ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА         

"16" грудня 2019 р.                             м. Черкаси                    справа № 925/1641/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., розглянувши матеріали подання головного державного виконавця  Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Дьо Людмили Сергіївни про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ”, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97, літ. З

до товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ”, м. Черкаси, вул. Добровольського, 20

про стягнення 614830,61 грн пені, інфляційних та 3% річних,

без повідомлення (виклику) представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Черкаської області знаходилася справа за №925/1641/17 за позовом ТОВ “Енергія України” до ТОВ “ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ” про стягнення за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу №05/12ППГ від 06.12.2016, в розмірі 614830,61 грн, в тому числі: 353481,05 грн пені, 219829,48 грн інфляційних, 41520,08 грн - 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 10 липня 2018 року  позовні вимоги задоволено повністю.

На виконання вищевказаного рішення 20 серпня 2019 року господарським судом було видано наказ.

Присуджено до стягнення з відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗПОСТАЧ-ЧЕРКАСИ”, м. Черкаси, вул. Добровольського, 20, ідентифікаційний код 36619059, номер рахунку в банку невідомий на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ”, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97, літ. З, ідентифікаційний код 34528630, номер рахунку в банку невідомий, 95983,17 грн (дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три гривні 17 коп.) інфляційних втрат, 41597,49 грн. (сорок одна тисяча п`ятсот дев`яносто сім гривень 49 коп.) 3% річних, 354133,81 грн (триста п`ятдесят чотири тисячі сто тридцять три гривні 81 коп.) пені та 7375,72 грн (сім тисяч триста сімдесят п`ять гривень 72 ко) судового збору.

До господарського суду Черкаської області від головного державного виконавця  Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Дьо Людмили Сергіївни надійшло подання від 10 грудня 2019 року №39743 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа.

У поданні головний державний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси», код ЄДРПОУ 36619059, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Добровольського, буд. 20 до виконання зобов`язань, покладених на нього наказом №925/1641/17 від 20.08.2019.  

Відповідно до ч. 2 ст. 337 ГПК України  тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Розглянувши подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд дійшов висновку про його безпідставність з огляду на таке:

Подання державного виконавця обґрунтоване тим, що на даний час боржником не виконано судове рішення.

На виконанні у Придніпровському відділі державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавче провадження №60128315 по виконанню наказу №925/1641/17 про стягнення з ТОВ «Газпостач-Черкаси» на користь ТОВ «Енергія України» на загальну суму 499090,19 грн.

Як вказує у своєму поданні державний виконавець, станом на 10.12.2019 ТОВ «Газпостач-Черкаси» рішення суду не виконує, виклики та вимоги державного виконавця ігнорує.  Керівник боржника – Задорожний Василь Євгенійович ігнорує виклики державного виконавця, що свідчить, на переконання останнього, про умисне ухилення від виконання рішення суду у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01 лютого 2013 року “Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України” поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до ч. 2    ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження”    стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження”    виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ч. 5   ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження”    у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до частин 5, 6 статті 52 Закону України “Про виконавче провадження”    у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо);        

2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

В ході примусового виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно з інформацією, наданою на запити ДФС за боржником зареєстровано розрахункові рахунки в установах банку, проте кошти на рахунках боржника відсутні. Транспортні засоби за боржником не зареєстровані. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка знаходиться в заставі ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк».

З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем 03.10.2019 та 04.12.2019 було здійснено виїзд за адресою, що вказана у виконавчому документі, а саме: м. Черкаси, вул. Добровольського, 20. Як встановлено державним виконавцем за вказаною адресою знаходиться інша юридична особа.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» є гр. ОСОБА_1 .

За змістом ч. 1 ст. 53 Закону України “Про виконавче провадження”        виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Пунктом 19 ч. 3   ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”    встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, вправі звернутися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Дана норма встановлює право виконавця на звернення до суду.

Відповідно до ч. 3  ст. 337 ГПК України    суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

В даному випадку боржником у виконавчому провадженні є юридична особа.

Тобто, ст. 337 ГПК України на відміну від встановленого ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” права на звернення до суду не передбачає можливість господарського суду постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - і не інакше.

Як зазначається в листі Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року “Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України”, однією з підстав для відмови у задоволенні подань, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

За змістом ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик, накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності.

Отже, неявка боржника на виклики державного виконавця та ненадання відомостей про доходи приватного підприємства не є підставою для застосування до керівника юридичної особи-боржника такого виключного заходу, як обмеження виїзду за кордон керівника цього підприємства.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують накладення державним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

З матеріалів справи не вбачається, що керівник боржника свідомо вчиняє діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов`язку юридичної особи у виконавчому провадженні, і що виконати цей обов`язок у юридичної особи є всі реальні можливості.

Свідоме небажання боржника виконати рішення суду не є тотожним поняттю неможливістю його виконання за відсутності майна та коштів.

Отже, державним виконавцем не надано суду належних доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та виконавцем вичерпано всі заходи, надані йому Законом України “Про виконавче провадження” для примусового виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 ГПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Закон України “Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України”    регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1  ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України”    право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Отже, зазначеними нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника у разі ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Водночас, як вже зазначалося вище, в даному випадку боржником за зобов`язанням є юридична особа, а не фізична.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 232-235, 337 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Подання головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Дьо Людмили Сергіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» Задорожного Василя Євгенійовича - залишити без задоволення.

2.Копію ухвали направити сторонам та головному державному виконавцю Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Дьо Людмилі Сергіївні.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

          Суддя                                                                      Г.М. Скиба