Справа № 127/12338/19

Провадження № 22-ц/801/2537/2019

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 рокуСправа № 127/12338/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Шемети Т.М., Панасюка О.С.,

за участю: секретаря судового засідання Куленко О.В., позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Когутницького В.М., представника ГУНП у Вінницькій області Дмитрук Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої діями та бездіяльністю органу державної влади, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Ан О.В., дата складання його повного тексту 07 листопада 2019 року,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП у Вінницькій обл. та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої діями та бездіяльністю органу державної влади.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він являється потерпілим у кримінальному провадженні № 12012010380000162, відомості про яке внесені до ЄРДР 22.11.2012 року.

У зв`язку з вступом в силу Закону України «Про національну поліції» функції проведення досудового розслідування перейшли до органів поліції.

Посилаючись на неправомірну бездіяльність органів досудового розслідування, ігнорування виконання останніми службових обов`язків, тривалість досудового розслідування, просив стягнути за рахунок держави Україна шляхом списання коштів з Державного бюджету України в безспірному порядку, без врахування будь-яких податків, що можуть нараховуватися на цю суму, на його користь 500000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої діями та бездіяльністю органу державної влади задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявні передбачені законом підстави для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, при цьому, визначаючи її розмір, суд врахував характер завданої шкоди, глибину душевних страждань позивача, тривалість завдання такої шкоди, а також вимоги розумності та справедливості.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням в частині розміру відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи, просив оскаржуване рішення змінити, стягнувши на його користь 500000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди та 4000 грн. у якості відшкодування витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при визначені розміру моральної шкоди суд першої інстанції не врахував принцип розумності та справедливості, натомість зменшення розміру витрат на правову допомогу, що були стягнуті з відповідачів на його користь, взагалі не мотивоване.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року оскаржується лише в частині розміру відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правничу допомогу, а тому, у відповідності до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції в іншій частині не перевіряється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року, дійшла до висновку, що апеляційна підлягає задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2012 року до ЄРДР внесено відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілим, кримінальне провадження № 12012010380000162.

У зв`язку з набранням чинності Закону України «Про національну поліцію» з 07.11.2015 року проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12012010380000162 здійснювали слідчі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2018 року зобов`язано слідчого СВ ЛВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області Новікова П.О. виконати усі необхідні слідчі дії для всебічного, повного, неупередженого досудового розслідування кримінального провадження та якнайшвидшого прийняття законного та неупередженого процесуального рішення за результатами розслідування кримінального провадження (а.с. 8).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2019 року постанову старшого слідчого СВ Лівобережного відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області Новікова П.О. від 11.12.2018 року про закриття кримінального провадження №12012010380000162 від 22.11.2012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, - скасовано. Матеріали кримінального провадження №12012010380000162 від 22.11.2012 направлено до Лівобережного відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області для проведення додаткової перевірки (а.с. 11-13).

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами(статті 1173, 1174 ЦК України).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК зроблено Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Встановивши факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок неправомірних дій посадових осіб органу досудового слідства, з урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач унаслідок бездіяльності органів слідства, вимог розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалості моральних страждань позивача, у зв`язку з необхідністю докладення додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду його звернень, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що сума у розмірі 50000 грн є достатньою для відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року), у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо невірного визначення судами розміру моральної шкоди.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які призвели до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості.

Разом з тим, що стосується розміру витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, то суд першої інстанції вірно, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, визначив його пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач:

Судді: