ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2009 року № 2а-257/09/2670

15:21

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

проскасування припису № СК-08/08-808 від 27.08.2008

Головуючий суддя: Кротюк О.В.

Судді: Вовк П.В.

Ковзель П.О.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з вимогами скасувати припис № СК-08/08-808 від 27.08.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний припис прийнято в порушення положень Закону України «Про страхування», оскільки позивач здійснює свою господарську діяльність з дотриманням норм вказаного Закону.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем допущено порушення законодавства при наданні фінансових послуг, які необхідно усунути.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

За результатом позапланової безвиїзної перевірки Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія`складено акт перевірки від 30 липня 2008 року №26/08-26-1075 (далі -Акт перевірки).

Згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог частини першої пункту 3 статті 20 та частини першої статті 25 Закону України «Про страхування`у договірних відносинах з ОСОБА_1 відносно нездійснення виплати страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Покликання позивача на те, що у останнього у відповідності до п.14.1. та 14.2. договору страхування № 016139 від 30.03.2007 (далі - договір) наявний 45 денний строк (15 днів +30 днів) щодо прийняття рішення про виплату судом не приймається.

Оцінюючи положення п. 14.1. та 14.2. суд вважає необхідним зазначити, що рішення про виплату або у відмові у виплаті страхового відшкодування приймаються протягом часу встановленого пунктом 14.1. договору. У разі якщо не буде прийнято рішення у строки встановлені п.14.1. з огляду на необхідність отримання додаткової інформації, то тільки тоді може бути оголошена відстрочка у прийняті відповідного рішення. Інакше говорити про застосування положень підпункту 14.1. після первинного застосування підпункту 14.2. є безпідставним та не логічним щодо звичайного застосування вказаного договором порядку прийняття відповідного рішення страховою компанією. Поряд з цим, договір не містить жодних умов щодо характеру і властивостей перебігу строків за наслідком оголошення відстрочки, зокрема, щодо переривання (зупинення спливу) строку встановленого пунктом 14.1. Договору.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, твердження позивача про можливість застосування спочатку 30 днів (п. 14.2. договору), а після цього 15 днів (п. 14.1.) є безпідставним та необґрунтованим.

Окрім того, суд звертає увагу, що початок перебігу строку для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті у відповідності до п.14.1. договору починається після повідомлення страховика страхувальником про страховий випадок та одержання усіх необхідних документів та інформації про факт настання страхового випадку та розмір збитку. Зазначеному підпункту договору відповідає пункт 11 договору, яким визначено перелік документів, необхідних для підтвердження факту настання страхового випадку та визначення розмірів збитку.

Відповідно до реєстраційного листа позивача (долучено до матеріалів справи, помітка «вих.01.07 від 17.01.08») відповідні документи для прийняття рішення отримані позивачем 17.01.2008.

Це також підтверджується листом позивача до Голови територіального управління Держфінпослуг від 19.06.2008 № 346-ю (далі - лист). У відповідності до положень зазначеного листа у зв`язку з наявністю сумніву у позивача щодо поданих документів впродовж лютого-квітня 2008 року (тобто три місяці) позивач проводив відповідні зустрічі та направляв запити з метою отримання інформації, яка має відношення до заявленого страхувальником страхового випадку.

З огляду на це, та викладені у зазначеному листі позивачем 27 березня оголошено відстрочку у прийнятті рішення про виплату або відмову у виплаті. При цьому як випливає з листа усі обставини для прийняття рішення були з`ясовані до 27 березня 2008 і після цієї дати жодних дій щодо встановлення обставин страхового випадку позивачем не вчинялось. За таких умов жодних підстав для прийняття рішення про відстрочку 27 березня 2008 року у позивача не було.

Таким чином, має місце тримісячний термін (замість встановленого договором строку 15 робочих днів) перед оголошенням відстрочки у прийнятті відповідного рішення, що також підтверджує факт порушення умов закону «Про страхування`та обґрунтованість винесення припису.

Оцінюючи вказане у сукупності суд дійшов висновку про необґрунтованість і безпідставність позовних вимог, з огляду на що останні задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачі суду не надали.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення. За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя О.В. Кротюк

Судді П.В.Вовк

П.О.Ковзель

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -07.12.2009.