Ухвала

Іменем України

13 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 308/5672/14-ц

провадження № 61-21582 ск 19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді Фазикош О. В. від 07 травня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П. від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства«Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 травня 2015 року позов публічного акціонерного товариства«Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно, на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 041-2008-2602 від 11 серпня 2008 року в розмірі 49 489,49 євро, а також вирішено питання щодо судового збору.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, а заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 травня 2015 року скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 квітня 2017 року задоволено клопотання ОСОБА_2 та зупинено провадження у справі № 308/5672/14-ц до вирішення іншої справи № 308/12144/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору від 11 серпня 2008 року недійсним.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного Закарпатської області від 10 вересня 2018 року поновлено провадження у справі № 308/5672/14-ц та призначено її до розгляду.

Повторним заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2019 року позов ПАТ «Універсал Банк» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором ?№ 041-2008-2602 від 11 серпня 2008 року станом на 04 березня 2015 року у розмірі 49 489,49 євро, з яких: прострочена заборгованість по кредиту 878,50 євро; сума дострокового стягнення кредиту 36 222,33 євро; відсотки 12 253,43 євро; підвищені відсотки 135,23 євро. Вирішено питання щодо судового збору.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 травня 2019 року повернуто заяву ОСОБА_1 про перегляд повторного заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2019 року.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 травня 2019 року залишено без змін.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 травня 2019 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Згідно вимог частини третьої статті 288 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2019 року є повторним. У ньому чітко роз`яснено, що його може бути оскаржено в загальному порядку відповідно до частини третьої статті 288 ЦПК України.

У абзаці другому пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз`яснено, що відповідно до статей 231, 232 ЦПК (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Наразі дане питання врегульовано аналогічно статтями 287, 288 ЦПК України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що ОСОБА_1 , не дотримався установленого частиною третьою статті 288 ЦПК України порядку перегляду повторного заочного рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах судових рішень першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги та доданих матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 травня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Додані до скарг матеріали повернути заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Г. В. Кривцова

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник