КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 361/6972/19

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/16400/2019

Головуючий у суді першої інстанції: Дутчак І.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Нежури В.А.

суддів - Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.

при секретарі - Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року,

у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненка Олега Валерійовича, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на майно, визнання права власності на майно та витребування майна,

встановив:

У жовтні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненка О.В. про скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на майно та витребування майна.

Разом із позовною заявою ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення цього позову, у якій просить: накласти арешт на земельні ділянки кадастровий номер 3210600000:01:063:0630 площею 0,138 га, кадастровий номер 3210600000:01:063:0690 площею 0,051 га та кадастровий номер 3210600000:01:063:0691 площею 0,0352 га, цільове призначення яких: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані по АДРЕСА_1 ; заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме приватним і державним нотаріусам, державним реєстраторам Міністерства юстиції України та його територіальних органів, будь-яким іншим органам чи посадовим особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які реєстраційні записи (зміни) до відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі іпотек щодо вказаних земельних ділянок; заборонити ОСОБА_1 здійснювати забудову, передавати в іпотеку, користування (оренду) іншим особам, здійснювати поділ, об`єднання зазначених земельних ділянок; заборонити державним кадастровим реєстраторам та будь-яким іншим особам, уповноваженим на здійснення їх функцій, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які реєстраційні записи (зміни) до відомостей щодо вказаних вище земельних ділянок.

В обґрунтування вимог поданої заяви вона зазначала, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №410/135/08-Пі від 24 липня 2008 року, укладеним між нею і Банком, вона передала в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» земельну ділянку кадастровий номер 3210600000:00:064:0464, що розташована по АДРЕСА_1 . 20 травня 2019 року їй стало відомо, що на вказану земельну ділянку невідома особа завезла будівельні матеріали з наміром здійснювати будівельні роботи, а 22 травня 2019 року із Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналась, що вказану земельну ділянку ПАТ «Укрсоцбанк» було передано у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 березня 2019 року.

Для захисту свого порушеного права вона звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, яка судом була задоволена.

Однак, зазначене судове рішення не було виконано, оскільки 01 липня 2019 року ОСОБА_1 здійснив поділ цієї земельної ділянки на п`ять земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210600000:01:063:0629, 3210600000:01:063:0630, 3210600000:01:063:0631, 3210600000:01:063:0632, 3210600000:01:063:0633. У подальшому з цих п`яти вказаних земельних ділянок відповідач здійснив їх об`єднання та утворилися три земельні ділянки площею 0,138 га, 0,051 га та 0,0352 га, кадастрові номери 3210600000:01:063:0630, 3210600000:01:063:0690 та 3210600000:01:063:0691 відповідно.

Посилалася на те, що перехід права власності до Банку на належну їй земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0464, відбувся з порушенням вимог законодавства, поділ даної земельної ділянки на п`ять земельних ділянок, а у подальшому їх об`єднання у три земельні ділянки є незаконним. Враховуючи предмет її позову, дії вчиненні відповідачем щодо поділу та об`єднання вказаної земельної ділянки, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, про які вона просить, зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення її позову.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року заяву було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема апелянт у своїй скарзі посилався на те, що позивачем не було надано суду доказів вчинення ОСОБА_1 дій, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_3 , а тому підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, відсутні.

Заслухавши доповідь судді Нежури В.А., пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника АТ «Укрсоцбанк» - Кулініча О.В. та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обрані види забезпечення не обмежать прав ОСОБА_1 як власника трьох земельних ділянок на володіння нерухомим майном, а лише обмежать його право тимчасово користування та розпоряджатися цими земельними ділянками, що сприятиме своєчасному розгляду та вирішенню даної цивільної справи.

Але з таким висновком суду колегія суддів погодитися в повній мірі не може з огляду на таке.

Статтею 149 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В п. 4 постанови Пленуму ВС України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. №9 дано роз`яснення про те, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як встановлено судом позивач була власником індивідуально визначеного майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:0640464, яка в подальшому була передана у власність ОСОБА_1 і поділена ним на три земельні ділянки.

Позивач звернулась до суду з вимогами про скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на майно та витребування трьох земельних ділянок, які на її погляд на даний час знаходяться у незаконному володінні відповідача ОСОБА_1 .

Вказане свідчить про те, що майно, на яке було накладено арешт судом першої інстанції, є предметом спору, а тому забезпечення позову у вказаний спосіб є співмірним заявленим вимогам, а їх невжиття може утруднити виконання рішення суду, оскільки право власності на земельні ділянки зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 , який може їх відчужити без відома та дозволу інших осіб, що призведе до утруднення виконання можливого рішення суду про поділ майна подружжя.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначеними заходами забезпечення позову не було обмежено прав ОСОБА_1 як власника трьох земельних ділянок щодо володіння нерухомим майном, а обмеження його право тимчасово розпоряджатися цими земельними ділянками, сприятиме своєчасному розгляду та вирішенню даної цивільної справи.

Разом з тим, задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині заборони користуватися ОСОБА_1 земельними ділянками шляхом їхньої забудови, передачі в користування (оренду) третім особам, здійснювати поділ, об`єднання цих земельних ділянок, судом першої інстанції не було враховано інтереси останнього, який на час розгляду справи є власником земельних ділянок та, відповідно, має право володіння та користування ним, не зважаючи на те, що його право власності не визнається позивачем і оспорюється в судовому порядку.

Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було постановлено ухвалу про забезпечення позову в частині заборони користуватися земельними ділянками із порушенням норм процесуального права за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції в цій частині скасувати, постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року в частині задоволення вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 користуватися земельними ділянками: кадастровий номер 3210600000:01:063:0630, площею 0,138 га, кадастровий номер 3210600000:01:063:0690 площею 0,051 га та кадастровий номер 3210600000:01:063:0691 площею 0,0352 га, цільове призначення яких: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом їхньої забудови, передачі в користування (оренду) третім особам, здійснювати поділ, об`єднання цих земельних ділянок - скасувати і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову в цій частині.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2019 року.

Головуючий

Судді