Справа № 307/225/20

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

27.03.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,

та учасників судового провадження : прокурорки ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , та

потерпілої ОСОБА_8 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/664/21, за апеляційними скаргами, які подали захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 , та представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИВ :

Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2021 року,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, студента Тернопільсьского політехнічного інституту, сезонного робітника, неодруженого, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року і 6 (шести) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

Вироком ухвалено цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 , на користь потерпілої ОСОБА_11 , матерiальну шкоду у розмірі 45 899 (сорок п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень та моральну шкоду у розмiрi 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень.

Вироком ухвалено речові докази - транспортний засіб марки «VW Golf», н/з НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_12 ; автомобiль марки «ЗАЗ Sens», H/3 НОМЕР_4. - повернути ОСОБА_13 .

Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

26 листопада 2019 року, приблизно о 12 год 00 хв, обвинувачений ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «VW Golf», н/з НОМЕР_2 , проїжджаючи біля будинку № 3, по вулиці Шевченка, у с. Вільхівці Лази, рухаючись правою смугою руху, в напрямку с. Вільхівці, у порушення вимоги пунктів 1.2., 1.5., 11.2., 11.3. та 2.3. Правил дорожнього руху України, маючи технiчну можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку і уникнути зіткнення з транспортним засобом, проявив неуважність, у зв`язку з чим, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «3A3 Sens», H/3 НОМЕР_4 , який рухався у зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_14 , в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а пасажир автомобіля «3A3 Sens», н/з НОМЕР_4 . ОСОБА_15 отримала тяжке тілесне ушкодження. Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, - тобто порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжке тілесні ушкодження.

В апеляційній представник потерпілої, адвокат ОСОБА_10 , вказує нате, що вирок є незаконним, просить його скасувати. В обґрунтування доводів вказує на те, що місцевий суд не оцінив належним чином доводи потерпілої та її представника, неповно та однобоко з`ясував фактичні обставини кримінального правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про достатність підстав для звільнення на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Стверджує, що обираючи вид та міру покарання суд проігнорував роз`яснення що містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Відповідно до зазначених положень, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. Своєю чергою при судовому розгляді та постановленні вироку суд, оцінюючи пом`якшуючі покарання обставини, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, не правильно надав належну оцінку цій обставині. Апелянт стверджує, що моральну та матеріальну шкоду потерпілій обвинувачений відшкодував тільки частково. Стверджує, що заявлена сума цивільного позову - 139 000 (сто тридцять дев`ять) тисяч грн. матеріальних збитків та моральної шкоди в розмірі 500 000 (п`ятсот) тис. грн. є цілком виправданою На його переконання, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України застосовані не правильно, що зрештою призвело до м`якості призначеного покарання, відтак вважає, що виправлення ОСОБА_6 буде можливим лише в умовах ізоляції від суспільства. Просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_6 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, без застосування положень ст. ст. 75, 76 КК України. Цивільний позов потерпілої просить задовольнити частково.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_9 , вказує на те, що вирок є необґрунтованим та незаконним через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Стверджує, що суд не взяв до уваги низку пом`якшуючих покарання обставин та факт відсутності обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , що стало наслідком призначення йому покарання, яке за своїм розміром та видом є несправедливим через суворість. Зазначає, що злочин ОСОБА_6 вчинив з необережності, у скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та добровільно частково відшкодував заподіяну потерпілим шкоду. При цьому адвокат ОСОБА_9 стверджує, що його підзахисний раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, є молодим за віком. Окрім того зазначає, що ОСОБА_6 та його батьками відшкодовано потерпілим матеріальну шкоду у вигляді витрат на лікування у загальній сумі 136 703 грн, повністю відшкодовані витрати, пов`язані з похованням ОСОБА_16 у сумі 26 550 грн, матеріальну шкоду у вигляді ринкової вартості автомобіля у розмірі 4200 доларів США, що становить 104 328 грн, батьками обвинуваченого потерпілій сплачені кошти як витрати на лікування. Щодо зазначеної потерпілою ОСОБА_8 у позовнiй заявi моральної шкоди, яку вона оцінила в 500 000 гривень, та яку суд задовольнив частково і стягнув з ОСОБА_6 55 000 гривень, у цій частині (в частині стягнення моральної шкоди) обвинувачений ОСОБА_6 визнає частково. Так, вважає, що ОСОБА_8 як потерпіла внаслідок кримінального правопорушення безумовно має право на відшкодування понесеної моральної шкоди. При цьому, апелянт зазначає, що визначаючи суму до відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд повинен був виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на вищезазначене, апелянт звертає увагу на те, що обвинувачений є молодим за віком і наразі не працевлаштований, відтак, виходячи з реальної можливості відшкодування спричиненої потерпілій моральної шкоди, ОСОБА_6 готовий добровільно відшкодувати потерпілій ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 20 400 грн. Просить вирок суду у частині призначеного покарання та стягнення моральної шкоди змінити частково, призначивши ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами, і на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку терміном на один рік, а також стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.

З огляду на те, що в апеляційній скарзі представника потерпілої ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_6 , тому апеляційним судом його явка на розгляд кримінального провадження визнана обов`язковою.

Закарпатським апеляційним судом за адресою місця проживання обвинуваченого ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) неодноразово направлялися повістки про виклик у судові засідання на розгляд апеляційних скарг. Також обвинувачений ОСОБА_6 повідомлявся про час та місце судових засідань за допомогою смс-повідомлень з використанням додатку «Viber». Разом із цим, у судовому засіданні 26.03.2024 адвокат ОСОБА_7 вказував на те, що ОСОБА_6 відомо про час та місце розгляду апеляційних скарг.

Однак, обвинувачений ОСОБА_7 , участь якого під час апеляційного розгляду справи, відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України, визнана обов`язковою, оскільки в апеляційній скарзі потерпілої сторони ставиться питання про погіршення його становища, в судові засідання апеляційного суду жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв.

Ухвалою колегії суддів Закарпатського апеляційного суду від 08.02.2024 постановлено рішення про здійснення приводу обвинуваченого ОСОБА_6 на розгляд кримінального провадження.

Разом з тим, ухвала суду про привід залишились не виконаною і відповідно до листа начальника Тачівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_17 від 26.03.2024, забезпечити явку обвинуваченого ОСОБА_6 до Закарпатського апеляційного суду не надалось можливим, оскільки обвинувачений відсутній за місцем проживання у зв`язку з виїздом за межі України.

Під час судового засідання 27.03.2024 прокурорка ОСОБА_5 заявила клопотання про оголошення обвинуваченого ОСОБА_6 у розшук, надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою приводу для участі в розгляді кримінального провадження та зупинення кримінального провадження.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурорки ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_8 , які підтримали клопотання прокурорки, захисника - адвоката ОСОБА_7 , який заперечив щодо задоволення клопотання, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання прокурорки про розшук обвинуваченого, надання дозволу на його затримання з метою приводу до апеляційного суду та зупинення кримінального провадження, підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обвинувачений ОСОБА_6 , участь якого під час апеляційного розгляду справи, відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України визнана обов`язковою, оскільки в апеляційній скарзі потерпілої сторони ставиться питання про погіршення його становища, в судові засідання апеляційного суду жодного разу не з`явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомляв.

Разом з тим, ухвала суду про привід обвинуваченого ОСОБА_6 залишилась не виконаною і відповідно до листа начальника Тачівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_17 від 26.03.2024, забезпечити явку обвинуваченого ОСОБА_6 до Закарпатського апеляційного суду не надалось можливим, оскільки обвинувачений відсутній за місцем проживання у зв`язку з виїздом за межі України, що підтверджується довідкою Вільховецької сільської ради.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, Закарпатським апеляційним судом за адресою місця проживання ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) неодноразово направлялися повістки про виклик у судові засідання на розгляд апеляційних скарг. Також обвинувачений ОСОБА_6 повідомлявся про час та місце судових засідань за допомогою смс-повідомлень з використанням додатку «Viber». Разом із цим, у судовому засіданні 26.03.2024 адвокат ОСОБА_7 вказував на те, що обвинуваченому ОСОБА_6 відомо про час та місце розгляду апеляційних скарг.

Ухвалою колегії суддів Закарпатського апеляційного суду від 08.02.2024 постановлено рішення про здійснення приводу обвинуваченого ОСОБА_6 на розгляд кримінального провадження, який не було виконано у зв`язку з відсутністю ОСОБА_6 за місцем проживання.

Оскільки, застосованими апеляційним судом заходами забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_6 , явка якого до суду апеляційної інстанції визнана обов`язковою, не виявилось можливим, а обвинувачений ОСОБА_6 ухиляється від явки до суду і відповідно до листа начальника Тачівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_17 від 26.03.2024, забезпечити явку обвинуваченого ОСОБА_6 до Закарпатського апеляційного суду не надалось можливим, оскільки обвинувачений відсутній за місцем проживання у зв`язку з виїздом за межі України, що підтверджується довідкою Вільховецької сільської ради, колегія суддів дійшла висновку, що обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно оголосити в розшук, а апеляційне провадження зупинити.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 188 КПК України прокурор має право звернутися з клопотанням про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 КПК України суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.

З урахуванням викладеного, та оскільки обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово не з`являється на виклики суду, привід останнього до суду виконати не видалось за можливе через його перебування за межами території України, тому апеляційний суд вважає за необхідне надати дозвіл на затримання обвинуваченого у разі його виявлення.

Відповідно до ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Тому, апеляційне провадження підлягає зупиненню з оголошенням обвинуваченого ОСОБА_6 у розшук та наданням дозволу на його затримання з метою приводу для участі у розгляді кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 188, 189, 190, 335, 405, 417, 418 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурорки Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити.

Оголосити обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 (моб. тел. НОМЕР_5 ), у розшук.

Організацю виконання ухвали доручити начальнику Тячівському РВП ГУНП в Закарпатській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорку Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 .

Надати працівникам Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_6 з метою приводу його до Закарпатського апеляційного суду для розгляду кримінального провадження.

Про затримання обвинуваченого ОСОБА_6 повідомити прокурорку Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 та Закарпатський апеляційний суд.

Затриманого ОСОБА_6 не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання доставити до Закарпатського апеляційного суду.

Провадження за апеляційними скаргами, які подали захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 , та представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 , на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 зупинити до розшуку обвинуваченого.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: