Справа № 461/7871/19 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.

Провадження № 33/811/1181/19 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 рокуЛьвівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника Львівської митниці ДФС Лубоцького Б.І. на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2019 року, -

з участю представника

Львівської митниці ДФС Зирянова О.Ю.,

правопорушника ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Постановлено повернути ОСОБА_1 вилучені відповідно до протоколу № 3750/20900/19 від 27 вересня 2019 року 15 000 (п`ятнадцять тисяч) євро (300 купюр номіналом 50 євро), після здійснення його митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися або для повернення на митну територію держави, з якої його було ввезено (на його розсуд).

Також, постановлено стягнути зОСОБА_1 384,20 грн. судового збору.

Згідно постанови судді,27 вересня 2019 року, близько 12 год. 20 хв., під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «А» через м/п «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС, рейсом W6 6761 Львів-Дортмунд, авіакомпанії WIZZ, ОСОБА_1 в якості пасажира обрав формою проходження митного контролю смугу руху спрощеного митного контролю «зелений коридор». На підставі п.4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України громадянину було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має 10 000 євро. Після цього пасажиру було запропоновано пред`явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контролю) пасажиром було пред`явлено готівку в розмірі 25 000 євро, що знаходилась в одному з відділень дорожньої сумки громадянина (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Підтверджуючих документів на вивезення надлишкової суми (15 000 євро) ОСОБА_1 не пред`явлено.

В апеляційній скарзі представник Львівської митниці ДФС Лубоцький Б.І. покликається на те, що висновок суду є помилковим та необґрунтованим, а постанова - упередженою.

Зазначає, що розглянувши справу по суті, суд об`єктивно прийшов до висновку щодо наявності у діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та застосував до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Разом з тим вважає, що судом необґрунтовано не враховано адміністративне стягнення у виді конфіскації предметів правопорушення, а саме готівкових коштів в сумі 15 000 євро.

Звертає увагу на те, що законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування до нього основного адміністративного стягнення, зокрема конфіскації предметів правопорушення та накладання штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є невід`ємною частиною санкції ст. 471 МК України.

Наголошує, що безпідставним є покликання на ст. 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке відкидає норми національного законодавства, закріплені у Митному кодексі України, зокрема визначені ст. 258 та ч.2 ст. 366 цього кодексу, а також не враховано того, що жодним з рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Стверджує, що дії ОСОБА_1 мають закінчений склад правопорушення, визначеного диспозицією ст. 471 МК України.

Також акцентує, що судом не дотримано норм ст. 245 КУпАП.

Просить змінити постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_1 в частині конфіскації та конфіскувати предмети правопорушення, а саме готівкові кошти в сумі 15 000 євро.

Заслухавши пояснення представника Львівської митниці ДФС Зирянова О.Ю., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення правопорушника ОСОБА_1 про її заперечення та залишення постанови судді без зміни, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у постанові адміністративного правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.

Наведеним у оскаржуваному рішенні доказам місцевий суд дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії правопорушника ОСОБА_1 за ст. 471 МК України.

Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і перевіряє постанову місцевого суду, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП лише в межах апеляційної скарги.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, конфіскація вилученої валюти не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи), а необхідна рівновага не буде забезпечена, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».

Так, приймаючи рішення про відсутність підстав для конфіскації вилученої у ОСОБА_1 валюти, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що конфіскація вилучених грошових коштів істотно вплине на майновий стан останнього, оскільки доказами по справі підтверджено їх законне походження.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилученої валюти буде досягнутий, у даному конкретному випадку, розумний баланс між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відтак, призначене судом І інстанції ОСОБА_1 стягнення, відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни не вбачає.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу представника Львівської митниці ДФС Лубоцького Б.І. залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2019 року, відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати

з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду Галапац І.І.