Справа № 289/179/19

Номер провадження 2/289/185/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2019 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Луньової Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 04.02.2019 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 12169,18 грн. за кредитним договором.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 24.11.2016 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, як наслідок, станом на 14.01.2019 виникла заборгованість у розмірі 12169,18 грн., яка складається з 1952,80 грн. - тіло кредиту; 2489,50 грн. - нараховано відсотки за користування кредитом; 6671,20 грн. - нарахованої пені; 500 грн. штраф (фіксована складова); 555,68 грн. штраф (процентна складова).

Ухвалою від 16.08.2019 відкрито провадження у цій справі та з урахуванням ст. 274,279 ЦПК України ухвалено її розглядати у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву.

19.08.2019 на зареєстровану адресу відповідача була направлена ухвала про відкриття провадження у справі із пропозицією направити до суду свій відзив на позов та копія позову з додатком на 19 арк., яку, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вручено за довіреністю Савчук, 04.09.2019.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надала, клопотань про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

У прохальній частині позовної заяви позивач вказав, що у разі неявки в судове засідання відповідача, він не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом. До позову додав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.31,32).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 81 ч. 1 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на вимоги своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за № 22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.26-30).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2016 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складає між сторонами Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом сторін у заяві (а.с.6).

До кредитного договору банк додав розрахунок заборгованості, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.5, 7).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 24.11.2016 вбачається, що заборгованість відповідача станом на 14.01.2019 за тілом кредиту становить 1952,80 грн., нараховані відсотки 2489,50 грн., нарахована пеня 6671,20 грн., та заборгованість по судовим штрафам 1055,68 грн., а разом 12169,18 грн. (а.с.5).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач була ознайомлена саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16 посилання на внутрішні документи банка (правила, положення і т. д.), які не були підписані позичальником як додаток до договору і які містять умови надання, користування банківським кредитом, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами про визнання умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення, оскільки не можливо ідентифікувати, чи саме з цими умовами та правилами погоджувався позичальник, при отриманні банківської карти.

Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи з обслуговування кредитних карт, на які посилається позивач як на складову договору банківських послуг, укладеного з відповідачем, стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід`ємності від заяви позичальника.

У підписаній сторонами заяві від 24.11.2016 процентна ставка не зазначена.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

А відтак, суд не вбачає підстав для стягнення відсотків за користування кредитними коштами, згідно з наданими банком Тарифами з обслуговування кредитних карт.

До того ж, у заяві від 24.11.2016, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Крім того, позивач просить стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, при цьому в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не зазначає в позовній заяві та не надає відповідних доказів на підтвердження того, коли і на підставі чого виникла така заборгованість в розмірі 12169,18 грн., та яким чином ці кошти була отримані відповідачем, оскільки в заяві відсутні умови та порядок збільшення тіла кредиту. Розрахунок заборгованості за кредитним договором без підписаних сторонами істотних умов також є неналежним доказом наявності вказаної заборгованості.

Крім того, з розрахунку заборгованості (з якого також не вбачається узгоджена сторонами сума кредиту) встановлено, що відповідачем на погашення отриманого кредиту за період з 24.11.2016 по 14.01.2019 було сплачено 8227,00 грн., що значно більше зазначеного в заборгованості тіла кредиту.

Позивачем не представлено суду жодного підписаного відповідачем документу, з якого можливо встановити волевиявлення останнього на укладення кредитного договору з конкретно визначеними істотними умовами - розмір тіла кредиту, розмір відсотків, строк повернення.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у договорі домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми, пені, штрафів, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054-1056-1 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Д. Ю. Луньова

Згідно з оригіналом

Суддя Д. Ю. Луньова

"___" __________ 20 __

(дата засвідчення копії)