ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2009 року № 2а-1440/09/2670

11:14

За позовомДержавної госпрозрахункової установи «Агентства з питань банкрутства»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування рішення № 0027031510/0 від 19.12.2008

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення № 0027031510/0 від 19.12.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порученням положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки перерахування частини прибутку здійснено без порушення так як існувала переплата по авансових внесках.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято в зв`язку з допущенням позивачем порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому правомірно до нього застосовано штрафні санкції, встановлені пунктом 17.1.9 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

відповідачем в ході проведення документальної (камеральної) перевірки підприємства ДГУ "Агентство з питань банкрутства" встановлено порушення вимог п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме несплата авансових внесків при перерахуванні частини прибутку (доходу), що вилучається в доход держави. За результатом перевірки складено Акт № 3085-15-10 від 17.12.2008 про результати проведення камеральної перевірки складено, який вручено позивачеві 17.12.2008.

На підставі вказаного Акту Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0027031510/0 від 19.12.2008, яким Державному госпрозрахунковому агентству з питань банкрутства визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у розмірі 26812,50 грн.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств`від 28.12.1994 N 334/94-ВР регулює спірні правовідносини.

Платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв`язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 статті 7 чи пунктом 10.2 статті 10 цього Закону (пункт 7.8.3. Закону № 334).

При цьому, положенням пункту 7.8.2. передбачено, що 7.8.2. крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов`язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому, пунктом 10.1. Закону № 334 передбачено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об`єкта оподаткування.

За результатом розгляду справи, судом встановлено, що в оскаржуваний період при подачі декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік позивачем не заповнено рядки 16, 20 та 21. Разом з тим, в декларації за 3 квартал 2008 платником податку заповнено 20 та 21 рядки, а не заповнено рядок 16, з матеріалів справи також вбачається аналогічне заповнення податкової декларації за півріччя 2008 року.

Закон України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами`від 21.12.2000 N 2181-III (Далі -Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), включаючи збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов`язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов`язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов`язання з такого податку, збору (обов`язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, адже спірне податкове повідомлення-рішення від 19.12.2008 № 0027031510/0 прийнято з дотриманням принципів, визначених статтею 2 КАС України. Вказаного висновку суд дійшов з огляду на те, що при подачі декларацій з податку на прибуток підприємств (за 2008 рік) платником податку не відображено визначення cуми авансових внесків, що є порушенням положень статті 7 Закону № 334. Разом з тим, в свою чергу, суд не приймає до уваги твердження позивача, як підставу для задоволення адміністративного позову, наявність переплати по авансових платежах в оскаржуваний період, оскільки останнє не відображено в поданих до податкового органу відомостях -звітних податкових деклараціях. Відсутність належного заповнення позивачем відповідних рядків декларації спричинило відсутність належного декларування відповідних зобов`язань та відображення їх у обліковій картці платника податку. З огляду на це, очікуване позивачем зарахування сплати відповідних зобов`язань за рахунок наявної у платника податку переплати з податку на прибуток не відбулося та не могло відбутися з підстав, зазначених вище.

В зв`язку з викладеним відповідачем правомірно в порядку пункту 17.1.9 Закону № 2181 прийнято оскаржуване рішення.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -16.11.2009.