Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 363/4532/17

провадження № 61-7740св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області,

треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Центр АПЛД»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А., від 05 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - Новопетрівська сільська рада) про усунення перешкод в здійсненні права користування.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3221886000:03:165:3014, що розташована в межах с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

31 липня 2017 року на сесії Новопетрівської сільської ради було прийнято рішення № 846 «Про затвердження детального плану села Нові Петрівці», згідно якого її земельна ділянка визначена, як паркова зона, на якій у майбутньому будуть встановлені альтанки.

У зв`язку з чим, відповідач чинить перешкоди щодо реалізації нею права власності на зазначену земельну ділянку.

З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди в здійсненні нею права власності на належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3221886000:03:165:3014, шляхом врахування її інтересів, як власника, та внести зміни до детального плану с. Нові Петрівці, затвердженого рішенням № 846 «Про затвердження детального плану села Нові Петрівці» від 31 липня 2017 року з відповідним відображенням належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд на графічній частині детального плану.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Чіркова Г. Є. від 15 січня 2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу неналежного позначення земельної ділянки позивача в затвердженому детальному плані села Нові Петрівці, що свідчить про відсутність між сторонами спору про право власності на земельну ділянку. Позивач фактично оскаржує рішення відповідача про затвердження детального плану села, тому спірним правовідносинам притаманні ознаки влади і підпорядкування, що відповідає визначенню публічно-правового спору, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач звернулася до суду з позовом про захист свого права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що у детальному плані с. Нові Петрівці не враховане цільове призначення належної їй земельної ділянки, а тому спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року Новопетрівська сільська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Рішення Новопетрівської сільської ради від 31 липня 2017 року 2017 року № 846 «Про затвердження детального плану території села Нові Петрівці» є нормативно-правовим актом Новопетрівської сільської ради з огляду на те, що він не спрямований на конкретну особу, оскільки поширюється на необмежену кількість суб`єктів містобудування, що мають у власності (користуванні) земельні ділянки для містобудівних потреб на відповідній території та застосовується багаторазово при наданні вихідних даних необхідних для проектування об`єктів містобудування та просторового планування території села Нові Петрівці.

Позивач обґрунтовує свої вимоги незаконністю вказаного рішення Новопетрівської сільської ради, порушенням процедури його прийняття Новопетрівською сільською радою, саме як суб`єктом владних повноважень, а не суб`єктом цивільно-правових відносин, що свідчить про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Розпорядженням Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02 жовтня 2019 року справу призначено колегії суддів у складі судді-доповідача Кривцової Г. В. та суддів: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір має приватноправовий характер.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Разом із тим, за приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядку судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, якщо один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції або владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Частиною 3 статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» (далі - Закон) визначено, що рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Частина 2 вказаної норми передбачає, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Частинами 1 та 9 статті 19 Закону визначено, що Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є порушення, невизнання чи оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається майнового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічні висновки у схожих правовідносинах Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 526/233/16-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 539/3192/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17, від 16 січня 2019 року у справі № 361/2562/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 488/3005/17-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 206/4712/17, від 15 травня 2019 року у справах № 729/608/17 та № 352/1414/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 280/191/19.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про захист свого права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що у детальному плані с. Нові Петрівці не враховане цільове призначення належної їй земельної ділянки.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги про те, що цей позов підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки рішення Новопетрівської сільської ради від 31 липня 2017 року 2017 року № 846 «Про затвердження детального плану території села Нові Петрівці» поширюється на широке коло осіб, є необґрунтованими, оскільки позивач не оспорює вказане рішення, а просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди в здійсненні нею права власності на належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3221886000:03:165:3014, шляхом врахування її інтересів, як власника, та внести зміни до детального плану с. Нові Петрівці, затвердженого рішенням № 846 «Про затвердження детального плану села Нові Петрівці» від 31 липня 2017 року з відповідним відображенням належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд на графічній частині детального плану.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Кривцова Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник