Єдиний унікальний номер 227/957/19        Номер провадження 22-ц/804/3083/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

м. Бахмут

справа  № 227/957/19

провадження  № 22-ц/804/3083/19

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: Біляєвої О.М., Папоян В.В.,

учасники справи:

позивач –  ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін  в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут  цивільну справу № 227/957/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2019 року (суддя Любчик В.М.), ухваленого в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 20 вересня 2019 року,-

В С Т А Н О В И  В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В березні 2019 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послався на те, що він з 2002 року перебував у трудових відносинах з «Державним підприємством «Донецька залізниця Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку». На підставі наказу  ПАТ «Укрзалізниця» №10/ДН-ос від 04 липня 2016 року, у зв`язку з реорганізацією «Державного підприємства «Донецька залізниця», з 05 липня 2016 року він продовжив дію безстрокового трудового договору, без зміни назви посади у структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 17 липня 2017 року на підставі наказу (розпорядження) №6845/ДН-ос від 10 липня 2017 року він був звільнений у зв`язку зі скороченням  штату. В день звільнення  остаточного розрахунку, проведено не було. Заборгованість  по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року складає 34 964,38 грн. (з урахуванням вже здійсненого утримання податкового податку з громадян та інших обов`язкових платежів). Зазначає, оскільки відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільненні, він має право на виплату середнього заробітку за всі дні затримки розрахунку.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня у розмірі 34 964,38 грн. (з урахуванням вже здійсненого утримання податкового податку з громадян та інших обов`язкових платежів) та суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за кожен день до часу фактичного розрахунку чи постановлення рішення судом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» про стягнення суми заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку задоволено частково: стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 31937,17 грн., без утримання податку та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з  АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 701,88 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах, виконував свої трудові обов`язки  в повному обсязі, а також при звільненні не отримав усі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду відповідач – АТ «Українська залізниця», посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що з 16 березня 2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення  вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом президента України від 15 березня 2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів.

Зазначає, що у відповідача відсутня можливість надати докази, що відповідно до Наказу Державного комітету статистики № 489 від 05 грудня 2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», а саме N П-1 «Наказ про прийняття на роботу», N П-3 «Наказ про надання відпустки», N П-4 «Наказ про припинення трудового договору», N П-5 «Табель обліку використання робочого часу», N П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника», можуть вважатись належними та допустимими, оскільки вони залишились на непідконтрольній Українській владі території, тому підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт,визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат не має можливості. Таким чином заборгованість з заробітної плати за період з 16 березня 2017 року відсутня, так як її нарахування не здійснювалося.

Надані позивачем розрахунки заробітної плати виготовлені на непідконтрольній українській владі території в м. Донецьк. Зазначає, що адміністративна будівля Донецької дирекції залізничних перевезень (м. Донецьк вул. Артема,68) була захоплена невідомими особами (про це зазначено у висновку ТПП). Таким чином відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю після захоплення, зазначені обставини дають підстави  для  критичного оцінювання наданих позивачем доказів по справі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11 листопада 2019 року на електрону пошту Донецького апеляційного суду від позивача – ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву зазначив, що на підприємстві працювала єдина централізована бухгалтерська програма «Фобос», за допомогою якої відповідач мав змогу формувати, контролювати, передавати первинні документи усіх своїх структурних підрозділів, тому посилання представника відповідача на відсутність первинних документів є неправдивими. Посилання відповідача на втрату контролю і доступу до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особистих справ працівників, табелів робочого часу та інших документів спростовує той факт, що 17 липня 2017 року відповідач знайшов спосіб ознайомити позивача з наказом про припинення трудового договору та видати належним чином завірену трудову книжку з відміткою про звільнення.

Зазначає, що між ним та відповідачем було укладено колективний договір, зі змісту якого вбачається, що відповідач зобов`язався вести облік робочого часу, вчасно та в повному обсязі нарахувати та виплатити заробітну плату, а саме не рідше трьох разів в місяць. Вважає, що саме на відповідача покладено обов`язок надавати необхідні розрахункові документи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

З трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 01 серпня 2002 року по 17 липня 2017 року перебував у трудових відносинах з відповідачем (а.с.10-17).

01 серпня 2002 року позивача було прийнято до «Іловайської дистанції сигналізації і зв`язку»; на підставі наказу № 198 від 11 червня 2009 року «Іловайська дистанція сигналізації і зв`язку» перейменоване на «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» ДП «Донецька залізниця»; згідно наказу  ПАТ «Укрзалізниця» № 303  від  15 квітня 2016 року «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька  дирекція  залізничних перевезень»  регіональної філії  «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці виданої на ім`я позивача серії НОМЕР_1 .

Постановою Кабінету міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року, змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З наказу (розпорядження) № 6845/ ДН-ос від 10.07.2017 року, вбачається, що  ОСОБА_1 звільнено з посади начальника дистанції ВП «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату 17.07.2017 року, про що у трудовій книжці зроблено запис № 14. В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 32 дні відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с.26).

З розрахунків заробітної плати ВП ШЧ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ УЗ вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року - всього нараховане 8 399,57 грн., з яких оплата простоїв становить 2 628,00 грн.,  а сума до виплати 6 679,19 грн.; за квітень 2017 року - всього нараховане 5 855,88 грн., з яких оплата простоїв становить 5 748,76 грн., сума до виплати 4 656,49 грн., за травень 2017 року - всього нараховане 5 855,88 грн., з яких оплата простоїв становить 5748,76 грн., сума до виплати 4656,49 грн.; за червень 2017 року - всього нараховане 1473,17 грн., з яких оплата простоїв становить 1446,23 грн., сума до виплати 1171,45 грн.; за липень 2017 року - всього нараховане 22 062,76 грн., з яких оплата простоїв становить 273,75 грн. (до складу вищезазначеної суми також входять виплата одноразової грошової допомоги, компенсація за 32 дні відпустки), сума до виплати становить 17 800,76 грн. З розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340) (а.с.28,29,30,30,31,32).

Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.

З копії табелів обліку використання робочого часу за березень 2017 року - липень 2017 року, відповідно до яких за літерним кодом «П» визначено: у березні 2017 року - 10 днів (80 годин), у квітні 2017 року - 19 днів (152 години), у травні 2017 року - 20 днів (159 годин), у червні 2017 року - 5 днів (40 годин), у липні 2017 року – 1 день (8 годин).(а.с.18,19,20,21,22).

Згідно відомостей (дата формування виписки 27 серпня 2019 року) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5 ), розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за 1 квартал 2017 року, становить 24 985,92 грн, з яких за січень 2017 року 8 508,37 грн, за лютий 2017 року 8 077,98 грн, за березень 2017 року 8 399,57 грн, що  збігається з сумою нарахованого заробітку, вказаного в табуляграмі за березень 2017 року, яку було надано позивачем (а.с.127-128).

Відповідно до довідки про доходи АТ «Українська залізниця» від 04 квітня 2019 року №223/1, ОСОБА_1 за березень 2017 року нараховане заробітну плату в розмірі 3806,93 грн., сума до виплати становить 3027,21 грн., в період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась (а.с.53).

Як вбачається з відомості на виплату грошей за березень 2017 року № 34, ОСОБА_1 отримав заробітну плату за першу половину березня 2017 року в розмірі – 3027,21 грн.(а.с.55-56).

З довідки АТ «Українська залізниця» від 04 квітня 2019 року №223/2, вбачається, що станом на 04 квітня 2019 року заборгованість по заробітній платі перед  ОСОБА_1 відсутня. (а.с.54).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно з положеннями статті   375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ  ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті  367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України  апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не  підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа виникла з трудових відносин та ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Згідно  з частиною  першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав усі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

На підставі частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статтею 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було достовірно встановлено, що позивач та відповідач  перебували в трудових відносинах.

01 серпня 2002 року позивача було прийнято до «Іловайської дистанції сигналізації і зв`язку»; на підставі наказу № 198 від 11 червня 2009 року «Іловайська дистанція сигналізації і зв`язку» перейменоване на «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» ДП «Донецька залізниця»; згідно наказу  ПАТ «Укрзалізниця» № 303  від  15 квітня 2016 року «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька  дирекція  залізничних перевезень»  регіональної філії  «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці виданої на ім`я позивача серії НОМЕР_1 .

З наказу (розпорядження) № 6845/ ДН-ос від 10.07.2017 року,вбачається, що  ОСОБА_1 звільнено з посади начальника дистанції ВП «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату 17.07.2017 року, про що у трудовій книжці зроблено запис № 14. В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 32 дні відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с.26).

З розрахунків заробітної плати ВП ШЧ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ УЗ вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року - всього нараховано 8 399,57 грн., з яких оплата простоїв становить 2 628,00 грн.,  а сума до виплати 6 679,19 грн.; за квітень 2017 року - всього нараховано 5 855,88 грн., з яких оплата простоїв становить 5 748,76 грн., сума до виплати 4 656,49 грн., за травень 2017 року - всього нараховано 5 855,88 грн., з яких оплата простоїв становить 5748,76 грн., сума до виплати 4656,49 грн.; за червень 2017 року - всього нараховано 1473,17 грн., з яких оплата простоїв становить 1446,23 грн., сума до виплати 1171,45 грн.; за липень 2017 року - всього нараховано 22 062,76 грн, з яких оплата простоїв становить 273,75 грн. (до складу вищезазначеної суми також входять виплата одноразової грошової допомоги, компенсація за 32 дні відпустки), сума до виплати становить 17 800,76 грн. З розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340) (а.с.28,29,30,30,31,32).

Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом  (розпорядження) № 6845/ДН-ос від 10 липня 2017 року,  про припинення трудового договору, відповідно до якого позивач має право на компенсацію за 32 дні невикористаної відпустки та виплату грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Відповідно до норм статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Відповідно до довідки про доходи АТ «Українська залізниця» від 04 квітня 2019 року №223/1, ОСОБА_1 за березень 2017 року нараховане заробітну плату в розмірі 3806,93 грн., сума до виплати становить 3027,21 грн., в період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась (а.с.53).

Згідно відомості на виплату грошей за березень 2017 року № 34, ОСОБА_1 отримав заробітну плату за першу половину березня 2017 року в розмірі – 3027,21 грн.(а.с.55-56).

З довідки АТ «Українська залізниця» від 04 квітня 2019 року №223/2, вбачається, що станом на 04 квітня 2019 року заборгованість по заробітній платі перед  ОСОБА_1 відсутня. (а.с.54).

Інших належних та допустимих доказів на спростування  наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції стягуючи з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 31 937,17 грн., обґрунтовано виходив с того, що відповідач виплатив позивачу заробітну плату лише за першу половину березня 2017 року, щодо інших сум, то відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність заборгованості перед позивачем.

Доводи відповідача, що відсутність первинної документації унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належного доказу на підтвердження своїх позовних вимог є не обґрунтованими.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) №6845/ДН-ос від 10 липня 2017 року.  Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та підписаний в.о. начальника дирекції залізничних перевезень В.О. Подлузським. В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право  на компенсацію за 32 дні відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.

Згідно матеріалів справи структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень», керівником якого є ОСОБА_2 , здійснює свою адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження, що також підтверджується довідкою відповідача № 223/1 від 04.04.2019 року про доходи позивача за березень - липень 2017 року, яка також підписана начальником дирекції залізничних перевезень ОСОБА_2 та на якій зазначено місце її видачі - м. Лиман Донецької області.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, частина 2 - збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Позивачем надано до суду копію трудової книжки, яка містить всі записи про час роботи позивача, розрахункові листи (табуляграми), наказ (розпорядження) про припинення трудового договору, табель обліку використання робочого часу, наказ про встановлення простою.

На підставі вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем надано відомості про виплату грошей за березень 2017 року, інших належних та допустимих доказів на спростування заборгованості перед позивачем, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) в березні 2017 року відповідачем позивачу нараховане заробітну плату в розмірі 8399,57 грн. (а.с.127-128), що відповідає розрахункам заробітної плати ВП ШЧ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ УЗ вбачається за березень 2017 року, яку позивач надав до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховане і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 розділу I «Загальні положення» Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який затверджений постановою Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року № 10-1, Реєстр застрахованих осіб забезпечує, в тому числі, облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» зазначеного Положення до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме:

персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового  державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;

відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховане і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Отже, відомості Реєстру застрахованих осіб про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховане і з яких сплачено страхові внески), є офіційними відомостями, які подаються до Реєстру роботодавцями. Наявність в системі персоніфікованого обліку відомостей про нараховану позивачу заробітну плату за березень 2017 року в сумі 8399,57грн., які подані саме роботодавцем, тобто відповідачем, спростовує його доводи про відсутність у відповідача первинної документації щодо нарахування позивачу заробітної плати після 16 березня 2017 року.

Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» не надав суду першої інстанції документів за підписом відповідальної посадової особи про належну позивачу заробітну плату за період простою з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, про виплати, які належать позивачу при звільненні та про їх виплату, в апеляційній скарзі визнає, що з 16 березня 2017 року нарахування позивачу заробітної плати припинено через відсутність первинних документів, що розрахунок з позивачем при його звільненні не проведено, суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив з доказів, наданих позивачем, які узгоджуються з відомостями з системи персоніфікованого обліку, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення) з урахуванням наданих відповідачем доказів про виплату позивачу заробітної плати за першу половину березня 2017 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду по суті вирішення вказаного позову та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, крім того, вони по своїй суті зводяться до переоцінки  доказів, що не входить до повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому  апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.7, 19, 369, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -  

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення  шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий                             О.О.Тимченко

Судді:                      О.М. Біляєва

   В.В. Папоян