Справа №2- 8031/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2009 року Шевченківський райсуд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - Чебан В.М.
при секретарі - Гладчук А.Д.
з участю прокурора – Балук О.М.
з участю представника позивача – ОСОБА_1
з участю представника третьої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, де до участі у справі на стороні позивача залучено прокурора Шевченківського району м. Чернівці та третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_6, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання недійсною державної реєстрації –
в с т а н о в и в:
Позивач - Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку №11 по провулку С. Ковалевської в м.Чернівцях, укладений між відповідачами 26.06.2002 року.
В ході судового розгляду справи позивач надав нову редакцію позовної заяви, яка доповнена позовною вимогою до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, просив визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності на будинку №11 по провулку С. Ковалевської в м.Чернівцях за ОСОБА_5 шляхом реєстрації права власності на зазначений будинок за Чернівецькою міською радою.
В позові зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11.01.2008 року у справі №2-348/08, яке набрало законної сили, визнане право власності Чернівецької міської ради на будинок №11 по провулку С. Ковалевської в м.Чернівцях. Чернівецька міська рада звернулася з вказаним судовим рішенням до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації для реєстрації права власності на нерухоме майно. Натомість, отримала відмову у реєстрації цього права у зв'язку з тим, що заявлене право 05.09.2008 року зареєстроване в державному реєстрі прав власності за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2002 року.
Вважав, що договір купівлі-продажу будинку №11 по провулку С. Ковалевської в м.Чернівцях від 26.06.2002 року є фіктивним, оскільки не мав жодних правових наслідків після його укладання, предмет купівлі-продажу ОСОБА_5 не отримував в натурі, не використовував за призначенням, що на підставі ст. 234 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.
Крім того вважав, що реєстрація права власності на будинок №11 по провулку С. Ковалевської в м.Чернівці проведена з порушенням вимог п.1.13, п.2.5, п.3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Мін'юсту №7/5 від 07.02.2002 року. Зокрема, реєстрація права власності проведена без проведення технічної інвентаризації об'єкта, угода щодо якого укладена понад ніж 6 років до моменту його реєстрації, та при наявній забороні на відчуження цього об'єкту нерухомості на підставі чинних ухвал Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14.12.2004 року, 27.01.2006 року.
Представник позивача, прокуратури в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на обставини зазначені в позові, просили визнати недійсним договір купівлі - продажу будинку №1 з господарськими спорудами по провулку С.Ковалевської в м.Чернівці, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 26.06.2002 року, його державну реєстрацію недійсними, зобов'язати Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації скасувати цю державну реєстрацію шляхом реєстрації права власності на зазначений будинок за Чернівецькою міською радою.
Відповідач - Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з'явився, однак письмово повідомив, що доводи, викладені позивачем у позові є достатніми для задоволення позовних вимог та просив суд розглянути справу без участі їх представника.
Відповідачі - ОСОБА_7, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені судом про день та час розгляду справи, зокрема, через оголошення у пресі в передбаченому законом порядку, а тому суд вважає за можливе заочно розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та постановити заочне рішення.
Суд, вислухавши думку представника позивача, прокуратури, третіх осіб та їх представника, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, вважає що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст.ст.48, 58 Цивільного кодексу УРСР (1963), що діяв на момент укладання оспорюваного договору купівлі-продажу - недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, зокрема, угода укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки. Відповідно до ст.224 зазначеного кодексу договір купівлі-продажу є укладеним з моменту виконання сторонами усіх умов договору. За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно, а покупець - прийняти його та сплатити за нього певну грошову суму.
Діючим цивільним законом, зокрема, п.5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.3 ст. 203 ЦК України у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину. Статтею 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином .
Зі змісту договору купівлі - продажу від 26.06.2002 року вбачається, що ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_5 купив жилий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами за 37444 грн., які ОСОБА_4 одержала повністю від ОСОБА_5 до підписання цього договору. При цьому, з п.6 договору вбачається, що на момент укладання цього договору судового спору та прав у третіх осіб щодо житлового будинку немає.
Разом з тим судом достовірно встановлено, що на момент укладання договору купівлі - продажу в провадженні Ленінського районного суду м.Чернівців перебувала цивільна справа №2-180/2003 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про виселення з будинку №11 по ОСОБА_9 в м.Чернівцях та зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права користування житловою площею в цьому будинку.
При цьому, суд приймає до уваги покази третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_6 про те, що вони постійно з 1990 року сім'єю проживають в будинку №11 по ОСОБА_9 в м.Чернівцях, здійснюють оплату комунальних послуг та про наявність оспорюваного договору купівлі-продажу житлового будинку на користь ОСОБА_5 дізналися лише в суді під час розгляду справи. Протягом періоду проживання ОСОБА_5 до них з будь-якими вимогами не звертався.
Отже, судом встановлено, що покупець за договором - ОСОБА_5 фактично в права власника не вступив, протягом 6 років з часу його придбання не заявляв свої права на спірний будинок, не звертався з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю до ОСОБА_6 та ОСОБА_2, які проживають у цьому будинку. З 2002 року ОСОБА_5 не проживає та не користується придбаним за договором будинком, не здійснює комунальні платежі.
Крім цього, судом встановлено, що протягом 2002 - 2008 років після відчуження будинку за договором купівлі-продажу ОСОБА_5, ОСОБА_4 через свого представника у суді фактично реалізовувала свої процесуальні права власника спірного будинку, зверталася до суду з позовами, оскаржувала судові рішення, вносила заперечення на апеляційні та касаційні скарги учасників процесу, при цьому, про права іншого власника будинку не заявляла.
Зокрема, в квітні 2002 року ОСОБА_4 зверталася до суду з позовом про виселення ОСОБА_6, ОСОБА_2 з будинку №11 по пров. С.Ковалевської в м.Чернівцях. Рішенням Ленінського районного суду від 25.06.2003 року, яке залишене без змін апеляційною інстанцією, в позові відмовлено за безпідставністю. Ухвалою Верховного суду України від 12.02.2004 року касаційна скарга ОСОБА_4 задоволена, рішення Ленінського районного суду від 25.06.2003 року скасоване з направленням справи на новий розгляд. За наслідками нового розгляду даної справи рішенням Шевченківського районного суду від 29.06.2006 року, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, позов ОСОБА_4 задоволений, ОСОБА_6, ОСОБА_2 виселено зі спірного будинку.
Крім того, Шевченківським районним судом м.Чернівців розглядалася цивільна справа за позовом прокурора Шевченківського району м. Чернівців щодо визнання недійсним договору дарування цього будинку на користь ОСОБА_4 та визнання права власності Чернівецької міської ради на нього, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Чернівецької міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11.01.2008 року №2-348/08, залишеним в силі апеляційною та касаційною інстанціями, позовні вимоги прокурора Шевченківського району м. Чернівців задоволені, визнаний недійсним договір дарування будинку на користь ОСОБА_4, визнане право власності Чернівецької міської ради на будинок №11 по провулку С. Ковалевської в м.Чернівці, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Наведені обставини свідчать про фіктивність договору купівлі-продажу будинку від 26.06.2002 року, що укладений сторонами без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, що в силу ст. 234 ЦК України є підставою для визнання цього фіктивного правочину недійсним.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрував своє право власності на нерухоме майно в органах БТІ 05.09.2008 року, тобто після постановлення рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11.02.08., яким право власності на будинок визнано за Чернівецькою міською радою.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, що здійснюється відповідним органом.
Згідно з п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Пунктом 1.13. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Мін'юсту №7/5 від 07.02.02. визначено, що реєстрації прав передує приймання та перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно та установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав.
У відповідності до п.2.5 цього ж Положення, якщо заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно подається не пізніше як через дванадцять місяців після виникнення цього права, то об'єкт не підлягає повторній технічній інвентаризації. Якщо строк подачі заяви порушено, то реєстрації прав власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єктів. Пунктом 3.3 Положення передбачено, що не проведення інвентаризаційних робіт або проведення не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно є підставою для відмови у реєстрації прав.
Натомість судом встановлено, що реєстрація заявленого ОСОБА_5 права власності на об'єкт нерухомості здійснена без проведення технічної інвентаризації, без перевірки наявності об'єкта в натурі та його відповідності заявленим правам.
Крім того, оспорювана реєстрація права власності за ОСОБА_5 проведена всупереч накладеній на об'єкт нерухомого майна заборони на відчуження на підставі діючих ухвал суду, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
При цьому, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 11.01.08 у справі №2-348/08, що набрало законної сили, визнано право власності на житловий будинок №11 по ОСОБА_9 в м.Чернівцях за Чернівецькою міською радою, тому оспорювана державна реєстрація права власності за ОСОБА_5 порушує права територіальної громади м.Чернівці на реалізацію судового рішення, яке набрало законної сили. За таких обставин порушене право Чернівецької міської ради підлягає захисту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.48, 58, ст.224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст.15, 16, 203, 215, 234, 182 ЦК України, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Мін'юсту №7/5 від 07.02.02; ст.ст. 10,30,60, 212- 215,218 ЦПК України, суд ,-
в и р і ш и в:
Винести заочне рішення.
Позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, де до участі у справі на стороні позивача залучено прокурора Шевченківського району м. Чернівці та третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_6, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку – задоволити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку №11 по провулку С.Ковалевської в м.Чернівці, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 26.06.2002 року.
Визнати недійсною державну реєстрацію права власності на будинок №11 по провулку С.Ковалевської в м.Чернівці за ОСОБА_5.
Зобов»язати Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію права власності на будинок №11 по провулку С.Ковалевської в м.Чернівці за ОСОБА_5 від 05.09.2008 року в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно шляхом реєстрації права власності за Чернівецькою міською радою.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: