Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 127/4444/16-ц

провадження № 61-28115св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , Вінницька міська рада Вінницької області,

третя особа - Управління Держгеокадастру у м. Вінниці Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2017 року у складі судді Ан О. В. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Вінницької міської ради Вінницької області, третя особа - Управління Держгеокадастру у м. Вінниці Вінницької області, про визнання рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними.

Позов мотивовано тим, що 15 липня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частки земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Указане свідоцтво про право на спадщину за законом видане на підставі державного акта від 29 серпня 1998 року, виданого Вінницько-Хутірською сільською радою на підставі рішення 16-ої сесії 22-го скликання Вінницько-Хутірської сільської ради та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 1886.

Зазначає, що під час прийняття спадщини за його заявою землевпорядником розроблялась технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), при цьому було уточнено площу, яка становить 0,0385 га, та присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 0510100000:03:064:1031.

Іншим спадкоємцем 1/2 частки земельної ділянки є його дочка ОСОБА_2 , якій рішенням Вінницької міської ради від 27 грудня 2011 року № 596 безоплатно передано у власність цю ж саму земельну ділянку та 21 червня 2012 року на підставі рішення міської ради був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 677105), площею 0,0362 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 0510137000:03:064:0759.

Проте ОСОБА_2 незаконно здійснила приватизацію земельної ділянки, оскільки 22 травня 2010 року вона подала на ім`я голови дачно-житлового об`єднання «Вінницькі Хутори-1» (ДЖО «Вінницькі Хутори-1») дві власноручно написані заяви: від імені ОСОБА_3 - батька позивача, про виключення його з членів садового товариства через поганий стан здоров`я, та від свого імені про включення її до членів садового товариства.

Указані заяви садовим товариством не розглядались, рішення за ними не приймалися.

Вважає, що ОСОБА_2 ввела в оману посадових осіб Вінницької міської ради та звернулася до них із заявою про надання їй у власність земельної ділянки, будучи обізнаною про те, що вона на праві приватної власності належала її діду ОСОБА_3 , та про наявність у нього спадкоємців.

Крім цього, відповідачка подала довідку від громадської організації «Вінницьке міське ДЖО Вінницькі Хутори № 1» (далі - ГО «Вінницьке міське ДЖО Вінницькі Хутори № 1») від 26 червня 2010 року № 95, в якій зазначено що вона дійсно є членом СТ «Азімут» із зазначенням земельної ділянки (0,04 га) № 51, хоча спірну земельну ділянку до та після смерті ОСОБА_3 обробляв саме він (позивач).

Також зазначав, що довідка від ГО «Вінницьке міське ДЖО Вінницькі Хутори № 1» від 26 червня 2010 року № 95 була видана за півтора роки до прийнятті рішення Вінницькою міською радою від 27 грудня 2011 року № 596 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельних ділянок у власність».

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення Вінницької міської ради від 27 грудня 2011 року № 596 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельних ділянок у власність» у частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки № АДРЕСА_2 для ведення садівництва, згідно з технічною документацією;

2) визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 677105, площею 0,0362 га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 0510137000:03:064:0759, що виданий 22 червня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , зі скасуванням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності від 02 липня 2016 року № 15225214; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2016 року, індексний номер: 30291505, про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не обґрунтував належним чином позовні вимоги, оскільки спірна земельна ділянка не належала на праві власності ОСОБА_3 на момент його смерті, доказів того, що ОСОБА_3 був членом садового товариства на момент смерті, позивач суду також не надав, жодних майнових прав на спірну земельну ділянку у позивача не виникає та в подальшому виникнути не може, а тому набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку відповідає вимогам чинного законодавства України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвалу суду мотивовано тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, не визначився із характером спірних правовідносин у справі, унаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення. Так, беручи до уваги довідку ГО «Вінницьке міське ДЖО Вінницькі Хутори № 1» від 26 червня 2010 року № 95 про членство ОСОБА_2 , суди не звернули увагу, що єдиним підтвердженням такого членства є рішення уповноваженого органу юридичної особи. Спірна земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_3 , а не в його користуванні, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 29 вересня 1998 року. Під час розгляду справи суди не розмежували особливості членства особи у садовому товаристві як обслуговуючому кооперативі (СТ «Азімут») та в кооперативному об`єднанні як кооперативній організації (ДЖО «Вінницькі Хутори-1»), унаслідок чого помилково вважали правомірною переуступку права щодо членства ОСОБА_3 у СТ «Азімут» на користь ОСОБА_2 , не врахувавши, що з огляду на наявність державного акта на спірну земельну ділянку та з урахуванням вимог статті 209 ЦК України ОСОБА_3 мав право розпорядитись земельною ділянкою лише шляхом її відчуження на підставі нотаріально-посвідченої цивільно-правової угоди.

Унаслідок неправильного застосування норм Закону України «Про кооперацію» та неповне з`ясування фактичних обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про законність рішення Вінницької міської ради від 27 грудня 2011 року № 596 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 677105, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у листопаді 2017 року, Вінницька міська рада заперечувала проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року і витребувано із Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу № 127/4444/16-ц.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року цивільну справу № 127/4444/16-ц передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу № 127/4444/16-ц призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вінницької міської ради Вінницької області, третя особа - Управління Держгеокадастру у м. Вінниці Вінницької області, про визнання рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (батько позивача), що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16 грудня 2010 року серії НОМЕР_1 , актовий запис № 3238.

Відповідно до заповіту, посвідченого 19 грудня 2008 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Болотновою М. М. та зареєстрованого у реєстрі за № 1-410, ОСОБА_3 усе своє майно заповів своїй онуці та дочці позивача - ОСОБА_2 . Зазначений заповіт у судовому порядку оспорений не був.

За життя ОСОБА_3 був членом ДЖО «Вінницькі Хутори-1» СТ «Азімут» та в його користуванні перебувала земельна ділянка № АДРЕСА_2 .

22 травня 2010 року ОСОБА_3 подав заяву про виключення його із членів товариства на користь ОСОБА_2 , яка того ж дня подала заяву про включення її до складу ДЖО «Вінницькі Хутори-1» СТ «Азімут».

Відповідно до довідки ГО «Вінницьке міське ДЖО «Вінницькі Хутори № 1» від 26 червня 2010 року № 95 ОСОБА_2 є членом АДРЕСА_2 , земельна ділянка (0,04 га) № 51.

Як член садового товариства, ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку площею 0,0362 га на підставі рішення Вінницької міської ради від 27 грудня 2011 року, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 677105.

15 липня 2015 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою Янішину В. Ф. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0385 га, у межах згідно з планом, переданої для ведення садівництва, розташованої за адресою: проїзд АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 19 вересня 1998 року серії ВН, виданого Вінницько-Хутірською сільською Радою народних депутатів Вінницького району Вінницької області на підставі рішення 16-ої сесії 22-го скликання Вінницько-Хутірської сільської Ради народних депутатів від 17 жовтня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1886.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2016 року у справі № 128/1833/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району, ОСОБА_1 про визнання державного акта на право власності на землю недійсним, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_2 та визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 19 вересня 1998 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення 16-ої сесії 22-го скликання Вінницько-Хуторівської сільської Ради народних депутатів від 17 жовтня 1997 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1886 (а. с. 152-154).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2017 року, яке набрало законної сили, у справі № 127/24911/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Першої вінницької державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, про скасування рішення про державну реєстрацію задоволено позов ОСОБА_2 та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 липня 2015 року, видане на ім`я ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_3 (а. с. 160-161).

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

У статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип непорушності права власності закріплено і в статті 41 Конституції України.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

За змістом статті 121 ЗК України, громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у розмірі не більше 0,2500 га у селах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Предметом розгляду у цій справі є скасування рішення Вінницької міської ради від 27 грудня 2011 року № 596 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельних ділянок у власність» у частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 362 кв. м на проїзді Землевпорядників у м. Вінниці для ведення садівництва, а також державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 677105, площею 0,0362 га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 0510137000:03:064:0759, що виданий 22 червня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 указував на необхідність скасування вказаних рішення та державного акта у зв`язку із порушенням порядку виключення ОСОБА_3 зі складу членів ДЖО «Вінницькі Хутори-1» СТ «Азимут» та включення до членів цього товариства ОСОБА_2 .

При цьому позивач у судовому порядку не порушує питання щодо законності дій чи бездіяльності ДЖО «Вінницькі Хутори-1» СТ «Азимут», оскільки відповідних вимог до нього не пред`явив.

Таким чином, позивачем не спростовано тієї обставини, що ОСОБА_2 на момент приватизації була членом АДРЕСА_2 , земельна ділянка (0,04 га) № 51, що підтверджується довідкою від 26 червня 2010 року № 95, виданою ГО «Вінницьке міське ДЖО «Вінницькі Хутори № 1»

Судами встановлено, що спірна земельна ділянка набута ОСОБА_2 у порядку приватизації відповідно до рішення Вінницької міської ради від 27 грудня 2011 року № 596 та на момент набуття її у власність відповідачкою не перебувала у власності інших осіб, у тому числі ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що позивачем не було доведено факт набуття відповідачкою права власності на спірну земельну ділянку усупереч вимог чинного законодавства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, зазначених у позові.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що він фактично користувався спірною земельною ділянкою та сплачував членські внески, самі по собі не вказують на наявність у нього майнових прав.

При цьому колегія суддів враховує наявність судових рішень у цивільних справах № 128/1833/15-ц та № 127/24911/16-ц, якими визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 19 вересня 1998 року на ім`я ОСОБА_3 та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 липня 2015 року, видане на ім`я ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_3 .

Безпідставними колегія суддів також вважає доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 власноручно написала від імені ОСОБА_3 заяву про вихід із членів садового товариства, чим ввела в оману посадових осіб Вінницької міської ради, оскільки правомірність зазначених дій відповідачки та товариства не є предметом розгляду у цій справі.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк