517, договору купівлі-продажу за № 1152 не вчинено, у реєстрі нотаріальних дій зроблено запис № 1164 від 17 травня 2007 року, в той час як згідно відповіді начальника ОБТІ перехід власності відбувся 18 травня 2007 року на підставі купівлі-продажу від 17 травня 2007 року за № 1152. Оскільки спеціальні бланки нотаріальних документів зіпсовані, то, на думку заявника, договору купівлі-продажу домоволодіння і земельної ділянки в АДРЕСА_2 від 17 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого нотаріусом Кучак Н. В. за № 1164, не існувало. Крім того в судових засіданнях під час розгляду справи не досліджено: чи виконано договір купівлі-продажу від 17 травня 2007 року на дійсному бланку нотаріальних документів та у порядку, передбаченому законодавством, яким врегульовано нотаріальну діяльність в Україні (відповідність коду і дати витрачання бланку, журналу реєстрації нотаріальних дій змісту та складу договору купівлі-продажу б/н від 17 травня 2007 року, його державній реєстрації тощо) та як в подальшому 07 вересня 2009 року відбулося відчуження спірної нерухомості на користь ОСОБА_3 , право власності на яку набуто ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року, посвідченого нотаріусом за реєстровим № 1152, а не іншого - під № 1164, з різними номерами спеціальних бланків нотаріальних документів (серії ВЕО № 562516 та № 562517). Оскільки договір купівлі-продажу від 17 травня 2007 року за № 1152 приватним нотаріусом Кучак Н. В. не посвідчувався, заявники просив апеляційний суд скасувати за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року, рішення Івано-Франківського міського суду від 09 квітня 2015 року та повернути справу до Івано-Франківського міського суду на новий розгляд.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини, які особа вважає нововиявленими, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили, з урахуванням того, що вони входять до предмета доказування у справі та могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, і вплинути на висновки суду таким чином, що якби вказані обставини були відомі особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. У справі, про перегляд якої порушено питання заявником, судами були розглянуті позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 07 вересня 2009 року, виділення у власність ОСОБА_1 1/2 частини спірних домоволодіння та земельної ділянки, витребування майна із чужого володіння та усунення перешкод у користуванні ним, в обґрунтування яких позивач зазначав, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , остання без його згоди відчужила належне їм на праві спільної сумісної власності зазначене майно. За результатами розгляду даної справи 24 червня 2015 року апеляційним судом ухвалено рішення по суті заявлених позовних вимог, зокрема щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 07 вересня 2009 року, у задоволенні цих позовних вимог було відмовлено. Договір купівлі-продажу від 17 травня 2007 року, укладений з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не оспорював. Крім того, наведені заявником обставини були предметом розгляду кримінального провадження, досліджувались судами різних інстанцій, внаслідок чого їм була надана відповідна правова оцінка, зокрема в ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2016 року. У зв`язку із чим, наведені у заяві доводи не містять підстав для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду від 24 червня 2015 року про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга, з урахуванням додаткових пояснень, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, дійшли помилкових висновків у справі. Суди попередніх інстанцій помилково дослідили зібрані у справі докази. Суди попередніх інстанцій досліджували не той договір, який дійсно укладено сторонами. Суди не дослідили, яким чином ОСОБА_2 відчужила домоволодіння та земельну ділянку на користь ОСОБА_3 . Апеляційний суд помилково залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку із нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року. При цьому, не було враховано вчинені нотаріусом порушення під час реєстрації права власності на спірне майно.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2017 року ОСОБА_3 та Кучак Н. В. подали відзиви на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи щодо заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами судом апеляційної інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками справи. У відзивах на касаційну скаргу заявники просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2017 року.

08 травня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматичну систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» призначено повторний автоматизований розподіл, серед інших, даної справи.

07 червня 2019 року дана цивільна справа надійшла на розгляд судді Штелик С. П.

Обставини справи, встановлені судами

Судом апеляційної інстанції установлено, що у даній справі рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 09 квітня 2015 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., про визнання домоволодіння та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 07 вересня 2009 року домоволодіння та земельної ділянки, виділення у власність ОСОБА_1 1/2 частини домоволодіння та земельної ділянки, витребування майна із чужого володіння та усунення перешкод у користуванні ним.

Ухвалюючи рішення апеляційний суд виходив із того, що на момент укладення 07 вересня 2009 року оскаржуваних договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, які знаходяться по АДРЕСА_2 , це майно належало ОСОБА_2 на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року, який укладено з ОСОБА_1 , придбано за особисті кошти, тому вона вправі була розпорядитися ним на власний розсуд.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення апеляційного суду від 24 червня 2015 року ОСОБА_1 посилається на те, що із листа нотаріуса Кучак Н. В. до слідчого йому стало відомо, що нею були зіпсовані бланки серії ВЕО №№ 562516 , 562517, договору купівлі-продажу за № 1152 не вчинено, у реєстрі нотаріальних дій зроблено запис за № 1164 від 17 травня 2007 року, в той час як згідно відповіді начальника ОБТІ перехід власності відбувся 18 травня 2007 року на підставі купівлі-продажу від 17 травня 2007 року за № 1152. Оскільки спеціальні бланки нотаріальних документів зіпсовані, то, на думку заявника, договору купівлі-продажу домоволодіння і земельної ділянки в АДРЕСА_2 від 17 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого нотаріусом Кучак Н. В. за № 1164, не існувало. В судових засіданнях у даній справі не досліджено, чи виконано договір купівлі-продажу від 17 травня 2007 року цих об`єктів на дійсному бланку нотаріальних документів та у порядку, передбаченому законодавством, яким урегульовано нотаріальну діяльність в Україні.

Апеляційний суд установив, що наведені заявником обставини були предметом розгляду під час кримінального провадження, досліджувались судами різних інстанцій, внаслідок чого їм була надана відповідна правова оцінка, зокрема в ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2016 року.

В ухвалі апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2016 року, яка набрала законної сили, у кримінальній справі № 344/7664/16-к, зазначено, що згідно висновків експерта №09/03-382 від 29 лютого 2016 року та № 09/03-27 від 29 лютого 2016 року, наявних у матеріалах кримінального провадження, встановлено, що підписи та рукописні написи у графі «Продавець» в договорі купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 17 травня 2007 року, підписи та рукописні написи у графі «Сімнадцятого травня дві тисячі сьомого року» в заяві від 17 травня 2007 року, рукописні написи «Продаж нерухомого майна, а саме домоволодіння та земельної ділянку АДРЕСА_2 , у 2007 році я здійснюю вперше», підпис в графі 7 «Підписи осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальних дій» навпроти реєстрових записів № 1164 в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2007 рік приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В. - виконані ОСОБА_1 . Ознак дії збиваючих факторів внутрішнього та/або зовнішнього характеру при виконанні зазначених рукописних написів та підписів не виявлено.

Судом апеляційної інстанції установлено, що наведені у заяві доводи не містять підстав для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду від 24 червня 2015 року про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду заяви) однією з підстав для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Заявник істотними для справи обставинами вважає те, що не існувало договорів купівлі-продажу від 17 травня 2007 року, укладених між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем, згідно якого остання була власником спірного майна, яке згодом відчужила на користь ОСОБА_3 за оспореними договорами купівлі-продажу від 07 вересня 2009 року.

Апеляційним судом установлено, що наведені заявником обставини були предметом розгляду під час кримінального провадження, досліджувались судами різних інстанцій, внаслідок чого їм була надана відповідна правова оцінка, зокрема в ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2016 року.

Крім того, апеляційним судом установлено, що у даній справі ОСОБА_1 оспорював договори купівлі-продажу від 07 вересня 2009 року з тих підстав, що за цими договорами ОСОБА_2 без його згоди розпорядилась спірним майном подружжя.

У даній справі під час її розгляду по суті, за наслідками чого було ухвалено рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року, питання щодо відповідності вимогам закону договорів купівлі-продажу від 17 травня 2007 року ОСОБА_1 не порушував.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності inter alia, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»).

Повно та всебічно дослідивши обставини, викладені у заяві ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд апеляційної інстанції установив, що наведені у заяві доводи не містять підстав для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду від 24 червня 2015 року про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі, у зв`язку із чим аргументовано відмовив у її задоволенні.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскарженого судового рішення спростовуються матеріалами справи та висновками суду апеляційної інстанції, які містять відповідні обґрунтування щодо вимог заяви ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Згідно вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди скаржника з ухваленим судовим рішенням та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Рішення суду апеляційної інстанції містить відповідні висновки, що відповідають встановленим на підставі наданих доказів обставинам, які мають значення для вирішення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, та обґрунтування щодо доводів відповідної заяви, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

ОСОБА_1 не позбавлений можливості на захист своїх прав, які вважає порушеними, у спосіб, який передбачений положеннями чинного законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко