ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р. Справа№ 910/2942/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі Денисюк І.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 04.12.2019.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 (повне

рішення складено 23.09.2019)

у справі №910/2942/19 (суддя Головіна К.І.)

за позовною заявою Керівника Київської місцевої прокуратури № 9

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.09.2019 у справі № 910/2942/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2019 у справі №910/2942/19 та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Також скаржник зазначає, що відповідач-2 - ТОВ "Смарт-Девелопмент", будучи власником нерухомого майна площею 22,00 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці по вул. Механізаторів, 3 у м. Києві, згідно з рішенням Київради № 1442/5506 від 20.09.2018 р. незаконно отримав в оренду земельну ділянку територіальної громади міста Києва площею 0,0599 га (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005) за вказаною адресою для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, оскільки площа земельної ділянки, наданої йому відповідачем-1 в оренду, у 27 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване, а тому право користування на іншу площу земельної ділянки (вільну від нерухомого майна) могло набуватись лише на конкурентних засадах. Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться в санітарно-захисній зоні, де заборонено будівництво житлових та інших об`єктів.

04.11.2019 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Шаптала Є.Ю., суддів: Куксов В.В., Яковлєв М.Л.

Ухвало Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2019 у справі №910/2942/19 та призначено до розгляду на 04.12.2019.

11.11.2019 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні 04.12.2019 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2019 у справі №910/2942/19 скасувати.

В судовому засіданні 04.12.2019 представники відповідача-1 та третьої особи заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просили відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2019 у справі №910/2942/19 залишити без змін.

В судовому засіданні 04.12.2019 представник відповідача-2 та заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2019 у справі №910/2942/19 залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2011р. ТОВ "Смарт-Девелопмент" є власником нежилого будинку - будівлі АЗС № 18 (літ. А) загальною площею 22,00 кв.м., розташованого на земельній ділянці по вул. Механізаторів, 3 у місті Києві, про що до Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.12.2011р. внесений відповідний запис № 32738093.

Київською міською радою 20.09.2018р. було прийняте рішення № 1442/5506 "Про передачу ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелю, офісних будівель та торговельних приміщень з підземним паркінгом на вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі міста Києва" (надалі - спірне рішення), яким вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелю, офісних будівель та торговельних приміщень з підземним паркінгом на вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі міста Києва (п. 1);

- передати ТОВ "Смарт-Девелопмент" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,0599 га (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005) у зв`язку із набуттям права власності на майно (п. 2).

Разом з тим встановлено, що станом на дату передачі вказаним рішенням у користування ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:72:186:0005) будь-якої іншої земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, 3, не існувало.

На підставі зазначеного рішення 22.12.2018р. між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Смарт-Девелопмент" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - договір). Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,0599 га по вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі міста Києва (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005), для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелю, офісних будівель та торговельних приміщень з підземним паркінгом (п.п. 1.1, 2.1).

Відповідно до п. 1.1 Договору, земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п.п. 6.1, 6.2 Договору, сторони підтверджують, що земельна ділянка передається в оренду у придатному для її використання стані та вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди. Право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Договір укладено на 10 років.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що право оренди ТОВ "Смарт-Девелопмент" на земельну ділянку площею 0,0599 га по вул . Механізаторів, 3 (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005) було зареєстровано 22.12.2018 р., номер запису 29623578.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом та в своїй апеляційній скарзі вказує, що вказане рішення Київради № 1442/5506 від 20.09.2018р., яким відповідачу-2 (ТОВ "Смарт-Девелопмент") була надана в оренду земельна ділянка площею 0,0599 га (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005), прийняте відповідачем-1 з порушенням вимог ст. 114, ч. 2 ст. 124, ст. 134 Земельного кодексу України, а саме:

- площа переданої ТОВ "Смарт-Девелопмент" в оренду земельної ділянки (599 кв.м.) перевищує площу розташованого на ній нерухомого майна (22,00 кв.м.), тому решта площі земельної ділянки, право власності на яку не було оформлене попереднім власником нерухомого майна, передана в оренду не на конкурентних засадах;

- в оренду ТОВ "Смарт-Девелопмент" передана земельна ділянка, яка знаходиться в межах санітарно-захисної зони, де заборонено будівництво будь-яких об`єктів.

Щодо вказаних доводів, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків з якими погоджується суд апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як встановлено ст. 9 Земельного кодексу України, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

У відповідності до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Частиною 3 ст. 124 Земельного кодексу України визначено спеціальний порядок передачі земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, в оренду громадянам та юридичним особам, встановлений ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У відповідності до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Згідно з ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

При погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядуванні підприємствами, установами та організаціями;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Разом з тим, порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві регулюється рішенням Київської міської ради № 241/2463 від 20.04.2017 "Про порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві" (надалі - Порядок), який розроблено з метою врегулювання процедури реалізації прав на землю фізичними та юридичними особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Розділом 3 цього Порядку передбачене наступне: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення Київської міської ради про надання дозволу на його розроблення або без такого дозволу у разі якщо зацікавленою особою відповідно до законодавства та цього Порядку набуто право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, крім випадку, коли право на земельну ділянку підлягає набуттю на конкурентних засадах (земельних торгах) (п. 3.1); при розробці документації із землеустрою враховуються дані міського земельного кадастру, містобудівного кадастру та Державного земельного кадастру, програм щодо використання земель та їх правовий режим (п. 3.3); документація із землеустрою погоджується в порядку та органами, встановленими статтями 186, 186-1 Земельного кодексу України та у випадках, визначених Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації", подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації (п. 3.5); при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій", надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено Земельним кодексом України, та проведення будь-яких обстежень, експертиз і робіт (п. 3.6).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що враховуючи наведені приписи чинного законодавства, визначення площі земельної ділянки, яка має бути надана у користування, на підставі висновку спеціальної експертизи, на що вказував прокурор з посиланням на нормативні документи в галузі будівництва, санітарних норм та правил, не передбачено законодавчо встановленою процедурою відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі листа Київської міської ради № 08/3639 від 28.02.2017р. на замовлення відповідача-2 землевпорядною організацією - ТОВ "Інгер-Гранд" був розроблений проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки площею 0,0599 га за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, 3, в оренду на 10 років, який у подальшому був погоджений органом містобудування та архітектури та територіальним органом, що здійснює державну політику у сфері земельних відносин відповідно до ст. 186-1 Земельного Кодексу України. Зокрема вказаний проект містить позитивні висновки, викладені Департаментом містобудування та архітектури № 5985/0/12-4/09-17 від 20.07.2017р. та Головним управлінням Держземагентства у м. Києві № 20279/82-17 від 13.11.2017р.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач-1 прийняв правомірне рішення, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 у зв`язку з набуттям права власності на майно.

Щодо тверджень прокурора про те, що земельна ділянка мала відчужуватись шляхом проведення земельних торгів, апеляційний господарський суд відхиляє їх з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

При цьому, приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Однак, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).

Як вже зазначалось, на земельній ділянці, наданій у користування ТОВ "Смарт-Девелопмент" площею 0,0599 га (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005), знаходиться нерухоме майно (будівля АЗС), належне останньому на праві власності, у зв`язку з чим ця земельна ділянка була передана орендарю відповідачем-1 без проведення земельних торгів.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.10 постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз`яснив, що згідно з частиною другою статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи прокурора про перевищення площі земельної ділянки над площею нерухомого майна, на якій воно знаходиться, оскільки жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.

Суд апеляційної інстанції враховує, те що земельна ділянка з кадастровим № 8000000000:72:186:0005 за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, 3, була сформована як окремий та неподільній об`єкт нерухомого майна відповідно до Генерального плану м. Києва та зареєстрована 27.03.2018 року у Державному земельному кадастрі, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру НВ-8000936262019 від 10.04.2019 року, яка наявна в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи положення статей 124, 134 Земельного кодексу України та те, що на земельній ділянці по вул. Механізаторів, 3, переданій Київрадою у користування ТОВ "Смарт-Девелопмент" спірним рішенням, знаходиться нерухоме майно, належне відповідачу-2 на праві власності, місцевий господарський суд вірно зазначив, що твердження прокурора про незаконне надання ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки площею 0,0599 га (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005) є безпідставними.

Разом з тим, не приймаються до уваги доводи прокурора щодо незаконності передачі ТОВ "Смарт-Девелопмент" в оренду під будівництво спірної земельної ділянки, яка знаходиться у межах санітарно-захисної зони.

З наявного у матеріалах справи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Механізаторів, 3, вбачається, що стосовно зазначеної земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:72:186:0005) зареєстроване обмеження - захисна зона навколо об`єкта (код 03).

Згідно з ст. 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Таким чином, санітарно-захисна зона може бути встановлена на землях усіх форм власності та на землях усіх видів цільового призначення, унаслідок чого діє заборона здійснення певних видів діяльності у межах такої санітарно-захисної зони.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що на момент розгляду справи будь-якого будівництва на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:72:186:0005) ТОВ "Смарт-Девелопмент" не здійснюється.

Разом з тим, суд враховує те, що закон встановлює лише заборону проведення робіт на земельній ділянці, на якій створена санітарно-захисна зона, але ніяк не заборону передавати в оренду таку земельну ділянку. При цьому сам по собі факт передачі в оренду земельної ділянки не означає автоматичного початку процесу будівництва. Більше того, питання законності зведення будинків і споруд на земельній ділянці, яка включає санітарно-захисну зону, не відноситься до компетенції Київради.

Згідно з ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено того, що спірне рішення Київською міською радою № 1442/5506 від 20.09.2018р. було прийняте із порушенням вимог закону, то підстави для визнання його незаконним та скасування - відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 1401 від 22.12.2018р., укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Смарт-Девелопмент" на підставі рішення Київської міської ради № 1442/5506 від 20.09.2018р., суд першої інстанції дійшов до вірного висновку та зазначив наступне.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як передбачено приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р. роз`яснив, що вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Разом з тим, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

З вищевикладеного вбачається, що підстав для визнання рішення Київської міської ради № 1442/5506 від 20.09.2018р. незаконним та його скасування немає, а тому й підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/2942/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи заступника прокурора міста Києва, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/2942/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/2942/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2942/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено - 10.12.2019.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов